Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №140/9080/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/9080/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі - Департамент, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у березні 2022 року з метою уникнення негативних наслідків російської агресії разом із сім`єю залишила своє місце проживання в с. Софіївська-Борщагівка Бучанського району Київської області та перемістились в Івано –Франківську область, а пізніше до м. Луцька.

16.06.2025 позивач звернулась із заявою до відповідача про видачу довідок внутрішньо переміщеної особи собі та її дітям.

Листом Департаменту від 23.06.2025 №33.2-16/5525/2025 позивачу та її дітям було відмовлено у взяті на облік як внутрішньо переміщених осіб у зв`язку з тим, що Борщагівська територіальна громада відсутня у переліку територій на яких велися чи ведуться бойові дії, чи вони є окупованими.

Позивач з посиланням на норми чинного законодавства вважає не обґрунтованою відмову відповідача у взятті на облік як внутрішньо переміщених осіб. Вказує на те, що ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено поняття внутрішньо переміщеної особи, якою вона та її діти є. Визначальним для надання такого статусу є проживання на території, де виникли підстави, визначені ст.1 даного Закону. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.02.2026 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення другого відповідача.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та вказав, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад і територій України від 28.02.2025 №376 (далі – Перелік №376) Борщагівська територіальна громада, де проживала позивач до переміщення, відсутня.

Позивачем не було надано доказів, які б підтверджували те, що її житлове приміщення, де вона проживала було знищене або пошкоджене до ступеня непридатності. Зважаючи на вказані обставини та вимоги законодавства ними правомірно було відмовлено позивачу у наданні даної довідки. З урахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

31.03.2022 позивач та її неповнолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були взяті на обік внутрішньо переміщених осіб у Івано-Франківській області, про шо свідчать відповідні довідки (а.с.9, 9 зворот,10).

На даний час позивач фактично проживає в АДРЕСА_2 .

Позивач 16.06.2025 звернулась із заявою до Департаменту про взяття її та дітей на облік як ВПО та видачу відповідних довідок (а.с.11 зворот, 12 зворот).

Листом Департаменту від 23.06.2025 №33.2-16/5525/2025 позивачу та її дітям було відмовлено у взяті на облік як внутрішньо переміщених осіб у зв`язку з тим, що Борщагівська територіальна громада відсутня у Переліку територій, на яких велися чи ведуться бойові дії, чи вони є окупованими (а.с.12).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII ( далі –Закон № 1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з частинами 1-3 статті 4 даного Закону визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі, яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Частиною 4 статті 4 Закону № 1706-VII визначено порядок подання заявником.

Абзацом 5 частини 7 статті 4 передбачено, що рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки приймається з урахуванням вимог, передбачених Законом України "Про адміністративну процедуру".

Відповідно до ч.10 ст.4 даного Закону заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з обґрунтуванням такого рішення, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення; 4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Статтею 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено принципи адміністративної процедури якими є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом;3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Постановою КМ України № 509 від 01.10.2014 затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі –Порядок №509).

Пунктом 1 даного Порядку визначено, що він регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) та застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про адміністративну процедуру”.

Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

На отримання довідки мають право особи, житлові приміщення яких знищені або пошкоджені (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується відповідним актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), та неповнолітні діти, які отримали паспорт громадянина України, незалежно від наявності (відсутності) реєстрації місця проживання, якщо інформацію про них внесено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (пункт 2 Порядку №509).

Абзацом 24 пункту 2 Порядку визначено, що починаючи з 1 серпня 2023 р. на отримання довідки мають право особи, які залишили або покинули своє місце проживання у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, та перемістилися з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також особи, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) житлове приміщення.

У пункті 8 Порядку №509 визначено, за яких підстав заявнику може бути відмовлено у видачі довідки, які є ідентичними тим, що передбачені в ст.4 Закону № 1706-VII.

Спірним у вирішенні даного спору є відмова Департаменту у взятті на облік як внутрішньо переміщених осіб позивача та її дітей.

Підставою для такої відмови слугувало те, що с. Софіївська-Борщагівка Бучанського району Київської області відсутня у Переліку територій на яких велися чи ведуться бойові дії, чи вони є окупованими.

Суд дослідивши наявні в справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, вважає, що в даному випадку відмова відповідача у наданні такого статусу ґрунтується на вимогам чинного законодавства, виходячи із наступного.

Так, дійсно ст.1 Закону № 1706-VII дано визначення ВПО та зазначено, що вказані обставини є загальновідомими і такими, що не потребують доведення.

Із змісту вказаних норм випливає, що залишення місця свого проживання має недобровільний (вимушений) характер та пов`язується із наявністю певних обставин, як то збройних конфлікт, окупація, техногенна катастрофа та інше.

Разом з тим, сам по собі факт проведення військових дій на території всієї країни є недостатнім фактом для визнання особи внутрішньо переміщеною особою.

Зокрема, на це вказує сама конструкція ст.1 Закону, в якій наведено визначення ВПО № 1706-VII, в якій вказано, що це змусило залишити або покинути своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків конфлікту.

При цьому, така інформація повинна міститися в офіційних документах уповноважених органів, та з цього приводу повинні бути прийняті відповідні рішення.

Зокрема, частиною 2 ст.4 1 Закону № 1706-VII передбачено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання її на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Такі обставини підтверджуються, в тому числі, офіційними документами уповноважених органів.

Відповідно до Переліку №376 Борщагівська територіальна громада Бучанського району (де проживала позивач) до нього, на момент подання заяви до відповідача, так і станом на 2022 року, включена не була.

Отже, позивачем не було доведено наявність у неї підстав, визначених Законом для набуття статусу ВПО.

Відтак, відповідачем у відповідності до ст.4 Закону № 1706-VII та пункту 8 Порядку №509 правомірно було відмовлено у наданні статусу ВПО позивачу та її дітям.

Також в контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на те, що позивачем як до заяви від 16.06.2025, так і до позову, не було долучено належних та допустимих доказів того, що їх житловий будинок (інше житлове приміщення, в якому вони проживали) в с. Софіївська-Борщагівка Бучанського району Київської області було пошкоджене чи знищене в результаті збройного конфлікту, що є ще однією із підстав для надання ВПО.

Відповідачем під час розгляду заяви ОСОБА_1 та прийнятті рішення за наслідками її розгляду норми, визначені Закону України «Про адміністративну процедуру» порушено не було.

Отже, позивачем не підтверджено наявності у позивача підстав, визначених Законом № 1706-VII, Порядком №509, та Переліком №376 щодо взяття її та малолітніх дітей на облік як внутрішньо переміщених осіб, а тому відповідачем в межах спірних правовідносин правомірно було відмовлено в задоволенні заяви позивача від 16.06.2025.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За обставин цієї справи та на підставі положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов переконання, що відповідач при відмові позивачу та її дітям у взятті на облік як внутрішньо переміщених осіб діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк