Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №161/6439/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6439/25

Провадження № 2/161/1254/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ващук В.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Жегестовської К.Г. ,

відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Жегестовська Катерина Георгіївна до Міністерства оборони України, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Приватний нотаріус Вовчук Марина Володимирівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2025 року позивач звернулась до суду через представника з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.06.2003. У шлюбі народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.07.2018 шлюб було розірвано.

Вказує, що після розірвання шлюбу проживали разом, як дружина та чоловік у квартирі останньої. Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби.

За час проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, мали спільний сімейний бюджет, виховували сина, будували плани на майбутнє.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням збройних сил рф на територію України, ОСОБА_4 було мобілізовано до лав ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , при виконанні обов`язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України м. Краматорськ Бахмутського району Донецької області загинув.

27.03.2025 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки шлюб із спадкодавцем розірвано, а також роз`яснено про необхідність звернення до суду із позовом про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

На підставі вище викладеного, просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_5 та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу та перебування у фактичних шлюбних відносинах у період з 10.08.2018 до моменту смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

14.05.2025 представником Міноборони – ОСОБА_18 подано відзив на позовну заяву, згідно з яким просив виключити Міністерство оборони України як відповідача у даній справі. Вважає, що обґрунтування заяви є недостатнім, належних доказів для встановлення факту проживання однією сім`єю.

Вважає, що в порушення приписів ЦПК України, позивачем було подано позовну заяву про встановлення факту, що суперечить загальному позовному провадженні, тільки якщо немає спору про право, але заявник про зазначений спір не повідомив.

Також зазначає, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, що визначено у ст. 21 СК України.

Довідку поліції, що засвідчує факт проживання вважає не законною, так як, видана органом, що не наділений повноваженнями у зазначеній сфері, а відтак такою, що видана з перевищенням владних повноважень, відповідно братися до уваги не може. Факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім`ї та що вони проживали однією сім`єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу.

Також вважає, що не зазначені та не підтверджені періоди проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , не надано достатніх доказів щодо його обґрунтування (докази спільного проживання, наявність взаємних прав та обов`язків, пов`язаність спільним побутом оплата комунальних послуг, ведення спільного бюджету, придбання побутових речей для спільного користування, їх ремонт та обслуговування.

У зв`язку з наведеним, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

23.06.2025 відповідач ОСОБА_3 через представника подала до суду відзив, обґрунтований тим, що загиблий син - ОСОБА_5 на момент служби, до служби з часу розірвання шлюбу (з кінця 2017 року) проживав зі своєю матір`ю. Позивач в позовній заяві про розірвання шлюбу від 21.05.2018 року вказує про припинення шлюбних відносин, що стали чужими людьми та останні 6 місяців проживають окремо. Проявила позивач інтерес до місця проживання колишнього чоловіка лише після отримання сповіщення про його смерть.

Щодо наявності переписки, вважає таку неналежним доказом, оскільки не є можливим ідентифікувати з ким саме вона велась. Та й загалом підтримка спілкування якщо така була не є ознакою проживання однією сім`єю. Надсилання коштів на рахунок позивачки свідчить про здійснення утримання дитини батьком, а тому не може вважатись веденням спільного бюджету, не свідчить про наявність сімейних відносин.

У зв`язку з наведеним просить у позові відмовити.

27.06.2025 позивач подала відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 02.07.2025 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник заперечили у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав, вважає, що після розірвання шлюбу, батьки продовжували разом проживати однією сім`єю.

Третя особа - приватний нотаріус подав до суду заяву, згідно з якою не заперечує проти позовних вимог, покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 20.06.2003 ОСОБА_1 (дошюбне - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 уклали шлюб, зареєстрований відділом РАГС Луцького міського управління юстиції, актовий запис №542 ( т.1 а.с. 17).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.04.2004, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( т. 1 а.с. 18).

Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 10.07.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 20.03.2003 відділом РАГС Луцького міського управління юстиції за актовий запис №542 розірвано. З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що подружжя не проживали разом протягом шести місяців до подання позовної заяви - 21.05.2025 ( т.1 а.с. 19 - 20, 162 - 164).

Згідно зі сповіщенням та свідоцтвом про смерть встановлено, що ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, при виконанні обов`язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України ( т.1 а.с. 24 - 25).

Водночас з Акту про постійне місце проживання в квартирі від 21.02.2025 року та довідкою ОСББ багатоквартирного будинку «ЩУСЄВА 2 та 4» №4 від 21.02.2025 року вбачається, що станом на січень 2025 року ОСОБА_5 , до моменту загибелі проживав з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 167). Разом із тим уточнено період проживання та реєстрації ОСОБА_5 , а саме, що він був зареєстрований та проживав за вказаною вище адресою з 27.12.1989 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т.1 а.с.222 зворот.)

Відомості ГУ НП у Волинській області від 14.01.2025р. №6209 щодо проживання позивачки та ОСОБА_5 з 2003 року та по ІНФОРМАЦІЯ_3 (по дату смерті ОСОБА_5 ) за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1 а.с. 23, 31) суд до уваги не бере, оскільки підтвердження даного факту не може стверджуватися таким доказом та виходить за межі компетенції працівника поліції, який встановив факт проживання тривалістю понад двадцять років шляхом проведення разової перевірки 14 .01.2025 року.

Також до матеріалів справи додані спільні фотокопії ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_5 , особисте листування у месенджерах, квитанції про здійснення переказів коштів.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 05.10.2022р. у справі №686/15993/21 (провадження № 61-5889св22), згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99, до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 180/2536/18 (провадження № 61-18579св19), від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц (провадження №61-38901св18) зазначив, що обов`язковою умовою для визначення чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 204/6931/20 викладена така правова позиція: «встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю».

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд, за загальним правилом, за власною ініціативою не може збирати докази (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

В судовому засіданні встановлено, зокрема із показів свідка ОСОБА_8 що під час мобілізації на військову службу ОСОБА_5 вирушав на службу з дому матері, в якої постійно проживав.

Також в судовому засіданні встановлено, що у відпустку ОСОБА_5 приїхав теж до житла матері за адресою: АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою знаходились його особисті речі, сезонний одяг, речі повсякденного вжитку, такий факт в судовому засіданні ствердили свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Прибуваючи додому лишав мамі кошти для оплати спільних комунальних послуг та для придбання побутових речей спільного дому.

Таким чином, позивач не довела ту обставину, що вона з ОСОБА_11 мала спільний бюджет, спільне харчування, купувала з ним майно для спільного користування, приймали спільну участь у витратах на утримання домоволодіння, його ремонт, усних чи письмових домовленостей з ним про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Також на увагу суду не заслуговують доводи сторони позивача про те, що письмовими поясненнями побратима ОСОБА_5 - ОСОБА_12 (т.1 а.с. 26). доводиться факт проживання однією сім`єю, які ОСОБА_12 обґрунтовує тим, що йому було відомо про намір ОСОБА_5 подати письмову заяву про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_1 . Оскільки, як стверджує позивач, ОСОБА_5 приїжджав додому під час відпусток, він мав фізичну можливість подати спільну заяву на реєстрацію шлюбу, чого вчинено не було. Також, не був позбавлений можливості вчинити такі дії в будь-який момент через застосунок «Дія».

Покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , суд ставиться критично, оскільки їм могли бути відомі поодинокі факти перебування ОСОБА_5 за місцем проживання позивача та його допомога по господарству, однак вказані особи не могли знати про взаємні права та обов`язки вказаних осіб один до одного, наявність чи відсутність спільного бюджету, спільних витрат тощо.

Суд вважає бездоказовими твердження ОСОБА_1 про наявність відносин між нею та ОСОБА_5 , які притаманні сім`ї (відсутні докази про спільний побут, придбання майна для спільного проживання, наявність спільного бюджету, витрат, спільна участь в утриманні житла, його ремонт та ін.) тривалий проміжок часу, а саме з 10.07.2018 - 19.12.2024.

Показання свідків, спільні фотографії та особисте листування романтичного змісту не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту трансформації стосунків до досягнення рівня сімейного та спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження №61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження №61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

Зустрічі, фото та тимчасове спільне проживання в житлі, не утворює сім`ї, попри близькість відносин. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили що між ними існувала протягом тривалого проміжку часу сукупність тих усталених обставин та відносин, які притаманні сім`ї.

Письмові докази, які долучені позивачем, на думку суду, не є тими беззаперечними доказами, які доводять подружні відносини між чоловіком та жінкою.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78, 89, 95, 259, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ч. ч. 2, 4 ст. 3, 21 СК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Жегестовська Катерина Георгіївна до Міністерства оборони України, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Приватний нотаріус Вовчук Марина Володимирівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 лютого 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник позивача: Жегестовська Катерина Георгіївна , АДРЕСА_3 ;

Відповідач 1: Міністерство оборони України, адреса: м.Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд.6, електрона адреса: admou@post.mil.gov.ua.;

Відповідач 2: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач 3: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ. НОМЕР_5 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Вовчук Марина Володимирівна, АДРЕСА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК