Вирок від 05 лютого 2026 р. у справі №369/15532/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15532/23

Провадження № 1-кп/369/787/26

В И Р О К

іменем України

06.02.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представників потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022111050002680 від 29 серпня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який має повну середню освіту, неодружений, офіційно не працює, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

встановив:

Органами досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачувався у тому, що він 28 серпня 2022 року, близько 20 години 30 хвилин керуючи, технічно справним мотоциклом марки «ELWINN EM-123», з потужністю електродвигуна 3000 w, без реєстраційного номеру, під час руху проїзною частиною вулиці Пушкіна, поблизу будівлі № 4 в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, в смузі для руху в бік вул. Заводської, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - ПДР України), згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» та п. 2.3 д) ПДР України, відповідно до якого «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та в порушення вимог п. 18.1 ПДР України, згідно з яким «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованогопішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», маючи можливість заздалегідь виявити небезпеку для руху, яку йому становив пішохід ОСОБА_10 , який перетинав проїзну частину вулиці Пушкіна з ліва на право відносно напрямку руху мотоцикла марки «ELWINN EM-123» по дорожній розмітці «пішохідний перехід», не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_10 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_10 , 1985 року народження, отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичного зламу нижньої щелепи суглобового виростку праворуч, розриву медіального утримувача правого надколінника, розриву медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглоба, обширних саден спини, передньо черевної стінки, передпліччя, ліктьових ділянок обох гомілок. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого/их предмету/тів, відповідають обставинам дорожньо-транспортної пригоди та відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як для зрощення перелому та відновлення функцій правого колінного суглобу необхідний термін більше 21-го дня.

Порушення водієм ОСОБА_11 вимог пунктів 2.3 «б», «д», 18.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причиновому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_11 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, цивільний позов заперечив. Винним вважає ОСОБА_10 , через швидкий темп руху. Вказав, що це було влітку, рухався в сторону села Софіївська Борщагівка зі сторони м. Києва. Рухався цією дорогою не вперше. Знак пішохідного переходу на дорозі є. Було темно, освітлення не було, 2 фари були увімкнені. Вказав, що їхав зі швидкістю 50-60 км за годину.Рухаючись побачив, що за метра 3 до пішохідного переходу зупинилась машина, зі сторони села до м. Києва аби пропустити пішоходів, в той момент обвинувачений пішоходів взагалі не бачив. Зазначив, що переходили дорогу пішоходи зі сторони села. Рухаючись він збив чоловіка, мотоцикл поїхав і надалі впав. Як зрозумів, що сталося підійшов до потерпілого поцікавитись, що з ним. Тоді ж прийшла тероборона сказала потерпілого не чіпати. Згодом підійшла жінка потерпілого і почала кидатись на нього. Згодом приїхала поліція та швидка. До ОСОБА_10 більше не підходив. Додав що пішохідний перехід побачив за 5-7 метрів і намагався тормозити. Обвинувачений зачепив ОСОБА_10 , лівою стороною мотоцикла, колесом та передньою фарою. Бачив, як потерпілий впав на бордюр, втратив свідомість. З видимих тілесних ушкоджень бачив кров та вивернуте коліно. На момент вчинення ДТП мав 2 роки водійського стажу. Алкоголь не вживає. Намагався відшкодувати шкоду, але не дійшли згоди щодо змісту розписки, яку мав написати ОСОБА_10 , тому кошти передані потерпілому у розмірі 80 000 грн забрав назад. Страховки не має.

У судових дебатах та під час проголошення останнього слова обвинувачений просив визнати його невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення та кримінальне провадження закрити, у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, а в задоволенні цивільного позову потерпілого про відшкодування заподіяної шкоди просив відмовити повністю.

Потерпілий ОСОБА_10 , у судовому засіданні зазначив, що з обвинуваченим раніше не знайомий. 28 серпня 2022 року він разом зі своєю вагітною дружиною - ОСОБА_14 поверталися від друзів додому. Вказав, що на пішохідному переході в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області обвинувачений ОСОБА_11 , який керував мотоциклом його збив. Зазначив, що коли починав рух через пішохідний перехід обвинуваченого він не бачив, бачив лише автомобіль, який наближався з лівої сторони, але він був відносно далеко, переходив пішохідний перехід повільно, адже дружина була на 7 місяці вагітності. Дорога була пряма без поворотів, коли вони з дружиною перетнули першу смугу руху, то подивилися на право і побачили світло фари на відстані 50 -70 м, дружина була праворуч від нього, згодом він відштовхнув дружину вперед на тротуар. Зіткнення відбулося на відстані 1-1,5 м до тротуару на смузі руху по якій рухався обвинувачений. Вуличне освітлення було увімкнуто. Після отримання тілесних ушкоджень втратив свідомість. До ДТП випив 0,5 л. пива, тому дружина повідомила лікарям, що потерпілий вживав алкоголь. Тест на встановлення стану алкогольного сп`яніння не проводили, лікарські препарати лікарі застосовували, алергічних реакцій не було. Опісля пригоди ОСОБА_11 до нього не підходив, медичної допомоги йому не надавав, до закладу медичної допомоги не намагався відвезти. В закладі охорони здоров`я потерпілому одразу стягнули щелепу, адже вона була зламана з правої сторони, операцію на нозі зробити одразу не могли, адже було багато саден, коліно прооперували після того, як садна загоїлися. До ДТП проблем з коліном та щелепою не було. До ДТП жодних травм не мав. Після ДТП обвинувачений з ним на контакт не виходив. Потерпілий намагався домовитися з матір`ю обвинуваченого на певну суму грошей, для відшкодування, але не зійшлися в ціні. Обвинувачений оплатити лікування відмовився. У кримінальному провадженні потерпілий заявив цивільний позов про відшкодування матеріальної, моральної шкоди і витрат на правничу допомогу на загальну суму 254 452, 87 грн. Просив цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 розповіла, що ОСОБА_10 є її чоловік. З обвинуваченим до події знайомі не були. 28 серпня 2022 року вони з чоловіком були в с. Софіївська Борщагівка у знайомих, відпочивали, ввечері поверталися додому. Близько 20:30 год вони переходили дорогу, звідкись взявся мотоцикліст і наїхав на них. ОСОБА_10 інтуїтивно її відштовхнув, і вона почула, як ззаду щось стукнуло. Згодом, побачила, як чоловік перевертається в повітрі і падає на тротуар без свідомості. ОСОБА_14 підбігла до потерпілого, також підбіг хлопчина, який йшов з протилежної сторони дороги. Згодом позбігалися сусіди та військовий, який надав першу необхідну допомогу її чоловіку. Військовий привів ОСОБА_10 до тями. Чоловік постійно втрачав свідомість. Потім приїхала поліція, після неї приїхала швидка згодом ще одна швидка і їх забрали на Київ, а обвинуваченого на Боярку. Додатково зазначала, що ОСОБА_10 під час відпочинку випив 0,5 л пива та при такій кількості алкоголю, медичні препарати вводити можна. Вказала, що видимість була нормальна, ліхтарі на вулиці вже були увімкнені. Коли починали переходити по пішохідному переходу, то дорога була вільна, як тільки ступили на пішохідний перехід - далеко їхала машина, вони однозначно встигали перейти. Але, дійшли до середини дороги, призупинилися, знову подивилися по сторонам, і звідкись з`явився мотоцикліст, який дуже швидко наближався. Їм залишалося 1-1,5 м до тротуару. Коли побачили мотоцикліста, то вже були на пішохідному переході на тій полосі, на якій рухався мотоцикліст. Перед пішохідним переходом ОСОБА_11 не намагався тормозити. Від удару ОСОБА_10 відкинуло приблизно на 10-15 м, ноги були на дорозі, а тулуб і голова на тротуарі. ОСОБА_11 після удару впав з мотоциклу далі на метри 3-5, ближче до середини дороги до другої полоси. З видимих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 бачила численні рани ніг і викручену праву ногу. Згодом лікарі виявили, що у чоловіка зламано щелепу, 3 розірвані зв`язки на коліні, стягнена шкіра на спині, безліч синців. Лікувався чоловік близько 2,5 місяці. На ранок після ДТП, ОСОБА_14 пропонувала матері обвинуваченого відшкодувати витрати на лікування або купити ліки, оплатити операцію, однак вона відмовилася. Через деякий час домовилися про виплату компенсації у розмірі 80 000 грн, проте вона погодилася тільки на 60 000 грн і зобов`язала потерпілого написати розписку про відсутність матеріальних і моральних претензій до обвинуваченого, але вони повернули кошти, і більше не спілкувалися.

Допитаний свідок ОСОБА_15 який був очевидцем події 28 серпня 2022 року, повідомив суду, що того дня, йшов з боку Києва, спереду за метрів 20 йшла пара, вагітна дівчина і хлопець. Коли він дійшов до пилорами, що за 20-25 м від пішохідного переходу, то бачив як хлопець хотів перейти дорогу і його збив електричний скутер. Чи подивився пішохід по сторонам перед зеброю він не бачив. Скутер їхав зі швидкістю десь 60 км/год, згодом вдарив потерпілого у ліву ногу. Момент зіткнення він не бачив, почув удар, тоді побіг до потерпілого, якого відкинуло. Вагітна жінка стояла на пішохідному переході і не перейшла дорогу. Бачив як ОСОБА_10 відкинуло на 1,5 метра, з травм побачив перекручену ногу. Коли він підходив, потерпілий був у свідомості, тримав йому тряпку на нозі. Вказав, що зебра на дорозі є, але її погано видно. Фари були включені, ліхтарі не горіли, було темно. Чи було чутно від потерпілого запах алкоголю не пам`ятає. Як приїхала швидка, він допоміг занести потерпілого у швидку, надалі пішов з місця ДТП.

Допитаний експерт ОСОБА_16 повідомив, що у висновку експерта №СЕ-19/111-23/32429-ІТ від 03 липня 2023 року, який він складав в абз.2 п.2.3. міститься технічна помилка, що розраховувався не зупиночний шлях автомобіля, а насправді предметом дослідження був електромотоцикл «ELWINN EM-123». Дана помилка не вплинула на результати дослідження. Формула розрахунку одна для усіх транспортних засобів. Немає значення чи елетробайк використовувався як статичний транспорт Якщо була б видимість інша при проведенні експертизи, то були б інші результати.

У судових дебатах прокурор просив визнати обвинуваченого ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_11 від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України. Також, просив вирішити питання про долю речових доказів та судових витрат, стосовно цивільного позову поклався на розсуд суду.

Представник потерпілого ОСОБА_10 – ОСОБА_9 у судових дебатах просиили визнати обвинуваченого ОСОБА_11 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та стягнути на користь потерпілого майнову шкоду у розмірі 104 452,87 грн, 100 000 грн – моральну, 50 000 грн – витрати на правничу допомогу. При цьому, представник стверджував, що потерпілий зазнав значних фізичних та моральних страждань. Вказав, що у нього до цього часу є проблеми зі здоров`ям та відбулися зміни способу життя.

Потерпілий ОСОБА_10 підтримав позицію свого представника та просив цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Захисники ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 –просили суд постановити виправдувальний вирок у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. При цьому, просили дати належну правову оцінку не лише фактичним обставинам дорожньо-транспортної події, а перш за все — юридичній можливості притягнення їх підзахисного до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України. З огляду на те, що на момент події — 28.08.2022 року — чинне законодавство України: 1) не містило визначення електробайка як транспортного засобу в розумінні кримінального закону; 2) не визнавало особу, яка керує електробайком, водієм. Лише у березні 2023 року (23.03.2023 року) набули чинності та були внесені зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», якими користувачів електричного транспорту було вперше нормативно визнано водіями. Таким чином, на момент інкримінованих подій їх підзахисний не мав правового статусу водія, а отже — не міг бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Таким чином, суд зобов`язаний виходити виключно з правового регулювання, яке існувало станом на 28 серпня 2022 року - дату дорожньо-транспортної пригоди. Частина 1 статті 286 КК України передбачає кримінальну відповідальність за: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом. Отже, обов`язковою ознакою складу цього злочину є спеціальний суб`єкт - водій транспортного засобу. Без встановлення такого суб`єкта, кримінальна відповідальність за статтею 286 КК України є юридично неможливою.

Захист не заперечує факту отримання потерпілим тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Проте сам по собі наслідок — навіть суспільно небезпечний - не може компенсувати відсутність елементів складу злочину, зокрема суб`єкта.

Кримінальна відповідальність можлива лише за наявності всіх без винятку елементів складу злочину, чого у даному кримінальному провадженні немає.

