Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №181/2139/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1470/26 Справа № 181/2139/23 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Красвітної Т.П., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Шаповалової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу керівника Шахтарської окружної прокуратури Бєлянського Володимира Володимировича в інтересах держави в особі Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року про залишення позову без розгляду, у складі судді Перекопського М.М. по справі № 181/2139/23 за позовною заявою Шахтарської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Слов`янської сільської ради до ОСОБА_1 , треті особи — Дніпропетровська обласна державна адміністрація — обласна військова адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю “Землетрейд”, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, –

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року залишено без руху для усунення недоліків позовну заяву Першотравенської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Слов`янської сільської ради, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Землетрейд» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, та надано час для усунення недоліків у зв`язку із зміною законодавства та на підставі ч.4 ст. 177 ЦПК України.

Роз`яснено, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде залишена без розгляду (а.с.116 Том ІV).

17 вересня 2025 року керівник Шахтарської окружної прокуратури Бєлянський В.В. подав суду письмову заяву щодо відсутності обов`язку внесення на депозитний рахунок суду грошової суми в розмірі оцінки земельної ділянки на дату подання позову у даній справі. Наголосив, що таке внесення на депозит коштів передбачено у разі подання позову про витребування нерухомого майна саме від добросовісного набувача, як це передбачено ч.4 ст. 177 ЦПК України в редакції від квітня 2025 року, та це питання судом у даній справі ще не вирішено по суті. Також наголосив, що даний позов подано прокуратурою до суду 28 грудня 2023 року та на момент відкриття провадження у справі позов відповідав формі та змісту позову з переліком наданих документів, як це передбачала ч.4 ст. 177 ЦПК України у редакції станом на грудень 2023 року. При цьому зазначив, що норма ч.4 ст. 177 ЦПК України не має зворотної дії у часі, а тому не може бути застосована судом у вересні 2025 року після відкриття провадження у 2023 році у справі. Посилаючись на викладене, просив суд врахувати дані пояснення та продовжити розгляд справи посуті в межах доводів та вимог, які визначені прокурором при зверненні до суду (а.с.119-123 Том ІV).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року позовну заяву Шахтарської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Слов`янської сільської ради до ОСОБА_1 , треті особи — Дніпропетровська обласна державна адміністрація — обласна військова адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю “Землетрейд”, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, залишено без розгляду на підставі ч.11,13 ст. 187 (а.с.225, 226 Том ІV).

Не погодившись з цією ухвалою суду першої інстанції керівника Шахтарської окружної прокуратури Бєлянський В.В. подав апеляційну скаргу (а.с.227-248 Том ІV), в якій зазначив, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування обставин справи та зміни процесуального законодавства вже після відкриття провадження у справі, яке не має зворотної дії у часі.

Скаргу мотивує тим, що зміни у законодавстві щодо внесення на депозитний рахунок коштів позивачем набули чинності вже після подачі позову до суду, а на момент подання позову, позовна заява відповідала вимогам процесуального кодексу та положенням ст. 175-177 ЦПК України. Крім того зазначив, що відповідач не може вважатись добросовісним набувачем майна, а внесення на депозитний рахунок коштів у розмірі вартості спірного майна стосується лише добросовісного набувача такого майна, що можливо встановити лише при розгляді справи по суті спору. Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував вимоги ч.4 ст. 177 ЦПК України, а у прокурора відсутній обов`язок вносити на депозитний рахунок грошові кошти. Просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Інші учасники судового процесу своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції — скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі ч.13 ст. 187 ЦПК України, виходив з того, що у визначений судом строк недоліки позовної заяви не були усунуті позивачем за вимогами ухвали суду від 16 вересня 2025 року, постановлену у відповідності до ч.11 ст. 187 ЦПК України, тобто, після відкриття провадження у справі.

Колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст.ст.175,177 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення прокурора до суду у 2023 році) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст.390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Колегією суддів встановлено, що у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року залишено без руху для усунення недоліків позовну заяву Першотравенської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Слов`янської сільської ради, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Землетрейд» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, та надано час для усунення недоліків шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», станом на дату подання позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява, подана прокурором 29 грудня 2023 року, відповідала вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, в редакції, чинній на дату звернення до суду.

Нова редакція ч. 4 ст. 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто значно пізніше після подачі позовної заяви.

Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Застосовуючи вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», якими передбачено зворотну дію в часі положень цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.

Однак, пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесенняз мін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеномузаконом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що Законом не передбачено зворотну дію в часі положень ч. 4 ст.177 ЦПК України та послався на положення процесуального закону, які не підлягають застосуванню у даному випадку.

Також колегією суддів встановлено, що ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі з призначенням підготовчого засідання (а.с.227 Том І).

У відповідності до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями та звіту про неможливість розподілу справи між суддями Межівського районного суду Дніпропетровської області (а.с.193,194 Том ІV) з підстав звільнення з посади судді, за Розпорядженням виконуючого обовязки голови Межівського районного суду Дніпропетровської області про передачу справи на розгляд іншого суду від 26 березня 2025 року (а.с.203 Том ІV), Актом прийому-передачі судових справ Межівського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року (а.с.198-200 Том ІV) дану справу передано для розгляду до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі (а.с.202 Том ІV).

Колегія суддів наголошує, що залишення без руху позовної заяви прокуратури відбулось вже після відкриття провадження у справі Межівським районним судом Дніпропетровської області, при цьому Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області лише прийняв до свого провадження вже відкрите судове провадження у даній справі та призначив підготовче засідання у справі, адже саме на цій стадії розгляду справа надійшла до цього суду, а тому суд першої інстанції помилково вважав за необхідне застосувати ч.11,13 ст. 187 ЦПК України, залишивши позов без розгляду.

За наведених вище обставин залишення позову без розгляду на підставі ч. 13 ст. 187 ЦПК України, застосування якої було наслідком застосування судом першої інстанції ч.4 ст. 177 ЦПК України, колегія суддів вважає помилковим, оскільки на час звернення позивача з цим позовом до суду у 2023 році позовна заява відповідала вимогам ч. 4 ст.177 ЦПК України в редакції, яка діяла на той час.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що власником спірної земельної ділянки на теперішній час є відповідач ОСОБА_1 .

Прокурором заперечується добросовісність відповідача під час набуття спірної земельної ділянки у власність, а вимоги прокуратури заявлені на предмет усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а не витребування нерухомого майна.

Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 4 ст.177 ЦПК України про обов`язок позивача додати до позовну документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна саме від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України).

Варто зазначити, що питання добросовісного набуття прав на спірний об`єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи. Означена обставина (добросовісності/недобросовісності набуття) залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору.

Так, згідно з ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Тобто, означена норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб`єктивне право, що може бути спростована лише на підставі встановлених судом обставин у відповідному процесуальному порядку. У контексті норм ЦПК України спростування зазначеної презумпції можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.

Отже, при постановленні оскаржуваної ухвали у підготовчому провадженні суд першої інстанції застосував положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, які не підлягають застосуванню.

Колегія суддів, приймаючи доводи скаржника, наголошує на тому, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду, оскільки при винесенні ухвали від 16 вересня 2025 року про залишення позову без руху, враховуючи подання позову позивачем у грудні 2023 року, тобто, до зміни законодавства, не врахував відсутності такого обов`язку прокуратури на день подання позову, як внесення на депозитний рахунок грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, враховуючи відсутність вимог про витребування майна від добросовісного набувача, а відтак, і хибно застосував положення ст. 187 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»).

Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.

У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики "справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак, апеляційна скарга керівника Шахтарської окружної прокуратури Бєлянського В.В. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,–

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Шахтарської окружної прокуратури Бєлянського Володимира Володимировича в інтересах держави в особі Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області — задовольнити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року — скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “10” лютого 2026 року.

Повний текст постанови складено “16” лютого 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: Т.П. Красвітна

М.О. Макаров