Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №300/3233/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3233/25 пров. № А/857/35401/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3233/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 №2/132 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4, абзацом 13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, та не має інших осіб першого чи другого ступеня спорідненості, що можуть здійснювати за ним постійний догляд; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4, абзацу 13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, та не має інших осіб першого чи другого ступеня спорідненості, що можуть здійснювати за ним постійний догляд.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року позов задоволено.

Від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року заяву позивача задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою стягнути витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що наданими позивачем документами підтверджено суму витрат на професійну правничу допомогу і така становить18 000 гривень. Вважає висновки суду першої інстанції щодо типовості справи помилковими. Просить врахувати кваліфікацію адвоката Кулі В.С., який є одним із небагатьох в Україні адвокатів, що має військове право як свою основну спеціалізацію. Вважає, що суд першої інстанції перебрав на себе обов`язок сторони, визначений ч.7 ст.134 КАСУ, щодо доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, порушивши таким чином принцип змагальності.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи вимоги статті 262 та статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України судові витрати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, відшкодовуються у випадку задоволення її позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі № 300/3233/25 скасовано та ухвалено постанову про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткове рішення, хоч і є окремим процесуальним документом, проте, в розумінні ст. 252 КАС України, є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове судове рішення, як невід`ємна складова основного судового рішення, не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

Тобто, у разі скасування в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, яким позов був задоволений, ухвалене судом першої інстанції у цій справі додаткове рішення про стягнення в користь позивача судових витрат у зв`язку з задоволенням його позову не може залишатися чинним.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі № 300/3233/25 скасовано і у задоволенні позову відмовлено, підстави для відшкодування ОСОБА_1 судових витрат відсутні, відтак додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 300/3233/25 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш