Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №567/1954/25 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1954/25

Провадження №2/567/148/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Дем`янчук Н.В.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Божко Т.Ю.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Януля В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання, -

встановив :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача, який є її батьком, на свою користь аліменти у зв`язку з навчанням в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу щомісячно до закінчення нею навчання, мотивуючи тим, що вона з 01.09.2024 року навчається на денній формі навчання в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», з терміном навчання 3 роки 11 місяців.

Зазначає, що вона отримувала стипендію в розмірі 2000 грн. та не працює, оскільки навчається на денній формі навчання, рухомого чи нерухомого майна, дивідендів чи інших доходів, вкладів на банківських рахунках не має.

Вказує, що у зв`язку з навчанням працевлаштуватись та отримувати дохід вона не має можливості, тому матеріально її забезпечує матір та остання купує їй продукти харчування, одяг, оплачує послуги за інтернет для навчання.

Водночас вказує, що відповідач, який є її батьком, участі у добровільному порядку в її матеріальному утриманні не приймає. Відповідач має добрий стан здоров`я, тому має можливість та зобов`язаний надавати їй матеріальну допомогу, та вважає, що він свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків як батька, хоча зобов`язаний це робити за приписами СК України.

Зазначає, що її матір самотужки не може належно утримувати її та не має фінансової можливості повноцінно задовольнити усі її матеріальні потреби.

Вказує, що відповідач має рівні з матір`ю обов`язки щодо її матеріального утримання, однак не бере належної участі у такому утриманні, та вважає, що він має таку можливість та згідно СК України зобов`язаний її утримувати, оскільки за віком та станом здоров`я є працездатною особою та офіційно працює в КЗ "Острозька ОПЛ", де отримує регулярний дохід, окрім того додатково займається виготовленням меблевої продукції та надає послуги по встановленню натяжних стель, від чого також отримує дохід, а відтак вважає, що він має можливість сплачувати аліменти на її утримання.

Після досягнення повноліття та у зв`язку з продовженням навчання вона потребує матеріальної допомоги від батька, який на її думку може таку допомогу надавати, разом з тим її мати самотужки не має можливості її утримувати, що й спонукало звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 14.11.2025р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач в поданому до суду відзиві заперечив проти позову та вказав, що твердження позивачки про те, що він свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків не відповідає дійсності та є неправдивим. Зазначає, що він повністю забезпечує необхідні умови для проживання та навчання доньки, за період з січня по жовтень 2025 року він здійснив переказ коштів на картку доньки для її особистих потреб в загальній сумі 41 275 грн. Також він придбав у подарунок для дочки золотий браслет вартістю 24 700 грн. Окрім того, він регулярно надсилав їй посилки. Всього за 2025 рік він поніс витрати на утримання доньки в розмірі 70 300 грн., що в середньому становить 6 390 грн. в місяць. Вважає, що матір приймає участь в утриманні доньки в меншому розмірі та позивачкою не доведено, що він ухиляється від її утримання, що свідчило б про порушення її прав. Одночасно вказує на відсутність підстав для стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 та пояснює, що вона навчається у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», де перебуває на повному державному забезпеченні, а тому не потребує матеріальної допомоги.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили суд їх задовольнити.

В наданих суду поясненнях позивачка зазначила, що згоди між її батьками щодо її спільного утримання не досягнуто, а її матір самотужки не має змоги її утримувати, оскільки отримує мінімальну заробітну плату та працює в КЗ "Острозька ОПЛ". Вказала, що з 01.09.2024 року вона навчається на денній формі навчання в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на державному забезпеченні, отримує стипендію в розмірі 2000 грн. та проживає в гуртожитку. Підтвердила, що відповідач здійснював перекази грошових коштів на її банківську картку.

Відповідач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні відзиву на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вважає, що позов не обґрунтований, доводи позивачки про те, що ОСОБА_2 самоусунувся від її утримання не відповідають дійсності, оскільки відповідач повністю забезпечує доньку всім необхідним та просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до ст.200 СК України суд при визначенні розміру аліментів як в твердій грошовій сумі, так і у частці від заробітку (доходу) має брати до уваги не тільки потребу доньки та можливість батька надавати матеріальну допомогу, а також має враховувати обставини, вказані у ст.182 СК України. Вказує на те, що позивачка заявляючи до відповідача, який є її батьком, вимогу про стягнення щомісячно аліментів у розмірі частки його заробітку, не надає жодних належних та допустимих доказів на підтвердження спроможності батька сплачувати аліменти у заявленому розмірі та необхідності такої сплати, оскільки відповідач добровільно надає кошти на її утримання, окрім того вказує на відсутність підстав для стягнення з відповідача аліментів, оскільки донька навчається на повному державному забезпеченні, та нею не доведено, що вона потребує матеріальної допомоги.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, що підтверджується рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 23.12.2024 року у справі № 567/1408/24. (а.с.11-12)

Під час спільного подружнього життя у сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.08.2010, відповідно до якого його батьком вказано ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_4 , а також донька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.05.2007, відповідно до якого її батьком вказано ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_4 (а.с.9,10)

Згідно досліджених судом доказів зареєстроване місце проживання позивачки ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно адресної довідки Острозької міської ради Рівненської області від 13.11.2025 р. відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.93)

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.05.2025 встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований титульним власником земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.14-17)

Відповідно до повідомлення Територіального сервісного центру МВС №5641 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях №31/35/5641-2026 встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби : "Renault Trafic", реєстраційний номер НОМЕР_3 , "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_4 , "Grand Prix 50 CC", реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Встановлено, що ОСОБА_1 , досягла повноліття та починаючи з 01.09.2024 року і по даний час навчається в Інституті спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», денна форма навчання; термін навчання 3 роки 11 місяців, що підтверджується довідкою №109/118-1535 від 24.09.2025 року. (а.с.85)

Згідно довідки №0700/0225 від 03.10.2025 ОСОБА_1 з 01.08.2025 по теперішній час поселена та проживає у гуртожитку. (а.с.86)

Згідно долучених до позовної заяви копій платіжних інструкцій вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала оплату за гуртожиток в середньому розмірі 1024 грн. в місяць.

Згідно наданих позивачкою копій квитанцій вбачається, що у 2025 році ОСОБА_4 було здійснено перекази коштів на банківську картку ОСОБА_1 на загальну суму 41 275 грн. (а.с.40-69)

Позивачка отримувала стипендію в розмірі 2 000 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви копіями виписок з банківської картки.

Згідно наданих відповідачем квитанцій встановлено, що відповідач ОСОБА_2 за 2025 рік здійснив переказ коштів на картку ОСОБА_1 в загальному розмірі 46 294 грн. (а.с.117-149)

Згідно довідки КП "Острозька ОПЛ" №61 від 28.11.2025 р. встановлено, що ОСОБА_2 працює в КП "Острозька ОПЛ" на посаді молодшого медичного брата з догляду за хворими та отримує дохід розмір якого за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 становить 98 199,05 грн. (а.с.104)

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що потребує матеріального забезпечення у зв`язку з витратами на навчання, оскільки досягла повноліття, однак продовжує навчання. З доводів позивачки встановлено, що у зв`язку її навчанням в Інституті спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» вона потребує матеріальної допомоги, зокрема, для придбання продуктів харчування, одягу, оплати послуги за інтернет для навчання та для інших щоденних побутових витрат. Усі витрати, які пов`язані з її навчанням здійснює її матір. Разом з тим відповідач, як її батько, матеріальної допомоги в добровільному порядку на її утримання не надає.

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є курсантом 2 курсу Інституту спеціального зв`язку та захисту інформації національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та навчається, як здобувач освіти денної форми навчання за кошти державного бюджету, що не заперечується сторонами.

Як курсант 2 курсу денної форми навчання ОСОБА_1 отримувала стипендію 2000 грн. на місяць, що вона підтвердила.

З наданих відповідачем доказів, вбачається, що останній, окрім інших витрат, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 .

Разом з тим позивачкою не доведено наявність у відповідача інших доходів окрім заробітної плати за місцем працевлаштування в КП «Острозька ОПЛ».

Встановивши, що повнолітня донька відповідача перебуває на фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету, а у відповідача на утриманні знаходиться неповнолітній син, при цьому він регулярно надає позивачці матеріальну допомогу, суд доходить до висновку, що позивачка не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надала достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у неї потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням.

Окрім того, позивачкою при зверненні з цим позовом не зазначено про конкретні потреби та витрати, які вона несе у зв`язку із навчанням, а також не обґрунтовано заявленої суми аліментів.

Отже, у даній справі не встановлено такого обов`язкового складника для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, як існування потреби у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі.

Водночас посилання в позовній заяві на те, що повнолітня перебуває на утриманні лише матері, не підтверджено належними засобами доказування, окрім пояснень позивачки, що не є джерелом доказів у цивільній справі.

У межах розгляду цієї справи встановлено, що обидва батьки мають приблизно рівні можливості щодо забезпечення належного утримання доньки, у справі не встановлено обставин, які б категорично свідчили про її утримання лише батьком чи матір`ю, а також усунення когось з них від її утримання.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків.

Суд критично оцінює доводи позивачки про те, що відповідач не приймає участі в її утриманні та позивачка не спростувала доводів відповідача про те, що він приймає належну участь в її утриманні.

Відтак позивачкою не доведено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо її матеріального утримання.

Суд зауважує, що стаття 199 СК України розповсюджує обов`язок батьків надавати утримання повнолітнім дітям на випадки, коли дитина продовжує навчання та вимагає у зв`язку з цим матеріальної допомоги.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, суд також бере до уваги, що обов`язок утримувати повнолітню дитину на період навчання мають нести однаково як батько, так і матір дитини.

У постанові Верховного Суду в справі №635/1139/17 від 20.05.2020 зазначено, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.4 ст.77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1 та ч.2 ст.89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд наголосив, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі №401/1944/22, провадження № 61-10115св23 від 10 листопада 2023 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При покладенні фінансових обов`язків суд має забезпечувати баланс між інтересами сторін, зважаючи на обґрунтованість та доказовість вимог.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, оцінивши належність доказів, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи те, що позивачка не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у неї потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням та ухилення відповідача від її надання, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладене та керуючись ст.ст.5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2026.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.