Рішення від 08 грудня 2025 р. у справі №367/7077/16-ц — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7077/16-ц

Провадження №2/367/61/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участі секретаря Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим та скасування заборони на відчуження нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим та скасування заборони на відчуження нерухомого майна в якій зазначено, що 21.08.2007 року її чоловік ОСОБА_3 уклав з відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» раніше іменувався ЗАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір № К2Р6GА03830005, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 77552,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% за місяць / річна ставка 11,04% на суму залишку заборгованості за кредитом. Вона є майновим поручителем за даним договором кредиту. 23.08.2007 року між нею, як майновим поручителем за кредитним зобов'язанням ОСОБА_3 та банком був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , згідно умов якого, вона передала в іпотеку позивачу належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 . В 2014 році ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до до неї з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказуючи, що існує борг за договором кредиту в сумі 1 870 546 грн. 86 коп. Рішенням Ірпінського міського суду від 15 вересня 2015 року було частково задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № K2P6GA03830005 від 21.08.2007 року в розмірі 268 823,13 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 55,20 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, рішення Ірпінського міського суду від 15 вересня 2015 року в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено та викладено в наступніі редакції. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № K2P6GA03830005 від 21.08.2007 року в розмірі 268 823,13 грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 55,20 кв.м., за початковою ціною згідно оцінки ринкової вартості майна в сумі 695669,00 грн., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Ірпінською держнотконторою 24.02.2005 року за реєстровим номером 1-940, шляхом продажу ПАТ КБ «Приватбанк» вказаного предмету іпотеки з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі- продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. В іншій частині позов залишено без за задоволення. Рішення апеляційного суду набрало чинності, в касаційному порядку не оскаржувалось. 29 серпня 2016 року вона з чоловіком отримали лист від ПАТ КБ «Приватбанк» з пропозицією сплатити борг за договором кредиту в сумі 268 432,15 доларів США та з попередженням, що в разі несплати боргу банк зверне стягнення на предмет іпотеки. Оскільки, судовим рішенням встановлено, що залишок боргу за кредитним договором становить 268 823,13 грн., то кредитор ОСОБА_3 15.09.2016 року сплатив вказану суму боргу банку. Оскільки, ОСОБА_3 повністю виконав зобов`язання за кредитним договором, то договір іпотеки нерухомого майна від 23.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Тонконог Л.М., припинив свою дію. Просить суд визнати таким, шо припинив свою дію, іпотечний договір від 23.08.2007 року № К2Р6GА03830005, укладений між нею та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором № К2Р6GА03830005 від 21.08.2007 року та скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Ірпінською держнотконторою 24.02.2005 року за реєстровим номером 1-940, накладену приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Тонконог Л.М. в зв`язку з посвідченням іпотечного договору К2Р6GА03830005 від 23.08.2007 року.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення з запереченнями на позовну заяву, письмові пояснення по суті справи, в яких зазначено наступне. Ваажають позов необгрунтованим иа просять відмовити з наступних підстав. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 23.08.2007 року уклали кредитний договір № К2Р6GА03830005, зігдно умов якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати кредит, а ОСОБА_3 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки. На сьогоднішній день в повному обсязі заборгованість перед АТ КБ “ПРИВАТБАНК” ОСОБА_3 не погасив, на підставі чого йому не було видано довідку про відсутність заборгованості. Оскільки, забезпечені іпотекою зобов`язання за договором кредиту не виконано в повному обсязі, то зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, не припинились. На сьогоднішній день за Кредитним договором № К2Р6GА03830005 від 23.08.2007 року існує заборгованість, зобов`язання не виконанні, кредитний договір та договір іпотеки не припинені, а отже позовні вимоги є безпідставними. Доказів, що кредитний договір та договір іпотеки визнаний недійсними до суду не надано, також не надано доказів позивачем, що борг по кредитному договору погашений. Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання. У частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Оскільки, забезпечені іпотекою зобов`язання за договором кредиту не виконано в повному обсязі, то зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, не припинились. Отже, зобовязання, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Стосовно визнання договору іпотеки такою що припинена. Укладення між сторонами іпотечного договору стало підставою для виникнення між ними прав та обов`язків з приводу виконання умов вказаного договору. Позивачем не надано суду доказів щодо порушення прав позивача внаслідок укладання оспорюваного іпотечного договору та його подальшого виконання. Жодної нормою цивільного законодавства не передбачена можливість визнання припиненим договору іпотеки в судовому порядку, з огляду на способи захисту визначені ЦК України. Припинятися може лише відповідне зобов`язання, а не сам договір. Оскільки, позивач ставить питання саме про визнання договору іпотеки такою що припинена, а не про припинення правовідношення за договором, то це свідчить про обрання ним неналежного способу захисту, що має наслідком відмови в задоволенні такої вимоги. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивач не з`явилася. Її представник адвокат Майко М.В. через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, за наявними в матеріалах справи доказами. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовільнити. Не заперечують проти заочного рішення суду.

Відповідач в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Третя особа, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Заяв клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 21 серпня 2007 року між ПАТ КБ “Приватбанк“ та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № К2Р6GА03830005, відповідно до умов якого ОСОБА_3 21.08.2007 року отримав кредит у розмірі 77 552,0 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.08.2017 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Для забезпечення прав та вимог кредитора 23 серпня 2007 року між ОСОБА_1 , іпотекодавцем, що є майновим поручителем за кредитним зобов`язанням ОСОБА_3 і Закритим акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк“ був укладений договір іпотеки квартири К2Р6GА03830005 , згідно з яким відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 55,20 кв. м., житловою площею 40,10 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 ; майно належить відповідачу на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 511 565,0 гривень. Договір посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Тонконог Л.М. 23 серпня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2298.

Пунктом 28 договору іпотеки визначений термін його дії - до повного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

Ірпінським міським судом Київської області було розглянуто цивільну справу 367/5657/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк“ до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Ірпінським міським судом Київської області від 15 вересня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк“ до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К2Р6GА03830005 від 21.08.2007 року в розмірі 268 823,13 гривень – звернути стягнення на квартиру загальною площею 55,20 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою 24 лютого 2005 року за реєстровим № 1-940 шляхом продажу Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк “Приватбанк“ вказаного предмету іпотеки з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючої АДРЕСА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь“ судові витрати в сумі 3 654,0 гривен (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривень). В інший частині позов залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк“, ОСОБА_3 про визнання майнової поруки у вигляді договору іпотеки квартири такими, що припинені залишено без задоволення.

Після перегляду рішеня у вищих інстанція було прийнято остаточне рішення, що набрало законної сили, а саме: рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2016 року, яким апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приват Банк» задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2015 року в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено та викладено в наступній редакції. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк“ до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К2Р6GА03830005 від 21.08.2007 року в розмірі 268 823,13 гривень – звернути стягнення на квартиру загальною площею 55,20 кв. м., за початковою ціною згідно оцінки ринкової вартості майна від 27 липня 2016 року, виконаної ТОВ «Vikont-consulting», а саме 695 669,00 грн., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою 24 лютого 2005 року за реєстровим № 1-940 шляхом продажу Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк “Приватбанк“ вказаного предмету іпотеки з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючої АДРЕСА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк“ судові витрати в сумі 3 654,0 гривень (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривень). В інший частині позов залишено без задоволення.

Згідно копій чеку від 15 вересня 2016 року № 143750408 вбачається, що ОСОБА_3 для погащення кредиту № К2Р6GА03830005 від 21.08.2007 вніс кошти в розмірі 268830,00грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`заний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку встановленому договором або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Оскільки статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов`язання вважаються припиненими.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання.

При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом виконанням основного зобов`язання.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється.

Щодо твердження відповідача про відсутность доказів стосовно сплати ОСОБА_3 по рішенню суду суми в розмірі 268823,216 грн. через виконавчу службу .

Позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором № K2P6GA03830005 від 21.08.2007 року погашено, в підтвердження додає копію рішення апеляційного суду від 08 серпня 2016 року ( яким визначено заборгованість за кредитним договором в розмірі 268823,13грн.) та копію квитанції на суму 268 830,00 грн.

Тим самим, судом встановлено, по виконання рішення суду боржником здійснено в добровільному порядку, без відкриття виконавчого провадження.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, про те, що рішенням апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2016 року було встановлено, що кредитний договір діє до 21.08.2017 року, а звернення стягнення на майно в зв`язку з виниклою заборгованістю по справі здійснювалося по розрахунку станом на 02.06.2014 року, в звязку з чим своїми твердженнями позивач ввадить в оману, стосовно встановленого рішенням суду що залишок боргу по кредиту становить 268823,16грн. Оскільки, зі змістом вказаного рішення «….Посилання апелянта на те, що сума заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2007 року на час звернення до суду складає 157 586,09 дол. США ( 58 368,98 дол.США заборгованості за кредитом; 42709,41 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом; 5 960,82 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом; 43 022,72 дол. США пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафів відповідно до договору: 21,06 дол. США штрафу (фіксована частина); 7 503,10 дол. США штрафу (процентна складова).США ), а тому саме в рахунок даної заборгованості слід звернути стягнення на предмет іпотеки, свого підтвердження не знайшли…» «…Беручи до уваги, що позивач не довів позовні вимоги та не надав належний розрахунок боргу відповідача ОСОБА_4 в частині простроченої заборгованості по відсоткам та штрафним санкціям, суд першої інстанції, встановивши що боржником з червня 2009 року по 09 жовтня 2014 року здійснювалися оплати грошових сум на погашення кредитної заборгованості на загальну суму 238 839,97 грн., правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення боргу на суму 268723,13 грн., тобто на частину, яка залишилася несплаченою за рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 березня 2011 року.» Вказане рішення суду набрало законної сили та не оскаржувалося АТ КБ "Приватбанк», відповідно банк не мав жодних заперечень щодо визначеної суми заборгованості.

Виходячи з вищезазначеного, та враховуючи те, що іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання, забезпечувальне зобов`язання також припинилося.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. За змістом пункту 7 цієї статті окремим способом захисту є припинення правовідношення.

За змістом правила, викладеного в частині першій статті 593 ЦК України, відбувається припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання, що забезпечено у такий спосіб.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання в результаті його належного виконання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), у разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором.

Наведений правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14 та підтримано Верховним Судом в постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц і постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 126/1056/15-ц.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі позивач у прохальній частині позовної заяви просить визнати іпотечний договір припиненим. При цьому позивач на обґрунтування своїх вимог як фактичні підстави позову визначав те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку із його належним виконанням, тому іпотека за договором, яким забезпечувалося виконання кредитного договору як основного зобов`язання, також є припиненою як похідне зобов`язання. Як на правові підстави вимог, позивач посилався на статті 391, 598, 599 ЦК України.

Оцінюючи правомірність та ефективність обрано способу захисту, суд виходить із того, що договір, в першу чергу, є домовленістю сторін. Договір як документ - є оформленням цієї домовленості. Під договором також розуміється й правовідношення, що виникло на підставі цієї домовленості; змістом такого правового відношення є певні права та обов`язки сторін.

Зі змісту зазначених підстав позову є очевидним те, що позивачка, звертаючись до суду, обґрунтовувала свої вимоги припиненням саме іпотеки за іпотечним договором як правовідношення, тобто похідного зобов`язання, а не самого договору іпотеки, як домовленості чи документа, тобто застосованої в іншому сенсі категорії «договір».

Виходячи з такого розуміння категорії «договір», вимога про визнання таким, що припинено, договору іпотеки, а також вимога про визнання такими, що припинилися правові відносини з іпотеки, є тотожними за своєю правовою природою та змістом.

Тому належним способом захисту прав іпотекодавця є саме визнання іпотеки за іпотечним договором, такою, що припинена, а не визнання припиненим іпотечного договору. У зв`язку із тим, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку, то відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина друга статті 593 ЦК України, частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 186/1376/19 (провадження № 61-7428св20), від 20 серпня 2021 року у справі № 149/2736/20 (провадження № 61-9025св21), від 02 жовтня 2019 року у справі № 126/1056/15-ц (провадження № 61-34297св18).

Позовні вимоги в частині скасування обтяжень іпотекою спірного нерухомого майна також підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19 (пункти 54, 68-70): іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Враховуючи те, що свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит боржник виконав в повному обсязі та належним чином, отже належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Однак, відповідачем так і не було вчинено дій щодо припинення іпотеки у зв`язку із повним погашенням боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою, а обов`язок в іпотекодавця щодо безпосереднього звернення до іпотекодержателя із заявою про припинення обтяження відсутній.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача 1102,40 грн судового збору, що сплачений позивачкою при зверненні до суду, оскільки позов задоволено в повному обсязі.

На підставі наведеного та статей 525, 536, 546,593, 598, 599, 610, 1046, 1048-1050, 1054, 1058 ЦК України, ст. 3, 11, 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.2, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим та скасування заборони на відчуження нерухомого майна – задовольнити.

Визнати таким, шо припинив свою дію, іпотечний договір від 23.08.2007 року № К2Р6GА03830005, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором № К2Р6GА03830005 від 21.08.2007 року.

Скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Ірпінською держнотконторою 24.02.2005 року за реєстровим номером 1-940, накладену приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Тонконог Л.М. в зв`язку з посвідченням іпотечного договору К2Р6GА03830005 від 23.08.2007 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 сплачений судовий збір в розмірі 1102,40 грн.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза