Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №164/264/26 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/264/26

п/с 1-кп/164/153/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в селищі Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025030550001196 від 1 жовтня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шлапань Любешівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України судимості не має, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого обирався ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2025 року на строк 60 днів до 8 грудня 2025 року включно, 13 жовтня 2025 року був звільнений з-під варти у зв?язку із внесенням застави в розмірі 90840 гривень,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року „Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України „Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України № 478/2025 від 14 липня 2025 року строком на 90 діб, затвердженим Законом України „Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” № 4524-ІХ від 15 липня 2025 року, а також про оголошення мобілізації в державі та запровадження обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі, всупереч вищевказаним положенням законодавства, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення військовозобов`язаних осіб через державний кордон України та розуміючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України „Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 року, Закону України „Про прикордонний контроль” від 5 листопада 2009 року, Закону України „Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України” від 26 березня 1994 року, Закону України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, з метою отримання грошової винагороди, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та невстановлений час, проте не пізніше 29 вересня 2025 року, вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою для досягнення спільного злочинного наміру - здійснення незаконного переправлення чоловіків через державний кордон України за грошову винагороду та вирішив сприяти вчиненню таких дій шляхом надання порад, засобів, усуненням перешкод щодо перетину особами державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений час, але не пізніше 29 вересня 2025 року, дізнався від невстановленої досудовим розслідуванням особи про її наміри організувати та здійснити за грошову винагороду незаконне переправлення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через державний кордон України поза пунктами пропуску до Республіки Білорусь та погодився особисто здійснити безперешкодне перевезення вказаних осіб з м. Рівне Рівненської області до ділянки кордону в лісосмугу в межах села Заприп`ять Ковельського району Волинської області, в об`їзд контрольних пунктів прикордонних нарядів.

В подальшому, ОСОБА_9 на виконання узгодженого з невстановленою досудовим розслідуванням особою злочинного плану, керуючись корисливим мотивом, а саме: отримання грошової винагороди за безперешкодне перевезення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ділянки державного кордону в лісосмугу з метою подальшого переходу ними державного кордону поза пунктом пропуску, погодився надати останнім засоби, зокрема автомобіль „Renault Trafic”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та особисто здійснити їх безперешкодне перевезення вказаним автомобілем з м. Рівне Рівненської області до ділянки кордону в лісосмугу в межах села Заприп`ять Ковельського району Волинської області для подальшого незаконного перетину даними особами державного кордону України.

З цією метою, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи 29 вересня 2025 року, біля 8 години 00 хвилин, зустрів та забрав вищевказаним автомобілем поблизу готелю „Турист”, що по вул. Київська, 36 в м. Рівне Рівненської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та, використовуючи автомобіль „Renault Trafic”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перевіз вказаних чоловіків в об`їзд контрольних пунктів прикордонних нарядів в лісосмугу в межах населеного пункту Заприп`ять Ковельського району Волинської області, що поблизу державного кордону з Республікою Білорусь, для подальшого переходу ними державного кордону поза пунктом пропуску.

Однак, 29 вересня 2025 року, біля 19 години 20 хвилин, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які мали намір здійснити незаконний перетин державного кордону, було затримано прикордонним нарядом ДПС України біля загороджувального паркану в районі прикордонного знаку № 0354, на напрямку н.п. Леліково (РБ) - н.п. Заприп`ять, на відстані 10 метрів від лінії державного кордону.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений час, але не пізніше 9 жовтня 2025 року, дізнався від невстановленої досудовим розслідуванням особи про її наміри організувати та здійснити за грошову винагороду незаконне переправлення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 через державний кордон України поза пунктом пропуску до Республіки Білорусь та погодився особисто здійснити безперешкодне перевезення вказаних осіб з м. Луцьк Волинської області та м. Рівне Рівненської області в лісосмугу до ділянки кордону з Республікою Білорусь в об`їзд контрольних пунктів прикордонних нарядів.

В подальшому, ОСОБА_4 , на виконання узгодженого з невстановленою досудовим розслідуванням особою злочинного плану, повторно, керуючись корисливим мотивом, а саме: отримання грошової винагороди за безперешкодне перевезення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до ділянки державного кордону в лісосмугу з метою подальшого переходу ними державного кордону поза пунктом пропуску, погодився надати останнім засоби, зокрема автомобіль „Opel Insignia”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , та особисто здійснити їх безперешкодне перевезення вказаним автомобілем з м. Луцьк Волинської області та м. Рівне Рівненської області в лісосмугу до ділянки кордону з Республікою Білорусь для подальшого незаконного перетину даними особами державного кордону України.

З цією метою, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, вранці 10 жовтня 2025 року зустрів та забрав вищевказаним автомобілем ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з якими була попередня домовленість щодо перевезення їх до ділянки кордону, а саме: 10 жовтня 2025 року, біля 6 години 30 хвилин, поблизу готелю „Максимус”, що по вул. Електроапаратній, 4 в м. Луцьк Волинської області, зустрів ОСОБА_12 , після чого 10 жовтня 2025 року, біля 7 години 00 хвилин, поблизу житлового будинку, що по вул. Дубнівська, 34 м. Луцьк Волинської області, зустрів ОСОБА_13 та в подальшому 10 жовтня 2025 року, біля 9 години 30 хвилин, на АЗС „ОККО”, що по вул. Рівненська, 1 в м. Рівне Рівненської області, зустрів ОСОБА_14 .

Після цього, ОСОБА_15 , надавши попередні поради ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо обставин та місця безпосереднього перетину останніми державного кордону, використовуючи автомобіль „Opel Insignia”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , повіз їх в обумовлене місце в напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь для подальшого їх незаконного переправлення через державний кордон України.

Однак, 10 жовтня 2025 року, біля 11 години 00 хвилин, автомобіль „Opel Insignia”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 під час руху з м. Рівне в напрямку державного кордону з Республікою Білорусь був зупинений працівниками поліції поблизу с. Підгаття Камінь-Каширського (раніше Маневицького) району Волинської області, де в салоні вказаного автомобіля, окрім ОСОБА_4 , були виявлені пасажири ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 332 КК України, оскільки він сприяв незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а також сприяв незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, повторно.

Під час досудового розслідування 27 січня 2026 року між прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 , який на підставі ст. 37 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025030550001196, та підозрюваним ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, що відповідає вимогам ст. 472 КПК України, за умовами якої ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, зобов?язувався співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою, яка організувала незаконне переправлення осіб, якому сприяв ОСОБА_4 , матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження № 12026030550000003 від 2 січня 2026 року, шляхом надання показань про відомі йому факти вчинення кримінальних правопорушень вказаною особою та участі в інших слідчих (розшукових) та процесуальних діях, а також зобов?язувався до вирішення питання про затвердження даної угоди внести 410000 (чотириста десять тисяч) гривень на спеціальний рахунок НБУ для збору коштів на підтримку ЗСУ для зарахування коштів у національній валюті, шляхом перерахування вказаної суми за наступними реквізитами: р/р НБУ № UA843000010000000047330992708, МФО 300001, код ЄДРПОУ 00032106, отримувач: НБУ, та упродовж 30 (тридцяти) днів з дня набрання вироком законної сили додатково перерахувати 90000 (дев?яносто тисяч) гривень на вищевказаний рахунок НБУ на підтримку ЗСУ. Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 332 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Сторонами також узгоджено міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 , за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п?ять) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням і встановленням іспитового строку. На підставі ст. 77 КК України додаткове покарання у видіконфіскації майна ОСОБА_4 не призначається. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 2, 4, 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_4 про підозру, потерпілих у даному кримінальному провадженні немає, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншоїі призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід скасувати арешт на мобільний телефон „iPhone XS” (IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ), автомобіль „Renault Trafic”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , квартиру, загальною площею 35 кв. метрів, по АДРЕСА_2 , мобільний телефон „Samsung” (ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ), банківську карту № НОМЕР_7 , грошові кошти на суму 250 (двісті п?ятдесят) євро, мобільний телефон „Iphone 13”, грошову купюру номіналом 1 (один) долар США, шість флеш-носіїв інформації, мобільний телефон „Iphone 13”, дві SIM-карти, грошові кошти на суму 800 (вісімсот) доларів США, грошові кошти на суму 200 (двісті) євро, грошові кошти на суму 920 (дев?ятсот двадцять) гривень, мобільний телефон „Samsung”, імітовані кошти на суму 6000 (шість тисяч) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США.

Речові докази: мобільний телефон „iPhone XS” (IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ), автомобіль „Renault Trafic”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , слід конфіскувати в доход держави; мобільний телефон „Samsung” (ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ), банківську карту № НОМЕР_7 , грошові кошти на суму 250 (двісті п?ятдесят) євро слід передати власнику ОСОБА_14 ; посвідчення водія, військово-обліковий документ, довідку ВЛК, дві довідки про надання відстрочки, паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_4 , мобільний телефон „Iphone 13”, грошову купюру номіналом 1 (один) долар США, шість флеш-носіїв інформації слід передати власнику ОСОБА_4 ; мобільний телефон „Iphone 13”, дві SIM-карти, грошові кошти на суму 800 (вісімсот) доларів США, грошові кошти на суму 200 (двісті) євро, грошові кошти на суму 920 (дев?ятсот двадцять) гривень слід передати власнику ОСОБА_13 ; мобільний телефон „Samsung” слід передати власнику ОСОБА_12 ; автомобіль „Opel Insignia”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , слід передати власнику ОСОБА_16 ; імітовані кошти на суму 6000 (шість тисяч) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США, слід знищити.

Керуючись ст.ст. 98-100, 110, 174, 314, 369-371, 373-374, 395, 468, 471-475 КПК України, ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 січня 2026 року, укладену між прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншоїв кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025030550001196 від 1 жовтня 2025 року.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, призначивши покарання за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 5 (п?ять) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Зарахувати засудженому ОСОБА_4 в строк відбування покарання відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 10 жовтня 2025 року по 13 жовтня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_4 скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_17 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ), яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , виданий Любешівським РВ УМВС України у Волинській області 31 грудня 1999 року, заставу в розмірі 90840 (дев?яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка була визначена ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2025 року одночасно із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та внесена 13 жовтня 2025 року на депозитний рахунок ТУ ДСА у Волинській області (код отримувача 26276277, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача 820172, рахунок отримувача UA278201720355279002000002504) згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4580068547.1 від 13 жовтня 2025 року.

Скасувати арешт на мобільний телефон „iPhone XS” (IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ), автомобіль „Renault Trafic”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , квартиру, загальною площею 35 кв. метрів, по АДРЕСА_2 , мобільний телефон „Samsung” (ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ), банківську карту № НОМЕР_7 , грошові кошти на суму 250 (двісті п?ятдесят) євро, мобільний телефон „Iphone 13”, грошову купюру номіналом 1 (один) долар США, шість флеш-носіїв інформації, мобільний телефон „Iphone 13”, дві SIM-карти, грошові кошти на суму 800 (вісімсот) доларів США, грошові кошти на суму 200 (двісті) євро, грошові кошти на суму 920 (дев?ятсот двадцять) гривень, мобільний телефон „Samsung”, імітовані кошти на суму 6000 (шість тисяч) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США.

Речові докази: мобільний телефон „iPhone XS” (IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ), автомобіль „Renault Trafic”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , - конфіскувати в доход держави; мобільний телефон „Samsung” (ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ), банківську карту № НОМЕР_7 , грошові кошти на суму 250 (двісті п?ятдесят) євро - передати власнику ОСОБА_14 ; посвідчення водія, військово-обліковий документ, довідку ВЛК, дві довідки про надання відстрочки, паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_4 , мобільний телефон „Iphone 13”, грошову купюру номіналом 1 (один) долар США, шість флеш-носіїв інформації - передати власнику ОСОБА_4 ; мобільний телефон „Iphone 13”, дві SIM-карти, грошові кошти на суму 800 (вісімсот) доларів США, грошові кошти на суму 200 (двісті) євро, грошові кошти на суму 920 (дев?ятсот двадцять) гривень - передати власнику ОСОБА_13 ; мобільний телефон „Samsung” - передати власнику ОСОБА_12 ; імітовані кошти на суму 6000 (шість тисяч) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США, - знищити; автомобіль „Opel Insignia”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , - передати власнику ОСОБА_16 .

На вирок може бути подана з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя районного суду ОСОБА_1