Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №183/4399/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1493/26 Справа № 183/4399/25 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонова Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Красвітної Т.П., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Шаповалової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року у складі судді Парфьонової Д.О. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення недоотриманої пенсії спадкодавцем,–

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у зв`язку зі зміною територіальної підсудності розгляду справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області за Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року №1/0/9-22, з позовом, пред`явленим до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, на предмет стягнення з відповідача на її користь позивача 112 502,52 грн недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 , у відповідності до виданого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною С.С. свідоцтва про спадщину.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію. Після його смерті відкрилась спадщина на недоотриману у зв`язку зі смертю пенсію в розмірі 112 502,52 грн. Спадкоємцем першої черги за законом є позивач ОСОБА_1 , інші спадкоємці спадщину не приймали. 22 вересня 2022 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною С. С. видане свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , а саме - недоотриману пенсію ОСОБА_2 в розмірі 112 502,52 грн, належних спадкодавцю та неотриманих ним за життя.

Позивач наголошує, що неодноразово зверталась до органів ПФУ з вимогою здійснити виплату належних сум та листом від 03 березня 2023 року № 1378-1122/Ш-05/8-1200/23 на її звернення від 14 лютого 2023 року ГУ ПФУ в Луганській області надало відповідь, де відповідач зазначає, що суму недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 включено до переліку боргів, внесено в реєстр станом на 01 січня 2023 року та буде виплачуватись згідно з постановою КМУ від 10 листопада 2021 року № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Однак, до цього часу виплата успадкованої недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідачем не проводиться. Тривала невиплата відповідачем грошових коштів, які є успадкованим майном і власністю позивача, порушує її право на володіння і розпорядження спадщиною, а тому вона вимушена звернутись до суду з цим позовом.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не виплачену згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 вересня 2022 року, виданим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною Світланою Станіславівною, та зареєстрованим в реєстрі за № 3906, у розмірі 112502,52 грн, за вирахуванням фактично сплачених ОСОБА_1 сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 211,20 грн судового збору (а.с. 52-58).

Рішення суду мотивовано тим, що позивач успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України в тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. При цьому суд першої інстанції вказав, що дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат, а припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання. З цих підстав суд першої інстанції встановив неправомірність дій відповідача щодо невиплати всієї суми, визначеної у свідоцтві про право на спадщину за законом.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачеві виплачено недоотриману пенсію спадкодавця у загальному розмірі 11 041,04 грн, тоді як свідоцтвом про спадщину передбачена сума такої недоотриманої пенсії у 112 502,52 грн. Суд критично оцінив доводи представника відповідача про виплату позивачеві недоотриманих сум пенсії згідно з Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України10 листопада 2021 року за № 1165, адже застосування відповідачем цього Порядку свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань.

Водночас суд урахував й те, що розмір визначеної заборгованості з пенсії у наданому відповідачем доказі вказаний 120 236,24 грн, у той час, як згідно зі свідоцтвом про право на спадщину розмір пенсії, отриманий у спадщину позивачем вказаний 112 502,52 грн. На обставини, які б усували вказану розбіжність (як то добровільне нарахування пені, проведення індексації суми, включення до заборгованості інших сум, тощо) сторони не посилалися. Суд першої інстанції вважав за необхідне, враховуючи відсутність заперечень сторін проти факту виплати, зобов`язати відповідача виплатити суму, вказану у свідоцтві за вирахуванням фактично виплачених сум.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, у жовтні 2025 року ГУ ПФУ в Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення в цілому та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 101-103).

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 перебував на момент смерті на обліку, як внутрішньо переміщена особа та з 01 травня 2018 року виплату пенсії йому було призупинено, а з 01 вересня 2019 року виплату пенсії поновлено. Пенсія нараховувалась по 30 листопада 2021 року, тобто, включно з місяцем, коли ОСОБА_2 помер. У зв`язку зі зверненням позивача до УПФУ за недоотриманою пенсією 29 квітня 2022 року, відповідачем було обліковано пенсію за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2019 року, включено до переліку типу рішень 2 та провадиться виплата позивачеві згідно Постанови №1165 від 10 листопада 2021 року, де борг відповідача перед позивачем становить 120 236,24 грн. Враховуючи, що позивач вже отримала 11 041,04 грн, залишок недоотриманої пенсії ОСОБА_2 станом на дату подання відзиву на позов становив 109 195,20 грн, що значно менше ніж стягнута судом сума. Скаржник наголошує, що стягнута сума рішення суду першої інстанції призведе до подвоєння у Реєстрі судових рішень суми, що належить до сплати спадкоємцю, спричинить порушення обліку коштів нарахованих на виконання судових рішень та призведе до переплати коштів. Вважає, що для ухвалення такого рішення суду першої інстанції немає правових підстав.

Позивач ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у листопаді 2025 року через свого представника подала в системі “Електронний суд” відзив на апеляційну скаргу, де просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 за життя перебував на обліку відповідача та отримував пенсійні виплати з урахуванням норм постанови КМУ № 637 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер /а.с.12/.

22 вересня 2022 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною С. С. видане свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі 21/2022, зареєстроване в реєстрі за № 3906, згідно з яким посвідчено, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який номер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в сумі 112 502,52 грн. Належність спадкодавцю зазначеної недоотриманої пенсії підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 27 травня 2022 року № 1200-0503-8/13572 /а.с.13/. Відомості про видане свідоцтво, спадкоємця ОСОБА_2 підтверджується наданим позивачем у копії витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі /а.с.14/.

Листом ГУ ПФУ в Луганській області № 1378-1122/Ш-05/8-1200/23 від 03 березня 2023 року /а.с.15, 30/ позивача, на її звернення від 14 лютого 2023 року /а.с.29/, повідомлено, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 передбачено, що облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи), та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період за заявами, прийнятими по грудень 2021 року включно. Оскільки заявник звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький) з заявою № 4797 від 29 квітня 2022 року про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , тому суму недоотриманої пенсії включено до переліку боргів, внесено в реєстр станом на 01 січня 2023 року та буде виплачуватися згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 10 листопада 2021 року в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. Виплата недоотриманої пенсії буде зарахована на відкритий картковий рахунок заявника в АТ «Ощадбанк» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1165 після надходження відповідного фінансування. Виплати будуть розпочаті після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2023 рік.

Свідоцтвом консула Генерального консульства України в Мюнхені від 17 травня 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за № 570/4-1226-2023 підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.11/.

Також, з паперової копії електронного доказу у виді витягу з електронної підсистеми «Призначення та виплата пенсії» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України встановлено, що 27 грудня 2022 року посадовими особами Пенсійного фонду України прийнято рішення про виплату пенсії померлого ОСОБА_2 (о/р НОМЕР_3 ) на суму 120 236,24 грн, з яких станом на травень 2025 року виплачено 11 041,04 грн, залишок боргу 109 195,20 грн /а.с.31/.

Задовольняючи, хоча і частково, вимоги позивача шляхом стягнення суми недоотриманої пенсії, належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не виплачену згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 вересня 2022 року, виданим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною Світланою Станіславівною, та зареєстрованим в реєстрі за № 3906, у розмірі 112 502,52 грн, за вирахуванням фактично сплачених ОСОБА_1 сум, суд першої інстанції вважав доведеним, що позивачеві належить вся сума, визначена свідоцтвом про право на спадщину за законом, тому, з урахуванням вже виплачених коштів та з урахуванням розбіжностей у розмірі боргу відповідача перед позивачем, сума недоотриманої пенсії спадкодавця має бути виплачена позивачеві як спадкоємцеві.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та встановленими фактичними обставинами справи.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав є визнання права.

У відповідності до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно норм ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до норм ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст. 1227 ЦК України.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону України №1058-ІУ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Окрім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що загальна сума невиплаченої пенсії померлого ОСОБА_2 , яка зазначена у свідоцтві про спадщину за законом, виданому на ім`я позивача, складає 112 502,52 грн, що скаржником не спростовано, враховуючи, що відповідачем надано докази про наявність заборгованості у невиплаченій пенсії у розмірі 120 236,24 грн, при цьому встановлено, що ОСОБА_1 отримала лише 11 041,04 грн, що не відповідає сумі, успадкованій ОСОБА_1 після чоловіка ОСОБА_2 , як недоотримана його пенсія.

Колегія суддів наголошує, що доводи відповідача з посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, не можна прийняти до уваги.

В силу абзацу другого пункту 1 названого Порядку, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.

У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційною виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційною залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.

У даній справі у разі застосування Порядку 1165 виплата недоотриманої пенсії, належної спадкодавцеві продовжиться лише з 01 січня 2025 щомісячними платежами у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і лише у разі достатності відповідних бюджетних призначень. Отже, зазначеною постановою звужуються права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця як внутрішньо переміщеної особи у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб.

Колегія суддів повністю погоджуєсять із такими висновками суду першої інстанції, що не спростовано скаржником при розгляді його апеляційної скарги. При цьому колегія суддів наголошує, що скаржник, посилаючись на часткову виплату позивачеві недоотриманої пенсії частинами, не наводить жодного доказу та не посилається на будь-які норми діючого законодавства, що може спростувати правомірні висновки суду першої інстанції, при цьому, встановлені вірно фактичні обставини справи судом першої інстанції, що знайшли своє підтвердження і при розгляді апеляційної скарги, свідчать про неповне та неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків зі сплати усієї успадкованої позивачем недоотриманої пенсії після чоловіка ОСОБА_2 у відповідності до свідоцтва про спадщину за законом без обмежень будь-яким періодом та у часі.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Норми ЦК України не визначають строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.ч.2 та 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Доводи скаржника про те, що відповідачем нараховувалась сума недоотриманої ОСОБА_2 пенсії на підставі ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку №1165, колегія суддів не може прийняти до уваги, адже в даному випадку така норма не підлягає застосуванню, оскільки до спірних правовідносин належить застосовувати норми ст. 1216,1218,1296 ЦК України, що передбачає лише спадкування позивачем у визначеному в свідоцтві про спадщину за законом розмірі, який зменшений відповідачем бути не може.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому вірно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 112 502,52 грн за вирахуванням фактично сплачених коштів ОСОБА_1 сум.

Враховуючи вказане, колегія суддів доходить висновку, що є безпідставними доводи скарги про те, що задоволення позовних вимог позивача є недоведеними та необгрунтованими і порушує порядок виплат коштів.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про повне задоволення позову, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,–

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області — залишити без задоволення.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «04» лютого 2026 року.

Повний текст постанови складено «12» лютого 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: Т.П. Красвітна

М.О. Макаров