Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №500/6692/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6692/25

16 лютого 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому з урахуванням нової редакції позовної заяви просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні трудового стажу на пільгових умовах (із врахуванням кратності) та перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.06.1980 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі, який підлягає зарахуванню у пільговому обчисленні, та здійснити відповідний перерахунок пенсії.

В обґрунтування позову вказано, що позивач отримую пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV). Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його стажу за період роботи з 30.06.1980 по 01.01.1991 у районах Крайньої Півночі із застосуванням пільгового обчислення. Проте відповідач відмовив у такому перерахунку пенсії у зв`язку із відсутністю у позивача письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості.

Представник позивача не погоджується з таким діями відповідача та вказує на особливий порядок обчислення трудового стажу за роботу у районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні (один рік за півтора) до 01.01.1991. Основним документом для підтвердження такого періоду роботи є трудова книжка, якої достатньо для обчислення пільгового стажу. Трудовий договір про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, є лише одним із видів документів, які підтверджують відповідний стаж роботи особи.

З огляду на такі обставини та відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що при призначенні пенсії позивачу страховий стаж обчислено відповідно до представлених документів та даних, що містяться у системі персоніфікованого обліку. Посилаючись на пункт 5 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, вказує, що стаж роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, до 1 січня 1991 року зараховується до страхового стажу у пільговому обчисленні. Проте у трудовій книжці позивача відсутні дані підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи у вказаний період, оскільки лише запису в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, не є достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності. Позивачем до органів Пенсійного фонду не надано документів визначених пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано “Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), а саме: договору або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, необхідних для зарахування в пільговому обчисленні в півторакратному розмірі до його стажу.

З огляду на вищезазначене у пенсійного органу відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 30.06.1980 по 01.01.1991 в півторакратному розмірі та перерахунку його пенсії. У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с.45-47).

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з позицією відповідача, про те, що у трудовій книжці відсутні дані підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи у спірний період, оскільки такої вимоги законодавством не передбачено. Ненадання окремого письмового договору про роботу в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, не спростовує факт роботи в цих умовах, якщо він зафіксований у трудовій книжці. Просить позов задовольнити повністю (а.с.69-70).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 31.10.2023 отримує пенсію за віком на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с.64).

21.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою від 20.01.2025 про перерахунок стажу роботи з 30.06.1980 по 21.12.1989 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в півторакратному розмірі (а.с.68).

На цю заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надало відповідь листом від 04.02.2025 №824-510/С-02/8-1900/25 про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

У листі відповідач зазначив положення статті 24 Закону №1058-ІV та пункт 5 Прикінцевих положень цього ж Закону. Також вказав, що стаж роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них до 1 січня 1991 року зараховується до страхового стажу у пільговому обчисленні на підставі таких документів: трудова книжка, в якій є існуючий штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи (тільки запис в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності); письмовий трудовий договір, або довідки підприємства, установи, організації, де працювала особа, в яких зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період, укладеного не менше ніж на 3 роки; свідоцтва про бронювання житла у зв`язку з роботою на Крайній Півночі на підставі строкового договору; інших документів, які підтверджують роботу в зазначених місцевостях, на підставі строкового договору, укладеного на 3 роки. Як висновок відповідач резюмував, що на даний час по документах, наявних у пенсійній справі підстав для перерахунку стажу немає (а.с.66-67).

Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Повертаючись до питання дотримання строку звернення до суду у цій справі, слід зазначити, що при вирішенні питання про відкриття провадження судом встановлено, що позивачем оскаржуються дії відповідача щодо відмови зарахувати страховий стаж на пільгових умовах по заяві від 20.01.2025; така відмова оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.02.2025 №824-510/С-02/8-1900/25. У позовній заяві представник позивача зазначає, що вказаний лист ОСОБА_1 не отримував, а ознайомився з ним лише 01.07.2025, звернувшись безпосередньо до органів Пенсійного фонду України, та отримав таку відповідь наручно.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 03.10.2025 судом вказано, що жодних доказів на підтвердження таких обставин позивач до позову не надає, що позбавляє достеменно вирішити питання дотримання строку звернення до суду з цим позовом. Відтак це питання буде вирішено після отримання відповідних доказів від відповідача.

Одночасно цією ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, зобов`язано відповідача у строк для подання відзиву подати до суду всі матеріали, які стосуються предмета позову, у тому числі докази направлення (вручення) листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.02.2025 №824-510/С-02/8-1900/25 у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії.

Після відкриття провадження у справі до суду надійшов відзив, до якого долучено, зокрема, скрінкопію доказу про реєстрацію 05.02.2025 листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.02.2025 №824-510/С-02/8-1900/25 з поміткою про направлення кореспонденці поштою. Натомість доказів вручення цього листа у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії відповідачем не надано.

При цьому представник позивача наполягає, що саме з дати отримання вказаного листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_1 дізнався про відмову у зарахуванні трудового стажу на пільгових умовах (із врахуванням кратності) та перерахунку пенсії.

Враховуючи, що у суду відсутні належні докази вручення позивачу листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.02.2025 №824-510/С-02/8-1900/25 про відмову у зарахуванні трудового стажу на пільгових умовах (із врахуванням кратності) та перерахунку пенсії, бо відповідач не направляв такий лист поштовим зв`язком рекомендованим порядком, а позивач наполягає, що ознайомився з ним лише 01.07.2025, звернувшись безпосередньо до органів Пенсійного фонду України, та отримав таку відповідь наручно, то наявні підстави вважати, що строк звернення до суду не пропущено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку, дата заповнення 23.08.1966, яка містить такі записи щодо спірного періоду роботи з 30.06.1980 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі:

СМП-1 треста “Укртюмендорстрой”,

запис №15, 30.06.1980, прийнятий на посаду майстра ділянки №1, підстава: наказ №32-к від 30.06.1980;

запис №16, 01.10.1980, переведений бригадиром ділянки №1, підстава: наказ №136-к від 21.10.1980;

запис №17, 01.10.1982, переведений заступником начальника виробничо-технічного відділу, підстава: наказ №257-к від 21.09.1982;

запис №18, 28.11.1984, призначений на посаду начальника виробничо-технічного відділу, підстава: наказ №352-к від 28.11.1984;

запис №19, 27.05.1987, призначений на посаду заступника начальника СМП-1, підстава: наказ №106-к від 27.05.1987;

запис №20, 20.11.1987, переведений на посаду старшого бригадира будівельної ділянки №3, підстава: наказ №262-к від 23.11.1987;

запис №21 вважати недійсним;

запис №22, 21.12.1989, звільнений в порядку переведення в кооператив “Уют” за погодженням між керівниками, підстава: наказ №324-к від 20.12.1989;

Орендне ремонтно-будівельне підприємство Ноябрьского виробничого управління з експлуатації і ремонту об`єктів міського господарства,

запис №23, 07.12.1989, прийнятий старшим бригадиром в порядку переведення, підстава: наказ №2-к від 01.12.1989;

запис №24, 05.02.1990, звільнений в порядку переведення в трест “Муравленковськжилстрой”, підстава: наказ №11-к від 05.02.1990;

Трест “Муравленковськжилстрой”,

запис №25, 06.02.1990, прийнятий начальником відділу реалізації треста в порядку переведення, підстава: наказ №22-к від 31.03.1990;

запис №26, 02.07.1990, призначений начальником будівельно-монтажного управління №1, підстава: наказ №103-к від 02.07.1990;

запис №27, 30.04.1991, трест “Муравленковськжилстрой” реорганізоване в орендне підприємство “Ноябрьскжилстрой”, підстава: наказ №23 від 30.04.1991.

Трудова книжка надавалася відповідачу при призначенні пенсії, її копія є в матеріалах пенсійної справи позивача (а.с.52-61). Період роботи з 01.07.1980 по 21.12.1989 зарахований органами Пенсійного фонду України до страхового стажу позивача в одинарному розмірі (а.с.51).

Спірним у цій справі є питання чи наявні підстави для зарахування періоду роботи з 30.06.1980 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі до страхового стажу у півторакратному розмірі на підставі записів трудової книжки.

Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Частини перша, друга статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначають, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно зі статтею 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев`ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Отже, з огляду на наведене, для обчислення пільгового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в півторакратному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 “Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі” (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 № 12).

Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах з п`яти до трьох років.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

При цьому основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка. Також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 27.07.2022 у справі № 560/755/19, від 17.10.2022 у справі № 592/5589/17.

Верховний Суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.

Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967, місто Ноябрьск Тюменської області (де працював позивач) є місцевістю, прирівняною до районів Крайньої Півночі.

Як зазначено вище, записами трудової книжки позивача підтверджується його робота з 01.07.1980 (а не так як просить представник позивача з 30.06.1980, що є датою звільнення в порядку переведення) по 31.12.1990 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі. З урахуванням наведених вище висновків Верховного Суд,у таких відомостей трудової книжки достатньо для зарахування цього періоду в пільговому обчисленні. Дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу роботу в районі Крайньої Півночі з 01.07.1980 по 31.12.1990 на пільгових умовах, тобто один рік роботи за один рік та шість місяців, суд вважає протиправними.

При цьому суд зауважує, що відповідачем не заперечується той факт, що позивач працював в районах Крайньої Півночі, доводи пенсійного органу мотивовані лише тим, що позивач не надав усіх документів для підтвердження роботи в районах Крайньої Півночі для пільгового обчислення страхового стажу, що, однак, не може бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду у пільговому обчисленні, враховуючи відомості з трудової книжки позивача.

Що стосується обчислення страхового стажу за роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 01.01.1991, то Законами України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено пільг при його обчисленні.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду від 07.08.1996 № 10-3). Положення Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 лише надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування в пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік та шість місяців) стажу роботи позивача 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №676/7065/14-а, від 30.05.2019 у справі №348/2974/14-а, від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а, від 19.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, від 08.07.2021 у справі №459/2778/16-а.

З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 01.07.1980 по 31.12.1990 у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу такий період у півторакратному розмірі, здійснивши перерахунок пенсії за віком (з урахуванням раніше виплачених сум).

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 10.12.2025 (а.с.39).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 01.07.1980 по 31.12.1990 у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.1980 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців, здійснивши перерахунок пенсії за віком з врахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 16 лютого 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.