Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №460/5231/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2026 рокум. Рівне№460/5231/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир про визнання безділяьності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир (далі – третя особа), в якому позивач просить суд визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення сім`ї постійним житлом та зобов`язати КЕВ м. Рівне подати клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що під час проходження військової служби на підставі ордера був вселений із сім`єю у складі трьох осіб у службове житлове приміщення — квартиру АДРЕСА_2 . Надалі позивач був переведений до іншої військової частини та перебував на житловому обліку, а у 2018 році позивач був звільнений із військової служби у запас. Зазначає, що неодноразово звертався до військових частин та органів місцевого самоврядування з метою зміни статусу квартири, однак відповіді не отримав. Вважає, що внаслідок такої бездіяльності відповідача він фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, оскільки службовий статус квартири АДРЕСА_2 обмежує реалізацію встановлених законодавством прав на отримання постійного житла. У зв`язку з наведеним позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав його до суду 10.04.2025. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 з 30.03.2004 по 27.11.2014 та був знятий з обліку у зв`язку з переведенням до нового місця служби в АДРЕСА_3 . Зазначає, що за поданням командира військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 позивачу було надано дозвіл на проживання у службовій квартирі, незважаючи на переміщення до нового місця служби. Разом з тим стверджує, що позивачем не дотримано встановленої законодавством процедури ініціювання питання про зняття статусу службової квартири, ОСОБА_1 не подано рапорту про забезпечення постійним житловим приміщенням шляхом виключення квартири з числа службових та не оскаржено дії або бездіяльність відповідача чи інших уповноважених органів. Крім того зауважує про те, що ОСОБА_1 не перебував і не перебуває на квартирному обліку у будь-якій військовій частині ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир подала пояснення у справі від 02.04.2025, де заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що виключення квартири АДРЕСА_2 можливе лише за погодженням начальника гарнізону, командира військової частини та начальника квартирно-експлуатаційного відділу, що передбачений у вигляді розпорядчих документів, встановлених Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 20.03.2025у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 20.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025, визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 24.03.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир, надаючи строк для подачі письмових пояснень у справі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду 10.04.2025 відзив, у якому виклав свої заперечення проти позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир скористалась правом на подання письмових пояснень у справі та подала 02.04.2025 письмові пояснення, в яких викладено заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті та ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надходили, і суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України суд при розгляді справи в порядку письмового провадження не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їхні позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які враховані судом при вирішенні спору по суті.

Відповідно до витягу з послужного списку капітан ОСОБА_1 призваний на військову службу 01.08.1994 року та 10.07.1999 року по 26.12.2005 року перебував на військовій службі у різних військових частинах.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 20.10.2015 року.

Під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , позивач отримав службове житло - квартиру АДРЕСА_2 , в яку заселився разом із сім`єю ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на підставі ордера на жиле приміщення №58 від 04.02.2010 року.

ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку по місцю служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 30.03.2004 по 27.11.2014 і в подальшому знятий з квартирного обліку у зв`язку із вибуттям до нового місця служби у АДРЕСА_3 .

За поданням командира Військовій частини НОМЕР_2 АДРЕСА_3 , погодженим з начальником Рівненського гарнізону та начальником КЕВ м. Рівне, рішенням Міністерства оборони України від 28.10.2015 №21470/3 було надано дозвіл на проживання ОСОБА_1 із сім`єю у службовій квартирі АДРЕСА_2 після переміщення до нового місця служби у АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 03.12.2018 №270 позивача з 03.12.2018 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Згідно вказаного витягу з наказу, під час проходження військової служби від МОУ позивач забезпечений службовим житлом за адресою: АДРЕСА_4 та залишений на квартирному обліку осіб, які потребують покращення житлових умов для постійного проживання з 30.03.2004 року з правом отримання житла в першочерговому порядку з 18.02.2016.

Позивача вказаним наказом направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.01.2020 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку офіцерів запасу в ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.12.2018.

20.10.2018 голова житлової комісії ВЧ НОМЕР_4 звернувся до начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ з клопотанням перед Міністром оборони України про надання позивачу житлового приміщення у постійне користування із виключенням такого житла із числа службових приміщень квартири, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_4 .

Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України листом від 07.11.2018 №303/4/2316 надано відповідь на клопотання ВЧ НОМЕР_4 у якому повідомлено, що з метою вирішення житлового питання ОСОБА_1 йому необхідно звернутися з відповідним рапортом (який попередньо необхідно погодити з начальником гарнізону та квартирно-експлуатаційним відділом за місцем знаходження житлового приміщення) до КЕВ району за місцем перебування на квартирному обліку осіб, які потребують покращення житлових умов щодо підготовки відповідних документів про зняття статусу службового житла та надання його в постійне користування.

Позивач 18.11.2019 звернувся із заявою до начальника Володимир-Волинського гарнізону та начальника КЕВ м. Володимир-Волинський про розгляд питання зміни статусу службової квартири АДРЕСА_2 .

Вказана заява позивача була погоджена начальником Рівненського гарнізону та начальником КЕВ м. Рівне, про що зроблено відмітки на заяві з відтиском печаток та підписами генерал-лейтенанта ОСОБА_4 та полковника ОСОБА_5 .

На заяву позивача голова житлової комісії Рівненського гарнізону також повідомив листом від 27.11.2019 №501/32/1/38, що заява позивача про виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання розглянута позитивно та погоджена.

На адвокатський запит представника ОСОБА_1 . Костопільською міською радою листом від 13.02.2025 №408/02-15 повідомлено, що на адресу Костопільської міської ради протягом 2020-2025 року не надходили клопотання від КЕУ про виключення житла з числа службових квартири АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що внаслідок такої бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, оскільки службовий статус квартири значно обмежує набуття права на отримання постійного житла, а тому непогодившись із позицією відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Отже, у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_2 , з метою забезпечення його сім`ї постійним житлом та зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне подати клопотання з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла зазначеної квартири.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки суду про їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» установлено, що квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації, натомість у відповідності до частини першої статті 6 цього закону незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом №2011-XII.

