Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №185/8084/19 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/541/26 Справа № 185/8084/19 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Перекопський М.М.), -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на їх користь заборгованість за кредитним договором № 2203/9-312 від 27 жовтня 2011 року яка утворилась станом на 24 липня 2019 року у розмірі 85 978,59 грн, що складається з: 77 175,36 грн – заборгованість за кредитом, 8 803,23 грн – нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.09.2014 р. по 30.04.2015 р..

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 рокупозовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2203/9-312 від 27.10.2011 р. у розмірі 77 175,36 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати в розмірі 862,16 грн з кожного. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для справи.

Зазначав, що оскаржує рішення суду першої інстанції у задоволеній частині позовних вимог та звертає увагу на те, що заборгованість за кредитом у розмірі 77 175,36 грн. було стягнуто без врахування строків позовної давності. Зокрема звертав увагу, що останній платіж по кредиту було здійснено 09 вересня 2014 року, з позовом банк звернувся до суду 06 вересня 2019 року, а тому вимоги щодо стягнення строкових платежів у розмірі 2 450 грн. за період з 10.10.2014 р. по 10.08.2016 р. у загальному розмірі 56 350 грн. заявлені з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи наведене просив скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2025 року в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 20 825,36 грн. (77 175,36 - 56 350)

Представником ПАТ АБ «Укргазбанк» - Легезіним О.Г. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначав, що у вересні 2014 року мала місце переплата чергових платежів, у зв`язку із чим наступний черговий платіж позичальник повинен був здійснений не пізніше 10.05.2018 року, а тому прострочення виконання грошового зобов`язання почалось лише з 11.05.2018 року. Таким чином строк позовної давності при зверненні до суду із позовом у серпні 2019 року ними не було пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 85 978,59 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 028х30 =90 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2203/9-312, за умовами якого остання отримала від банку кредит в сумі 140 000 грн. зі сплатою 17,1% річних в межах строку кредитування та 22,1 % річних за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором, на строк з 27 жовтня 2011 р. по 26 жовтня 2021 р. (а.с.36-38).

Відповідно до пункту 3.1. Кредитного договору Позичальник здійснює погашення кредиту у відповідності до з графіком, встановленим у Додатку 2 до цього Договору та сплату процентів за користування кредитними коштами шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 2450,00 грн. (надалі – періодичний платіж) (крім першого та останнього платежу), щомісячно – з 1-го по 10-е число кожного місяця, шляхом внесення коштів на рахунок через касу банку або шляхом безготівкового перерахування.

Пунктом 3.9. Кредитного договору визначено, що у разі порушення встановлених цим договором порядку та строків сплати періодичних платежів, суми не погашених у строк платежів (або їх частини) визнаються простроченим та наступного банківського дня переносяться на рахунки простроченої заборгованості. При цьому розмір простроченої суми за кредитом визначається як різниця між строковою заборгованістю за кредитом на 11-е число кожного місяця та плановим максимальним залишком по кредиту на відвідну дату згідно Додатку 2 до цього договору.

Згідно із п. 5.8 Кредитного договору № 2203/9-312 від 27.10.2011 р. строк позовної давності за цим Договором встановлюється Сторонами у три роки, у тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитними коштами та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штрафів та всіх видатків, понесених Банком під час виконання умов цього Договору.

Згідно договору поруки № 312/9-1 від 27 жовтня 2011 року, підписаного позивачем та відповідачами, ОСОБА_3 зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № 2203/9-312 від 27 жовтня 2011 року (а.с.42).

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 24 липня 2019 року за кредитним договором № 2203/9-312 від 27.10.2011 року утворилась заборгованість на загальну суму – 85 978,59 грн, що складається з: 77 175,36 грн – заборгованість за кредитом, 8 803,23 грн – нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що свої зобов`язання за кредитним договором від 27.10.2011 року який забезпечений порукою ОСОБА_1 не виконала та не повернула кредитні кошти, а тому з неї та поручителя ОСОБА_3 в солідарному порядку з урахуванням наслідків пропуску строку позовної давності підлягає стягненню заборгованість за кредитом у вигляді тіла кредиту у розмірі 77 175,36 грн.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначав, що ними на виконання кредитного договору від 27.10.2021 року забезпеченого порукою ОСОБА_1 було надано кредитні кошти, які вона в повій мірі не повернула в результаті чого утворилась заборгованість. Із зазначеним також погоджується ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не заперечувала наявність заборгованості за тілом кредиту, однак не погоджувалась із його сумою, наголошуючи на необхідності застосування наслідків пропуску строку позивної давності. При цьому у відмовленій частині яка стосується відсотків рішення суду апелянтом не оскаржувалось, а тому на предмет правомірності судом апеляційної інстанції не перевірялось.

Що ж стосується строку позовної давності, наслідки пропуску якої відповідачка просила застосувати у відзиві на позовні заяву, то слід зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15).

Спірні правовідносини виникли з приводу прострочення відповідачем сплати кредитної заборгованості за кредитним договором від 27.10.2011 року, яка надавалась позичальником строком до 26.10.2021 року.

Із позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду через відділення поштового зв`язку 06.09.2019 року, тобто у межах строку позовної давності, а тому не має підстав для відмови у задоволенні позовних вимог або зміни розміру заборгованості за тілом кредиту у зв`язку із застуванням строків позовної давності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 85 978,59 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.В Агєєв

Т.В. Космачевська