Окрема думка від 11 лютого 2026 р. у справі №240/23099/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

12 лютого 2026 року

м. Київ

справа №240/23099/24

адміністративне провадження №К/990/18915/25

судді Верховного Суду Стародуба О.П.

у справі у справі №240/23099/24 за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025

у справі за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, треті особи, на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Лисс», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Словечанське лісове господарство», про визнання протиправним та скасування дозволу

щодо постанови Верховного Суду від 12.02.2026, якою касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задоволено частково, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу для продовження розгляду, Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку, що Прокурор мав підстави для подання цього позову з моменту видачі ТОВ «Фірма "Лисс"» спеціального дозволу на користування надрами від 04 жовтня 2018 року № 6286.

Також Верховний Суд виходив з того, що початок перебігу строку для звернення прокурора до суду слід пов`язувати з моментом, коли він об`єктивно отримав достатні матеріали, що підтверджують ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

На підставі статті 34 КАС України вважаю за необхідне висловити щодо постанови Верховного Суду у цій справі окрему думку.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, чинній станом на час звернення прокурора до суду, (Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом наведених норм підставами для звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, відтак строк для такого звернення обчислюється з дня порушення або загрози порушення інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання дотримання прокурором строку звернення до суду з позовом в інтересах держави, у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 дійшла наступних висновків:

«…за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб`єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

…направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом шести місяців з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.»

У постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі № 320/10110/24 Верховний Суд, досліджуючи питання дотримання прокурором строку звернення до суду, зробив висновок, що дата отримання прокурором необхідних документів та результати опрацювання належних матеріалів не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Враховуючи таке правове регулювання та сформовані правові позиції, висновки Верховного Суду, у справі яка розглядається, про те, що початок перебігу строку для звернення прокурора до суду слід пов`язувати з моментом, коли він на свої звернення отримав ті чи інші матеріали не можна вважати достатньо обґрунтованими.

Крім того, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оскаржуваний спеціальний дозвіл на користування надрами був виданий відповідачем у 2018 році.

Натомість, з адміністративним позовом про скасування виданого у 2018 році дозволу прокурор звернувся з пропуском строку звернення до суду лише в листопаді 2024 і поважних підстав пропуску строку звернення до суду не навів.

Отже з часу видачі спірного дозволу і на час звернення до суду, повноваження прокурора щодо представництва інтересів держави в суді та підстави такого представництва не змінились, за наявності таких підстав прокурор був вправі звернутись до суду з цим позовом протягом встановленого законом строку, однак не здійснив таких дій без поважних до цього причин.

Мотивуючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції слушно виснували про те, що з 04.10.2018, тобто з моменту видачі спеціального дозволу, правовідносини між державою та ТОВ «Фірма Лисс» є стабільними, а безпідставне поновлення прокурору строків звернення до суду призведе до необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності, що порушить право інших учасників судового провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного, беручи до уваги норми процесуального закону та наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, вважаю, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та правильно ухвалили рішення щодо залишення позову без розгляду.

Крім того, позов у цій справі подано не на захист інтересів прокуратури, а на захист інтересів держави, яка, здійснюючи відповідно до статей 7-11 Кодексу України про надра через уповноважені органи регулювання гірничих відносин та державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, не могла бути необізнаною про надання спеціального дозволу на користування надрами.

За таких обставин, Висновки Верховного Суду у цій справі про те, що початок перебігу строку для прокуратури не може визначатися з моменту оприлюднення дозволу, позаяк прокуратура не є учасником правовідносин сфері надання дозволів на користування надрами, також на мою думку є безпідставним.

Подібних висновків у вирішення питання дотримання прокурором строку звернення до суду у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 та Верховний Суд у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі № 320/10110/24, від 14.01.2026 у справі №320/10031/24, які підлягали застосуванню у справі яка розглядалась.

Враховуючи наведене вище висновки Верховного Суду у цій справі про визначення початку перебігу строку звернення прокурора в інтересах держави до суду вважаю недостатньою мірою обґрунтованими з огляду на приписи статті 242 КАС України.

Суддя О. Стародуб