Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №460/5944/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2026 рокум. Рівне№460/5944/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Березнівської міської ради від 18.03.2025 №1789 "Про стан справ у комунальному некомерційному підприємстві "Березнівська стоматологічна поліклініка" Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у 2024 році".

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що під час прийняття пункту 3 рішення від 18.03.2025 №1789 депутати Березнівської міської ради вийшли за межі виключної компетенції ради, яка передбачена статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема в частині 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наведено перелік питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, проте в переліку питань відсутнє питання, де депутати фактично зобов`язали міського голову врегульовувати трудові відносини з керівником комунального підприємства, який працює на підставі трудового договору. Крім того зауважує, що на його письмове звернення від 12.03.2025 з пропозицією пункт 3 доопрацювати або взагалі вилучити, як недостатньо обґрунтований, депутати на засіданнях постійних комісій та на сесії міської ради таке звернення не взяли до уваги та не розглянули. З огляду на вказане, вважає що вказаними діями відповідач порушив конституційне право позивача на звернення, внаслідок чого було відповідачем прийнято протиправне рішення, зокрема пункт 3. А тому позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що відповідно до пункту 1.3. статуту комунального некомерційного підприємства «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області від 24.09.2024 №1519 (далі – Статут КНП «Березнівська стоматполіклініка») засновником підприємства є Березнівська міська рада Рівненського району Рівненської області та відповідно до пункту 7.3. Статуту КНП «Березнівська стоматполіклініка» засновник: 1) визначає головні напрямки діяльності Підприємства; 2) затверджує статут Підприємства та зміни до нього; 3) затверджує фінансовий план Підприємства та зміни до нього, контролює його виконання; 4) призначає на посаду та звільняє з посади Головного лікаря в порядку визначеному законодавством та Засновником. В особі Березнівського міського голови укладає і розриває контракт з керівником Підприємства та контролює його виконання. Відтак зазначає, що проєкт рішення «Про стан справ у комунальному некомерційному підприємстві «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у 2024 році» підготовлений відповідно до вимог чинного законодавства із врахуванням повноважень міської ради, передбачених Статутом КНП «Березнівська стоматполіклініка», як засновника комунального підприємства. Зауважує, що дане рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання шляхом укладення контракту з головним лікарем комунального некомерційного підприємства «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області Аллою Рокунь від 30 травня 2025 року. Відповідач звертає увагу, що проєкт рішення «Про стан справ у комунальному некомерційному підприємстві «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у 2024 році» не відноситься до проєктів рішень міської ради нормативного характеру (регуляторних актів). При цьому, як зазначає відповідач, право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають всі особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти, в разі якщо є підстави вважати, що порушені їх права, свободи або законні інтереси, водночас позивачем не обґрунтовано яким чином дане рішення стосується реалізації його прав та свобод чи порушує їх. З урахуванням наведеного та у зв`язку з фактичним виконанням пункту 3 рішення Березнівської міської ради від 18.03.2025 №1789 в повному обсязі, відповідач вважає, що підстави для його скасування відсутні, а відтак просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав до суду свою відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 31.03.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 31.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 визначено суддю Махаринця Д.Є. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 22.05.2025 суд у складі судді Махаринця Д.Є. відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі №460/5944/25 за вказаним позовом.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.08.2025 у справі №460/5944/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, вказану ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №460/5944/25 скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

09.09.2025 справа №460/5944/25 від суду апеляційної інстанції надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду і відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2025 справу №460/5944/25 передано для розгляду судді Махаринцю Д.Є.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2025 №860 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025№1, у зв`язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/5944/25, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/5944/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №460/5944/25 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.

Після одержання справи №460/5944/25 суд у складі судді Максимчука О.О. ухвалою від 17.09.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 01.10.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 24.10.2025 до суду свою відповідь на відзив, у якій позивачем викладено свої заперечення проти відзиву.

27.10.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у справі.

Позивач також звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.02.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

11.03.2025 відбулось засідання постійної комісії Березнівської міської ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики та регламенту з розгляду питань, що виносяться на пленарне засідання 57 сесії міської ради 18.03.2025, зокрема з розгляду питання «Про стан справ у КНП «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у 2024 році», що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з протоколу засідання постійної комісії від 11.03.2025 №61.

Позивач 12.03.2025 звернувся до відповідача із зверненням, у якому просив вжити відповідних заходів щодо належного юридичного обґрунтування в проекті рішення в частині зміни форми трудового договору з керівником комунального закладу охорони здоров`я (пункт 3 проекту рішення) або взагалі вилучити вказаний пункт з проекту рішення, як недостатньо обґрунтований.

На засіданнях постійної комісії Березнівської міської ради з гуманітарних питань, а також з питань фінансів, бюджету, планування та соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва від 13.03.2025 членами комісії було підтримано проект рішення «Про стан справ у КНП «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у 2024 році», що підтверджується витягами з протоколів №43, №46 від 13.03.2025.

За результатами розгляду проєкту рішення «Про стан справ у комунальному некомерційному підприємстві «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у 2024 році» на пленарному засіданні 57 сесії Березнівської міської ради було прийнято рішення №1789 від 18.03.2025, яким у п. 3 визначено - Березнівському міському голові Руслану ПИЛИПЧУКУ трудові відносини з головним лікарем комунального некомерційного «Березнівська стоматологічна підприємства поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області Аллою РОКУНЬ привести у відповідність до вимог чинного законодавства України та Статуту комунального некомерційного підприємства «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Березнівської міської ради №706, у термін до 01 червня 2025 року.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є пункт 3 рішення Березнівської міської ради від 18.03.2025 №1789 "Про стан справ у комунальному некомерційному підприємстві "Березнівська стоматологічна поліклініка" Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у 2024 році".

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі також - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону №280/97-ВР встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 5 статті 16 вказаного Закону визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з частиною 3 статті 59 Закону №280/97-ВР рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Як слідує з матеріалів справи, на пленарному засіданні 57 сесії Березнівської міської ради було прийнято рішення №1789 від 18.03.2025 за результатами поіменного голосування з питання «Про стан справ у комунальному некомерційному підприємстві «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у 2024 році», яким зокрема у п. 3 вирішено - Березнівському міському голові Руслану ПИЛИПЧУКУ трудові відносини з головним лікарем комунального некомерційного «Березнівська стоматологічна підприємства поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області Аллою РОКУНЬ привести у відповідність до вимог чинного законодавства України та Статуту комунального некомерційного підприємства «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Березнівської міської ради №706, у термін до 01 червня 2025 року.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1.3. статуту комунального некомерційного підприємства «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області від 24.09.2024 №1519 (далі – Статут КНП «Березнівська стоматполіклініка»), засновником підприємства є Березнівська міська рада Рівненського району Рівненської області. Відповідно до пункту 7.3. Статуту КНП «Березнівська стоматполіклініка» Засновник: 1) визначає головні напрямки діяльності Підприємства; 2) затверджує статут Підприємства та зміни до нього; 3) затверджує фінансовий план Підприємства та зміни до нього, контролює його виконання; 4) призначає на посаду та звільняє з посади Головного лікаря в порядку визначеному законодавством та Засновником. В особі Березнівського міського голови укладає і розриває контракт з керівником Підприємства та контролює його виконання. Тобто проєкт рішення «Про стан справ у комунальному некомерційному підприємстві «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області у 2024 році» підготовлений відповідно до вимог чинного законодавства із врахуванням повноважень міської ради, передбачених Статутом КНП «Березнівська стоматполіклініка», як засновника комунального підприємства.

Окрім того, оскаржуване рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання шляхом укладення контракту з головним лікарем комунального некомерційного підприємства «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області Аллою Рокунь від 30 травня 2025 року та не порушує жодних прав позивача.

Водночас, позивач стверджує, що оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси як члена територіальної громади Березнівської міської ради.

З цього приводу суд зазначає, що у рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив, що зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

У контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Правова позиція щодо тлумачення поняття "законний інтерес" викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 по справі №522/3665/17. У цій постанові Суд звернув увагу на те, що заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Проаналізувавши правові норми, Верховний Суд у згаданій постанові визначив, що законний інтерес має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Також, Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі №826/1432/18, з посиланням на висновки Верховного Суду наведені у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, зазначив на необхідності з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу, а саме: безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Вирішуючи цю справу суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 27.02.2019 у справі №9901/798/18, що нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Суд зазначає, що пункт 3 рішення Березнівської міської ради від 18.03.2025 №1789, яким вирішено Березнівському міському голові трудові відносини з головним лікарем комунального некомерційного «Березнівська стоматологічна підприємства поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області Аллою РОКУНЬ привести у відповідність до вимог чинного законодавства України та Статуту комунального некомерційного підприємства «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Березнівської міської ради №706, є правовим актом індивідуальної дії та не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, що відповідно не надає йому права на захист, а саме права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначив, що спірне рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання шляхом укладення контракту з головним лікарем комунального некомерційного підприємства «Березнівська стоматологічна поліклініка» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області Аллою Рокунь від 30 травня 2025 року.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №826/12543/16, а також постановах Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі №815/3172/18, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/9967/18, ненормативні правові акти суб`єкта владних повноважень є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб`єктом після їх виконання.

Окрім наведеного суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом наведених норм Конституції України та КАС України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

Отже, право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

При цьому, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права.

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призведе до потрібних результатів, наслідків, що дає найбільший ефект.

При цьому, оскаржувані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне вказаній особі право.

Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв`язку з прийнятим рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).

У той же час, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями або невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним чинним законодавством, чи неможливість ефективного поновлення порушеного права, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, право на оскарження бездіяльності, дій чи рішень суб`єкта владних повноважень надано тій особі, прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. В іншому разі, вимога, звернена до адміністративного суду, є безпідставною, а її задоволення не може призвести до ефективного відновлення прав та інтересів позивача.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 в справі №826/6074/16, від 20.02.2019 в справі №522/3665/17, від 12.11.2019 в справі №809/4335/15.

Окрім того, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2019 в справі №522/3665/17 суд зазначає, що встановлена відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача і відсутність порушеного права чи інтересу є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (дії, бездіяльності).

За приписами частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що доводи позивача є абстрактними, не містять обґрунтування негативного впливу оспорюваного рішення відповідача на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, оскільки у цій справі оскаржується правовий акт індивідуальної дії, який за своєю правовою природою не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, а також у позові ним не визначено, які саме суб`єктивні права (інтереси) позивача порушено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

6. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Березнівська міська рада Рівненського району Рівненської області (місцезнаходження: вул. Київська, 5, м. Березне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 34600; код ЄДРПОУ: 04387823).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК