Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №165/826/21 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/826/21

Провадження № 2/165/3/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Думич І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на строні відповідача яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Нововолинської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення способу участі у вихованні дитини того батьків хто проживає окремо від неї

встановив:

15 березня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Нововолинської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення способу участі у вихованні дитини того батьків хто проживає окремо від неї.

Вимоги позовної заяви обгрунтовує тим, що є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матір`ю дитини ОСОБА_4 тривалий час проживав однією сім`єю, проте шлюб між ними не був зареєстрований. Вказує, що спільно проживали в належній йому квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що приблизно два роки тому вони припинили подружні відносини і він переїхав проживати до батьків у село Бужанка Іваничівського району Волинської області. Відповідач ОСОБА_4 та малолітній син залишились проживати у квартирі за вищевказаною адресою. Наголошує, що з часу фактичного розірвання їх стосунків ОСОБА_4 постійно провокувала, ініціювала сварки та неодноразово безпідставно зверталась у правоохоронні органи зі скаргами на його дії. Вказує, що з березня 2020 року ОСОБА_4 переїхала з сином проживати у гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому стверджує, що вона не повідомила йому про зміну місця проживання сина, переховувала його та не надавала жодної можливості бачитися з дитиною. З огляду на викладені обставини, 04 березня 2020 року він звернувся до органу опіки та піклування Нововолинської міської ради із заявою про розв`язання спору щодо участі у вихованні сина і рішенням органу опіки і піклування від 05 травня 2020 року №124 визначено способи його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином. Також наголошує, що йому належить на праві власності квартира, де створені усі належні умови для проживання малолітньої дитини. Він матеріально забезпечений, а гнучкий графік його діяльності забезпечить можливість проводити час із сином, відвозити його в навчальні установи та забирати додому. Вказує, що хлопчик прихильний до нього, однак ОСОБА_4 перешкоджає йому зустрічатися з сином. 27 жовтня 2020 року та 23 лютого 2021 року вона не виконала рішення органу опіки та піклування, і така поведінка відповідача порушила баланс інтересів батьків щодо рівності у правах щодо виховування дитини. За вказаних обставин, просить визначити йому способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_6 , наступним чином: один тиждень через тиждень (з право ночівля за місцем проживання батька). Передачу малолітнього сина ОСОБА_7 від матері до батька здійснювати щовівторка о 11 год. за адресою проживання матері, а передачу дитини від батька до матері здійснювати за місцем проживання батька. Також просив, зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди йому у спілкуванні та у вихованні з малолітнім сином ОСОБА_5

06 лютого 2023 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визначити позивачу ОСОБА_3 способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: у період дії воєнного стану в Україні та перебування ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_5 за межами України у тимчасовому або постійному місці проживання: батько ОСОБА_3 має право у будь який час спілкуватись, гуляти, відпочивати з малолітнім сином без обмежень у кількості днів та годин та брати сина на ночівлю за своїм місцем проживання, але не більше, ніж п`ять днів (ночей) підряд (крім канікул та перебування на відпочинку) протягом одного календарного місяця; матір ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_5 та батько ОСОБА_3 один раз у два місяці (остання субота місяця) зустрічаються на пішохідному переході пункту пропуску «Устилуг» на території України з метою поїздки сина на один календарний тиждень (сім календарних днів) до постійного місця проживання батька в Україні. ОСОБА_3 повертає сина матері ОСОБА_4 через тиждень у першу суботу наступного місяця на пішохідному переході пункту пропуску «Устилуг» на території України. Після скасування дії воєнного стану в Україні та перебування ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_5 за межами України на тимчасовому або постійному місці проживанні: батько ОСОБА_3 має право у будь який час спілкуватись, гуляти, відпочивати з малолітнім сином без обмежень у кількості днів та годин та брати сина на ночівлю за своїм місцем проживання, але не більше, ніж п`ять днів (ночей) підряд (крім канікул та перебування на відпочинку) протягом одного календарного місіяця; - матір ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_5 та батько ОСОБА_3 один раз у два місяці (остання субота місяця) зустрічаються на пішохідному переході пункту пропуску «Устилуг» на території України або за тимчасовим чи постійним місцем матері ОСОБА_4 (за домовленістю сторін у телефонному режимі) з метою поїздки сина на один календарний тиждень (сім календарних днів) до постійного місця проживання батька в Україні. ОСОБА_3 повертає сина матері ОСОБА_4 через тиждень у першу суботу наступного місяця на пішохідному переході пункту пропуску «Устилуг» на території України або за тимчасовим чи постійним місцем матері ОСОБА_4 (за домовленістю сторін у телефонному режимі). Після скасування дії воєнного стану в Україні та перебування ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_5 , на постійному місці проживанні в Україні: наступний порядок та графік зустрічей батька ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 : після досягнення сином 6-річного віку: - кожної п`ятниці з 17.00 год. до 8.00 год. понеділка (без присутності матері) з правом ночівлі; - щорічно з 12.00 год до 21.00 год. на день народження дитини, день Святого Миколая, Новий Рік та Різдво (без присутності матері). Після досягнення сином 14річного віку: кожної п`ятниці з 14.00 год. до 8.00 год. понеділка (без присутності матері) з правом ночівлі; щорічно з 10.00 год до 22.00 год. на день народження дитини, день Святого Миколая, Новий Рік та Різдво (без присутності матері). У випадку неможливості проведення зустрічі батька з сином відповідно до графіку зустрічей матір зобов`язується не пізніше ніж за 24 години на вимогу батька письмово повідомити про це батька, зазначивши причину та надавши відповідні докази. Визначити, що ОСОБА_4 зобов`язується письмово повідомляти ОСОБА_3 про зміну свого місця проживання в Україні та за межами України протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту зміни місця проживання. Визначити, що позивач та відповідач мають рівні обов`язки щодо матеріального забезпечення: одяг, харчування, оплата: навчання, лікування, відпочинку, гуртків та секцій, репетиторів та інших видів утримання дитини. Визначити, що батько ОСОБА_3 має наступні права щодо участі у вихованні і спілкуванні з сином (з урахуванням стану здоров`я дитини та навчального процесу) незалежно від місця перебування дитини (за межами України чи в Україні) та дії чи скасування воєнного стану в Україні (інших форс-мажорних обставин): у будь який час спілкуватись, гуляти, відпочивати з малолітнім сином без обмежень у кількості днів та годин; брати сина на ночівлю за своїм місцем проживання, але не більше, ніж п`ять днів (ночей) підряд (крім канікул та перебування на відпочинку); брати сина на вихідні, святкові дні (з правом ночівлі) за своїм місцем проживання; брати сина на відпочинок у період літніх канікул (строком до 45 календарних днів підряд), у період інших канікул (строком до 15 календарних днів підряд); брати сина на відпочинок з можливістю виїзду за кордон (за межі України) без обмеження кількості раз протягом одного календарного року (строком до 30 календарних днів підряд); безперешкодно та без обмежень у часі спілкуватись з сином використовуючи будь які засоби зв`язку (телефон, електронна пошта, Skype, Viber тощо); щорічно половину від усіх днів канікул відповідно до шкільного канікулярного графіку для спільного відпочинку та оздоровлення сина (без присутності матері); отримати згоду на виїзд з ним дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей. Визначити, що спільного сина ОСОБА_5 кожен з батьків може забрати з дитячого садочка (школи) або за місцем постійного проживання одного з батьків в залежності з ким перебуває дитина - попередньо повідомивши про це у телефонному режимі. Визначити, що позивач та відповідач зобов`язуються надавати письмову нотаріальну згоду на виїзд за кордон (за межі України) з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей протягом двох робочих днів з моменту такого звернення. Визначити, що позивач та відповідач зобов`язуються за спільною письмовою згодою обирати для сина ОСОБА_5 : дошкільні навчальні заклади, заклади середньої та вищої освіти, медичні та оздоровчі заклади. Визначити, що позивач та відповідач зобов`язуються не чинити перешкод у спілкуванні дитини з дідом, бабою, з іншими членами сім`ї та родичами. Визначити, що позивач та відповідач зобов`язуються за спільною нотаріальною письмовою згодою вирішувати питання, які стосуються їх спільного сина ОСОБА_5 , а саме щодо зміни його громадянства; щодо зміни його прізвища та/або ім`я та/або по батькові; щодо його виїзду на постійне місце проживання за межі України

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Тертичний Ю.В. позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, зазначив що його довіритель прихильний до сина, має велике бажання, час та можливості проводити більше часу з малолітнім Матвієм і оскільки ОСОБА_3 рівний у правах щодо дитини, обумовлені у позовній заяві способи його участі у вихованні сина є такими, що будуть сприяти якнайкращим інтересам дитини. Зазначив, що після ухвалення рішення у справі у визначений строк подасть докази на підтвердження понесення його довірителем 20 000 грн. витрат на правничу допомогу, які просить стягнути з відповідача в користь позивача.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у позові з підстав зазначених у відзиві (т.1 а.с.75-76). Зазначив, що з моменту звернення з вказаним позовом до суду змінились фактичні обставини. Відповідач ОСОБА_4 у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ та введенням воєнного стану на території України, вимушено виїхала до Республіки Чехія. В даний час вона та її малолітній син ОСОБА_7 проживають в місті Позловіце. ОСОБА_4 з квітня 2022 року працює офіційно, володіє чеською мовою, позитивно характеризується за місцем роботи. Її чоловік ОСОБА_9 , з яким вона уклала шлюб 09 січня 2021 року, займається підприємницькою діяльністю, а їх сім`я орендує квартиру з всіма зручностями. Відповідач з сином адаптувалися в Чеській Республіці, ОСОБА_7 відвідував дитячий садок, на даний час навчається в школі в м. Лугачовіце, добре розуміє та говорить чеською мовою, має друзів. Зазначає, що з огляду на викладене, суд в інтересах дитини, ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю, яка й забезпечує всі життєві потреби дитини. Більше того, ніхто не чинить перешкод батькові у спілкуванні з сином за кордоном, ОСОБА_3 не телефонує Матвію. Саме позивач не дотримувався встановленого органом опіки та піклування графіку виховання та спілкування з дитиною і саме відносно нього правоохоронними органами складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення за його невиконання, а оскільки доказів порушення відповідачем зазначено графіку не долучено, тому такі твердження останнього вважає необґрунтованими. Оскільки дитина у зв`язку з воєнним станом проживає за кордоном разом з матір`ю, єдиним можливим способом участі батька у вихованні сина є його спілкування з Матвієм через електронні засоби зв`язку. Також вказав на те, що після ухвалення рішення у справі у визначений строк подасть докази на підтвердження понесення його довірителем 20000 грн. витрат на правничу допомогу.

Представник третьої особи Думич І.О. у судовому засіданні пояснила, що сім`я позивача та відповідача потрапила в поле зору ССД, неодноразово позивач звертався з заявою про встановлення йому способів участі у вихованні та утриманні малолітньої дитини і було проведено обстеження умов проживання обох батьків, а також здійснено ряд необхідних та достатніх заходів для врегулювання між ними спору. Просила суд врахувати, що висновок з приводу даного спору не може бути наданий, оскільки з 2022 року дитина проживає в іншій країні. Також, з цих підстав неможливо ухвалити обґрунтоване рішення щодо графіку спілкування батька з сином та в подальшому здійснювати контроль за його виконанням.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та думку представника третьої особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученою копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 , виданим Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 11 вересня 2019 року (т.1 а.с.8).

Позивач ОСОБА_3 зазначав та підтвердив документально, що він є фізичною особою підприємцем, виключно позитивно характеризується в Поромівській сільській раді, фактично проживає в с. Бужанка Володимирського району Волинської області (т.1 а.с.44-46) згідно даних інформаційно-телекокомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» станом на 18.05.2021 не перебуває в поліції на обліку як кривдник (т.1 а.с.51).

Долученими фототаблицями (т.1 а.с.53-67) підтверджується, що батько ОСОБА_3 неодноразово раніше проводив дозвілля та свята з дитиною, бавився з сином та організовував спільний відпочинок сім`ї.

У зв`язку з виникненням спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради №127 від 05 травня 2020 року (т.1 а.с.42, 92) було визначено ОСОБА_3 способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_10 наступним чином: один тиждень через тиждень (з правом ночівлі за місцем проживання батька). Цим рішення ОСОБА_11 було зобов`язано не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні сина ОСОБА_7 та завчасно попереджати про можливість та причини зміни у визначеному порядку зустрічей.

При цьому суд враховує, що 18 березня 2021 року органом опіки та піклування скасовано попереднє рішення та ухвалено нове, згідно із яким позивачу було визначено для спілкування з сином наступний графік: щотижня кожного понеділка та кожну середу з 17 год. до 20 год.; субота з 10 год. по 20 год. через тиждень; неділя з 10 год. по 20 год. через тиждень; щорічно у літній період протягом не більше 14 календарних днів підряд; День народження ОСОБА_3 та дні народження його близьких родичів до 22 год. (т.1 а.с.93). Зміна графіку відбулася внаслідок отримання комісією відеозаписів, які були відзняті ОСОБА_3 . В цих постановочних та зрежисованих на думку спеціальної комісії батьком дитини відеозаписах, прослідковувалася сексуальна поведінка малолітнього ОСОБА_5 відносно дружини позивача ОСОБА_12 .

Також, згідно з висновком сертифікованого психолога ОСОБА_13 від 04 січня 2021 року, остання під час зустрічей та власних спостережень виявила емоційну прив`язаність ОСОБА_7 до батька ОСОБА_3 , який, на її думку є доступним та гнучким в контактуванні, проявляє до дитини тепло та турботу (т.1 а.с.34-36).

Ухвалою від 30 червня 2021 року, за клопотанням представника позивача, призначено у справі судово-психологічну експертизу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проведення якої було судом доручено Львівському науково-дослідному експертно криміналістичному центру МВС України, однак постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року ухвалу Нововолинського міського суду від 30 червня 2021 року в даній справі ухвалою Волинського апеляційного суду від30 вересня 2021 року скасовано, і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання представника позивача (т.1 а.с. 147-149). У зазначеній постанові суд зробив висновок, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Як встановлено судом, в зв`язку із повномасштабним вторгненням РФ, ОСОБА_4 разом з малолітнім сином сторін ОСОБА_7 , виїхала за межі України і по даний час проживає в Республіці Чехія.

Рішенням Нововолинського міського суду від 03 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , судом задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю ОСОБА_4 (т.2 а.с. 209-213).

У вказаному рішенні судом зазначено, що виконавчим комітетом Нововолинської міської ради Волинської області було надано інформацію від соціального відділу міської ради міста Лугачовіце Злінської області Республіки Чехія про умови проживання (роботи, навчання, адаптації у соціумі) ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 у місті Лугачовіце Чеської Республіки, з якого вбачається, що життєві потреби малолітнього ОСОБА_14 забезпечує його мати зі своїм чоловіком в повному обсязі, малолітній та його матір дуже добре соціально адаптовані для проживання в Чеській Республіці. Станом на 15.11.2023, малолітній ОСОБА_15 відвідував садок в м. Лугачовіце, дошкільне відділення, дуже добре розуміє та говорить чеською, має друзів у дитсадку, малолітній повністю адаптувався в дитячому колективі, має друзів, наявне широке коло спілкування сім`ї, його соціальна адаптація пройшла на високому рівні. Разом з тим, 26 листопада 2024 року класний керівник ОСОБА_5 надала письмову інформацію, що він є учнем першого класу загальноосвітньої школи Лугачовіце державного підпорядкування, розумний старанний хлопчик, до школи і зі школи хлопчик ходить у супроводі мами.

Суд наголошує на тому, що в ході судового розгляду судом проаналізовано фактичні обставини та події певного періоду життя сторін, зокрема їх неприязниі особисті стосунки, у у атмосфері яких мимоволі опинився і тривалий час перебував їх малолітній син.

При цьому позивач звертаючись до суду з позовом, не погоджується з рішенням органу опіки і піклування та, як наслідок, просить суд визначити власний порядок (графік) його побачень з сином.

Тобто матеріалами справи підтверджується наявність непорозуміння між сторонами щодо участі у вихованні дитини, а подекуди й конфлікти, які виникали у зв`язку з небажанням сторін розуміти та чути один одного. Разом з тим, національні і міжнародні норми права визначають право дитини на спілкування з тим з батьків, який проживає окремо, та підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ст.15 вказаного Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом буде визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Дані положення законодавства повністю знайшли відображення і з Положеннями Конвенції ООН " Про права дитини" від 20 листопада 1989 року.

Згідно вимог ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

На підставі ч.1, ч.3 ст.151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 52 Конституції України вказує на те, що форми та методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України, Конвенції про права дитини від 20.11.1989, Декларації з прав дитини від 20.11.1959 та Закону України «Про охорону дитинства».

За вимогами ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Оскільки сторони не можуть домовитися щодо участі батька ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_5 , з огляду на те, що батько має бажання активно брати участь у вихованні дитини, враховуючи висновок органу опіки та піклування, а також встановлені раніше судом та представниками третьої особи обставини, суд вважає можливим визначити порядок участі ОСОБА_3 у вихованні дитини з урахуванням віку ОСОБА_5 , його потреб та інтересів.

Так, при визначенні порядку участі батька у вихованні сина, суд бере до уваги відомості щодо дитини, а саме те, що малолітній ОСОБА_7 на даний час постійно проживає з матір`ю в Республіці Чехія, саме в цій країні дитина має власне середовище, друзів, захоплення, відвідує початковий навчальний заклад тощо.

Встановлені фактичні обставини і досліджені судом на їх підтвердження докази, вказують на те, що ОСОБА_7 зростає у безпечному, спокійному та стійкому середовищі і, з огляду на вік дитини та постійне його тривале перебування виключно з матір`ю (останні чотири роки), суд вважає, що запропонований позивачем (його представником) порядок частково негативно вплине на психоемоційний стан дитини та створить додаткову напругу між сторонами та їх малолітнім сином, а саме перетин державного кордону України, тривалий час перебування дитини поза постійним місцем проживання тощо, може заважати, або взагалі унеможливити лікування, навчання сина ОСОБА_7 , участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини тощо.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_3 не надав достатніх належних і допустимих доказів того, що в умовах воєнного стану, дитині безпечно перебувати (навіть невеликий проміжок часу) за місцем проживання батька, з огляду на те, що позивач проживає в Україні, де працює, створив нову сім`ю та має стійкі соціальні зв`язки. Враховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з матір`ю в Чеській Республіці, її абсолютну адаптацію в соціумі, здобуття освіти, володіння мовою, гармонійний розвиток та стабілізацію психоемоційного стану, завдяки перебуванню під материнською опікою та увагою, приходить висновку про часкову обґрунтованість доводів представника відповідача щодо встановлення батьку визначеного часу для спілкування з сином за допомогою месендженів, напередодні узгодивши з матір`ю дитини ОСОБА_4 , конкретний час (години, хвилини), з якої вона через відповідні засоби зв`язку забезпечить спілкування дитини з батьком. До такого висновку суд приходить з огляду на те, що дитина є малолітньою, і суду невідомо чи володіє ОСОБА_7 відповідними гаджетами і чи він вміє ними користуватися.

Разом з цим, вимоги щодо виїзду дитини з батьком на відпочинок за кордон задоволенню не підлягають, оскільки чинне законодавство передбачає порядок тимчасового виїзду дитини за межі України з безумовним дотриманням встановлених вимог.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України встановлено, зокрема, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-ХП та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі - Правила). Відповідно до пункту 3 вказаних Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів, піклувальників) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених батьками.

