Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №500/6781/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6781/25

04 лютого 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Потихач В.В.

представника позивача Оринник Н.С.

представника відповідача Кравців Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Оринник Надію Сергіївну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якій позивач просить:

визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 № 41/д, в частині, що стосується ОСОБА_1 , 1992 р.н.;

зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона як член сім`ї (донька) померлого військовослужбовця, яка станом на день його смерті проживала разом з ним, має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII. При цьому позивач вважає, що положення статті 16-1 Закону №2011-ХІІ мають застосовуватись у редакції, чинній на момент її звернення з заявою про виплату грошової допомоги, згідно якої право на отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної з загибеллю військовослужбовця, мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав. При цьому позивач вважає протиправним рішення відповідача про відмову у виплаті такої грошової допомоги з підстав застосування статті 16-1 Закону №2011-ХІІ у редакції, чинній на момент смерті її батька, якою було передбачено право на отримання грошової допомоги дітьми, які не досягли повноліття.

Ухвалою суду від 04.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву. Підготовче засідання у справі призначено на 23.12.2025 року. (а.с.21-22)

17.12.2025 на адресу суду найшов відзив представника відповідача з додатками. (а.с.40-53).

17.12.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. (а.с.54-58)

23.12.2025 підготовче засідання підготовче засідання відкладено до 06.01.2026, ухвалу про що занесено до протоколу судового засідання. (а.с.61-64)

06.01.2026 суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 03.02.2026. (а.с.69-71)

03.02.2026 суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, вирішив перейти до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого призначено на 04.02.2026. (а.с.80-83)

04.02.2026 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано з урахуванням періоду перебування головуючого судді у відрядженні з 11 по 13 лютого 2026 року, у перший робочий день.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що право осіб на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону №2011-ХІІ визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. Згідно статті 16-1 Закону № 2011-XII (на час виникнення права, тобто 07.02.2024) право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Оскільки право осіб на отримання одноразової грошової допомоги законодавець пов`язав саме із днем загибелі (смерті) військовослужбовця (в даному випадку це 07.02.2024), і ОСОБА_1 не було надано Комісії документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, тому за позицією відповідача, приймаючи рішення про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання, Комісія діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Оринник Н.С. звертає увагу суду на практику судів першої та апеляційної інстанції та вважає доводи відповідача необґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

У судовому засіданні 03.02.2026 представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 28.01.1992 №493708, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 20.02.2024 №00043671742 та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 11.12.2018 Бучацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. (а.с.10-11,12)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 20.02.2024 Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. (а.с.13)

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії « 16 Регіональної ВЛК (м.Львів)» № 2025-0524-1248-5707-7 від 24.05.2025 поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті ОСОБА_2 , так, пов`язані із захистом Батьківщини. (а.с.18)

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 14.01.2025 у справі №595/1665/24, що набрало законної сили 14.02.2025, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у будинку батька за адресою АДРЕСА_1 з 2020 року і до 07 лютого 2024 року, дня смерті ОСОБА_2 . (а.с.15-16)

11.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька - сержанта ОСОБА_2 , який помер у зв`язку із пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. (а.с.48)

До зазначеної заяви позивачем додано: копію паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію рішення суду від 14.01.2025, картку реквізитів.

30.05.2025 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №41/д від 30.05.2025, про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги. (а.с.45)

Вказане рішення мотивоване тим, що у редакції статті 16-1 Закону, чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого. Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні. З огляду на викладене вирішено документи ОСОБА_1 повернути на доопрацювання з метою надання документів, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Листом від 20.06.2025 №1727/3187 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив позивача про прийняте відповідачем рішення. (а.с.17)

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Предметом спору в цій справі є рішення комісії Міністерства оборони України від 30.05.2025 № 41/д про повернення на доопрацювання документів позивача щодо призначення їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її батька - ОСОБА_2 , який помер внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII).

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги врегульовано статтями 16 - 16-4 Закону № 2011-ХІІ, які неодноразово зазнавали змін, зокрема, в частині визначення кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Так, згідно статті 16 Закону №2011-ХІІ (редакція якої не зазнала змін у період з 07.02.2024 по 11.03.2025) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. (підпункт 1 пункту 2 статті 16 цього Закону)

Статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній станом на 07.02.2024) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України. (частина третя статті 16-2 Закону №2011-ХІІ в редакції, чинній станом на 07.02.2024)

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168. (далі - Постанова № 168)

Пунктом 2 постанови №168 (в редакції, чинній станом на 07.02.2024) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

29.03.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 №3515-IX, яким статтю 16-1 Закону №№2011-ХІІ викладено у новій редакції:

« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

Таким чином, з 29.03.2024 змінено правове регулювання питання щодо визначення кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, а саме до 29.03.2024 до переліку таких осіб належали діти, які не досягли повноліття, а з ІНФОРМАЦІЯ_7 - діти, незалежно від досягнення повноліття, у тому числі зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Спірним у даній справі є питання щодо редакції Закону №2011-ХІІ, яка підлягає застосуванню при вирішенні питання щодо наявності у позивача, як повнолітньої доньки померлого військовослужбовця, права на одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю її батька, зокрема станом на 07.02.2024 (дата загибелі батька позивача) або станом на 11.03.2025 (дата звернення позивача з відповідною заявою).

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, суд бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Враховуючи закріплений в статті 58 Конституції України принцип незворотності дії законів у часі, суд зазначає, що при вирішенні питання про наявність в особи права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає закон, чинний на момент виникнення права на отримання такої допомоги.

Наведене правило також знайшло своє відображення у абзаці другому пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за змістом якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Крім того, на виконання Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45. (далі - Порядок №45)

Згідно пункту 1.4. розділу І Порядку №45 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Крім того суд враховує, що відповідно до п.п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3515-IX від 09.12.2023, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Тобто, прикінцеві та перехідні положення згаданого закону містять застереження щодо зворотної дії в часі та, відповідно, подальшого права на виплату одноразової грошової допомоги лише в частині зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті дітей і лише при тій умові, якщо грошова допомога не призначалась жодній з інших осіб. Інших застережень щодо дії в часі та щодо кола осіб, згаданий закон не містить.

Отже, враховуючи, що право осіб на отримання одноразової грошової допомоги законодавець пов`язав саме із днем загибелі (смерті) військовослужбовця, тому при вирішенні питання про наявність в особи права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає закон, чинний на момент виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на дату смерті (загибелі) військовослужбовця.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2024 у справі №140/4695/22.

Посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.07.2024 у справі №280/3308/23 та від 02.10.2024 у справі №340/2273/23 суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №340/2273/23 предметом спору було питання щодо порядку виплати одноразової грошової допомоги, а саме наявність підстав для її поетапної виплати згідно пункту 1.10 Порядку №45, який набрав чинності з 31.01.2023.

У пункті 33 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що зазначене питання вже поставало у практиці Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 23.07.2024 справі № 280/3308/23 Верховний Суд зазначив наступне:

«… враховуючи вищенаведені правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, колегія суддів, в контексті спірного правового питання, що виникло у цій справі, та з огляду на характер і зміст спірних правовідносин, констатує, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.

Лише у разі якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб`єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.»

У пункті 102 вказаної постанови Верховний Суд зазначив: «Суд зауважує, що станом на 22 грудня 2022 року чинним правовим регулюванням порядку та умов виплати ОГД не було передбачено її поетапного нарахування особам, яким вона призначена, оскільки положення Порядку № 45 набрали чинності 31 січня 2023 року, тобто в той момент, коли рішення про призначення позивачці одноразової грошової допомоги вже було прийнято Міністерством оборони України та повинно було бути виконаним.»

Отже, висновки Верховного Суду, на які посилається представник позивача у позовній заяві на підтвердження правомірності своїх вимог, стосуються інших правовідносин, а саме порядку виплати вже призначеної одноразової грошової допомоги, у той час як предметом спору у даній справі є наявність у позивача права на таку допомогу. Таким чином, висновки Верховного Суду, про які зазначає представник позивача, не є релевантними справі, що розглядається, а тому не беруться судом до уваги.

Також суд відхиляє посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 та інших, оскільки характер та предмет спірних правовідносин у вказаних судових рішеннях є відмінними від тих, що є предметом розгляду даної справи.

Повертаючись до обставин даної справи суд зазначає, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.13) датою загибелі батька позивача військовослужбовця ОСОБА_2 є 07.02.2024, а тому станом саме на цю дату слід визначати право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Враховуючи, що статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ у редакції, чинній станом на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги дітьми, які не досягли повноліття, а позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 мала 32 роки, тобто досягла повноліття, тому відсутні підстави вважати її такою, що набула права на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної статтею 16 Закону №2011-ХІІ.

Обставини щодо перебування позивача на утриманні померлого ОСОБА_2 не належать до переліку підстав позовних вимог, а тому не з`ясовуються судом.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що застосовуючи редакцію статті 16-1 Закону №2011-ХІІ станом на 07.02.2024 при визначенні права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її батька, відповідач діяв правомірно, у зв`язку з чим дійшов правильних висновків про відсутність у позивача такого права внаслідок досягнення нею повноліття, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування прийнятого ним рішення, оформленого протоколом №41/д від 30.05.2025.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, встановивши обставини даної справи у межах предмета доказування суд вважає, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано правомірність прийняття оскарженого рішення та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, тому підстави для розподілу судових витрати згідно статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Міністерство оборони України (місцезнаходження: АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_5);

третя особа:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) .

Головуючий суддя Мірінович У.А.