Як визначено частиною 1 статті 118 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЖК України), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтями 1-2, 2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами та свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

На виконання приписів статті 12 Закону №2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), яким визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Так, пунктом 3 Порядку №1081 установлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (пункт 6 Порядку №1081).

Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

Реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов`язується законодавством з квартирною чергою особи, яка обрала такий спосіб забезпечення житлом.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).

Цією Інструкцією визначено зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Згідно з пунктом 10 Розділу VІІ Інструкція №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

На час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену пунктом 10 Інструкції та частиною 3 пункту 3 Порядку можливість реалізації права військовослужбовців в запасі на виключення його квартири з числа службових.

Згідно зі статтями 5 та 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі – Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів Збройних Сил України, як у воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

При вирішення справи суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2020 у справі №636/1514/19, в якій зазначено, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов`язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Рівне) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач на момент звернення із заявами про виключення квартири з числа службових був військовослужбовцем, та після звільнення перебуває на військовому обліку офіцерів запасу в ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.12.2018 року, має вислугу понад 20 календарних років, перебуває на квартирному обліку в черзі на отримання житла, має у користуванні службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та разом із сім`єю проживає в службовій квартирі, отже має усі умови, визначені пунктом 10 Інструкції, для реалізації права на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Вказані обставини зокрема підтверджуються даними з листа ВЧ НОМЕР_4 від 20.10.2018 №811А, у якому зазначено, що позивач має вислугу років на військовій службі 24 календарні роки. Тобто станом на 20.10.2018 (дату листа ВЧ НОМЕР_4 ) позивач мав понад 20 років календарної вислуги, що є однією з умов для виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Також, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 03.12.2018 №270 слідує, що під час проходження військової служби від МОУ позивач забезпечений службовим житлом за адресою: АДРЕСА_4 та залишений на квартирному обліку осіб, які потребують покращення житлових умов для постійного проживання з 30.03.2004 року з правом отримання житла в першочерговому порядку з 18.02.2016.

З листа ВЧ НОМЕР_4 від 18.10.2021 №4767 суд встановив, що позивача згідно рішення суду від 12.01.2021 м. Володимир-Волинський було скасовано протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_4 №10 від 19.10.2020 та внесено зміни до наказу командира ВЧ НОМЕР_4 №936 від 19.10.2020 яким позивача відновлено на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщення для постійного проживання з 30.03.2004 з правом на отримання житла в першочерговому порядку (УБД) з 18.02.2016 та в позачерговому порядку з 07.12.2018.

Окрім того з матеріалів справи слідує, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 виданого 20.10.2015 року та 18.11.2019 позивач звернувся із заявою до начальника Володимир-Волинського гарнізону та начальника КЕВ м. Володимир-Волинський про розгляд питання зміни статусу службової квартири АДРЕСА_2 .

Вказана заява позивача була погоджена начальником Рівненського гарнізону та начальником КЕВ м. Рівне, про що зроблено відмітки на заяві з відтиском печаток та підписами генерал-лейтенанта ОСОБА_4 та полковника ОСОБА_5 . На заяву позивача голова житлової комісії Рівненського гарнізону також повідомив листом від 27.11.2019 №501/32/1/38, що заява позивача про виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання розглянута позитивно та погоджена.

Водночас, незважаючи на погодження заяви позивача про зміну статусу службової квартири, у якій позивач проживає разом із сім`єю, відповідач не вчинив дій щодо направлення клопотання про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо доводів відповідача в частині порушення черговості, суд їх відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до вимог пунктів 5-7 розділу VII Інструкції № 380, КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району лише готує список надання житлової площі для постійного проживання, а питання щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення квартири з числа має вирішуватися Комісією контролю службового Міністерства оборони України, що оформлюється протоколом.

Таким чином, судове рішення має на меті ефективний захист прав позивача та не вплине на черговість надання житлової площі для постійного проживання.

Органом, уповноваженим приймати рішення про виключення житлових приміщень з числа службових, є виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради (частина 2 пункту 11 Порядку №1081). Відповідач лише повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання.

Відповідна бездіяльність відповідача свідчить про обмеження права позивача на забезпечення житлом, гарантованого Законом №2011-XII та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічні правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року по справі №640/10473/19, від 03 лютого 2021 року по справі №636/1480/19, від 04 березня 2020 року по справі №636/1514/19, від 16 червня 2021 року по справі №636/5008/19, від 04 листопада 2021 року по справі №636/2897/19, від 23 лютого 2022 року по справі №953/17339/20, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту», у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

З огляду на наведені судом норми законодавства, які передбачають, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком, отже у спірних правовідносинах Інструкцією №380 відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним військової служби.

Враховуючи викладене суд зазначає, що неподаючи відповідне клопотання, відповідач порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови квартирно-експлуатаційного органу у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Таким чином, з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових та зобов`язати відповідача подати до виконавчого комітету Костопільської міської ради Рівненської області клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом у цій справі та викладені вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані судом норми матеріального права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суд дійшов висновку, що оспорювана бездіяльність відповідача є протиправною, а заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

5. Розподіл судових витрат.

Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне щодо неподання клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне подати до виконавчого комітету Костопільської міської ради Рівненської області клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових для забезпечення постійним житлом ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне (місцезнаходження: вул. Чернишова, 8, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33001; код ЄДРПОУ: 08005801).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир (місцезнаходження: вул. Академіка Глушкова, 1, м. Володимир, Волинська область, 44701; код ЄДРПОУ: 07516184).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК