Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №183/12761/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/614/26 Справа № 183/12761/25 Суддя у 1-й інстанції - Гузоватий О. І. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Чіпа Я.М., який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_1 на постанову Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2026 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, головного сержанта ВЧ НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, -

за участю:

особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення — ОСОБА_2 ,

представник потерпілого — адвоката — Чіпа Я.М.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2026 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за таких обставин: 05 вересня 2025 року о 19 годині 30 хвилин поблизу електроопори 15/101/99 в с-щі Черкаське Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом «Kawasaki ZX600R», н/з НОМЕР_2 , на якому згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-25/39718-ІТ від 22.10.2025 перевищив встановлену швидкість руху, а саме в населеному пункті рухався зі швидкістю 78,9 км/год та скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Matiz», н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою представник потерпілого ОСОБА_1 — адвокат Чіп Я.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою визнати винним ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вважає рішення суду передчасним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Вказує, що судом першої інстанції не було враховано висновку судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-25/39718-ІТ від 2.10.2025 року відповідно до якої водієм мотоциклу «Kawasaki ZX600R», н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 також порушено вимоги п.п. 12.4, 12.9 б) ПДР, що з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку із настанням ДТП.

В судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_1 не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з`явився, його інтереси в судовому засіданні представляє професійний юрист - адвокат Чіп Я.М., а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без його участі.

Під час апеляційного розгляду представник потерпілого -адвокат Чіп Я.М. підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрити у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважав постанову суду законною та обґрунтованою.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, наявні в матеріалах провадження, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1№530655; постанову про направлення копії матеріалів кримінального провадження для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності від 24.10.2025 із копіями матеріалів, які внесені до ЄРДР від 06.09.2025 за № 12025042350001082 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КУпАП.

Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №530655 від 03.12.2025, складеного відносно ОСОБА_2 , 05 вересня 2025 року о 19 годині 30 хвилин поблизу електроопори 15/101/99 в с-щі Черкаське Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом «Kawasaki ZX600R», н/з НОМЕР_2 , на якому згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-25/39718-ІТ від 22.10.2025 перевищив встановлену швидкість руху, а саме в населеному пункті рухався зі швидкістю 78,9 км/год та скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Matiz», н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження.

Зазначено, що свідки не залучались, до протоколу додаються інші матеріали справи, копії матеріалів кримінального провадження.

Вказано, що тимчасово документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Протокол підписаний працівником поліції, який його складав (а.с.1).

За поясненнями водія ОСОБА_2 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що того дня, а саме 05 вересня 2025 року о 19 годині 30 хвилин він дійсно керував мотоциклом «Kawasaki ZX600R», н/з НОМЕР_2 , на якому рухався з боку с-ща Зарічне в напрямку с-ща Черкаське. Рухався саме між вказаними населеними пунктами, на цьому відрізку дороги не встановлено жодного обмежувального швидкості руху знаку. Наголошує, що в момент ДТП він знаходився поза межами цих двох населених пунктів, та його швидкість була приблизно 60 км/год. В цей момент автомобіль «Daewoo Matiz», н/з НОМЕР_3 , стояв на узбіччі справа, автомобіль він бачив, та бачив, що на автомобілі був увімкнений лівий показник повороту, проте як саме стався механізм ДТП він не може пояснити, оскільки вже побачив, що лежить на дорозі. Він не розраховував, що водій вказаного автомобіля почне повертати саме в момент його руху та не надасть йому переваги. З висновком експерта № СЕ-19/104-25/39718-ІТ від 22.10.2025 він не погоджується в частині зазначення, що ДТП відбулася в межах населеного пункту. Зазначену обставину було надано експерту як вихідні дані зазначені слідчим в постанові про призначення вказаної експертизи, проте він з цим не погоджується, його ніхто не ознайомлював з вказаною постановою та він не брав участі в замірах після ДТП. До того ж, навіть на схемі зафіксовано, що ДТП сталося між населеними пунктами с-ще Зарічне та с-ще Черкаське, а не безпосередньо в межах населеного пункт. До самого населеного пункту, а саме стели с-ща Черкаське, він не доїхав десь приблизно 100 метрів. Відтак, вихідні дані обставин ДТП, зазначені слідчим, не відповідають дійсності.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги та пояснень наданих у суді апеляційної інстанції учасниками процесу, судом апеляційної інстанції були викликані свідки працівники поліції, однак на виклик до суду працівники поліції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов до висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази.

Відповідно до ст.124 КУпАП відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція ст. 124 КУпАП сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 інкримінується порушення ним вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху, що і стало причиною ДТП за обставин, викладених у протоколі.

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

З досліджених матеріалів справи, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , вбачається, що останній керуючи мотоциклом «Kawasaki ZX600R», н/з НОМЕР_2 , рухався по дорозі між населеними пунктами с-ще Зарічне та с-ще Черкаське, де і відбулося зіткнення з автомобілем «Daewoo Matiz», н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-25/39718-ІТ від 22.10.2025, долученим до матеріалів справи, дії водія мотоцикла «Kawasaki ZX600R» ОСОБА_2 , при заданих вихідних даних, не відповідали вимогам п. п. 12.4 та 12.9 Б) ПДР та з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Разом з тим, вихідні дані, які лягли в основу вказаної експертизи та безпосередньо перевірялися експертом, в частині того, що ДТП відбулася в межах населеного пункту, було зазначено слідчим в постанові про призначення судової інженерно-транспортної експертизи, яка до матеріалів справи не долучена.

Інших даних, які би беззаперечно свідчили, що ДТП відбулася в межах населеного пункту, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, з огляду на пояснення водіїв ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах провадження доказами поза розумним сумнівом не доведено порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.4 Правил дорожнього руху, що призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди.

Аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме факту порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а докази, які були надані суду, не є достатніми для визнання останнього винного у вчиненні інкримінованого правопорушення. Наведені обставини згідно п. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, що було зазначено в оскаржуваній постанові суду та що, у свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги потерпілого.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не надав наявним доказам належної оцінки та на припущеннях дійшов до висновку про невинуватість ОСОБА_2 є безпідставними.

Всупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції було належним чином проаналізовано та надано правової оцінки усім доказам по справі в їх сукупності. У свою чергу представником потерпілого — адвокатом Чіпа Я.М. в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду, а доводи скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням.

Апеляційний суд зауважує, що презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законним, оскільки ґрунтується на доказах, які були надані та перевірені судом у їх сукупності.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_1 -адвокат Чіп Я.М. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 , — адвоката Чіпа Ярослава Миколайовича, - залишити без задоволення.

Постанову Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2026 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: О.Ю. Іванченко