Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №727/14814/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/14814/25

Провадження № 2/727/31/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

03 лютого 2026 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:

головуючої судді Бойко М.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Васківчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (у складі Виконавчого комітету) Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року адвокат Рожок Л.П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за останнім право власності на спадкове майно: садовий будинок літ А, загальною площею 190,30 в.м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , кадастровий номер 7310136300:24:003: АДРЕСА_1 .

Такі вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті його матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки інші її спадкоємці першої черги відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача. До складу спадщини входили земельна делянка з кадастровим номером 7310136300:24:003:0360 та садовий будинок загальною площею 34,20 кв.м, розташовані у АДРЕСА_1 , спадкові права на які ОСОБА_1 оформив, отримавши відповідні свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим, у зв`язку з проведеною за життя ОСОБА_2 реконструкцією, площа зазначеного судового будинку значно збільшилася, він є придатним до експлуатації, проте таке будівництво відбувалося без дозвільних документів, тобто є самочинним, визнати на нього право власності можливо лише в судовому порядку, а тому позивач звертається до суду з даним позовом та просить задовольнити його вимоги.

Ухвалою судді від 27.11.2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, яке закрито ухвалою суду від 23.01.2026 року.

15.12.2025 року представник відповідача – Чернівецької міської ради подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначив про те, що Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю було встановлено, що реконструкцію садового будинку, який є предметом позову, здійснено самочинно, після 2015 року. Померла ОСОБА_2 за життя не набула права власності на це будівництво. Виходячи з зазначеного, на думку відповідача, вимоги позову є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив на позов представник позивача – адвокат Рожок Л.П. просила вимоги позову повністю задовольнити на підставі ст. 376 ЦК України, при цьому також зазначила, що реконструйований садовий будинок не порушує права суміжних землекористувачів та відповідає державним будівельним нормам, його реконструкція відповідно витягу з Реєстру будівельної діяльності проведена з 20.01.2015 по 07.03.2015 рр.

22.01.2026 року до суду надійшли письмові додаткові пояснення представника відповідача, які по своїй суті є запереченнями на відповідь на відзив на позов та в яких вказано, що садовий будинок загальною площею 190,30 в.м, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , кадастровий номер 7310136300:24:003: АДРЕСА_1 , на який просить визнати право власності позивач, відповідає ознакам житлового будинку, а тому для переведення його з садового в жилий необхідно дотримуватись відповідної процедури, передбаченої Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 року № 321, проте, оскільки цей будинок знаходиться на землях рекреаційного призначення, таке переведення є неможливим .

У судове засідання по справі її учасники не з`явилися, письмово просили його проводити без їх участі.

За таких обставин, у відповідності до ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, а розгляд справи проводився за відсутності сторін та третьої особи .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва: об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів та відповідність побудованого об`єкта будівельним нормам і правилам (постанови Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 915/1376/17, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта.

Норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (ч.5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (ч.8 ст.39 цього Закону ).

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини1 статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (ч.2 ст.376 ЦК ).

Приписи статті 376 ЦК поширюються не тільки на всі види будівель і споруд, а й на всіх без винятку забудовників, власників та користувачів земельних ділянок, а також на осіб, які не мають юридично оформлених титулів на такі будівлі (споруди) та/або земельні ділянки.

За загальним правилом при наявності самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, використані під час такого будівництва. Оскільки спадкодавець за життя не набув права власності на відповідне нерухоме майно, то й право на останнє не буде входити до складу спадщини. Такий підхід узгоджується з концепцією універсального правонаступництва, що виступає методологічною засадою всього спадкового права. Цілісність концепції універсального спадкового правонаступництва забезпечується сукупністю таких чинників: 1)спадщина переходить до спадкоємців як єдине ціле; 2)безпосередність, яка виявляється у тому, що спадкоємець набуває спадщину безпосередньо від спадкодавця без попередньої передачі її третім особам; 3)одномоментність переходу спадщини до спадкоємців з часу її відкриття незалежно від часу прийняття та державної реєстрації; 4)права та обов`язки, що належали спадкодавцеві, переходять до спадкоємців у незмінному вигляді в тому складі, обсязі та вартісному виразі, які існували на час відкриття спадщини; 5) безумовність і беззастережність актів прийняття спадщини та відмови від її прийняття.

Як роз`яснюється в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов`язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/9695/17, право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 376 та статті 1218 ЦК України, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Додатково Верховний Суд висловив правову позицію, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу. Участь особи у проведенні ремонтних робіт, поліпшенні житлового будинку та інших приміщень надає право вимагати не визнання права власності, а відшкодування витрат на будівництво (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020року у справі №307/3957/14-ц).

Також Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 369/6355/15-ц виснував наступне: «ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, тому виключає це майно із цивільного обороту».

У постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 288/1718/19 Верховний Суд зазначив, що самочинне будівництво не може входити до складу спадщини. Самочинно збудоване майно не підлягає легалізації через правову процедуру спадкування (подібні висновки також висловлені Верховним Судом у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17).

Задовольняючи такі позови та узаконюючи самовільні переобладнання або самочинно збудоване нерухоме майно, суди фактично виконують функції, які належать до компетенції органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та з матеріалів справи, зокрема з свідоцтв про право на спадщину від 08.06.2024 року, вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 є її сином та єдиним спадкоємцем за законом, оскільки інші її спадкоємці першої черги ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) відмовились від прийняття спадщини на його користь .

До складу спадкового майна ОСОБА_2 увійшла земельна ділянка площею 0,0531 га з кадастровим номером 7310136300:24:003:0360 з цільовим призначенням – для ведення садівництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 817266, виданого Управлінням Держкомзему у місті Чернівці Чернівецької області 08 вересня 2011 року на підставі рішення 8 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради Чернівецької області від 28 квітня 2011 року за № 162, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 731010001001171, а також розташований на ній садовий будинок загальною площею 34,20 кв.му АДРЕСА_1 під АДРЕСА_2 , який належав померлій на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області 02 червня 2015 року за індексним № 38407895. Право власності на садовий будинок за ОСОБА_2 зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області 02 червня 2015 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 9877078, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 648846273101.

08 червня 2024 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстроване в реєстрі за № 1293, відповідно до якого спадщина складається з земельної ділянки під № 43, кадастровий номер7310136300:24:003:0360 , загальною площею 0,0531 га, цільове призначення - для ведення садівництва, що розташована в АДРЕСА_1 .

Також 08 червня 2024 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І. , зареєстроване в реєстрі за № 1294, відповідно до якого спадщина складається із садового будинку загальною площею 34,20 кв.м, що розташований в АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:24:003:0360.

26 червня 2024 року на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_5 було виготовлено технічний паспорт на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , з якого вбачається, що загальна площа будинку становить 190,30 кв.м. Зазначена площа збільшилась за рахунок реконструкції у 2015 році.

Дозвільних документів на проведення такої реконструкції позивачем суду не надано з посиланням на необов`язковість її наявності у зв`язку із проведенням будівництва у період з 20.01.2015 року по 07.03.2015 року, про що зазначено у витязі з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 25.06.2024 року ФОП ОСОБА_5 .

З огляду на те, що як вже зазначалося у рішенні вище, ОСОБА_2 02 червня 2015 року було видано Свідоцтво про право власності на садовий будинок у Садівничому товаристві «Колосок» по АДРЕСА_1 під № НОМЕР_1 загальною площею 34,20 кв.м, такі доводи ( про проведення реконструкції у період з 20.01.2015 року по 07.03.2015 року) суд вважає неспроможними.

Згідно відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 20.08.2025 року на заяву позивача ОСОБА_1 щодо прийняття в експлуатацію садового будинку у Садівничому товаристві «Колосок» по АДРЕСА_1 під АДРЕСА_2 після проведення робіт з його реконструкції останню здійснено самочинно, без набуття права на виконання будівельних робіт, при цьому згідно даних топографічної карти м.Чернівці (аерофотознімання м.Чернівці на 2015 рік) реконструкцію вищевказаного об`єкта здійснено після 2015 року. На цей час механізму та умов прийняття в експлуатацію таких об`єктів чинним законодавством України не передбачено.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку, а суд не може підміняти орган, який наділений такими повноваженнями

Право власності на об`єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім`я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

У разі надання земельної ділянки у встановленому законом порядку спадкодавцю за життя під уже збудоване нерухоме майно, до спадкоємця переходить право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво в порядку спадкування. Наведений висновок випливає з ч.3 ст.376 ЦК. Спадкування окресленого права можливе, оскільки воно не є таким, що нерозривно пов`язане з особою спадкодавця у розумінні ст.1219 ЦК.

Таким чином, якщо спадкодавець за життя здійснив самочинне будівництво, у разі його смерті до спадкоємців переходить право власності на використані під час такого будівництва будівельні матеріали. Як виняток, спадкоємці можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно .

Як вбачається із справи, за життя спадкодавець ОСОБА_2 не ввела спірний об`єкт після його реконструкції в експлуатацію у встановленому законом порядку, не набула права власності на нього, що стороною позивача також не заперечується. Земельна ділянка під зазначене будівництво не відводилась.

Отже, провівши без необхідних дозволів на виконання таких будівельних робіт реконструкцію належного їй садового будинку у Садівничому товаристві «Колосок» по АДРЕСА_1 під АДРЕСА_2 , за рахунок чого істотно збільшилася його площа, спадкодавець ОСОБА_2 не оформила у встановленому законом порядку та не набула за життя права власності на це нерухоме майно і, відповідно, до складу її спадщини не ввійшли права на таке самочинне будівництво, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на нього в порядку спадкування за законом.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 274, 279, 285 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (у складі Виконавчого комітету) Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13.02.2026 року

Суддя М.Є. Бойко