Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №160/13230/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 рокуСправа №160/13230/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання "Криворізька академія патрульної поліції" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання "Криворізька академія патрульної поліції" в якій позивач просить:

визнати протиправним і скасувати наказ Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції'' від 05.05.2025 року, № 41/ос, ''По особовому складу'', яким скасовано пункт наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції'', від 18 червня 2024 року № 67/ос, з 06 травня 2025 року: в частині увільнення, відповідно до ст. 119 Кодексу Законів про Працю України, в частині звільнення зі служби в поліції за п. 8, ч.1, ст. 77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших Міністерств і відомств (організацій), в частині відшкодування вартості предметів однострою, капітана поліції ОСОБА_1 (0012095), викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції'';

поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітана поліції, на посаді викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції''.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним, оскільки позивач не переходив на роботу у Збройні Сили України та вказаний наказ перешкоджає можливості подальшого проходження ним служби в поліції, тому позивач просить позовну заяву задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20 травня 2024 року №765, позивача було прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, зараховано до особового складу Збройних сил України та призначено на посаду військового капелана НОМЕР_1 радіотехнічного батальйону НОМЕР_2 радіотехнічної слобідської бригади повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Повітряних сил Збройних сил України, що було підставою для видання наказу Академії від 05 травня 2025 року №41 о/с «по особовому складу» про звільнення позивача з поліції за п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Наведене свідчить про добровільність переходу на роботу до іншого міністерства, зарахування до особового складу цього міністерства, отримання посади, що підпадає під підставу для звільнення з поліції згідно з пунктом 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.02.2016 року перебуває на службі в Національній поліції України.

На посаді викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» з 09.08.2023 року.

З 18.06.2024 відповідно до наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції», № 67/ос ''По особовому складу'', відповідно до статті 119 КЗпП України (у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації) увільнений від виконання службових обов`язків із збереженням місця роботи та посади, припинив отримувати виплату середнього заробітку на час проходження військової служби.

Підставою видачі Наказу про увільнення - є належним чином обґрунтовано подані документи: рапорт ОСОБА_1 , наказ Міністерства Оборони України від 20.05.2024 року № 765, наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2024 року № 169, повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2024 року № 8994.

З 19.06.2024 року відповідно до припису ІНФОРМАЦІЯ_3 та підписання Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу терміном на 3 (три) роки, прибув до розташування військової частини НОМЕР_3 для подальшого прийняття посади військового капелана військової частини НОМЕР_4 та проходження військової служби за контрактом.

На даний час згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) № 53, від 13.02.2025 року проходить військову службу на посаді військового капелана військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 .

06.05.2025 року перебуваючи на військовій службі, отримав від співробітника відділу кадрів Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» ОСОБА_2 телефонний дзвінок з повідомленням, про те, що з цієї дати позивач звільнений з лав Національної Поліції, без чітких пояснень та відповідності до норм чинного законодавства України, оскільки майже рік перебуває увільненим з зазначеного закладу.

Так, згідно наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції'' від 05.05.2025 року, № 41/ос, ''По особовому складу'' скасовано з 06.05.2025 пункт наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції'', від 18 червня 2024 року № 67/ос, з 06 травня 2025 року: в частині увільнення, відповідно до ст. 119 Кодексу Законів про Працю України, в частині звільнення зі служби в поліції за п. 8, ч.1, ст. 77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших Міністерств і відомств (організацій), в частині відшкодування вартості предметів однострою, капітана поліції ОСОБА_1 (0012095), викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції''.

Позивач вважає дії посадових осіб Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції», які призвели до звільнення протиправними та такими, що не відповідають законодавству України та міжнародно-правовим нормам.

Вирішуючи справу по суті спору суд зазначає про таке.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

За ч. 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).

Обґрунтовуючи законність звільнення позивача відповідач стверджує про те, що прийняття позивача на військову службу за контактом є саме, переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), що перешкоджає можливості подальшого проходження служби в поліції, оскільки згідно до статті 66 Закону № 580-VIII поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.

Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, однією з яких відповідно до пункту 5 частини 1 вказаної статті є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

За ч. 1 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

За правовими висновками Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі №805/3724/15-а для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 К3пП України,

Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення, відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП у погоджений сторонами строк.

Тобто, для переведення працівника на інше підприємство необхідна згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може.

Суд враховує, що в матеріалах справи такі докази відсутні.

За ч. 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

За ч. 2 статті 39 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч.3 ст.119 КЗпП України, а також ч.1 ст.53 і ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту», ч.2 ст.44, ч.1 ст.54 і ч.3 ст.63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», ч.2 ст.46 Закону України «Про вищу освіту».

Суд враховує, що нормами Закону № 580-VIII не врегульовано порядок збереження робочого місця за поліцейським, що призваний на військову службу під час мобілізації. Водночас, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.10.2019 у справі № 825/598/17 та від 16.07.2020 у справі № 400/2884/18.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.

За ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Тобто, з моменту призову на військову службу, за громадянами України, які були призвані на військову службу під час мобілізації на строк до її закінчення зберігаються: місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві, установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали на час призову.

Гарантії, встановлені частиною 3 статті 119 КЗпП України, спрямовані на забезпечення права громадян на працю та її оплату, які повинні виконати свій конституційний обов`язок захисту Батьківщини.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин на позивача поширюються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України, які відповідачем не були дотриманні при прийнятті спірного наказу.

Тож, на основі аналізу наведених вище законодавчих положень висновується, що передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження місця роботи, посади поширюються на працівника з дня прийняття його на військову службу під час дії воєнного стану.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2025 у справі №280/7366/23.

Суд уважає, що гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України, спрямовані на забезпечення права громадян на працю та її оплату, які повинні виконати свій конституційний обов`язок захисту Батьківщини.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції'' від 05.05.2025 року, № 41/ос, ''По особовому складу'', яким скасовано пункт наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції'', від 18 червня 2024 року № 67/ос, з 06 травня 2025 року: в частині увільнення, відповідно до ст. 119 Кодексу Законів про Працю України, в частині звільнення зі служби в поліції за п. 8, ч.1, ст. 77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших Міністерств і відомств (організацій), в частині відшкодування вартості предметів однострою, капітана поліції ОСОБА_1 (0012095), викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції''.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітана поліції, на посаді викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції'' з 06.05.2025 року.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді викладача Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання ''Криворізька академія патрульної поліції'' підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова