Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №480/5453/23 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 р. Справа № 480/5453/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 / НОМЕР_2 прикордонний загін) (а.с.22-32), в якій позивач просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Вимоги вмотивовані тим, що позивачу після звільнення відповідачем було сплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018, однак її нарахування було здійснено неправильно через застосування невірного місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Вважає, що відповідач повинен був застосувавати для обчислення індексу споживчих цін саме січень 2008 року.

Ухвалою суду від 30.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду у відповідача витребовувалися особові картки позивача за 2015-2018 роки, які на виконання вимог ухвали відповідачем не було надано, у зв`язку з чим такі докази витребовувалися повторно ухвалами суду від 14.12.2023, 08.04.2024, 05.07.2024, та на виконання вимог якої відповідач подав особові картки позивача за 2016-2018 роки, вказуючи на те, що позивач проходив військову службу у відповідача лише з 11.10.2016.

Також відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутні підстави для задоволення позову. Зокрема, вказав, що кошти НОМЕР_3 прикордонному загону для виплати індексації не надходили, а тому виплата індексації ІНФОРМАЦІЯ_2 не проводилась. Індексація є компенсацією яку нараховують у зв`язку зі зростанням цін відносно встановленого грошового забезпечення (зарплати) військовослужбовця, але у нашому випадку в період з 2008 по 2015 рік не відбувалося жодних інфляцій і підвищень грошових доходів населення по відношенню до посад НОМЕР_3 прикордонного загону, а НОМЕР_3 прикордонний загін створений лише у 2015 році з відповідними посадами і посадовими окладами. Відповідно, у НОМЕР_3 прикордонного загону саме 2015 рік слід брати за основу, тому, що фактично інфляція починає діяти з моменту створення посади (з 2015 р.), а не з 2008 року, тобто за попередні сім років коли ці посади не існували.

Також зауважив, що Головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, а ІНФОРМАЦІЯ_1 є лише розпорядником коштів 3 рівня. Відповідач здійснити виплату коштів при відсутності у нього відповідних асигнувань які повинні бути передбачені і державним бюджетом України.

При цьому ухвалою суду від 23.07.2024 НОМЕР_3 прикордонному загону продовжено строк для подання відзиву та прийнято відзив на розгляд.

Ухвалами суду від 04.04.2025 та від 07.10.2025 у сторін додатково витребовувалися додаткові докази у справі, на виконання вимог яких такі докази відповідачем було надано.

Станом на сьогодні позивачем не подано витребуваних у нього ухвалою суду від 04.04.2025 доказів, а також відповіді на відзив.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач у спірний період проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні та НОМЕР_5 прикордонному загоні.

Зокрема, згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.10.2016 №190-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення як такого, що вибуває для подальшого проходження служби до НОМЕР_6 прикордонного загону (а.с.77).

Згідно довідки НОМЕР_7 прикордонного загону від 19.04.2025 №08/1141-25 також підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні у період з 06.04.1995 до 10.10.2016 та згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_8 від 10.10.2016 №190-ОС вибув 10.10.2016 для подальшого проходження служби до НОМЕР_6 прикордонного загону (а.с.78).

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.10.2016 №411-ОС ОСОБА_1 , який прибув з НОМЕР_7 прикордонного загону для подальшого проходження служби, з 11.10.2016 зараховано до списків особового складу НОМЕР_6 прикордонного загону та поставлено на всі види забезпечення (а.с.60).

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.02.2019 №440-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з визначенням остаточної дати закінчення проходження військової служби 08.02.2019 (а.с.34).

Згідно розрахунково-платіжної відомості НОМЕР_9 прикордонного загону (а.с.79) та довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025 про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу у період проходження ним військової служби у НОМЕР_5 прикордонному загоні з 11.10.2016 до 08.02.2019, позивачу частково нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення з визначенням базових місяців у цей період - серпень 2015 року, жовтень 2010року, квітень 2017 року, березень 2018 року (а.с.79, 91).

Однак позивач вважаючи, що має право на застосування базового місяця січень 2008 року при нарахуванні та виплаті йому індексації за період з 01.07.2015 до 28.02.2018, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).

У статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч.1 ст. 4 Закону України № 1282-XII).

Частинами 1, 2 ст.5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-XII у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 06.02.2003 № 491-ІV.

Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 (далі - Рішення № 9-рп/2013) за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 справа №825/1987/17, 20.11.2019 справа №620/1892/19, 05.02.2020 справа №825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України №1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Крім цього згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 29 листопада 2023 року у справі №260/2724/21 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Тому посилання відповідача у відзиві на правомірність нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення виключно в межах фінансового ресурсу не приймається судом до уваги.

Судом з розрахунково-платіжної відомості НОМЕР_9 прикордонного загону (а.с.79) та довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025 про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу встановлено, що у період проходження ним військової служби у НОМЕР_9 прикордонного загону нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення з визначенням базового місяця у цей період жовтень 2015року, та у НОМЕР_5 прикордонному загоні з 11.10.2016 до 08.02.2019 ОСОБА_1 частково нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення з визначенням базових місяців у цей період - серпень 2015 року, квітень 2017 року, березень 2018 року (а.с.91).

Поряд з цим позивач стверджує, що йому протиправно не нарахувано та не виплачено індексацію грошового забезпечення у повному розмірі за період з 01.07.2015 до 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в цій частині, суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.5 Порядку №1078, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У справах №400/1118/21, №420/3593/20, №260/2724/21 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і у цій справі є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Указана постанова була чинна до 28.02.2018 включно.

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, зокрема до набрання чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За таких обставин за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) є січень 2008 року.

Судом встановлено, що позивач в 5 прикордонному заходів проходив службу з 06.04.1995-10.10.2016 (а.с.78). Згідно розрахунково-платіжною відомістю (а.с.79-89) позивача посадовий оклад за посадою, яку займав позивач, не змінювалася (не підвищувалися).

Також позивач з 11.10.2016 до 08.02.2019 проходив військову службу у НОМЕР_5 прикордонному загоні (а.с.34, 60).

Згідно особових карток позивача за період з листопада 2016 року до лютого 2019 року (а.с.60зворот-62) не вбачається, що в лютому 2017 році (який відповідач вважав базовим для обрахунку індексації (а.с.91) відбулась зміна тарифної ставки (посадовий оклад) за посадами, які займав позивач. Така ставка в лютому 2017року була не змінною (не підвищувалася). Так само суду не надано доказів того, що серпні 2015 чи жовтні 2015року відбувалась зміна тарифної ставки (посадовий оклад) за посадою, яку займав на той час позивач.

На основі цього суд констатує, що в силу норм Порядку № 1078 саме січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 до 28.02.2018.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 31 травня 2022 року у справі №300/1055/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 260/2724/21.

Відтак, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачу протиправно не нараховувалась та не виплачувалась у повному обсязі індексація грошового забезпечення за період з 01.07.2015 до 28.02.2018 відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку № 1078, а тому така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 до 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку № 1078, з урахуванням проведених виплат.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Враховуючи вказані приписи, а також те, що позивач згідно наказу саме начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №40-ОС (а.с.34) був виключений зі списків особового складу, саме на НОМЕР_3 прикордонний загін, у силу п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, було покладено обов`язок щодо розрахунку з позивачем за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, у тому числі індексації.

А відтак, саме НОМЕР_3 прикордонний загін було протиправно не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення під час звільнення, у тому числі за спірний період з 01.07.2015 до 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Що стосується вимог про нарахування та виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44), суд зазначає, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як вказувалось вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 та від 08 травня 2025 року у справі № 380/6610/24.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 до 28.02.2018 включно відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населенню” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008р.

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 до 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населенню” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.02.2026.

Суддя І.Г. Шевченко