З урахуванням викладеного, навіть за наявності тілесних ушкоджень середньої тяжкості, правова оцінка діяння могла бути надана виключно за статтею 291 КК України, яка не вимагає спеціального суб`єкта - водія транспортного засобу.

Сторона захисту вважає, що висунення обвинувачення за ст. 286 КК України в даному випадку є: 1) юридично необґрунтованим; 2) таким, що суперечить принципу законності; 3) таким, що порушує конституційні гарантії особи.

На думку захисту, у даному кримінальному провадженні: • обвинувачений не був суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України; • закон, який визнав користувачів електротранспорту водіями, набрав чинності після події; • застосування такого закону ретроспективно є прямим порушенням Конституції України.

Інкримінуючи ОСОБА_11 діяння, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, орган досудового розслідування в ході судового розгляду надав суду для дослідження та оцінки наступні докази, якими обґрунтував винуватість обвинуваченого, а саме дані, що містяться у:

- витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12022111050002680 від 29 серпня 2023 року, згідно з яким 28 серпня 2022, близько 20:30 годин в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, по вул. Пушкіна, навпроти буд. № 4, водій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (не працює), керуючи електромотоциклом «ELWIN EM-123», без р.н.з., скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який переходив проїзну частину вул. Пушкіна по нерегульованому пішохідному переходу. Внаслідок пішохід ОСОБА_10 та водій ОСОБА_11 отримали травми (а.п. 140 т.1);

- рапорті інспектора ВП №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області №6782 від 28.08.2022 року, згідно з яким, заявник ОСОБА_17 , вказав, що потерпілого ОСОБА_10 збив мопед в ОСОБА_18 (а.п. 145 т.1);

- рапорті ст. інспектора-чергового ЧЧ ВП №5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області начальнику ВП №5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області №5354 від 28.08.2022 року, згідно з яким, заявник ОСОБА_19 , зазначив, що потерпілий невідомий чоловік близько 40 років. ДТП за участі скутера який збив чоловіка. В свідомості. Політравма. (а.п. 146 т.1);

- протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.08.2022 р., з схемою до протоколу (а.п. 147-149, 150 т.1);

- висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/111-22/36176-ІТ від 29.09.2022 року, згідно з яким рульове керування електромотоцикла «ELWIN EM-123», без реєстраційного номера, на момент огляду знаходиться в технічно-несправному, працездатному стані, через зміщення лівої рукоятки керма. Дана несправність виникла в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, які могли б викликати погіршення або відмову в рульовому керуванні перед ДТП, не виявлено. Робочої гальмівної системи переднього колеса електромотоцикла «ELWIN EM-123», без реєстраційного номера, знаходиться в технічно-несправному, працездатному стані. Несправностей, які б могли викликати погіршення або відмову в системі робочого гальма переднього колеса до ДТП не виявлено. Робоча гальмівна система заднього колеса електромотоцикла «ELWIN ЕМ-123», без реєстраційного номера, знаходиться в технічно-несправному, працездатному стані через: руйнування живильного резервуару гальмівного механізму заднього колеса. Дана несправність виникла в процесі ДТП. Несправностей, які б могли викликати погіршення або відмову в системі робочого гальма заднього колеса до ДТП не виявлено. Ходова частина електромотоцикла «ELWIN EM-123», без реєстраційного номера, на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП не виявлено, з довідкою (а.п. 154-157, 153 т.1);

- специфікації №1 до договору купівлі-продажу №707/3 від 07 липня 2021 року, у якій зафіксовано характеристики електромотоцикла «ELWIN EM-123» (а.п. 158 т.1);

- договорі купівлі продажу №0707/3 від 07 липня 2021 року, який засвідчує факт придбання ОСОБА_11 товару у ТОВ «Елвінн» (а.п. 159 т.1);

- заяві про залучення до кримінального провадження № 12022111050002680 як потерпілого ОСОБА_10 від 13.10.2022 року (а.п. 160 т.1);

- виписці із медично карти стаціонарного пацієнта №143201/104440/581 від 31 серпня 2022 року, виданій ОСОБА_10 лікуючим лікарем КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» (а.п.164 т.1);

- виписці із історії хвороби стаціонарного хворого № 144197 від 20 вересня 2022 року, виданій ОСОБА_10 лікуючим лікарем КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» (а.п.165 т.1);

- висновку експерта №260/Е від 05 грудня 2022 року за результатами проведення судово-медичної експертизи, згідно з якою згідно наданої медичної документації та заключення рентгенолога КОБ СМЕ у гр. ОСОБА_10 , 1985 р.н., мали місце ушкодження у вигляді травматичного зламу нижньої щелепи суглобового виростку праворуч, розрив медіального утримувача правого надколінника, розрив медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглоба, обширні садна спини, передньої черевної стінки, передпліччя, ліктьових ділянок обох гомілок. Описані ушкодження утворились від дії тупого/их/ предмету/ів/, по давності можуть відповідати строку і обставинам вказаним в постанові, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як для зрощення перелому та відновлення функції правого колінного суглобу необхідний термін більше 21-го дня (а.п. 167-169 т.1);

- протоколі проведення слідчого експерименту від 22 червня 2023 року за участю потерпілого, представника та свідка ОСОБА_14 (а.п. 170-175 т. 1);

- висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/111-23/32429-ІТ від 03.07.2023 року, згідно з якою за даних дорожніх обставин водій електромотоцикла «ELWIN EM-123», без р.н.з., повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, водій електромотоцикла «ELWIN EM-123», без р.н.з., мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування в момент виходу пішохода на пішохідний перехід. В діях водія електромотоцикла «ELWIN EM-123», без р.н.з., вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортні пригоди (а.п. 182-184 т.1);

- постанова про визнання речового доказу від 21 вересня 2023 року (а.п. 202 т.1).

Наведені докази сторони обвинувачення суд, безпосередньо дослідив та оцінив за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими доказами, наданими суду в ході судового розгляду.

Разом з тим, на основі аналізу, дослідження та оцінки всієї сукупності вищевикладених доказів суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 цієї ж статті сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, з огляду на положення ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Так, надаючи оцінку наданим стороною обвинувачення письмовим доказам, суд виходить з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення – це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння, як конкретне кримінальне правопорушення. Кожний склад кримінального правопорушення обов`язково складається з наступних елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає кримінальну відповідальність особи. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Отже, прокурор повинен належними та допустимими доказами довести наявність усіх обставин, які в сукупності утворюють склад того чи іншого кримінального правопорушення, а також факт вчинення суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності).

Органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме в тому, що він своїми необережними діями, котрі виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому, вчинив вищевказане кримінальне правопорушення.

За нормативним визначенням об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, складається з порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків, причинного зв`язку між порушенням і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об`єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17, провадження № 13-31кс19), звертає увагу на те, що під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Це обумовлене тим, що склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування судами законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту при розгляді кримінальних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема примітки до статті 286 КК України та пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Згідно з визначенням, закріпленим у примітці до статті 286 КК України, під транспортними засобами в цій статті та статтях 286-1, 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, передбачено, що мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, якщо потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу, тобто понад 3 кВт.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме специфікації №1 до договору купівлі-продажу №707/3 від 07 липня 2021 року, електромотоцикл марки «ELWINN EM-123» із номером рами LAEIAZBP5L8Y15679 та двигуном № 72V3000WJ200706700757 має потужність 3000 Вт, тобто 3кВт.

За вищевказаних обставин, електромотоцикл марки «ELWINN EM-123» із номером рами НОМЕР_1 та двигуном № 72V3000WJ200706700757, яким керував ОСОБА_11 у день настання дорожньо-транспортної пригоди та, який належить йому на праві приватної власності у розумінні примітки статті 286 КК України, не відноситься до категорії механічних транспортних засобів, а отже не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 286 КК України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що дійсно у березні 2023 року (23.03.2023 року) набули чинності та були внесені зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», якими користувачів електричного транспорту було вперше нормативно визнано водіями.

Разом з тим, оцінку вказаній обставині суд не надає, оскільки при ухваленні рішення суд виходить з положень чинного Кримінального кодексу України, норми якого є імперативними, а саме: ч. 1 ст. 286 КК України, диспозиція якої містить обов`язковий елемент об`єктивної сторони – предмет злочину (транспортний засіб) та примітки до неї, яка містить дефініцію транспортного засобу. При цьому, суд враховує бланкетний характер вказаних вище норм і нормативне визначення транспортного засобу, а саме «інші механічні транспортні засоби» та застосовує положення ч. 1 ст. 286 КК України в редакції статті, яка діяла на момент вчинення інкримінованих обвинуваченому дій.

Також, суд зазначає, що не дає оцінку стосовно належності та допустимості доказів про які вела мову сторона захисту, прокурор, потерпілий і його представник та які були предметом судового розгляду, з огляду на положення глави 4 КПК України.

З-поміж іншого суд звертає увагу, що в ході судового розгляду сторона захисту не заперечувала та судом встановлено, що за обставин викладених в обвинувальному акті потерпілому ОСОБА_10 спричинено тілесне ушкодження.

Разом з тим, системний аналіз норм чинного кримінального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту дає підстави вважати, що діяння обвинуваченого ОСОБА_11 не є кримінально караним.

При цьому, суд вважає за потрібне зазначити, що надані стороною обвинувачення докази самі по собі та у сукупності з іншими доказами, не є достатніми для ухвалення рішення щодо винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зокрема, оцінка вказаних судом доказів є відмінною, ніж та, яку їм надала сторона обвинувачення, з огляду на відсутність одного з елементів складу кримінального правопорушення, що виключає кримінальну відповідальність особи.

Таким чином, суд констатує відсутність вказаного елементу об`єктивної сторони (предмету кримінального правопорушення) складу інкримінованого ОСОБА_11 кримінального правопорушення з огляду на встановлені технічні характеристики електромотоциклу марки «ELWINN EM-123», а відтак дійшов обґрунтованого переконання про відсутність у діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

У своїх рішеннях у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року (п. 65) ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої ст. 284 КПК України виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Однією із таких обставин, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

З огляду на матеріали та обставини цього провадження, підстав вважати доведеним поза розумним сумнівом, що обвинувачений ОСОБА_11 будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, немає, відповідно в діях обвинуваченого відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим обвинуваченого слід виправдати.

Таким чином, ухвалюючи рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд виходить із того, що його винуватість не підтверджена жодними доказами, а тому, згідно з Конституцією України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вони не можуть бути взяті судом до уваги.

Водночас серед питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, з огляду на положення ч. 6 ст. 368 КПК України, законодавець передбачив й те, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені положення процесуального закону судом були дотримані, оскільки при ухваленні цього вироку враховано правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, викладену в постанові від 01 березня 2018 року справа № 278/3362/15-к.

Суд зауважує, що у судовому засіданні встановлено, що в ході судового розгляду закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_11 , оскільки з дня вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, сторона захисту будь-яких клопотань стосовно звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_11 не заявляла, згоди на таке звільнення не надавала та наполягала на виправданні обвинуваченого ОСОБА_11 .

Згідно з положенням п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.

У ході судового провадження потерпілий ОСОБА_10 – цивільний позивач, звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди на загальну суму 254 452, 87 грн, з яких: матеріальної шкоди на суму 104 452,87 (сто чотири тисячі чотириста п`ятдесят дві гривні вісімдесят сім копійок) грн, моральної шкоди на суму 100 000 (сто тисяч гривень) грн та витрат на правничу допомогу у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч гривень) грн.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч.1 ст. 326 цього кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи рішення суду про відсутність у діянні ОСОБА_11 складу інкримінованого кримінального правопорушення, цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 , згідно із вимогами кримінального процесуального закону, слід залишити без розгляду, що не позбавляє його можливості звернення із відповідним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Заходи забезпечення кримінального провадження в ході до судового розслідування не застосовувались.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 не обирався.

Процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 3799 (три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн 80 коп. віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 100, 124, 127-129, 368, 370, 374, 395 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку із недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України, залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 3799,80 (три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень вісімдесят копійок) грн віднести на рахунок держави, а саме:

-вартість судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-22/36176-ІТ від 29.09.2022 року) на суму 1887,80 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім гривень вісімдесят копійок) грн.

-вартість судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-23/32429-ІТвід 03.07.2023 року) на суму 1912,00 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять гривень нуль копійок) грн.

Речові докази:

- мотоцикл марки «ELWINN EM-123», який перебуває на відповідальному зберіганні в обвинуваченого ОСОБА_11 , залишити у володінні останнього.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_11 та прокурору.

Суддя ОСОБА_1