Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №460/12299/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2026 рокум. Рівне№460/12299/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати його виплатити позивачу додаткову винагороду в сумі 430000,00 грн за 4 місці і 9 днів - за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 10.12.2023 по 19.04.2024.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зазначає, що 10.12.2023 під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу позицій, позивач отримав бойове поранення. Водночас зауважує, що позивачу не було нараховано та виплачено додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме за період з грудня 2023 року по січень 2024 року. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не заперечує факт, що позивач отримав поранення та у зв`язку з цим проходив лікування, водночас позивачем на підтвердження стаціонарного лікування після поранення та періодів лікування, разом з позовом надані медичні документи, які, на думку відповідача, не відповідають всім встановленим вимогам законодавства для здійснення виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн, у тому числі з урахуванням довідок ВЛК №72 від 25.01.2024 та №2600 від 23.02.2024, в яких військово-лікарською комісією не було встановлено, що позивач отримав поранення під час захисту Батьківщини та має саме тяжке поранення. З огляду на вказане відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 18.07.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 18.07.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 21.07.2025 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановити позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме подання позивачем до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із обґрунтуванням та відповідними доказами поважності причин такого пропуску.

24.07.2025 на виконання ухвали суду від 21.07.2025 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви позовної заяви із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою та відповідним обґрунтуванням поважності причин пропущення ним тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 28.07.2025 суд поновив позивачу строк звернення до суду із позовною заявою, прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 12.08.2025 року відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 14.08.2025 до суду свою відповідь на відзив відповідача.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач – ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_2 від 28.02.2025, та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , і під час виконання бойового розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 10.12.2023 отримав бойове травмування, що підтверджується витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 №2635.

У пунктах 1, 2 вказаного наказу також зазначено таке: вважати бойове травмування, вогнеметника 1 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 таким, що сталося під час бойових дій (спричинене діями противника), отримане під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Донецької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, НЕ пов`язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, НЕ є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, НЕ є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; вважати, що вогнеметник 1 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 має право на призначення та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії - відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 18.11.2024 №4699/1326/2442 позивач брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 27.08.2023 по 24.09.2023, з 27.10.2023 по 31.10.2023, з 10.11.2023 по 13.11.2023, з 05.12.2023 по 10.12.2023, 10.05.2024.

Відповідно до первинної медичної картки від 10.12.2023 позивач під час виконання бойового завдання, одержав поранення: ВТ, АКБТ, забій поперекового відділу хребта, забій обох колінних суглобів.

Позивач у період з 10.12.2023 по 15.12.2023 перебував на лікуванні у медичній роті ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується випискою медичної роти ВЧ НОМЕР_1 від 15.12.2023.

У період з 22.12.2023 по 11.01.2024 та з 11.01.2024 по 18.01.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ «Дніпропетровській обласний госпіталь ветеранів війни», що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із медичної карти амбулаторного хворого №4887 та №114.

З 21.01.2024 по 25.01.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого №157.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ВЧ НОМЕР_3 від 25.01.2024 №72 позивачу проведено медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_3 25.01.2024 та встановлено причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після операції (23.01.2024): артроскопії правого колінного суглобу, парціальної резекції заднього рогу медіального меніску та медіапателярної складки, дебридменту з приводу застарілого розриву заднього poгy суглобу медіального меніску, синдрому медіапателярної складки правого колінного при тимчасовому порушенні функції. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи II Розкладу хвороб, графи - ТДВ потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ВЧ НОМЕР_4 від 23.02.2024 №2600 позивачу було проведено медичний огляд 23.02.2024 та встановлено причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після операції 23.01.2024 артроскопія правого колінного суглобу, парціальна резекція заднього рогу медіального меніску та медіапателярної складки, дебридмент з приводу застарілого розриву заднього рогу медіального меніску. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи II Розкладу хвороб, потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відпускним квитком ВЧ НОМЕР_1 від 28.02.2024 №316 позивачу надано відпустку за станом здоров`я на 30 діб з 28.02.2024 по 29.03.2024.

Довідкою КНП «Олександрійська лікарня» Олександрійської сільської ради №880 підтверджується, що у період з 29.03.2024 по 19.04.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Представник позивача 09.05.2025 звернувся з адвокатським запитом щодо виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за весь час перебування позивача на стаціонарному лікуванні.

Відповіді на вказане звернення позивача відповідач не надав та матеріали справи не містять доказів надання такої відповіді відповідачем.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не виплати грошового забезпечення в повному обсязі, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, в редакції чинній на момент спірних правовідносин), встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

При цьому абзацами 3-4 пункту 1-2 Постанови №168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Так, наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Порядку №260 та внесено до цього Порядку новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).

Згідно з п .9, 10 розділу XXXIV Порядку №260 (тут і далі - в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Абзацом 4 пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно з п. 13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Отже, військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою ж для видачі наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

З аналізу п. 1 Постанови №168 можна дійти висновку про встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

При цьому ані Постанова №168, ані Порядок №260 не містять жодних обмежень щодо періоду та/або кількості днів перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Главою 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі Положення №402), визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.

Так, згідно з пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Відповідно до п.п. «а», «б», «е», «є» п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

е) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ Положення №402 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва). Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я в електронній або паперовій формі. На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв`язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов`язково зберігається в особовій справі військовослужбовця. Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва).

Також п. 6.34 глави 6 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що в особливий період лікування військовослужбовців має бути закінчене у закладі охорони здоров`я (установі) (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою. Якщо після продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

У ході розгляду справи суд встановив, що 10.12.2023 позивачем отримано поранення під час виконання бойового розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 , про що безпосередньо вказано витязі з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 №2635.

З наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 №2635 та первинної медичної карти медичної роти ВЧ НОМЕР_1 слідує, що 10.12.2023 позивач отримав бойове поранення з встановленням такого діагнозу: ВТ, АКБТ, забій поперекового відділу хребта з больовим синдромом, забій колінних суглобів, стан легкий.

Крім того, з матеріалів справи суд встановив, що позивач в у період з 10.12.2023 по 15.12.2023 перебував на лікуванні у медичній роті ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується випискою медичної роти ВЧ НОМЕР_1 від 15.12.2023, після чого у період з 22.12.2023 по 11.01.2024, з 11.01.2024 по 18.01.2024 та 21.01.2024 по 25.01.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КЗ «Дніпропетровській обласний госпіталь ветеранів війни», що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із медичної карти амбулаторного хворого №4887 та №114 та у ВЧ НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого №157.

Довідками військово-лікарської комісії при ВЧ НОМЕР_3 від 25.01.2024 №72 та ВЧ НОМЕР_4 від 23.02.2024 №2600, позивачу було проведено медичний огляд 25.01.2024 та 23.02.2024 і встановлено причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після операції (23.01.2024): артроскопії правого колінного суглобу, парціальної резекції заднього рогу медіального меніску та медіапателярної складки, дебридменту з приводу застарілого розриву заднього poгy суглобу медіального меніску, синдрому медіапателярної складки правого колінного при тимчасовому порушенні функції. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Вказаними довідками ВЛК позивачу на підставі статті 65 графи II Розкладу хвороб, визначено потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів згідно кожної довідки.

Відповідно до наявного у матеріалах справи відпускного квитка ВЧ НОМЕР_1 від 28.02.2024 №316 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я до 29.03.2024, після чого у період з 29.03.2024 по 19.04.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Олександрійська лікарня» Олександрійської сільської ради.

Відповідач у своєму відзиві наголошує на тому, що надані позивачем не відповідають всім встановленим вимогам законодавства для здійснення виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн, з урахуванням довідок ВЛК №72 від 25.01.2024 та №2600 від 23.02.2024, в яких військово-лікарською комісією не було встановлено, що позивач отримав поранення під час захисту Батьківщини та має саме тяжке поранення.

Водночас суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що відповідачем не наведеного жодного переконливого доказу, які саме надані позивачем медичні документи не відповідають вимогам законодавства для здійснення виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн.

Окрім того суд зауважує, що командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ від 13.12.2023 №2635, у пунктах 1, 2 якого вказаного: вважати бойове травмування, вогнеметника 1 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 таким, що сталося під час бойових дій (спричинене діями противника), отримане під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Донецької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, НЕ пов`язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, НЕ є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, НЕ є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; вважати, що вогнеметник 1 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 має право на призначення та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії - відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.

Отже вказаним наказом командира ВЧ НОМЕР_1 визнано, що позивач отримав бойове травмування, під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Донецької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за весь час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Суд також зазначає, що збільшена до 100 тисяч гривень додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) й підставою для видання наказу щодо виплати такої винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 року №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Як суд вже зазначив вище, матеріалами справи підтверджено, що позивач 10.12.2023 під час виконання бойового розпорядження, а саме при виконанні службових обов`язків військової служби, пов`язаних з захистом Батьківщини в районі виконання бойового завдання, отримав травмування, яке не пов`язано з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного-чи токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Крім того відповідач не заперечує факту отримання позивачем поранення, та більше того підтверджує у своєму відзиві, що 10.12.2023 та 31.10.2023 позивач отримав поранення та у зв`язку з цим проходив лікування.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн., а саме: 1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; 2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Позивач у період з 10.12.2023 по 15.12.2023, з 22.12.2023 по 18.01.2024, з 21.01.2024 по 25.01.2024, з 29.03.2024 по 19.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено наявною в матеріалах справи медичною документацією, а також у відпустці за станом здоров`я внаслідок отриманого поранення загальною кількістю 60 днів, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме довідкою ВЛК при ВЧ НОМЕР_4 від 23.02.2024, довідкою ВЛК при ВЧА2339 від 25.01.2024 №72 та відпускним квитком ВЧ НОМЕР_1 від 28.02.2024 №316.

Отже суд приходить до висновку, що позивач у вказані періоди має право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок отриманого поранення згідно висновків ВЛК.

У той же час твердження позивача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 16.12.2023 по 21.12.2023, з 19.01.2024 по 20.01.2024 суд вважає безпідставними, так як позивачем не надано жодних доказів того, що в цей період позивач знаходився на лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або перебував у відпустці для лікування після поранення, а доказів перебування позивача на лікуванні в інші періоди матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Приписами п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманим пораненням за період з 10.12.2023 по 15.12.2023, з 22.12.2023 по 18.01.2024, з 21.01.2024 по 25.01.2024, з 29.03.2024 по 19.04.2024, а також за період перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням загальною кількістю 60 днів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманим пораненням, за період з 10.12.2023 по 15.12.2023, з 22.12.2023 по 18.01.2024, з 21.01.2024 по 25.01.2024, з 29.03.2024 по 19.04.2024, а також за період перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням загальною кількістю 60 днів, та провести таку виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК