Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №208/6573/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/199/26 Справа № 208/6573/24 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут» про відшкодування майнової шкоди ( ОСОБА_2 ),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут» про відшкодування майнової шкоди, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду завданою залиттям квартири у розмірі 26059,50 грн., та моральну шкоду у розмірі 8000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут», ЄДРПОУ 43057390 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 відшкодування майнової шкоди у розмірі 26059 (двадцять шість тисяч п`ятдесят п`ять) грн. 50 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут» на користь ОСОБА_1 послуги експерта відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 2106/1 від 21.06.2024 в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 95 коп.

В іншій частині позовних вимог, відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник КП КМР «Добробут» - Логвиненко М.Ю., та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження обставин справи.

Скарга мотивована тим, що обсяг послуг, які взяв на себе КП КМР «Добробут» в межах зазначеного договору та його відповідальність визначена Договором № 1306-22 «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 15.08.2022 року.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 згідно з паспортом готовності до роботи в опалювальний період 2023/2024 роки був прийнятий комісійно, без зауважень щодо технічного стану систем.

КП КМР «Добробут» здійснювало свої обов`язки щодо обслуговування багатоквартирного будинку позивача в межах своїх повноважень та зобов`язань за договором № 1306-22 від 15.08.2022 року, згідно до Правил користування тепловою енергією, затвердженою постановою КМУ № 1198 від 03.01.2007 року, на виконання Рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 131 від 26.04.2023 року, Рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 509 від 26.10.2023 року, що підтверджено Паспортом готовності до роботи в опалювальний період 2023/2024 роки, який був прийнятий комісійно, без зауважень щодо технічного стану систем ЦО. Суд першої інстанції не врахував наявності у позивача заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі: 12773, 30 грн. (дванадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні 30 копійок) додається., яка була на 01.07.2024 рік.

ОСОБА_3 просив рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що залиття, через аварію на обладнанні теплоносія в опалювальній системі централізованого теплопостачання на горищі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка стала причиною пошкодження приватного майна ОСОБА_1 відбулось не під час підготовки житлового фонду до початку опалювального сезону, а набагато пізніше під час опалювального сезону. Мешканцями будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено ознаки аварії в системі мереж опалення центрального теплопостачання ще 31.12.2023, у зв`язку з чим було повідомлено до Єдиної диспетчерської служби міста Кам`янське, а відновлення пошкодженого обладнання теплоносія було здійснено працівниками КП КМР «Добробут» лише 03.01.2024. Така значна затримка з ліквідацією аварії на обладнанні теплоносія у системі мереж опалення централізованого теплопостачання на горищі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була аргументована працівниками КП КМР «Добробут» відсутністю мереж трубопроводів на горищі через відключення усіх постраждалих мешканців будинку від системи централізованого опалення та, як наслідок, відсутністю користування системою централізованого опалення, тобто відсутністю обладнання теплоносія у системі мереж опалення централізованого теплопостачання на горищі вищевказаного будинку.

ОСОБА_4 просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 34059,50 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30=90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформаційної довідки щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно згідно архівних даних КП «Кам`янське РБТІ» ДОР» та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 , є власницею квартири АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу зареєстрованого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори в реєстрі № 2-2152 29 липня 1996 року (а.с.21).

Згідно свідоцтва про шлюб виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.17).

Відповідно до акту обстеження житлового приміщення, складеного КП КМР «Добробут» від 07.03.2024 року, вбачається, що комісією у складі інспектора Бутенко О.А., інспектора Біліченко О.А., проведено обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Висновками даного акту є: на горищі трапилось залиття, аварія на системі центрального опалення. На момент обстеження в коридорі на стелі 3,6 кв.м. маються жовті плями на шпалерах. В спальній кімнаті на стелі 12,6 кв.м. маються сліди залиття на шпалерах, які частково відсутні. На стінах 4,8 кв.м. на шпалерах плями та частково відстали. Двері 1,65 розбухли. Залиття відбулось кв. АДРЕСА_3 (а.с.25).

Відповідно до Експертного висновку про нанесення матеріальної шкоди, складеного експертом-оцінювачем всеукраїнська оціночна компанія, розмір завданої матеріальної шкоди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 складає: 26 059,50 грн. (а.с. 26-33).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 2106/1 від 21.06.2024 р. вартість послуг сплачених за виготовлення експертного висновку 5000,00 грн.(а.с. 34).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що наявний безпосередній причинний зв`язок між протиправною діяльністю відповідача з неналежного утримання мережі опалення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1 , є власницею квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до акту обстеження житлового приміщення, складеного КП КМР «Добробут» від 07.03.2024 року, вбачається, що комісією у складі інспектора Бутенко О.А., інспектора Біліченко О.А., проведено обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Висновками даного акту є: на горищі трапилось залиття, аварія на системі центрального опалення. На момент обстеження в коридорі на стелі 3,6 кв.м. маються жовті плями на шпалерах. В спальній кімнаті на стелі 12,6 кв.м. маються сліди залиття на шпалерах, які частково відсутні. На стінах 4,8 кв.м. на шпалерах плями та частково відстали. Двері 1,65 набрякли. Залиття відбулось кв. АДРЕСА_3 (а.с.25).

Відповідно до Експертного висновку про нанесення матеріальної шкоди, складеного експертом-оцінювачем всеукраїнська оціночна компанія, розмір завданої матеріальної шкоди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 складає: 26 059,50 грн. (а.с. 26-33).

Реєстрація відповідача як юридичної особи підтверджено витягом, здійснення КП Добробут обслуговування житлового фонду Кам`янського з січня 2021 року та обсяг робіт які виконує підприємство підтверджено роздруківкою інформації з офіційного сайту Кам`яської міської ради

Перелік послуг з управління багатоквартирними будинками, що надає КП Добробут розміщений у відкритому доступі на офіційному сайті Кам`яської міської ради в розділі «Перелік послуг».

У відповідності до переліку послуг, до обов`язкових видів робіт (послуг) віднесено: 1. Технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем: 1.1. Водопостачання; 1.2. Водовідведення; 1.3. Теплопостачання; 1.4. Гаряче водопостачання (у разі наявності); 1.5. Зливової каналізації; 1.6. Електропостачання; 1.7. Газопостачання; 7. Поточний ремонт внутрішньо-будинкових систем: 7.1. Водопостачання; 7.2. Водовідведення; 7.3. Теплопостачання, 7.4. Гарячого водопостачання (у разі наявності); 7.5. Зливової каналізації; 7.6. Електропостачання; 7.7. Газопостачання.

Відповідно до підпунктів 12, 14 статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; управитель багатоквартирного будинку (далі управитель) фізична особа-підприємець або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг (підпункт 1 частина четверта статті 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Розділом 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за реєстр. № 76 управитель особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньо будинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акту встановлена в додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Згідно статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги під утриманням будинків і прибудинкових територій розуміється господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Вказана стаття також визначає, що виконавцем послуг є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Стаття 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, визначає, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають в себе, зокрема, обслуговування внутрішньо будинкових мереж та поточний ремонт.

У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання їм шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності своєї вини несе відповідач.

Згідно усталеної судової практики при розгляді позовів про відшкодування шкоди необхідно мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними /діями/ і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

З огляду на викладене, та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Проте, будь-яких доказів того, що залиття квартири позивачки відбулося не з вини відповідача, останній не надав та не спростував докази, надані позивачкою на підтвердження факту залиття.

На підтвердження розміру збитків позивачкою було надано звіт експерта від 21.06.2024 року про оцінку вартості матеріального збитку, згідно якого матеріально завдана шкода позивачу становить 26059,50 грн.

Не погодившись з такою вартістю відшкодування, стороною відповідача не заявлялося клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення вартості заподіяної позивачці шкоди, будь-яких інших доказів стосовно невідповідності визначеної суми матеріальної шкоди стороною відповідача не надано.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аргументи апеляційної скарги заявника щодо невідповідності актів про залиття квартири вимогам чинного законодавства є непереконливими, оскільки вони містять необхідні реквізити, встановлені Правилами, зазначений акт оцінений судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими процесуальним законом, правильність висновків судів відповідач не спростувала.

Згідно пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (надалі - Правила) у разі залиття, аварії комісією за заявою особи складається відповідний акт за зразком, наведеним у додатку 4 до цих Правил. Згідно встановленої форми факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету, та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У акті зазначається, де трапилась аварія, описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які речі ушкоджено), чітко зазначаються причини залиття надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду.

Отже, з наведеного вбачається, що вказані акти складаються для фіксування факту залиття квартири та наслідків, які спричинили дане залиття, тобто є доказом у справі щодо відшкодування шкоди заподіяної таким залиттям.

Факт залиття квартири позивачки підтверджується зібраними у справі доказами, які не спростовані відповідачем у ході розгляду справи.

Доводи відповідача КП Добробут про те, що позивачкою не доведено вину підприємства у прориві труби центрального опалення на горищі будинку, є безпідставними та не узгоджується із приписами статті 1166 ЦК України, так як цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (заподіювача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 757/31418/15-ц (провадження № 61-17928св18).

Інші доводи, викладені в апеляційні скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що саме КП Добробут є відповідальною особою за належне утримання багатоквартирного будинку. Наявні у справі докази підтверджують, що саме на відповідача як виконавця послуг з утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , покладено обов`язок по утриманню в належному технічному стані зазначеного будинку, здійснення технічного обслуговування і ремонту внутрішньо будинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій в межах зазначених чинним законодавством меж відгалуження (зон відповідальності).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було дотримано норми як матеріального так і процесуального права із дослідження всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення.

Керуючись статтями 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

Т.В. Космачевська