Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №460/23097/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2026 року м. Рівне№460/23097/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГощанської селищної ради

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гощанської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення №67 від 18.06.2025 та зобов`язання повторно розглянути заяву від 20.06.2024 про надання дозволу на перепоховання померлої дружини з кладовища в селі Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в селі Симонів Рівненського району Рівненської області, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в червні 2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перепоховання його дружини в с.Симонів Рівненського району, зважаючи на відсутність волевиявлення його і їх спільних дітей на її поховання в с.Курозвани Рівненського району. Вважає рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на таке перепоховання протиправним і таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 19.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач не був наділений процесуальною правосуб`єктністю звернення до виконавчого комітету селищної ради із заявою про надання дозволу щодо перепоховання його померлої дружини. Вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , за час якого у них народилося четверо дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.03.2022 та лікарським свідоцтвом про смерть №22 від 02.02.2022.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 похована в с.Курозвани Рівненського району Рівненської області, похованням померлої займалася її тітка - ОСОБА_6 .

20.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на перепоховання померлої дружини, ОСОБА_2 з кладовища в с.Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в с.Симонів Рівненського району Рівненської області.

27.07.2024 відповідач листом повідомив позивача, що винесення його заяви на розгляд виконавчим комітетом відповідача без документів, які підтверджують, що саме позивач здійснив поховання померлої дружини, не допускається.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №460/10540/24 зобов`язано Гощанську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 про надання дозволу на перепоховання померлої дружини ОСОБА_2 з кладовища с.Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в с.Симонів Рівненського району Рівненської області, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

На виконання вказаного рішення суду 13.12.2024 виконавчий комітет відповідача прийняв рішення №98 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ", яким відмовив позивачу у задоволенні його заяви про надання дозволу на перепоховання померлої дружини ОСОБА_2 з кладовища с.Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в с.Симонів Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі №460/3486/25 визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Гощанської селищної ради №98 від 13.12.2024 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ". Зобов`язано Гощанську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 про надання йому дозволу на перепоховання померлої дружини ОСОБА_2 з кладовища в с. Курозвани на кладовище в с. Симонів Рівненського району Рівненської області.

18.06.2025 на виконання рішення виконавчим комітетом Гощанської селищної ради повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №67, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про надання дозволу на перепоховання його померлої дружини ОСОБА_2 з кладовища в с. Курозвани на кладовище в с. Симонів Рівненського району Рівненської області, у зв`язку з тим, що поховання тіла померлої здійснювала її тітка, ОСОБА_6 , а також беручи до уваги неподання рішення виконавчого органу Гощанської селищної ради про надання дозволу на поховання на іншому кладовищі в с.Симонів.

Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з такого.

Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання визначені Законом України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-IV (далі - Закон №1102-IV).

Статтею 1 Закону №1102-IV визначено, що поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого, забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно з положеннями ст.2 Закону № 1102-IV: поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.

Відповідно до ст.4 Закону №1102-IV передбачено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах як, зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого при житті, а за його відсутності з врахуванням побажань родичів.

За змістом ст.6 Закону №1102-IV усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене, серед іншого у: побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству. Виконання волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині щодо кремації тіла, поховання в іншому населеному пункті здійснюється відповідно до закону. Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе.

Відповідно до 7 Закону №1102-IV держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Так, зокрема, органи місцевого самоврядування ведуть облік інформації про померлих, похованих на території відповідної громади, і надають таку інформацію на запит громадян (стосовно осіб, з якими наявні родинні відносини) та за обґрунтованим запитом органів державної влади.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону №1102-IV організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Відповідно ч.5 – ч.7 ст. 8 Закону №1102-IV органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

З метою оперативного забезпечення населення інформацією про суб`єкти господарювання, що надають ритуальні послуги та виготовляють предмети ритуальної належності, органи місцевого самоврядування можуть створювати спеціалізовані госпрозрахункові інформаційні служби. Порядок діяльності таких служб визначається органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

За змістом ст.11 Закону №1102-IV поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:

лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я;

свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

У разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов`язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України.

У разі смерті одинокого громадянина або громадянина, від поховання якого відмовилися рідні, на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, згідно із ст.2 Закону №1102-IV під волевиявленням громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті слід розуміти бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновків, що за життя кожна людина має право виявити власну волю про своє майбутнє поховання. У разі наявності такого волевиявлення, здійснення її поховання покладається на виконавця волевиявлення померлого, а у разі його відсутності - здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла дружина позивача, ОСОБА_2 , яка згодом була похована на кладовищі в с.Курозвани Рівненського району Рівненської області.

Будь-яких доказів наявності наданого за життя ОСОБА_2 волевиявлення щодо особи, яка повинна здійснювати її поховання та його порядку сторонами суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Водночас, в червні 2024 року ОСОБА_1 , чоловік померлої, звернувся до Гощанської селищної ради з заявою про надання дозволу на її перепоховання в с.Симонів Рівненського району Рівненської області.

Питання перепоховання останків померлих регулюється статтею 21 Закону №1102-IV.

Так, зокрема, перепоховання останків померлого допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, або одного з родичів, визначених частиною першою статті 11 цього Закону (у разі відсутності особи, яка здійснила поховання, чи наявності згоди такої особи), свідоцтва про смерть похованого, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків померлого на іншому кладовищі.

Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.

Під час перепоховання останків померлих контроль за дотриманням безпечних умов праці протягом усього терміну ведення робіт здійснює виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради.

Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів осіб, які ініціюють перепоховання, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті.

З метою реалізації положень Закону №1102-IV Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства розроблено Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань, затверджений наказом №193 від 19.11.2003 (далі - Порядок №193).

В силу вимог п.2.12 Порядку №193 (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви) перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини.

Для прийняття рішення щодо здійснення перепоховання останків померлого користувач місця поховання подає такі документи: заяву користувача з обґрунтуванням причин перепоховання; висновок місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації; лікарське свідоцтво про смерть; дозвіл виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав, видається користувачу обґрунтована письмова відмова.

При цьому, за визначенням, наведеним у ст.1 Закону №1102-IV, користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

З аналізу наведених правових норм слідує, що ініціатором питання щодо надання виконавчим органом відповідної селищної ради дозволу на перепоховання останків померлого на іншому кладовищі і в подальшому прийняття відповідного рішення, може виступати особа, яка здійснила поховання (користувач місця поховання) або один з родичів, визначених частиною першою статті 11 цього Закону (у разі наявності згоди особи, яка здійснила поховання).

Поряд з цим, перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини.

Матеріали справи свідчать, а сторонами підтверджується, що поховання померлої ОСОБА_2 організовувала та проводила її тітка – ОСОБА_6 , яка відповідно до положень Закону №1102-IV, є користувачем місця поховання. Отже, з заявою про перепоховання останків померлої може звертатися ОСОБА_6 , або ОСОБА_1 , у разі наявності згоди ОСОБА_6 , яка в матеріалах справи відсутня.

Крім того, суд звертає увагу, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини.

У своїй заяві від 24.06.2024 позивач, як на підставу для надання дозволу на перепоховання, посилається на своє бажання і бажання дітей померлої відвідувати та доглядати за могилою ОСОБА_2 за місцем постійного проживання в с. Симонів Рівненського району Рівненської області.

Також, у вказаній заяві позивач стверджує, що його дружина похована в с. Курозвани Рівненського району Рівненської області всупереч її волі, а могила перебуває у занедбаному стані.

Поряд з цим, жодних доказів на обґрунтування зазначених обставин та наявності виняткових випадків позивач суду не надав та до заяви не долучив.

Суд зауважує, що с.Симонів та с.Курозвани знаходяться в межах одного Рівненського району, а відстань між ними становить близько 10 км, а отже могила ОСОБА_2 розташована в доступному для позивача місці, і для її відвідування та догляду немає жодних перешкод.

Разом з тим, як встановлено судом, до заяви від 24.06.2024 позивач долучив копії паспорта громадянина України позивача, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дітей, свідоцтва про смерть, лікарського свідоцтва про смерть від 02.02.2022, оригінал листа Головного управління Держспоживслужби в Рівненській області від 18.04.2024.

Таким чином, позивач не долучив до заяви рішення виконавчого органу відповідної селищної ради на поховання останків на іншому кладовищі, а саме: в с. Симонів Рівненського району, Рівненської області.

Встановлені обставини справи в їх сукупності свідчать, що відповідач, прийнявши за результатами розгляду заяви від 20.06.2024 рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на перепоховання його померлої дружини ОСОБА_2 з кладовища в с. Курозвани Рівненського району Рівненської області на кладовище в с. Симонів Рівненського району Рівненської області, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже правомірно.

Зважаючи на ту обставину, що в ході судового розгляду суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення, а отже і відмову у задоволенні позову в цій частині, то позовні вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30000 грн також не підлягають до задоволення.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даного спору дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 лютого 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Гощанська селищна рада (вул. Незалежності, 72,с-ще Гоща,Рівненська обл.,35400, ЄДРПОУ/РНОКПП 04385416)

Суддя Д.П. Зозуля