Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №203/4675/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/276/26 Справа № 203/4675/24 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року у цивільній справі номер 203/4675/24 за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради із позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що на підставі рішення Дніпровської міської ради №526 від 20 квітня 1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», між КП «Дніпроводоканал» та ОСОБА_1 , встановились фактичні відносини з приводу надання послуг з відкриттям особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач зареєстрований у вказані квартирі, то саме він є фактичним споживачем послуг позивача з водопостачання та водовідведення, проте вчасно та у відповідному розмірі оплату послуг не здійснює, зобов`язання не виконує належним чином, в результаті чого утворилась заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 97726,70 грн, що складається з наступного: 77533,77 грн – сума основного боргу за період з листопада 2013 року по серпень 2024 року, 2333,62 грн –3% річних за період з липня 2018 року по січень 2022 року та 17859,77 грн – інфляційне збільшення за період з липня 2018 року по січень 2022 року.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 97726,70 грн, з яких 77533,77 грн – сума основного боргу, 2333,62 грн. – сума 3% річних та 17859,77 грн - інфляційне збільшення, а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року в задоволенні позову Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - відмовлено у повному обсязі.

Із вказаним рішенням не погодився позивач КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2025 року в справі №203/4675/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача судовий збір в суді першої та апеляційної інстанцій.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи, а також при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

За змістом норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», проживаючи та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

Про те, що ОСОБА_1 є фактичним, зареєстрованим споживачем послуг свідчать наступні докази, які наявні в матеріалах справи:

- довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 03.07.2024 року, в якій значиться, що відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 05.05.2000 року і по теперішній час;

- відповідь Єдиного державного демографічного реєстру №785553 від 13.09.2024 року на запит суду про реєстрацію відповідача;

- довідка про склад родини ЖБК-69 «Метеор» від 05.09.2013 року;

- особовий рахунок відкрито на ім`я відповідача.

- копії квитанцій, які долучались до відзиву, де платником є відповідач.

Суд першої інстанції не взяв до уваги здійснені оплати саме ОСОБА_1 , що є досить вагомим доказом його фактичного користування послуг, оскільки в наданих копіях квитанцій в призначенні платежів зазначено, що оплати здійснювались за «ЦВП» - централізоване водопостачання, тобто відповідач сплачував отриману послугу не конкретно за певний місяць. Факт часткової оплати отриманої послуги водопостачання та водовідведення свідчить про фактичну згоду відповідача на отримання та оплату комунальних послуг в частині фактично отриманого водопостачання та водовідведення.

Отже, позивач вважає ОСОБА_1 зареєстрованим фактичним споживачем послуг.

Відповідачем або його представником жодним чином не спростовано факт його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.05.2000 року і по теперішній час, не надано жодної довідки про тимчасову відсутність, або про зняття з реєстрації, або відмови від користування послугами позивача. Крім того, до теперішнього часу, після розгляду справи судом першої інстанції, жоден із сторін по справі не звернувся до позивача з метою переоформлення особового рахунку.

Згідно з Правилами №690 споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідач, не доводив до відома КП «Дніпроводоканал» про зміну власника житла та зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі та користуються комунальними послугами.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року по справі №203/4675/24 залишити без змін.

Фактичні правовідносини з позивачем по сплаті водопостачання виникли з моменту коли відповідач дійсно став проживати за вказаною адресою та користуватися послугами з водопостачання та водовідведення, у зв`язку з чим, на підставі заяви ОСОБА_1 від 20 березня 2021 року проведене встановлення та опломбування квартирного приладу обліку. Зазначені позивачем оплати були здійсненні ОСОБА_1 не в якості погашення заборгованості, а в якості балансу поточного рахунку.

Договірні відносини між позивачем та відповідачем щодо водопостачання та водовідведення могли виникнути лише з 2022 року з урахуванням зазначених строків (30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному сайті КП «Дніпроводоканал» htps://vodokanal.dp.ua/). У зв`язку з чим, нарахування за період з листопада 2013 року по березень 2021 року необґрунтовані позивачем та відсутні будь які належні та допустимі докази для підстав таких нарахувань.

Разом з тим, у ОСОБА_1 немає жодних правовідносин з ЖБК-69 «Метеор», які подавали розрахунки використання водопостачання за вказаною адресою.

Сам по собі факт реєстрації місця проживання особи у квартирі не може бути єдиним і беззаперечним доказом користування ним комунальними послугами, за наявності двох співвласників, які без наявності реєстрації мають право проживання і користування своєю квартирою на власний розсуд і, відповідно, несуть обов`язок оплати усіх комунальних послуг.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Пасічник Т.В. апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити.

Позивач та треті особи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю не з`явившихся осіб.

Заслухавши суддю – доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що квартира АДРЕСА_2 придбана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_1 08 квітня 2000 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М., зареєстрованого у реєстрі за №1408, на підставі якого отримане реєстраційне посвідчення Дніпропетровського БТІ 17 травня 2000 року, реєстровий №14 (а.с. 227, 228, том 2).

16 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір про зміну спільної власності із спільної сумісної та спільну часткову з одночасним визначенням розміру часток у спільній частковій власності, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., зареєстрований в реєстрі за №397, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на частку на квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 228зв-229, том 2).

Також, цього ж дня 16 липня 2013 року ОСОБА_1 подарував свою частину квартири АДРЕСА_3 у розмірі ОСОБА_3 на підставі договору дарування частки квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., зареєстрованого в реєстрі за № 998 (а.с. 229зв-230, том 2), що повністю узгоджується з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №406322748 від 03 грудня 2024 року (а.с. 122, том 1).

Загальновідомо про перейменування вулиці Вакуленчука у м. Дніпропетровську в процесі декомунізація у 2015—2016 роках на вулицю Леоніда Стромцова у м. Дніпрі, яка за розпорядженням Дніпропетровської ОДА від 26 липня 2024 року перейменована у вулицю Олександра Щербакова.

Таким чином, з 16 липня 2013 року і станом на день розгляду цивільної справи квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить спільно ОСОБА_2 у частках по кожній.

Водопостачання та водовідведення в будинку по АДРЕСА_4 здійснювалося позивачем на підставі договорів з Обслуговуючим кооперативом ЖБК «Метеор» №7289 від 31 січня 2000 року та від 23 листопада 2011 року. На підставі акту №484342 від 16 листопада 2023 року КП «Дніпроводоканал» та ОК ЖБК «Метеор» проведена звірка розрахунків (а.с. 78-79, 80-83, 76 , том 1).

За даними з Єдиного державного демографічного реєстру №785553 від 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 , з 05 травня 2000 року (а.с. 17 том 1).

Згідно з даними службового листа КП «Дніпроводоканал» ДМР від 03 грудня 2024 року з 01 листопада 2013 року мешканці будинку АДРЕСА_4 переведені з непрямих розрахунків за договором з ЖБК-69 «Метеор» на прямі розрахунки з кожним мешканцем та на ім`я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 за даними поданої головою ЖБК довідки про склад сім`ї з подальшим нарахуванням оплати з листопада 2013 року згідно з загальнобудинковим приладом обліку (за вирахуванням показників квартирник приладів обліку), поданими ЖБК «Метеор», а з 20 березня 2021 року - згідно з квартирним приладом обліку (а.с. 70-119, том 1).

Відповідно, в КП «Дніпроводоканал» на ім`я ОСОБА_1 , ще до відчуження ним квартири, був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 70, том 1). На підставі заяви ОСОБА_1 від 20 березня 2021 року проведене встановлення та опломбування квартирного приладу обліку (а.с. 87, том 1).

З часу встановлення лічильника і до дня звернення з позовом заборгованість по оплаті послуг позивача по квартирі АДРЕСА_2 відсутня, а споживачем сплачені суми, більші за вартість спожитих послуг, про що свідчить поданий позивачем розрахунок (а.с. 9 , том 1).

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , становить 97726,70 грн, що складається з наступного: 77533,77 грн – сума основного боргу за період з листопада 2013 року по серпень 2024 року, 2333,62 грн –3% річних за період з липня 2018 року по січень 2022 року та 17859,77 грн – інфляційне збільшення за період з липня 2018 року по січень 2022 року (а.с. 8, 9-10, том 1).

До матеріалів справи долучено квитанції про сплату ОСОБА_1 послуг з централізованого водопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с. 28-29, том 1).

Відповідачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пасічник Т.В., у відзиві на позовну заяву фактично заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 25-26, том 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив їх недоведеності.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних права та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Статтею 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

З наведеного вбачається, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач був зобов`язаний сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на наведене, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладений у gостанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі i щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 придбана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_1 08 квітня 2000 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М., зареєстрованого у реєстрі за №1408, на підставі якого отримане реєстраційне посвідчення Дніпропетровського БТІ 17 травня 2000 року, реєстровий №14.

16 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір про зміну спільної власності із спільної сумісної та спільну часткову з одночасним визначенням розміру часток у спільній частковій власності, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., зареєстрований в реєстрі за №397, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на частку на квартиру АДРЕСА_3 .

Також, цього ж дня 16 липня 2013 року ОСОБА_1 подарував свою частину квартири АДРЕСА_3 у розмірі ОСОБА_3 на підставі договору дарування частки квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., зареєстрованого в реєстрі за №998, що повністю узгоджується з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №406322748 від 03 грудня 2024 року.

Загальновідомо про перейменування АДРЕСА_5 в процесі декомунізація у 2015—2016 роках на вулицю Леоніда Стромцова у м. Дніпрі, яка за розпорядженням Дніпропетровської ОДА від 26 липня 2024 року перейменована у вулицю Олександра Щербакова.

Водопостачання та водовідведення в будинку по АДРЕСА_4 здійснювалося позивачем на підставі договорів з Обслуговуючим кооперативом ЖБК «Метеор» №7289 від 31 січня 2000 року та від 23 листопада 2011 року. На підставі акту №484342 від 16 листопада 2023 року КП «Дніпроводоканал» та ОК ЖБК «Метеор» проведена звірка розрахунків.

За даними з Єдиного державного демографічного реєстру №785553 від 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 , з 05 травня 2000 року.

Згідно з даними службового листа КП «Дніпроводоканал» ДМР від 03 грудня 2024 року з 01 листопада 2013 року мешканці будинку АДРЕСА_4 переведені з непрямих розрахунків за договором з ЖБК-69 «Метеор» на прямі розрахунки з кожним мешканцем та на ім`я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 за даними поданої головою ЖБК довідки про склад сім`ї з подальшим нарахуванням оплати з листопада 2013 року згідно з загальнобудинковим приладом обліку (за вирахуванням показників квартирник приладів обліку), поданими ЖБК «Метеор», а з 20 березня 2021 року - згідно з квартирним приладом обліку.

Відповідно, в КП «Дніпроводоканал» на ім`я ОСОБА_1 , ще до відчуження ним квартири, був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі заяви ОСОБА_1 від 20 березня 2021 року проведене встановлення та опломбування квартирного приладу обліку

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , становить 97726,70 грн, що складається з наступного: 77533,77 грн – сума основного боргу за період з листопада 2013 року по серпень 2024 року, 2333,62 грн –3% річних за період з липня 2018 року по січень 2022 року та 17859,77 грн – інфляційне збільшення за період з липня 2018 року по січень 2022 року.

До матеріалів справи долучено квитанції про сплату ОСОБА_1 послуг з централізованого водопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Наведене свідчить про визнання відповідачем наявності між ним та позивачем договірних правовідносин.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково врахував доводи відповідача про відсутність між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 правовідносин щодо надання та споживання комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідач зареєстрований за наведеною вище адресою та здійснює часткову сплату комунальних послуг.

Відповідачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пасічник Т.В. у відзиві на позовну заяву фактично заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Оскільки останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності був квітень 2020 року, однак Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який в подальшому було продовжено введенням воєнного стану в Україні.

Таким чином, строк, за яким має бути стягнута заборгованість відповідачів по оплаті послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, має бути обчислений з квітня 2017 року по серпень 2024 року.

Сума заборгованості по сплаті за постачання теплової енергії за період з квітня 2017 року по серпень 2024 року, що має бути стягнута з відповідача, становить – 65206,66 грн.

Водночас, розміри сум інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних та пені за період з квітня 2017 року по серпень 2024 року підлягають зменшенню пропорційно до розміру основної заборгованості наступним чином: 15020,24 грн - інфляційні втрати, 1962,60 грн - 3% річних.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог у зв`язку з застосуванням строків позовної давності, тому з відповідача ОСОБА_1 має бути стягнута заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з квітня 2017 року по серпень 2024 року у розмірі 65206,66 грн, а також 15020,24 грн - інфляційні втрати, 1962,60 грн - 3% річних.

Доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу.

Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради сплачено судовий збір в розмір 3028,00 грн (а.с. 15, том 1), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2546,58 грн.

Враховуючи, що апеляційна скарга КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 4542,00 грн (а.с. 34, том 3), тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання ним апеляційної скарги в розмірі 3819,87 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року – скасувати.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 03341305, заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з квітня 2017 року по серпень 2024 року у розмірі 82189,50 (вісімдесят дві тисячі сто вісімдесят дев`ять гривень 50 копійок), з яких 65206,66 грн - сума основного боргу, 1962,60 грн - 3% річних, 15020,24 грн - інфляційні втрати.

В інший частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 03341305, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2546,58 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3819,87 грн, а всього 6366,45 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року.

Суддя: