Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №636/69/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/69/25 Провадження 2/636/1550/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вільхуватської сільської ради Куп`янського району Харківської області, відносно неповнолітньої дитини,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Литочкін 1.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вільхуватської сільської ради Куп`янського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з початку 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно, без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у цивільному шлюбі народилась донька ОСОБА_3 . З жовтня 2021 року відповідачка пішла із сім`ї, проживає окремо, доньку залишила з позивачем на його утриманні.

З 2021 року відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків: не займається її вихованням, не забезпечує здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, не спілкується з донькою, не цікавиться її розвитком, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються Позивачем без будь якої участі та підтримки з боку Відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Литочкін І.О. надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі та участі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, причини неявки до суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник Служби у справах дітей Вільхуватської сільської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, за наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, без фіксації судового провадження за допомогою технічних засобів.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження видане виконкомом Рубленської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області від 24 жовтня 2017 року серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Згідно Витягу про зареєстрованих у житловому будинку осіб, виданому ОСОБА_1 , вбачається, що за зазначеною адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 16).

Довідкою, виданою виконавчим комітетом Вільхуватської сільської ради, підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ним проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17).

Як вбачається з довідки виданої виконавчим комітетом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на даний час проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 19).

Відповідно до ату обстеження житлових та матеріально-побутових умов від 15.05.2024 встановлено, що будинок перебуває в занедбаному стані, потребує капітального ремонту. Мається господарство, ОСОБА_2 мешкає спільно зі співмешканцем. Санітарно-побутові умови не відповідають санітарним нормам. Відповідно до висновку комісії встановлено, що в домоволодінні відсутні умови для проживання дитини, скрізь брудно, розкидані речі та побутові предмети. ОСОБА_2 рекомендовано навести лад в домоволодінні, зробити косметичний ремонт (а.с. 19).

20 березня 2024 року розпорядженням Вільхуватської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 74-В визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за його фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 12.09.2023, за адресою: АДРЕСА_2 - умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дитини створені такі умови: у дитини є своя кімната, шафа для зберігання речей. Одяг, взяття згідно сезону. Дитина перебуває на утриманні батька (з його слів) (а.с. 22).

Згідно довідки КЗ «Приколотнянського ліцею Вільхуватської сільської ради» № 01-43/180 від 08.10.2024 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , навчається у КЗ "Приколотнянський ліцей Вільхуватської сільської ради" з 01.09.2024 року у першому класі. ОСОБА_3 проживає з батьком, ОСОБА_1 , який приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньки. ОСОБА_7 регулярно відвідує заняття. Дитина доглянута. Батько спілкується з вчителями, які навчають ОСОБА_7 , цікавиться шкільним життям дитини. Мати ОСОБА_7 контакту із закладом, де навчається дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується (а.с. 24).

Відповідно до довідки-характеристики, наданою Вільхуватською сільською радою від 04 жовтня 2024 року № 02-15/264, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа, за час перебування на території громади скарг та зауважень від мешканців громади не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався, працює на посаді тракториста у Вільхуватській сільській раді, отримує відповідну заробітну плату (а.с. 27).

З витягу з інформаційно - аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості станом на 11 жовтня 2024 року відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні (а.с. 28).

20.06.2024 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини міської ради ухвалено висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що затверджено розпорядженням Вільхуватської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 20.06.2024 № 309-В (а.с. 29).

Відповідно до свідчень ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 07.10.2024 встановлено, що вихованням дитини займається батько та його батьки (а.с. 30-31).

З акту про встановлення факту проживання від 08.10.2024 вбачається, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні доньки. ОСОБА_1 , разом зі своїми батьками похилого віку, самостійно піклується про виховання доньки (а.с. 33).

Згідно висновку оцінки потреб сім`ї, вбачається, що батько створив всі необхідні для комфортного та безпечного проживання дитини умови (а.с. 35).

Розпорядженням Вільхуватської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 18.11.2024 № 431-В затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 (а.с. 37-38), відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до служби у справах дітей Вільхуватської сільської ради з повторною заявою та відповідним пакетом документів про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , відносно спільної малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За попередньою заявою батька ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 засіданнях Комісії з питань захисту прав дитини Вільхуватської сільської ради (далі - Комісія) 24 квітня 2024 року за участю матері та 18 червня 2024 року. Під час розгляду даного питання було враховано бажання матері ОСОБА_2 брати участь у вихованні і утриманні своєї дитини та проти позбавлення її батьківських прав.

Оскільки позбавлення батьківських прав є виключним заходом та допускається лише тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо, 18 червня 2024 року на засіданні Комісії було прийняте рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розпорядженням начальника Вільхуватської сільської військової адміністрації від 20 червня 2024 року № 309-В затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 . Відповідно до вищевказаного висновку, ОСОБА_2 встановлено термін у 2 місяці, який потрібно брати до уваги при встановленні ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Зі слів та письмового пояснення ОСОБА_1 від 17.10.2024 мати дитини, продовжує ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її потребами, добровільно не допомагає матеріально.

Мати ОСОБА_2 не проживає разом з дитиною і не виконує своїх батьківських обов?язків, зокрема: не здійснює догляд за дитиною, не надає матеріальної допомоги, не бере участі в процесі.

Відповідно до довідки про доходи від 06 червня 2024 року № 115, виданої приватною агрофірмою «Ватал», ОСОБА_2 офіційно працевлаштована, отримує відповідну заробітну плату, але у добровільному порядку дитині фінансово не допомагає. Батько не звертався до суду про стягнення з матері аліментів на утримання дитини. За період розгляду даного питання, а саме: з 24 квітня 2024 року по 14 листопада 2024 року участі матері ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 не було.

На засіданні Комісії (протокол засідання від 14 листопада 2024 року № 12), з матір?ю ОСОБА_2 додатково проведена бесіда офлайн (засобами телефонного зв?язку). Мати не надала жодних доказів існування об`єктивних причин, які б унеможливлювали її участь у вихованні та утриманні дитини. Шляхів вирішення щодо участі у вихованні дитини мати не шукала. До служби у справах дітей Вільхуватської сільської ради із заявою про визначення способів участі у вихованні дитини чи з будь-яких інших питань, що стосуються інтересів малолітньої доньки ОСОБА_7 , не зверталася. У судовому порядку питань щодо визначення місця проживання дитини або участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею не вирішувала.

Таким чином, з урахуванням викладеного Комісія прийшла до висновку доведеності факту свідомої поведінки матері ОСОБА_2 , направленої на ухилення від виконання батьківських обов`язків, тому в інтересах малолітньої дитини заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

До матеріалів справи долучено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд звертає увагу, що у зазначеному висновку міститься посилання на те, що раніше органом опіки надавався строк для усунення недоліків у виконанні батьківських обов`язків, після спливу якого відповідач нібито не вжив відповідних заходів. Однак, первинний висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав суду не надано; матеріали, на підставі яких змінено позицію органу опіки, у справі відсутні; докази проведення повторного обстеження умов проживання, фіксації невиконання рекомендацій чи інші підтверджуючі документи суду не подані.

Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та підлягає оцінці судом разом з іншими доказами.

Суд не позбавлений права не погодитися з таким висновком, якщо він є необґрунтованим або не підтверджений належними та допустимими доказами, що узгоджується з правовими позиціями Верховний Суд.

Сам по собі формальний висновок про доцільність позбавлення батьківських прав без надання суду матеріалів, які підтверджують наявність підстав, передбачених ст. 164 СК України, не може бути покладений в основу рішення.

Оскільки позивачем не доведено наявність винної, свідомої та систематичної поведінки відповідача, спрямованої на ухилення від виконання батьківських обов`язків, а поданий висновок органу опіки не містить належного обґрунтування та доказової бази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є суворим заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (матір) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька (матері) аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька (матері) до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Посилання позивача на те, що відповідач не проживає разом з дітьми, не може свідчити про ухилення матері від виконання своїх обов`язків та не є тією виключною підставою, якою може бути обґрунтоване позбавлення його батьківських прав.

Таким чином, під час розгляду даної справи не підтверджуються належними і допустимими доказами свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Вищий спеціалізований суд України у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

З урахуванням викладеного, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, за наявних на даний час обставин, не вбачає необхідності в позбавленні відповідача батьківських прав, не погоджується при цьому з висновком Вільхуватської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , щодо її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Незважаючи на заочний розгляд справи, позивач повинен довести підстави, зазначені у ст. 164 СК України. Доказів умисного, свідомого та систематичного ухилення матері від обов`язків щодо дітей позивач до суду не надав.

Позивач не довів, в чому саме полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері по відношенню до цих дітей батьківських прав та не надав до суду доказів, які б беззаперечно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дітей, а також, що неналежне виконання ОСОБА_2 її батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дітей, та/або чинить на них негативний вплив.

Суд вважає, що позбавлення матері батьківських прав відносно неповнолітньої дитини буде суперечити інтересам самої дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Служба у справах дітей Вільхуватської сільської ради Куп`янського району Харківської області, відносно неповнолітньої дитини - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бунін Є.О.