Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №140/15132/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/15132/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій, станом на день її призначення, в порядку та спосіб, передбачений п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в органах пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У липні 2025 позивач подав до ГУ ПФУ у Волинській області заяву про призначення та виплату йому грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 09.07.2025 №033050011328 відмовило позивачу у нарахуванні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вказало, що спеціальний стаж позивача, який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги складає 34 роки 09 місяців 08 днів з необхідних 35 років.

Позивач вважає, що має достатній спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, протиправно не враховано період навчання з 19.06.1985 по 28.06.1989 у Луцькому державному педагогічному університеті за спеціальністю «географія і біологія».

14.10.2025 позивач повторно звернувся з заявою до ГУ ПФУ у Волинській області, в якій просив переглянути його трудовий стаж за період з 15.08.1989 по 31.12.2024, оскільки на посаді вчителя він працював 35 років 4 місяці 16 днів та відповідно має страховий стаж понад 35 років.

Листом №18245-16880/Д-02/8-0300/25 від 18.11.2025, Головне управління ПФУ у Волинській області надало відповідь на лист від 14.10.2025, в якому зазначив, що для призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій немає підстав.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 КАС України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві, поданому до суду 24.12.2025, представник ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги не визнала та зазначила, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . ГУ ПФУ у Львівській області правомірно прийнято рішення від 09.07.2025 №033050011328 про відмову у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки в останнього відсутній необхідний страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги (у ОСОБА_1 такий стаж складає 34 роки 09 місяців 08 днів, при необхідному – 35 років).

Також, представник позивача подала до суду клопотання про залучення співвідповідача у даній справі, так як рішення про відмову в призначенні грошової допомоги приймало ГУ ПФУ у Львівській області.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 клопотання представника відповідача задоволено, залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

У поданому до суду відзиві від 12.01.2026 представник відповідача вважає, що ГУ ПФУ у Львівській області 09.07.2025 провомірно прийнято рішення №033050011328 про відмову позивачу у виплаті 10 місячних пенсій, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 17.10.2024 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується листом ГУ ПФУ у Волинській області від 18.11.2025 (а.с.20-21).

У липні 2025 позивач подав до ГУ ПФУ у Волинській області заяву про призначення та виплату йому грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 .

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 09.07.2025 №033050011328 позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги - 35 років.

У рішенні зазначено, що пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”- “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Стаж ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає - 34 роки 09 місяців 08 днів (а.с.23).

Вважаючи, що відповідач безпідставно не зарахував період його навчання до спеціального стажу, а також протиправно відмовив йому у призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі також Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі також Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно з положеннями пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Зі змісту закону слідує, що право на грошову допомогу мають особи, які досягли пенсійного віку, їм призначено пенсію за віком, до цього вони не отримували будь-яку пенсію, вони працювали на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років і мають страховий стаж (для жінок - 30 років, для чоловіків - 35 років) на таких посадах.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі Порядок №1191).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1191 цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі Перелік №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу (30 років для жінок, 35 років для чоловіків) , вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Суд зазначає, що спірним у цій справі є наявність/відсутність у позивача права на зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років працівнику освіти та право на отримання грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема періоду навчання в Луцькому державному педагогічному університеті з 19.06.1985 по 28.06.1989.

Так, записами у трудовій книжці позивача від 15.08.1989 підтверджено, що ОСОБА_1 працював у закладах освіти на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років (а.с.13-16).

Окрім того, позивач у період з 01.09.1982 по 28.06.1989 навчався у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 , виданим 28.06.1989 реєстраційний №23811 (а.с.25). У період з 02.07.1983 по 24.04.1985 проходив строкову військову службу. Факт навчання позивача не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , а саме з рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09.07.2025 №033050011328 та листа ГУ ПФУ у Волинській області від 18.11.2025, страховий стаж позивача складає 41 рік 7 місяців 12 днів, стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 34 роки 11 місяців 08 днів (а.с.20-21).

Період навчання позивача в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки з 01.09.1982 по 01.07.1983 та з 19.06.1985 по 28.06.1989 (04 роки 10 місяців 10 днів) зараховано пенсійним органом до загального страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком страхового стажу (а.с.24).

Водночас, спірний період навчання не зарахований пенсійним органом до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років працівнику освіти та право на отримання грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Верховний Суд у постановах від 24.12.2019 у справі №442/4963/17 та від 18.06.2020 у справі №676/3013/17 сформулював висновок, що з огляду на положення пункту «е» статті 55 та пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на виплату грошової допомоги.

Приписами пункту 3 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, згідно з дипломом серії НОМЕР_1 , виданим 01.07.1989 реєстраційний №23811, позивач в період з 01.09.1982 по 28.06.1989 навчався у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки за спеціальністю «географія і біологія» (а.с.25). А відтак вказаний період підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вказує на те, що в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем протиправно не зараховано до його спеціального стажу періоду навчання з 19.06.1985 по 28.06.1989 у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки, а відтак вказаний період навчання необхідно зарахувати позивачу до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій, станом на день її призначення, в порядку та спосіб, передбачений п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до пенсійного органу із заявою про призначення грошової допомоги, на що рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 09.07.2025 було відмовлено позивачу (а.с.23).

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.07.2025 №033050011328 про відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вказує таке.

Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок №22-1) заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Відповідно до абз. 14 п.4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п.4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

З зазначеного вбачається, що заява та документи для призначення, перерахунку пенсії можуть бути подані в будь-якому сервісному центрі, що здійснює обслуговування громадян, незалежно від місця проживання особи. Разом з тим, розгляд документів та винесення рішення про призначення пенсії / відмову в призначенні пенсії здійснюється за принципом екстериторіальності шляхом автоматизованого розподілу до структурного підрозділу органу, що призначає пенсію. Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача про призначення грошової допомоги опрацьовувалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким було прийнято рішення від 09.07.2025 №033050011328.

Тобто, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області жодного рішення про відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги не приймалося.

Оскільки, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області право позивача на призначення та виплату грошової допомоги не порушувалось, підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій, станом на день її призначення, в порядку та спосіб, передбачений пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» – відсутні, а відтак, дії зобов`язального характеру щодо зарахування спеціального стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної грошової допомоги. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів до спеціального страхового стажу, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.

Однак, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення грошової допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 18.11.2025.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.07.2025 №033050011328 про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у розмірі десяти місячних пенсій з врахуванням висновків суду у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. В. Стецик