Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №235/831/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/371/26 Справа № 235/831/20 Суддя у 1-й інстанції - Величко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Красвітної Т.П., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Шаповалової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Бутова Михайла Алєковича на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року у складі судді Величко О.В. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2020 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с. 1-4), в обґрунтування якого посилалось на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг укладений кредитний договір №2233/42-321/04 від 14.06.2012 року, відповідно до умов якого відповідач отримав від Банку кредит в розмірі 209 000 грн зі сплатою 16,8% річних за користування кредитом та 21,8% річних за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені кредитним договором. Строк дії договору до 13.06.2032 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 14.06.2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки №2233/42П-321/04, за умовами якого остання зобов`язалась в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору.

В порушення вимог статей 526, 553, 554, 610, 612 ЦК України та умов договору відповідачі зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконали, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 09.01.2020 року становить 232 137,20 грн, з яких 203 627,84 грн - заборгованість по тілу кредиту, 28 509,36 грн – заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 232 137,20 грн, а також судовий збір.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2233/42-321/04 від 14.06.2012 року в розмірі 232 137,20 гривень (двісті тридцять дві тисячі сто тридцять сім гривень 20 коп).

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в рівних частках судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 3 482,06 гривень, а саме по 1 741,03 гривень (одна тисяча сімсот сорок одна гривня 03 коп.) з кожного (а.с. 45).

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 року №2584/0/15-24 територіальну підсудність судових справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області змінено з 02 вересня 2024 року шляхом її передачі до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Законом України від 26.02.2025 №4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області перейменовано на Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 09.05.2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2020 року по цивільній справі №235/831/20 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення (а.с. 147-148).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — адвокат Бутов М.А. посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскарженого рішення та передачі справи для подальшого розгляду за підсудністю до Індустріального районного суду м.Дніпра (а.с. 155-158). Апеляційна скарга обґрунтована тим, що справа розглянута судом першої інстанції з порушенням правил підсудності, а також просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

ПАТ АБ «Укргазбанк» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с. 181-184).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору №2233/42-321/04 від 14.06.2012 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 209 000 грн зі сплатою 16,8% річних за користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені кредитним договором, встановлена у розмірі 21,8% річних. Кредит надано з 14.06.2012 року по 13.06.2032 року (а.с. 14-22).

За виконання відповідачем ОСОБА_1 умов укладеного кредитного договору відповідати перед Банком зобов`язалась відповідач ОСОБА_2 , про що 14.06.2012 року між нею та Банком укладено договір поруки №2233/42П-321/04 (а.с. 23).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №2233/42-321/04 від 14.06.2012 року вбачається, що станом на 09.01.2020 року заборгованість за наданим кредитом становить 232 137,20 грн, з яких 203 627,84 грн - заборгованість по тілу кредиту, 28 509,36 грн – заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 6-13).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Разом з тим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі частин першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також факт користування кредитними коштами.

Факт отримання коштів, а також факт вчинення відповідачем дій спрямованих на часткове погашення заборгованості за кредитним договором підтверджується випискою наявною в матеріалах справи.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Відповідачі зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконали, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 09.01.2020 року становить 232 137,20 грн, з яких 203 627,84 грн - заборгованість по тілу кредиту (190 086,47 грн — поточна заборгованість по тілу кредиту; 13 541,37 грн — прострочена заборгованість по тілу кредиту), 28 509,36 грн – заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року.

Відповідачі не надали суду апеляційної інстанції доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед Банком, та не довели відсутність такої заборгованості.

За такого висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача є правильним.

Разом з тим, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач посилається на пропуск позовної давності за щомісячними черговими платежами, термін сплати яких настав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. (стаття 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ч.1 ст. 257 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, зазначено, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Оскільки кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачає самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки видно, що відповідачем частково вносились кошти на погашення кредитної заборгованості, останнє погашення коштів за договором було здійснено 17.07.2014 року.

Таким чином, саме з 11.08.2014 року почався перебіг строку позовної давності стосовно кожного щомісячного простроченого платежу.

Позивач 03.02.2020 року направив засобами поштового зв`язку позов до суду першої інстанції, який надійшов до суду 06.02.2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо невиконаних відповідачами щомісячних платежів за період з 10.07.2012 року по 02.02.2017 року, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є частково обґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, позивачем пропущено строк позовної давності щодо простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 287,31 грн нарахованої в період з 11.09.2015 року по 11.01.2017 року, а також щодо заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року у розмірі 28 509,36 грн, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Врахувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції зменшивши загальну суму заборгованості з 232 137 (двісті тридцять дві тисячі сто тридцять сім) грн 20 коп до 200 340 (двісті тисяч триста сорок) грн 53 коп, яка складається з тіла кредиту.

Посилання на те, що справу розглянуто із порушенням правил підсудності є безпідставними.

Згідно відповіді №2304588 від 03.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально є підсудністю Київського районного суду м.Донецька.

Разом з тим, згідно розпорядження №2710/38-14 від 02.09.2014 року територіальну підсудність справ Київського районного суду м.Донецька змінено на Красноармійський міськрайонний суд Донецької області підсудність справ якого було змінено з 02 вересня 2024 року шляхом її передачі до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 року №2584/0/15-24.

Згідно відповіді №2304714 від 03.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 23.05.2017 року, що територіально є підсудністю Індустріального районного суду м.Дніпра.

Також, в матеріалах справи наявна довідка №1239-5000093311 від 27.03.2019 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно якої, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання/перебування є АДРЕСА_2 (а.с. 52).

Відповідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Згідно ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 року №579 внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала чинності 16.08.2017 року.

Отже, з 16.08.2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.

Таким чином, не зважаючи на те, що на момент подачі позову, тобто 03.02.2020 року, ОСОБА_1 значився зареєстрованою як ВПО у м. Дніпро, його офіційним місцем реєстрації є і залишається м. Донецьк, а тому справа на той час з урахуванням вищевикладеного була підсудна саме Красноармійському міськрайонному суду Донецької області.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає зміні розподіл судового збору сплаченого за подання позову та розподіл судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» сплатило судовий збір у сумі 3 482,06 грн (а.с. 5).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення шляхом зменшення загального розміру заборгованості, сплачений позивачем судовий збір також підлягає зменшенню, з 3 482 (три тисячі чотириста вісімдесят дві) 06 грн до 3 005 (три тисячі п`ять) грн 02 коп (86,30% (200 340,53 грн * 100 / 232 137,20 грн), тобто по 1 502,51 грн з кожного з відповідачів (3 005,02 грн / 2).

При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у загальній сумі 4 178,47 грн (а.с. 160, 174).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги 13,70% (31 796,67 грн * 100 / 232 137,20 грн), а саме у розмірі 572,45 грн ( 4 178,47 грн * 13,70%).

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Бутова Михайла Алєковича — задовольнити частково.

Заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року — змінити, зменшивши загальну суму заборгованості з 232 137 (двісті тридцять дві тисячі сто тридцять сім) грн 20 коп до 200 340 (двісті тисяч триста сорок) грн 53 коп, яка складається з тіла кредиту, а також зменшивши суму сплаченого судового збору за подання позову з 3 482 (три тисячі чотириста вісімдесят дві) 06 грн до 3 005 (три тисячі п`ять) грн 02 коп.

Заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року в іншій частині – залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 572 (п`ятсот сімдесят дві) грн 45 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “04” лютого 2026 року.

Повний текст постанови складено «16» лютого 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: Т.П. Красвітна

М.О. Макаров