Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №380/15314/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/15314/25 пров. № А/857/43675/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 22 вересня 2025 року, прийняте суддею Теслюком Д.Ю. у м. Львові, повний текст складено 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач) звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про скасування постанови за №804 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16.07.2025.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 22 вересня 2025 відмовлено в позові.

Суд врахував положення ч.5 ст.34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і прийшов до висновку, що ОСОБА_1 як директор ТОВ «Універсальні бізнес машини», уповноважений на виконання організаційно-розпорядчих функцій, є суб`єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Суд звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази проведення у 2024 звірки списків персонального військового обліку ТОВ «Універсальні бізнес машини» з обліковими даними документів ІНФОРМАЦІЯ_3 чи районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що розташовані на території інших адміністративно-територіальних одиниць.

Отже, ТОВ «Універсальні бізнес машини» не виконав свій обов`язок щодо звіряння даних у 2024.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що із долучених до протоколу матеріалів неможливо всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи та дійти висновку про вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Вважає, що суд у своєму рішенні безпідставно обмежився посиланням виключно на одному пункті Порядку (п. 34), ігноруючи інші пункти (46, 74, 79) того ж нормативного акту, які мають безпосередній взаємозв`язок з пунктом який тлумачив суд та містять важливі уточнення щодо порядку проведення звіряння даних з ТЦК, що призвело до однобічної оцінки обставин справи.

На думку апелянта, він не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначає, що Пункт 87 Порядку ведення військового обліку чітко визначає, що адміністративна відповідальність за порушення правил військового обліку (включно з неподанням відповідних списків, прийняттям на роботу осіб без обліку, несвоєчасним поданням документів тощо) покладається безпосередньо на посадових осіб, які допустили таке порушення. Таким чином, відповідальність не може автоматично покладатися на керівника підприємства, якщо останній виконав свої організаційно-розпорядчі обов`язки згідно з вимогами чинного законодавства.

Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, що саме він, як директор, безпосередньо вчинив діяння, що передбачене як адміністративне правопорушення.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови №804 позивач, будучи директором ТОВ «Універсальні бізнес машини», допустив порушення ведення військового обліку, зокрема, не забезпечив організацію роботи із звіряння даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які працюють у вказаному ТОВ, з обліковими даними документів ІНФОРМАЦІЯ_3 (на території обслуговування якого розміщене підприємство), а також територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що розташовані на території інших адміністративно-територіальних одиниць, яке здійснюється шляхом надсилання у двох примірниках витягів із списків персонального військового обліку, а також копій військово-облікових документів до таких районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, який триває і по теперішній час.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За приписами ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» підприємства, установи і організації, щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зобов`язані вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідних органам державної влади, іншим держаним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.

У відповідності до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.

Згідно з ч. 1 ст. 42 вказаного Закону керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном встановлює Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за № 1487 (далі як і раніше - Порядок № 1487).

Розпорядженням Львівського міського голови №7 від 11.01.2024 затверджено Графік звіряння у 2024 даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, розташованих на території Львівської міської територіальної громади, з обліковими даними районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із зазначеного розпорядження №7 від 11.01.2024, ТОВ «Універсальні бізнес машини» не було включено до плану звіряння на 2024 та щодо цього підприємства відсутні графіки звіряння.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у зв`язку із цим, на ТОВ «Універсальні бізнес машини» поширюється вимога пункту 34 Порядку, відповідно до якого, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють, зокрема, періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах.

Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, в яких вони перебувають на військовому обліку.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази проведення у 2024 звірки списків персонального військового обліку вказаного ТОВ з обліковими даними документів ІНФОРМАЦІЯ_3 чи районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що розташовані на території інших адміністративно-територіальних одиниць.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Універсальні бізнес машини» не виконало свого обов`язку щодо звіряння даних у 2024.

Пунктом 8 Порядку № 1487 передбачено, що організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом. У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу - обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації. Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації. Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо)

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Універсальні бізнес машини», уповноважений на виконання організаційно-розпорядчих функцій, а тому є суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 87 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.

Як встановлено судом першої інстанції, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності як особу на яку покладено обов`язки з ведення військового обліку військовозобов`язаних, резервістів та заброньованих осіб, а саме за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке вчинено в особливий період.

Покликання апелянта на те, що він не є суб`єктом інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки всі дії, пов`язані із веденням військового обліку, здійснювалися уповноваженою особою, яка відповідала за їх належне виконання, не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1 як директор ТОВ «Універсальні бізнес машини» відповідає за організацію ведення військового обліку та зобов`язаний був належно таку організувати. Останній не забезпечив належного виконання такого обов`язку, не притягнув до відповідальності винну особу та не вжив жодних інших заходів щодо такого виконання.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Сихівського районного суду міста Львова від 22 вересня 2025 року у справі №380/15314/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 16.02.2026.