Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №160/32738/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 лютого 2026 р.

Справа: №160/32738/25

Суддя: Прудник Сергій Володимирович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 рокуСправа №160/32738/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.11.2025 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до абзацу 3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.02.2023 року по листопад 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплати на користь ОСОБА_1 не виплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2022 року по 20.05.2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житла в розмірі 1,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року за кожен місяць у період з 07.12.2022 року по 30.08.2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі 2,5 місячного грошового забезпечення, у зв`язку з переїздом військової частини з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 .

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 25.03.2022 року зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду старшого стрільця взводу охорони роти забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) від 25.03.2022 року № 12. 01.06.2022 року позивача було призначено на посаду начальника складу взводу матеріального забезпечення роти забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) від 01.06.2022 року № 86. 11.11.2022 року позивача було призначено на посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) від 11.11.2022 року № 322. 01.05.2024 року позивача було призначено на посаду начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) від 01.05.2024 року № 152. 29.12.2024 року позивача було призначено на посаду заступника начальника тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу по (стройовій частині) від 29.12.2024 року № 426. 29.12.2024 року позивача було допущено до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою начальника тилу – заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) від 29.12.2024 року № 426. На думку позивача, бездіяльність відповідача полягає у не видання наказів про виплату Позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань за період з 01.02.2023 року по листопад 2025 року включно. На думку позивача сума невиплачених коштів додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць становить 1 004 000,00 гривень. Позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортами про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 12.01.2023 року №246, 19.02.2024 року №2906, 11.11.2025 року №16998, однак зазначені рапорти були проігноровані, а матеріальна допомога за 2023, 2024, 2025 роки не виплачена. Позивач, проходив службу у м. Ржищів, Київської області та у період з 01.11.2022 року по 30.08.2024 року винаймав житло для себе та своєї сім`ї, що складається з 4-х (чотирьох) осіб, не рахуючи позивача. Незважаючи на поданий рапорт від 07.12.2022 року №2900 компенсація за піднайом житла йому не виплачувалась. Таким чином бездіяльність відповідача полягає у не нарахуванні та невиплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла в розмірі 1,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року за кожен місяць у період з 07.12.2022 року по 30.08.2024 року. У серпні 2024 року військова частина НОМЕР_1 переїхала з м. Ржищів, Київської області до АДРЕСА_2 . Разом з позивачем переїхало три його дитини, таким чином позивачу повинно була бути нарахована підйомна допомога в розмірі 2,5 місячного грошового забезпечення, однак відповідний рапорт позивача від 11.11.2025 року №16997 не був розглянутий.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2025 року зазначена вище справа розподілена та 24.11.2025 року передана судді Пруднику С.В.

В період з 17.11.2025 року по 21.11.2025 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску (за період з 01.02.2023 року по 14.08.2025 року в частині додаткової винагороди відповідно до абзацу 3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань; не виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025 роки; з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року в частині індексації грошового забезпечення, з 07.12.2022 року по 30.08.2024 року в частині грошової компенсації за піднайом (найом) житла в розмірі 1,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року за кожен місяць підйомної допомоги в розмірі 2,5 місячного грошового забезпечення, у зв`язку з переїздом військової частини з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 ).

В установлений ухвалою суду від 24.11.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

15.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : довідку про розмір нарахованого грошового утримання за період з 01.02.2023 року по 31.11.2025 року ОСОБА_1 ; письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (або не виплати) додаткової винагороди відповідно до абзацу 3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.02.2023 року по листопад 2025 року; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025 роки; різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2022 року по 20.05.2023 року; грошової компенсації за піднайом (найом) житла в розмірі 1,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року за кожен місяць у період з 07.12.2022 року по 30.08.2024 року; підйомної допомоги в розмірі 2,5 місячного грошового забезпечення, у зв`язку з переїздом військової частини з м. Ржищів Київської області до АДРЕСА_2 . Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 31.12.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

31.12.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 Гайдая А.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Позивач протягом часу служби виконував не бойові (спеціальні) завдання) із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) оборони держави, а звичайні щоденні завдання із тилового і речового забезпечення згідно власних функціональних обов`язків згідно із займаною посадою та посадовими інструкціями, що підтверджується наданими ним функціональними обов`язками кожної із займаних посад. При цьому, обов`язковою вимогою для виникнення права на призначення додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 є підтвердження факту виконання бойових (спеціальних) завдань саме згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), що спростовує виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань у спірний період. Крім того, згідно п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 обов`язковою ознакою бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) оборони держави є виконання їх безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, що спростовує твердження позивача про його участь в бойових діях у спірний період. Підтвердження виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань на розгорнутих пунктах управління Державної спеціальної служби транспорту на підставі наказів Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про виконання завдань з управління підпорядкованими силами і засобами у складі відповідного пункту управління у матеріалах справи також відсутні. Пунктами 4, 5 розділу 34 Порядку №260 встановлено, що підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів є бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які з означених перелічених документів, що підтверджували би участь позивача у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів, слід констатувати, що підстави для призначення і виплати позивачу додаткової грошової винагороди згідно Постанови №168 також відсутні. Крім того, позивач у спірний період з 01.02.2023 року по листопад 2025 року проходив службу року на виключно тилових посадах начальника речового складу, начальника речової служби, заступника начальника тилу та начальника тилу-заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , а матеріали справи, в тому числі і витребувані, не містять інформації щодо виконання ним безпосередньо бойових завдань або проходження служби у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил), або з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями. Доказів протилежного позивачем суду не надано. Будь-яких інших обставин, що підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та Порядком №260, позивачем не наведено, та в матеріалах справи такі докази відсутні. За весь період військової служби позивач перебував в районах ведення воєнних (бойових) дій лише 1 (один) календарний день – 15.11.2023, про що йому була видана довідка форми 6 від 25.09.2025 року №2479, яка в подальшому послужила підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій. Отже, підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача додаткову винагороду відповідно до абз.3 п.1-1 Постанови №168 за період з 01.02.2023 року по листопад 2025 року відсутні. Жодної з підстав для призначення і виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, визначених пунктом 6 окремих доручень Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683, №183/уд від 16.01.2024 та №156/уд від 09.01.2025, у позивача не виникало і в жодному з долучених ним до позовної заяви рапортів посилання на відповідну підставу не зазначено. Крім того, у своїй позовній заяві позивач стверджує, що він звертався до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортами про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 12.01.2023 року №246, від 19.02.2024 року №2906, від 11.11.2025 року №16998, однак зазначені рапорти, за його твердженнями, були проігноровані, а матеріальна допомога за 2023, 2024, 2025 роки не виплачена. Зазначене спростовується матеріалами службової перевірки, проведеної на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №1754, та доповідної записки за результатами службової перевірки від 29.12.2025 №847, якими встановлено, що позивач – ОСОБА_1 означені рапорти від 12.01.2023 року №246, від 19.02.2024 року №2906, від 11.11.2025 року №16998 на розгляд командира ніколи не подавав та до служби діловодства з резолюцією командира не повертав, а, стверджуючи, що самостійно піде з даними рапортами до командира військової частини, реєстрував їх, особисто забирав і зберігав без подальшого руху для створення штучних підстав для подальшого звернення до суду. До стройової частини відділення персоналу штабу з резолюціями командира військової частини для опрацювання та виконання зазначені рапорти ніколи не поверталися, що підтверджує той факт, що на розгляді командира військової частини вони ніколи не перебували і жодних рішень щодо їх задоволення чи відмови у задоволенні командир військової частини не приймав. До того ж, реєстраційні номери рапортів позивача про нарахування і виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань від 12.01.2023 року №246, від 19.02.2024 року №2906 в журналах реєстрації рапортів стройової частини відділення персоналу штабу присутні, але від кого та стосовно чого дані рапорти надані – записи не конкретизовані, зазначені рапорти в архіві стройової частини відділення персоналу штабу військової частини відсутні. Витягами з Журналу реєстрації рапортів підтверджено відсутність у відповідних рядках навпроти реєстраційних номерів документів будь-яких записів, які б давали змогу ідентифікувати документ. Отже, в установленому чинним законодавством порядку рапорти позивача від 12.01.2023 року №246, від 19.02.2024 року №2906 у службі діловодства військової частини НОМЕР_1 ніколи не реєструвались, на розгляді командира військової частини ніколи не перебували і жодних рішень щодо їх задоволення чи відмови у задоволенні командир військової частини не приймав. Таким чином, результатами службової перевірки спростовано факт протиправної, за твердженням позивача, бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ігнорування його рапортів та невиплати матеріальної допомоги за 2023, 2024, 2025 роки, натомість підтверджено факт подання ним завідомо неправдивих документів до суду на підтвердження власних позовних вимог. Позивачем у даному адміністративному позові вчинено явне зловживання своїм процесуальним правом на доступ до судочинства шляхом вчинення свідомих маніпуляцій із службовим документообігом для створення штучних підстав для звернення до суду за відновленням нібито порушеного права, що в порядку ч.3 ст.45 КАС України повинно мати наслідком відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Так, нарахування та виплата матеріальної допомоги для вирішення-соціально-побутових питань здійснюється на підставі наказу командира виключно за рапортом військовослужбовця та за наявності підстав для її призначення і виплати, встановлених окремим дорученням Міністра оборони України, один раз на рік протягом відповідного року. Всупереч, службовою перевіркою, проведеною на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025№1754, та доповідної записки за результатами службової перевірки від 29.12.2025 №847 встановлено, що протягом 2023, 2024, 2025 років позивач рапортів щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення-соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025 роки до військової частини НОМЕР_1 у встановленому законом порядку не подавав, командиром військової частини НОМЕР_1 вони не розглядалися, як і документи на підтвердження наявності підстав для її нарахування і виплати. В матеріалах справи відсутні докази ігнорування посадовими особами відповідача рапортів позивача про надання матеріальної допомоги від 12.01.2023 року №246, від 19.02.2024 року №2906, від 11.11.2025 року №16998, як і докази того, що вони розглядалися командиром військової частини НОМЕР_1 (візи, резолюції, відповідь чи відмова за результатом розгляду рапорту), а також докази подання позивачем документів щодо наявності підстав для її виплати. Більш того, як слідує з тексту позовної заяви, позивач навіть не вказує, що зазначав у рапортах про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023, 2024, 2025 роки та надавав підтверджуючі документи про підстави, передбачені окремими дорученнями Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683 , №183/уд від 16.01.2024 та №156/уд від 09.01.2025, які мали бути підставою для нарахування та виплати зазначеного виду допомоги. Довідкою про суми грошового забезпечення, виплаченого позивачу в період військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , від 30 грудня 2025 року №4837 (надано суду додатком до відзиву) встановлено, що позивачу у спірний період (з 01.04.2022 року по 20.05.2023 року) регулярно нараховувались та виплачувались суми індексації грошового забезпечення згідно вимог чинного на момент проведення розрахунків законодавства, що спростовує твердження позивача, висловлені ним у позовній заяві, щодо того, що відповідач у вказаний період нібито не проводив нарахування і виплату такої індексації. Позивач стверджує, що під час проходження служби у м. Ржищів Київської області у період з 01.11.2022 року по 30.08.2024 року винаймав житло для себе та своєї сім`ї, що складається з 4 осіб, не рахуючи позивача. Крім того, позивач заявляє, що ним було подано рапорт від 07.12.2022 року №2900 щодо виплати йому компенсації за піднайом житла, але всупереч поданому рапорту зазначену компенсацію йому виплачено не було. Позивач стверджує, що ним на розгляд командиру військової частини нібито було подано рапорт від 07.12.2022 року №2900 щодо виплати йому компенсації за піднайом житла, але всупереч поданому рапорту зазначену компенсацію йому виплачено не було. З поданої позивачем додатками до позовної заяви копії вказаного рапорту слідує, що до зазначеного рапорту він нібито долучав документи, що підтверджують неодержання ним жилої площі. Таке спростовується матеріалами службової перевірки, проведеної на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №1754, та доповідної записки за результатами службової перевірки від 29.12.2025 №847, якими встановлено, що позивач – ОСОБА_1 рапорт від 07.12.2022 року №2900 щодо виплати йому компенсації за піднайом житла на розгляд командира ніколи не подавав та до служби діловодства з резолюцією командира не повертав, а, стверджуючи, що самостійно піде з даним рапортом до командира військової частини, зареєстрував його, особисто забрав і зберігав без подальшого руху для створення штучних підстав для подальшого звернення до суду. До стройової частини відділення персоналу штабу з резолюціями командира військової частини для опрацювання та виконання зазначений рапорт від 07.12.2022 року №2900 ніколи не повернувся, що підтверджує той факт, що на розгляді командира військової частини він ніколи не перебував і жодних рішень щодо його задоволення чи відмови у задоволенні командир військової частини не приймав. Квартирно-експлуатаційною службою військової частини НОМЕР_1 за рапортом від 07.12.2022 року №2900 житлові умови позивача ніколи не вивчались, перевірка стосовно наявності чи відсутності обставин, що виключають призначення позивачу компенсації за піднайом (найом) житла не проводилась. Реєстраційний номер рапорту позивача від 07.12.2022 року №2900 щодо виплати йому компенсації за піднайом житла в журналах реєстрації рапортів стройової частини відділення персоналу штабу присутній, але від кого та стосовно чого даний рапорт поданий – записи не конкретизовані, зазначений рапорт в архіві стройової частини відділення персоналу штабу військової частини відсутній. Витягами з Журналу реєстрації рапортів підтверджено відсутність у відповідних рядках навпроти реєстраційного номеру документу будь-яких записів, які б давали змогу ідентифікувати документ. Таке свідчить про те, що у встановленому чинним законодавством порядку рапорт позивача від 07.12.2022 року №2900 у службі діловодства військової частини НОМЕР_1 ніколи не реєструвався, на розгляді командира військової частини ніколи не перебував і жодних рішень щодо їх задоволення чи відмови у задоволенні командир військової частини не приймав. Таким чином, результатами службової перевірки спростовано факт протиправної, за твердженням позивача, бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ігнорування його рапорту та невиплати йому компенсації за піднайом житла, натомість підтверджено факт подання ним завідомо неправдивих документів до суду на підтвердження власних позовних вимог. Позивачем у даному адміністративному позові вчинено явне зловживання своїм процесуальним правом на доступ до судочинства шляхом вчинення свідомих маніпуляцій із службовим документообігом для створення штучних підстав для звернення до суду за відновленням нібито порушеного права, що в порядку ч.3 ст.45 КАС України повинно мати наслідком відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Так, право на призначення і виплату компенсації за піднайом (найом) житла виникає у військовослужбовця винятково на підставі поданого ним рапорту командиру військової частини разом із документами, що підтверджують відсутність у військовослужбовця обставин, що виключають призначення такої компенсації. Всупереч зазначеному, службовою перевіркою, проведеною на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №1754, та доповідної записки за результатами службової перевірки від 29.12.2025 №847 встановлено, що протягом 2022-2023 років позивач рапортів щодо виплати йому компенсації за піднайом житла до військової частини НОМЕР_1 у встановленому законом порядку не подавав, командиром військової частини НОМЕР_1 вони не розглядалися, як і документи на підтвердження наявності підстав для її нарахування і виплати. Одночасно з тим, з поданої позивачем копії рапорту від 07.12.2022 року №2900 слідує, що до зазначеного рапорту він нібито долучав документи, що підтверджують неодержання ним жилої площі. При цьому, підтвердження неодержання позивачем жилої площі може слугувати доказом відсутності лише однієї з чотирьох підстав, що виключають призначення виплати компенсації за піднайом (найом) житла, визначені п.6 Постанови №450. Документи на підтвердження відсутності інших трьох таких підстав, визначених п.6 Постанови №450, у зазначеному рапорті не згадуються. З наведеного слідує, що навіть за умови дійсного подання позивачем рапорту від 07.12.2022 року №2900 на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 , призначення йому виплати компенсації за піднайом (найом) житла без надання додаткових документів на підтвердження відсутності обставин, передбачених п.6 Постанови №450, згідно вимог чинного законодавства не надавалось можливим. Також, з огляду на зміст поданої позивачем копії рапорту від 07.12.2022 року №2900 можна констатувати, що ним було виконано лише вимоги 1 підпункту щодо подання разом із рапортом переліку документів з 6 підпунктів, передбачених п.5 Постанови №450, а, отже, навіть за умови дійсного подання позивачем рапорту від 07.12.2022 року №2900 на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 , що спростовується матеріалами службової перевірки, призначення йому виплати компенсації за піднайом (найом) житла без надання додаткових документів, передбачених п.5 Постанови №450, суперечило б вимогам чинного законодавства. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази ігнорування посадовими особами відповідача рапорту позивача від 07.12.2022 року №2900 щодо виплати йому компенсації за піднайом житла, як і докази того, що вони розглядалися командиром військової частини НОМЕР_1 (візи, резолюції, відповідь чи відмова за результатом розгляду рапорту), а також докази подання позивачем разом із рапортом документів, передбачених п.5 Постанови №450, на підтвердження відсутності чи наявності підстав, що унеможливлюють призначення і виплату такої компенсації, передбачених п.6 Постанови №450. Крім того, позивач був обізнаний з вимогам Постанови №450 щодо необхідності подання рапорту разом із документами на підтвердження відсутності чи наявності підстав, що унеможливлюють призначення і виплату такої компенсації, що підтверджується поданим ним рапортом про виплату йому компенсації за піднайом (найом) житла від 17.09.2025 року №12415, разом з яким позивач подав довідку про склад сім`ї на 1 арк., довідку про перевірку житлових умов на 1 арк., копії паспортів та РНОКПП позивача та його дружини на 4 арк., копії свідоцтв про народження Позивача та членів його сім`ї на 4 арк., копію свідоцтва про шлюб позивача на 1 арк., витяги з реєстру територіальної громади щодо позивача та його дружини на 2 арк., інформацію з реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача та його дружини на 2 арк., довідка, видана КП “Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації” на 1 арк. Більш того, рапорт позивача про виплату йому компенсації за піднайом (найом) житла від 17.09.2025 року №12415 був поданий ним у встановленому законом порядку, містить всі необхідні візи і відмітки про проходження ним стадій розгляду документу (на відміну від рапорту позивача від 07.12.2022 року №2900) та був в подальшому позитивно розглянутий командиром військової частини НОМЕР_1 , а позивачу було призначено виплату компенсації за піднайом (найом) житла в розмірі 1,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, за кожен місяць, яка виплачувалась позивачу в період з вересня 2024 року до дня звільнення з військової служби включно. Таким чином, підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за піднайом (найом) житла в розмірі 1,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року за кожен місяць у період з 07.12.2022 року по 30.08.2024 року відсутні. До того ж, матеріалами службової перевірки, проведеної на підставі наказу командира військової частини від 16.12.2025 №1754, та доповідної записки за результатами службової перевірки від 29.12.2025 №847 встановлено, що позивач – ОСОБА_1 рапорт від 11.11.2025 року №16997 про виплату підйомної допомоги на розгляд командира ніколи не подавав та до служби діловодства з резолюцією командира не повертав, а, стверджуючи, що самостійно піде з даними рапортами до командира військової частини, реєстрував їх, особисто забирав і зберігав без подальшого руху для створення штучних підстав для подальшого звернення до суду. До стройової частини відділення персоналу штабу з резолюціями командира військової частини для опрацювання та виконання зазначені рапорти ніколи не повернулися, що підтверджує той факт, що на розгляді командира військової частини вони ніколи не перебували і жодних рішень щодо їх задоволення чи відмови у задоволенні командир військової частини не приймав. Таким чином, результатами службової перевірки спростовано факт протиправної, за твердженням позивача, бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ігнорування його рапорту від 11.11.2025 року №16997 про виплату підйомної допомоги, натомість підтверджено факт подання ним завідомо неправдивих документів до суду на підтвердження власних позовних вимог. Позивачем у даному адміністративному позові вчинено явне зловживання своїм процесуальним правом на доступ до судочинства шляхом вчинення свідомих маніпуляцій із службовим документообігом для створення штучних підстав для звернення до суду за відновленням нібито порушеного права, що в порядку ч.3 ст.45 КАС України повинно мати наслідком відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Крім того, позивачем стверджується, що в серпні 2024 року під час переїзду військової частини НОМЕР_1 з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 разом з ним переїхало три його дитини, а тому, на його думку, відповідач повинен був нарахувати та виплатити йому підйомну допомогу з розрахунку 2,5 розмірів місячного грошового забезпечення. П.5 Порядку №45, зокрема, передбачено право командира військової частини, який видає наказ про виплату відповідної допомоги, організувати перевірку достовірності даних про переїзд членів сім`ї військовослужбовця до його нового місця військової служби. Для цього його наказом створюється комісія з перевірки факту переїзду членів сім`ї військовослужбовця до його нового місця військової служби. Результати оформлюються актом перевірки факту переїзду членів сім`ї військовослужбовця до його нового місця військової служби (за формою, визначеною в додатку до Порядку №45). Всупереч, службовою перевіркою, проведеною на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №1754, та доповідної записки за результатами службової перевірки від 29.12.2025 №847 встановлено, що рапорт від 11.11.2025 року №16997 про виплату йому підйомної допомоги позивач до військової частини НОМЕР_1 у встановленому законом порядку ніколи не подавав, командиром військової частини НОМЕР_1 він не розглядався, а сам рапорт після реєстрації був позивачем прихований і без розгляду командуванням військової частини НОМЕР_1 долучений до позовної заяви в якості доказу його нібито протиправного ігнорування, чим позивач позбавив командира військової частини можливості реалізації гарантованого йому законом права на перевірку достовірності даних про переїзд членів сім`ї військовослужбовця до його нового місця військової служби разом із позивачем. Таким чином, позивач своїми протиправними діями щодо декларативної реєстрації рапорту від 11.11.2025 року №16997 в службі діловодства та подальшого неповернення його до стройової частини і уникнення розгляду цього рапорту посадовими особами військової частини перешкодив реалізації права командира військової частини НОМЕР_1 щодо перевірки достовірності даних про переїзд членів сім`ї військовослужбовця до його нового місця військової служби разом із позивачем та створив умови, коли, за умови задоволення даної позовної вимоги судом, командир вже не зможе реалізувати це право, надане йому п.5 Порядку №45, з огляду на звільнення позивача в запас і виключення зі списків особового складу військової частини. В свою чергу, зміна місця дислокації військової частини НОМЕР_1 наказом командира НОМЕР_1 не оголошувалась, юридичною адресою військової частини досі є наступна адреса: АДРЕСА_3 . Переміщення частини підрозділу відбулося згідно бойового розпорядження голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, що носить тимчасовий характер і протягом дії правового режиму воєнного стану відбувалося вже двічі. Згідно поданого позивачем адміністративного позову ним заявлено позовні вимоги, зокрема, щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 і 2023 роки та грошову компенсацію за піднайом житла, право на які у позивача, згідно висунутих ним тверджень та відповідно до поданих ним додатків до позову, виникло у зв`язку з нібито поданням ним на розгляд командира і подальшим протиправним ігноруванням його рапортів від №2900 від 07.12.2022, №246 від 12.01.2023 та №2906 від 19.02.2024 року. При цьому, у разі якби позивач дійсно подавав вказані рапорти на розгляд командира військової частини у встановленому законом порядку (спростовується матеріалами службової перевірки, проведеної на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №1754, та доповідної записки за результатами службової перевірки від 29.12.2025 №847), термін їх розгляду сплинув поза межами строків, встановленими КАС України для звернення до суду. У разі дійсного подання позивачем рапортів від №2900 від 07.12.2022, №246 від 12.01.2023 та №2906 від 19.02.2024 року на розгляд командиру військової частини у встановленому чинним законодавством порядку, строк їх розгляду командуванням військової частини закінчився через 14 днів із відповідної зазначеної дати їх подання, а, отже, позивач повинен був дізнатися про порушення його прав відповідно у 2022, 2023 і 2024 роках. При цьому, будучи обізнаним про порушення своїх прав, позивач не проявив розумної зацікавленості та не ініціював звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів в межах строків, передбачених КАС України. Крім того, позивачем така, заявлена ним як протиправна, відмова у задоволенні його рапортів від №2900 від 07.12.2022, №246 від 12.01.2023 та №2906 від 19.02.2024 року не була оскаржена не тільки до адміністративного суду, а й до командира військової частини чи командира (начальника) вищого рівня. Жодних звернень щодо нерозгляду поданих позивачем рапортів, протиправної бездіяльності посадових осіб військової частини чи будь-яких інших скарг від позивача за весь період проходження ним військової служби жодного разу не надходило. У разі дійсного подання Позивачем рапортів від №2900 від 07.12.2022, №246 від 12.01.2023 та №2906 від 19.02.2024 року на розгляд командиру військової частини у встановленому чинним законодавством порядку, строк їх розгляду командуванням військової частини закінчився через 14 днів із відповідної зазначеної дати їх подання, а, отже, позивач повинен був дізнатися про порушення його прав відповідно у 2022, 2023 і 2024 роках. При цьому, будучи обізнаним про порушення своїх прав, позивач не проявив розумної зацікавленості та не ініціював звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів в межах строків, передбачених КАС України. Крім того, позивачем така, заявлена ним як протиправна, відмова у задоволенні його рапортів від №2900 від 07.12.2022, №246 від 12.01.2023 та №2906 від 19.02.2024 року не була оскаржена не тільки до адміністративного суду, а й до командира військової частини чи командира (начальника) вищого рівня. Жодних звернень щодо нерозгляду поданих позивачем рапортів, протиправної бездіяльності посадових осіб військової частини чи будь-яких інших скарг від позивача за весь період проходження ним військової служби жодного разу не надходило.

06.01.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено про те, що відповідач не подав будь-якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. Крім того, позивач зазначив, що у період з 01.06.2022 року по 14.11.2025 року виконував спеціальні завдання з організації та координації речового, а згодом повного тилового забезпечення підрозділів бригади, які залучалися до виконання бойових завдань. Забезпечував планування, облік, своєчасне постачання та розподіл речового майна, а також організацію комплексного тилового забезпечення підрозділів у стислі терміни та в умовах змін оперативної обстановки, що дозволило забезпечити їх розгортання, безперервне виконання бойових завдань та не допустити зриву бойових дій. Крім того, згідно п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 ознакою бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) оборони держави не є виконання їх безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, що спростовує твердження відповідача. Відповідач посилається на підзаконний акт, який суперечить положенням закону. До того ж окреме доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683, так і окреме доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 та №156/уд від 09.01.2025 носить суто рекомендований характер і не є наказом чи законом. На думку позивача, факт відсутності записів в журналі реєстрації саме рапортів вказує на упереджене ставлення до нього зі сторони командування військової частини та не виконання функціональних обов`язків військовослужбовцями стройової частини згідно Наказу № 531 від 06.08.2024 “Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України”. Пунктом 1 розділу VII Наказу Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року №608 встановлено, що службова перевірка проводиться з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавчої дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення. Таким чином службовою перевіркою не можуть бути зроблені висновки щодо вини конкретної особи у вчиненні правопорушення. Пунктом 1 розділу VII Наказу Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року №608 встановлено, що службова перевірка проводиться з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавчої дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення. Таким чином службовою перевіркою не можуть бути зроблені висновки щодо вини конкретної особи у вчиненні правопорушення. Своїми поясненнями відповідач підтверджує факт передислокації військової частини, що точно вказано в ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби, виплачується при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини. Факт не зміни юридичної адреси не відміняє факту передислокації штабу військової частини. Також в відзиві на позовну заяву пояснення від військовослужбовців, що додані додатками прямо суперечать твердженню довіренній особі командира військової частини, наприклад: абз. 23 п.4 “Наведене вище спростовується матеріалами службової перевірки, проведеної на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №1754, та доповідної записки за результатами службової перевірки від 29.12.2025 №847, якими встановлено, що позивач – ОСОБА_1 рапорт від 07.12.2022 року №2900 щодо виплати йому компенсації за піднайом житла на розгляд командира ніколи не подавав та до служби діловодства з резолюцією командира не повертав, а, стверджуючи, що самостійно піде з даним рапортом до командира військової частини, зареєстрував його, особисто забрав і зберігав без подальшого руху для створення штучних підстав для подальшого звернення до суду. До стройової частини відділення персоналу штабу з резолюціями командира військової частини для опрацювання та виконання зазначений рапорт від 07.12.2022 року №2900 ніколи не повернувся, що підтверджує той факт, що на розгляді командира військової частини він ніколи не перебував і жодних рішень щодо його задоволення чи відмови у задоволенні командир військової частини не приймав”, але від діловода стройової частини відділення персоналу військової частини НОМЕР_1 пояснень такого змісту, щодо цього рапорту не було, що свідчить про упереджене ставлення до позивача.

09.01.2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та виловив правову позицію, яка ідентична у відзиві на позовну заяву.

16.01.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивачем зазначено наступне. Відповідач стверджує, що позивач перебував в зоні бойових дій лише 1 (один) календарний день – 15.11.2023 року, про що йому була видана довідка форми 6 від 25.09.2025 року №2479, яка в подальшому послужила підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій. Хоча позивач був неоднократно в зоні бойових дій, але військовою частиною не проводились документи для виплати додаткової винагороди (100 тисяч грн за один місяць пропорційно часу перебування в зоні бойових дій), врахування в стаж та відповідно відображення в довідці форми 6. Для підтвердження позивач додав витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2024 року №131 про відрядження в зону бойових дій, що на його думку ще раз підтверджує упереджене ставлення до позивача та зберігання позивачем деяких документів в другому примірнику для оскарження неправомірних дій відповідача. Отже, позивач просить не враховувати результати службової перевірки відповідачем.

19.01.2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представником відповідача зазначено наступне. Так, за текстом додаткових пояснень від 15.01.2026 року позивач заперечує факт перебування його в зоні бойових дій лише протягом 1 (одного) календарного дня – 15.11.2023 року, про що йому була видана довідка форми 6 від 25.09.2025 року №2479, яка в подальшому послужила підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій. Позивач стверджує, що він нібито був неоднократно в зоні бойових дій, але військовою частиною начебто не проводились документи для виплати додаткової винагороди (100 тисяч грн за один місяць пропорційно часу перебування в зоні бойових дій), врахування в стаж та відповідно відображення в довідці форми 6. Для підтвердження власних доводів позивачем було додано витяг із наказу командира військової частини про відрядження в зону бойових дій. Крім того, позивач стверджує, що наведене підтверджує упереджене ставлення до позивача та зберігання позивачем деяких документів в другому примірнику для оскарження неправомірних дій відповідача. У зв`язку з наведеними фактами позивач просить не враховувати результати службової перевірки, проведеної відповідачем. Згідно пункту 2.1. витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 №66 дск начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 було відряджено до КСП штурмової роти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 для забезпечення речовим майном особового складу штурмової роти. В переліку завдань, дій та заходів, за які чинним законодавством передбачено нарахування і виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. (пропорційно участі в таких завданнях, діях і заходах) відсутні будь-які згадки про заходи із забезпечення підрозділів речовим майном чи засобами. Таким чином, змістом п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 спростовуються твердження Позивача про непроведення документів для виплати додаткової винагороди (100 тисяч грн за один місяць пропорційно часу перебування в зоні бойових дій) в період його відрядження на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 №66 дск, оскільки ні Постановою КМУ №168, ні Порядком №260 за виконання завдань із речового чи інших видів тилового забезпечення грошова винагорода у розмірі 100000 грн. не передбачена. Так, жодні записи в бойовому журналі військової частини НОМЕР_1 про участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань лейтенанта ОСОБА_1 під час відрядження до КСП штурмової роти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 та взагалі у період з 13.04.2024 по 16.04.2024 відсутні, як і рапорти командира штурмової роти військової частини НОМЕР_1 про його участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань в зазначений період. Отже, правових підстав вважати відрядження лейтенанта ОСОБА_1 до КСП штурмової роти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 для забезпечення речовим майном особового складу штурмової роти участю в бойових діях не було, а посадові особи військової частини НОМЕР_1 при розрахунку терміну безпосередньої участі позивача в бойових діях і строку пільгової вислуги та виплати додаткової винагороди діяли чітко згідно вимог і в порядку норм чинного законодавства. В розумінні чинних нормативно-правових актів (а не за версією самого позивача) за весь період військової служби позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, перебуваючи в районах ведення воєнних (бойових) дій, (лише 1 (один) календарний день – 15.11.2023 року, що підтверджено відповідними документами. ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив військову службу у військовій частині з 25.03.2022 року, під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 пройшов шлях від солдата до заступника начальника тилу логістики, подавався командуванням військової частини і був нагороджений відзнаками Міністерства оборони України, тому про якесь упереджене ставлення щодо даного військовослужбовця з боку командування частини не йдеться, а у його звинуваченнях щодо протилежного відсутні будь-які підстави. Під час його служби в частині здійснювались командири військової частини і незалежно від особи командира командування військової частини ОСОБА_1 з 2022 року просувало по службі, призначало на вищі посади, представляло до нагородження відзнаками Міністерства оборони України, а тому його твердження про упередженість виглядають неправдоподібними та малоймовірними. Крім того, позивач у своїх додаткових поясненнях від 15.01.2026 категорично не погоджується з результатами службової перевірки, проведеної на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №1754. На виконання вимог Наказу №90, з метою уточнення обставин і з метою встановлення осіб, які вчинили правопорушення, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025№1754 було проведено службову перевірку, за результатом якої командиру військової частини було подано доповідну записку за результатами службової перевірки від29.12.2025 №847, якою було спростовано факт протиправної, за твердженням ОСОБА_1 , бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ігнорування його рапортів від 12.01.2023 року №246, від 19.02.2024 року №2906, від 11.11.2025 року №16998, від 11.11.2025 року №16997, від 07.12.2022 року №2900, натомість підтверджено факт подання ним завідомо неправдивих документів до суду на підтвердження власних позовних вимог. Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 на адресу Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, на виконання вимог ст.ст.45, 85 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», абз.18 ст.67 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», 06.01.2026 року за вих.№ 46 було подано повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України, вчинене колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Станом на 19.01.2026 року органом досудового розслідування перевіряється інформація, викладена відповідачем у повідомленні від 06.01.2026 року за вих.№ 46 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України, вчинене колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а, отже, слідчими позивачу буде надана можливість надати пояснення і підтвердити/спростувати факти, наведені у доповідній записці за результатами службової перевірки від 29.12.2025 №847.

В період з 29.12.2025 року по 16.01.2026 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці, а в період з 19.01.2026 року по 23.01.2026 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.

26.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про зловживання процесуальними правами, залишення без розгляду та повернення позовної заяви відмовлено повністю.

06.02.2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник відповідача зазначив, що у зв`язку внесенням посадовими особами Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та надання військовій частині НОМЕР_1 витягу з реєстру про внесення відомостей за повідомленням військової частини НОМЕР_1 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , просить суд долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.02.2026 року.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить копія посвідчення від 08.03.2024 року (серія НОМЕР_2 ).

ОСОБА_1 25.03.2022 року зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду старшого стрільця взводу охорони роти забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) від 25.03.2022 року № 12.

01.06.2022 року позивача було призначено на посаду начальника складу взводу матеріального забезпечення роти забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) від 01.06.2022 року № 86.

11.11.2022 року позивача було призначено на посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) від 11.11.2022 року № 322.

Відповідно до довідки (Форма 9) від 07.03.2024 року №5764 військової частини НОМЕР_1 , яка видана лейтенанту ОСОБА_1 , на його утриманні дійсно перебуває сім`я в складі: Син, ОСОБА_3 , 2011 р.н. Донька, ОСОБА_4 , 2014 р.н. Донька, ОСОБА_5 , 2014 р.н.

Згідно пункту 2.1. витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 №66 дск начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 було відряджено до КСП штурмової роти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 для забезпечення речовим майном особового складу штурмової роти.