Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №140/12009/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/12009/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення даних про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; зобов`язання внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку згідно відомостей зазначених у його військово-обліковому документі; визнання протиправними дій в частині порушення процедури призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язання виключити зі списку військовослужбовців.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку по досягненню ним граничного віку перебування в запасі.

Вважаючи таку бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_3 позовних вимог не визнав та просить відмовити у його задоволенні з посиланням на те, що відповідно до положень статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Вказав, що статтею 32 Закону № 2232-XIIу редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку. Запас військовозобов`язаних згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Зазначив, що в подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" від 27.03.2014 №1169-VII внесено зміни до ст. 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду - до 50 років, а Законом України "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 22.07.2014 № 1604-VII до 60 років.

Також вказав, що відповідно до витягу з наказу від 11.04.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і направлені в складі команди № НОМЕР_1 , а саме рядового ОСОБА_1 , 1973 р. н.

Зауважив, що з довідки ВЛК від 11.04.2025 № 2025-0411-1647-2253-0 з`ясовано, що у мобілізаційному пункті при ІНФОРМАЦІЯ_4 11.04.2025 було проведено медичний огляд позивача ОСОБА_1 , де в подальшому на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб останнього було визнано придатним до військової служби. При цьому, позивач не оскаржував дій чи бездіяльності ВЛК при проходженні ним медичного огляду та винесеного за результатом огляду висновку.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно записів військового квитка серії НОМЕР_2 виключений з військового обліку від 10.09.2015 у зв`язку з досягненням граничного віку.

ОСОБА_2 , відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , 11.04.2025 взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 11.04.2025 №170-од наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і направлені в складі команди № НОМЕР_1 , зокрема, рядового ОСОБА_1 , 1973 р. н.

Відповідно до довідки ВЛК від 11.04.2025 № 2025-0411-1647-2253-0 у мобілізаційному пункті при ІНФОРМАЦІЯ_4 11.04.2025 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , де в подальшому на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб останнього було визнано придатним до військової служби.

З 12.04.2025 позивач знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно військового квитка серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки в/ч НОМЕР_3 від 07.10.2025 №2124/9554 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 з 05.05.2025.

01.07.2025 з метою з`ясування обставин щодо підстав перебування позивача на військовому обліку та правомірності його призову представником направлено до відповідача адвокатський запит.

01.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 листом повідомив про наявність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.04.2025 №170-од.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення даних про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

За ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII, зокрема, громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Відповідно до ч. 8 статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

За частиною 2 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 20.10.2011) військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

За ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 20.10.2011) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 20.10.2011) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

За матеріалами справи позивач виключений у 2015 році з військового обліку за досягненням граничного віку (40 років) перебування в запасі та військовому резерві.

При цьому, норми Закону № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.

Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації (далі Закон № 1169-VII) та від 22.07.2014 № 1604-VII Про внесення змін до статті 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон № 1604-VII) до ст. 28 Закону № 2232-XII внесено зміни, за якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 та станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

При цьому, положення ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало. Отже, з набранням чинності змінами до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування у запасі позивач підлягає поновленню в запасі, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством України перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Суд враховує, що стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В спірних правовідносинах юридичним фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі. Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів № 1169-VII та № 1604-VII. За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі. З огляду на зазначене, суд не вбачає порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач виключений у 2015 році з військового обліку за досягненням граничного віку (40 років) перебування в запасі та військовому резерві. В липні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому офіційного підтвердження виключення з військового обліку та внесення відомостей до відповідних реєстрів, проте листом відповідача від 01.07.2025 отримав відмову.

Суд зазначає, що на момент набрання чинності Законами України № 1169-VII та № 1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених Законів № 1169-VII та № 1604-VII є застосовними до позивача та спірних правовідносин.

Крім того, станом на 10.09.2015 спору між сторонами стосовно наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, передбаченого ч. 2 ч. 4 ст. 28 Закону № 2232 (в редакції станом на час виключення позивача з військового обліку), не існувало. Водночас, спірні правовідносини, щодо невнесення даних про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, виникли саме у квітні 2025 року. Отже, до цих правовідносин підлягають застосуванню норми закону, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.

Відповідно до приписів ст. 28 Закону №2232, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та є військовозобов`язаним.

Враховуючи наведене та оскільки, на час розгляду справи судом, позивач не має права на виключення з військового обліку у зв`язку з недосягненням граничного віку перебування у запасі, відсутні підстави для виключення позивача із військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що в свою чергу виключає обов`язок відповідача виключити позивача з військового обліку, позаяк за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі, є військовозобов`язаним та не довів наявність підстав для виключення його з військового обліку відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII (у чинній редакції).

Аналогічна позиція викладена у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі №160/13997/25, Першого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №200/4298/25, Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 520/6718/25.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (параграф 58) суд повторює, що за його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При розгляді справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мали б суттєве значення для правильного вирішення спору, а інші доводи та заперечення учасників справи по суті позовних вимог не спростовують висновку про правомірність поведінки відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права, суд вважає, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл понесених позивачем судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257, 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя С.Ф. Костюкевич