Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №932/3083/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1397/26 Справа № 932/3083/24 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Красвітної Т.П., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Шаповалової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Обласова Сергія Анатолійовича на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року у складі судді Кудрявцевої Т.О. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат (а.с. 3-9), в обґрунтування якого посилалось на те, що 21.05.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено в електронній формі кредитний договір №103381183, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5 000 грн та зобов`язався сплачувати відсотки за користування ним в терміні та на умовах, що передбачені договором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу доступ до коштів на його картковому рахунку, відповідач умови договору не виконує, грошові кошти не повернув.

28.09.2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» укладено Договір факторинку №28092023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі по договору №103381183 в розмірі 20 950,00 грн. Таким чином позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

15.05.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів" було укладено договір позики №78638677, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит. Відповідач зобов`язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним у терміни та на умовах, що передбачені договором.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 доступ до коштів на його картковому рахунку. Відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратив та не повертає.

14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі по договору №78638677 у розмірі 40 997,50 грн. Таким чином позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

25.05.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №5630188, згідно якого ОСОБА_1 отримав в позику 1 000,00 грн на строк 72 днів за ставкою 2,49 відсотки на день.

Відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки кошти витратив та не повертає.

18.10.2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Маніфою» укладено Договір факторингу №18-10/2023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Маніфою» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, згідно реєстру боржників, в тому числі по договору позики №5630188 від 25.05.2023 року в розмірі 2 792,80 грн. Таким чином позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість: за кредитним договором №103381183 у розмірі 20 950,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5 000 грн 00 коп, суми заборгованості за відсотками у розмірі 15 000,00 грн, заборгованості за комісією 950 грн; за договором позики №78638677 у розмірі 40 997,50 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 11 500 грн, суми заборгованості за відсотками у розмірі 29 497,50 грн; за договором позики №5630188 у розмірі 2 792,80 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 1 000,00 грн, суми заборгованості за процентами за користування позикою у розмірі 1 792,80 грн, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості в розмірі 64 740 грн 30 коп, в тому числі: за договором про споживчий кредит №103381183 від 21.05.2023 року в розмірі 20 950,00 грн, з яких 5 000,00 грн сума основного боргу, 15 000,00 сума боргу за відсотками, 950,00 грн сума боргу за комісією; за договором позики №78638677 від 15.05.2023 року в розмірі 40 997,50 грн, з яких 11 500,00 грн сума основного боргу, 29 497,50 грн – сума боргу за відсотками; за договором позики №5630188 від 25.05.2023 року в розмірі 2 792,80 грн, з яких 1 000,00 грн сума основного боргу, 1 792,00 грн сума боргу за відсотками, та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, а всього 67 768 грн 30 коп (шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят вісім гривень тридцять копійок) (а.с. 87-90).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Дніпра від 12 вересня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року (а.с. 134-135).

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 — адвокат Обласов С.А. подав апеляційну скаргу (а.с. 138-146), посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити в повному обсязі.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с. 176-184).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати, з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Однак погодитися з такими висновками суду в повній мірі неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2023 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №103381183, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5 000 грн на строк 105 днів. Умови кредиту визначені у договорі від 21.05.2023 року, який підписаний відповідачем. Проте відповідач свого обов`язку по поверненню позики не виконав, внаслідок чого станом на 28.09.2023 року утворилась заборгованість в розмірі 20 950,00 грн.

28.09.2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №28092023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно витягу з реєстру боржників №2 в до Договору факторингу №28092023 від 28.09.2023 року ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги по кредитному договору №103381183 в розмірі 20 950,00 грн, з яких 5 000,00 грн сума заборгованості за основним боргом, 15 000,00 сума заборгованості за відсотками, 950,00 грн сума заборгованості за комісією.

15.05.2023 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 уклали договір позики №78638677, згідно якого ОСОБА_1 отримав в позику 11 500,00 грн строком на 30 днів з відсотковою ставкою 2,5 відсотки. Договір позики підписаний електронним підписом відповідача. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язання виконані шляхом надання ОСОБА_1 доступу до коштів на картковому рахунку.

14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

22.11.2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підписано Додаткову угоду №13 до договору факторингу №14/06/21, згідно якої права вимоги відступаються згідно реєстру Боржників №12 від 22.11.2023 року.

Згідно витягу з реєстру боржників №12 від 22.11.2023 року позивачу як новому кредитору, передано право вимоги договору позики №78628677 в загальному розмірі 40 997,50 грн, з яких 11 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 29 497,50 грн сума заборгованості за відсотками.

25.05.2023 року ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 уклали договір позики №5630188, згідно якого ОСОБА_1 отримав в позику 1 000,00 грн на строк 72 днів за ставкою 2,49 відсотки на день.

18.10.2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Маніфою» укладено Договір факторингу №18-10/2023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Маніфою» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №18-10/2023 від 18,10.2023 року ТОВ «Маніфою» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги по договору позики №5630188 від 25.05.2023 року в розмірі 2 792,80 грн, з яких 1 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 792,00 грн сума заборгованості за відсотками. Таким чином позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив про те, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №28092023 від 28.09.2023 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

18.10.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №18-10/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Проте, наявні в матеріалах справи копії договорів факторингу №28092023 від 28.09.2023 року, №14/06/21 від 14.06.2021 року та №18-10/2023 від 18.10.2023 року не містять всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити їх зміст у повному обсязі та встановити дійсні умови вказаних договорів, за якими, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №103381183 від 21.05.2023 року укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ; за договором позики №78638677 від 15.05.2023 року укладеним між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 ; за договором позики №5630188 від 25.05.2023 року укладеними між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 , а тому позивач не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаними правочинами.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» оплати за договорами факторингу №28092023 від 28.09.2023 року, №14/06/21 від 14.06.2021 року та №18-10/2023 від 18.10.2023 року.

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за правочинами, які є предметом розгляду у даній справі.

На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості за спірними правочинами.

Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої позовні вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом з поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу у їх відсутність.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Окрім того, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення апелянта про слухання справи судом першої інстанції заслуговують на увагу. Матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання місцевим судом згідно положень статей 128-130 ЦПК України, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, слід стягнути із ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Обласова Сергія Анатолійовича — задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року — скасувати з ухваленням нового рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «04» лютого 2026 року.

Повний текст постанови складено “16” лютого 2025 року

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.О.Макаров

Т.П. Красвітна