Відповідно до п.22 ч.1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Вивезення дитини за кордон без визначення при цьому конкретного місця перебування, дати і мети виїзду суперечать положенням чинного законодавства, які визначають рівність прав та обов`язків батьків відносно виховання дитини, а також обізнаності їх про конкретне місце перебування дитини, мети цього перебування та конкретного проміжку часу, на який дитину буде вивезено за межі України.

При ухваленні рішення у справі суд наголошує, що більша частина позовних вимог мають абстрактний характер, дублюють права батьків щодо виховання та утримання ними своїх дітей, а деякі з них, що були заявлені в ході розгляду справи по суті виходять за предмет спору, зокрема п.7 прохальної частини, відтак не беруться судом до уваги.

З огляду на викладене, суд вважає можливим та необхідним встановлення позивачу конкретного часу для його безперешкодного спілкування та відпочинку з сином, у відсутності матері, що не буде суперечити інтересам дитини, не перешкоджатиме його нормальному розвитку (з врахуванням його навчання та соціальної адаптації в іншій країні) і відповідає обсягу обов`язків та прав батька дитини, а також узгоджується з обставинами, що виникли в сім`ях сторін внаслідок введення воєнного стану в Україні.

З огляду на вищевикладене, суд визначає спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з сином ОСОБА_5 наступним чином: щовівторка та щочетверга у період часу з 17 до 20 години, протягом не менше 30 хв. за допомогою електронних засобів зв`язку, напередодні узгодивши з матір`ю дитини ОСОБА_4 , конкретний час (години, хвилини), з якої вона через відповідні засоби зв`язку забезпечить спілкування дитини з батьком; в період часу з 17 год. п`ятниці до 15 год. суботи, тиждень через тиждень, особисті побачення з дитиною, у відсутності матері (з правом ночівлі) у батька ОСОБА_3 у населеному пункті проживання (перебування) матері та дитини, з повідомленням останньої про місце перебування дитини у вказаний період, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання матері ОСОБА_4 ; щороку в період з 10 год. до 15 год. на день народження дитини, а також в святкові дні: День Святого Миколая; Різдво; Новий Рік, особисті побачення батька ОСОБА_3 з дитиною, у відсутності матері, в населеному пункті проживання (перебування) матері та дитини, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення, з повідомленням матері про місце перебування дитини у вказаний період, та повернення дитини за місцем її проживання матері ОСОБА_4 .

Усі інші вимоги заявлені позивачем та його представником, на думку суду є покладення зайвого тягаря на особу відповідача (включно майнових зобов`язань) та призведе до необґрунтованого втручання у її права, яке захищено ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відтак є неприпустимим.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному полі.

Оскільки представникам позивача та представником відповідача до закінчення судових дебатів заявлено клопотання щодо подання доказів судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі, долю судових витрат на стадії ухвалення рішення у справі, суд не вирішує.

Керуючись ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.177, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268 ЦПК України, на підставі ст.7, ст.141, ст.150, ст.151, ст.153, ст.155, ст.157, ст.159 СК України, Конвенції про права дитини, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

щовівторка та щочетверга у період часу з 17 до 20 години, протягом не менше 30 хв. за допомогою електронних засобів зв`язку, напередодні узгодивши з матір`ю дитини ОСОБА_4 , конкретний час (години, хвилини), з якої вона через відповідні засоби зв`язку забезпечить спілкування дитини з батьком;

в період часу з 17 год. п`ятниці до 15 год. суботи, тиждень через тиждень, особисті побачення з дитиною, у відсутності матері (з правом ночівлі) у батька ОСОБА_3 у населеному пункті проживання (перебування) матері та дитини, з повідомленням останньої про місце перебування дитини у вказаний період, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання матері ОСОБА_4 ;

щороку в період з 10 год. до 15 год. на день народження дитини, а також в святкові дні: День Святого Миколая; Різдво; Новий Рік, особисті побачення батька ОСОБА_3 з дитиною, у відсутності матері, в населеному пункті проживання (перебування) матері та дитини, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення, з повідомленням матері про місце перебування дитини у вказаний період, та повернення дитини за місцем її проживання матері ОСОБА_4 .

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін у справі:

позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк