Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №159/5904/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5904/25

Провадження № 2/159/199/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі

головуючого судді - Смалюх Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Оєйнікова Оксана Віталіївна, про розірвання договору купівлі-продажу та повернення квартири,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ), від імені якого діє представник Бакун Олександр Сергійович (далі – представник позивача або ОСОБА_2 ), звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 (далі – відповідач або ОСОБА_4 ) про розірвання договору купівлі-продажу квартри від 24.10.2023, укладеного між позивачем та відповідачем, та повернення позивачу у власність квартири, яяка є предметом зазначеного вище договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Олєйніковою О.В., що належала позивачу, за ціною 365219,00 грн. Грошві кошти за квартиру позивач отримав лише 16.11.2023 в розмірі 349749,00 грн, що свідчить про істотне порушення умов договору.

Також позивач звертає увагу суду, що у період укладення вказаного вище договору він знаходився на стаціонарному лікуванні в Ковелському МТМО з гіпертонічним кризом від 23.10.2023, ускладненим ГПМК за ішемічним типом в мозку, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2 ст, КВРО 4, ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз недостатність МК І ст. недостатність АК І ст., Недостатність ТК І ст., СН І зі збереженою систологічною функцією ЛШ (ФЛ ЛШ 57%); атеросклероз лівої ЗСА.

Позивач стверджує, що унаслідок зазначеного вище хворобливого стану він погано пам`ятає події щодо укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу, що на його переконання свідчить про те, що вказаний договір був укладений позивачем із здійсненим на нього тиском сторонніх осіб, через відсутність розуміння ним дій, які він вчиняє, а також свідчить про відсутність дійсної волі позивача на укладення такого договору.

Керуючись положеннями ст. 692, 651, 611 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) просить позов задовольнити у повному обсязі. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 35000,00 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Звертає увагу суду, що кошти за квартиру позивач отримав у повному обсязі до підписання договору, про що сідчить п. 2.1 договору. Перебуваючи на лікуванні в Ковельському МТМО позивач мав «ясну свідомість». Також позивач звертає увагу суду, що оцінку ринкової вартості квартири позивач здійснив ще 20.10.2023, тобто за декілька днів до укладення договору та погіршення здоров`я позивача, що свідчить про його дійсний намір укласти договір купівлі-продажу квартири.

Також на переконання відповідача неповна чи невчасна сплата відповідачем коштів за договором купівлі-продажу квартири не може бут підставою для розірвання такого договору, натомість належним способом захисту буде примусове стягнення заборгованості за таким договором з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись положеннями ст. 631, 655 ЦК України, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також відповідач повідомляє про те, що поніс витрати на правничу допомогу, підтвердження яких надасть в порядку передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК України.

Третя особа без самостійних вимог у заяві від 13.11.2025 про розгляд справи за її відсутності щодо позовних вимог покликалась на розсуд суду.

Ухвалою віл 28.09.2025 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на відчуження квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 29.09.2025.

Підготовче судове засідання, призначене на 29.09.2025 не відбулося у зв`язку з несправністю роботи системи відеоконференцзв`язку, судове засідання призначено на 30.10.2025.

У судовому засіданні 30.10.2025 позивач та його представник позов підтримали повністю, з підстав, викладених у позовній заяві.

Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача про долучення до справи виписки з карткового рахунку позивача.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи приватного нотаріуса, яка посвідчувала договір купівлі-продажу. Крім того, представник відповідача у відзиві на позов поставив низку питань позивачу та у відповідності до ст. 93 ЦПК України просив ОСОБА_1 надати на них відповіді.

Суд, заслухавши учасників справи, ухвалою від 30.10.2025 залучив до участі у справі приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Олєйнікову Оксану Віталіївну, зобов`язав позивача надати відповідь на питання поставлені представником відповідача в порядку ст. 93 ЦПК України у відзиві на позовну заяву, судове засідання у справі відклав на 01.12.2025.

03.11.2025 відповідач подав відповіді на запитання у порядку ст. 93 ЦПК України у яких зазначив:

1) кошти за квартиру за договором купівлі-продажу позивач не отримував ні до, ні під час укладення договору купівлі-продажу, водночас такі кошти відповідач отримав на свій картковий рахунок 16.11.2023 в розмірі зазначеному у виписці АТ «КБ «Приват Банк» від 26.09.2025, яка долучена до матеріалів справи;

2) позивач після 24.10.2023 не звертався до відповідача з проханням виплатити неотримані (недоотримані) кошти за договором купівлі-продажу квартири, оскільки йому не було відому про суму коштів, які поклав син відповідача на його банківську картку;

3) позивач на психічні розлади і не звертався до профільного лікаря чи іншого фахівця за напрямком «психіатрії».

01.12.2025 суд ухвалою закрив підготовче засідання і призначив справу до судового розгляду по суті, судове засідання у справі призначив на 12.01.2026.

12.01.2026 учасники справи не прибули у судове засідання, суд призначив розгляд справи на 05.02.2026.

У судове засідання 05.02.2026 прибув позивач і його представник, які з підстав зазначених у позові просили позов задовольнити. Також прибув представник відповідача, який у задоволенні позову просив відмовити, з підстав зазначених у відзиві.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 05.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 16.02.2026.

Вивчивши матеріали справи пояснення та доводи учасників справи, суд встановив такі обставини.

24.10.2023 року між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Продаж квартири здійснюється за ціною 365219,00 грн які покупець передав продавцю до узгодження проекту договору (п. 2.1). Право власності на придбану квартиру виникає у покупця відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України з моменту нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації цих прав (п.4.1). Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Олєйніковою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3322.

В умовах договору відсутні узгоджені підстави для розірвання договору, а також відсутні положення про те, що у разі розірвання договору кожна із сторін зобов`язана повернути одна одній те, що отримала від іншої сторони за цим договором.

Відповідно до висновку про оцінку нерухомого майна, вартість квартири АДРЕСА_4 станом на 23.10.2023 складає 365219,00 грн.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2025 власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_4 .

11.08.2025 позивач звернувся з письмовою пропозицією до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу квартири від 24.10.2023, до якої додав проект угоди про розірвання цього договору.

Відповіддю Ковельського МТМО від 12.06.2025 на адвокатський запит представника позивача, копією огляду чергового лікаря від 23.10.2023, епікризом виписним №іст13026, копією епікризу виписного №іст13155, копією результатів МРТ головного мозку від 24.10.2023 стверджується, що позивач ОСОБА_1 був оглянути лікарем приймального відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги 23.10.2023 зі скаргами на порушення мови, погіршення почерку, головний біль, підвищений АТ, слабкість у зв`язку з чим був скерований на стаціонарне лікування де перебував в кардіологічному відділенні ЦРЛ Ковельського МТМО з 23.10.2023 по 25.10.2023 з діагнозом: гіпертонічний криз від 23.10.2023, ускладненим ГПМК за ішемічним типом в мозку, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2 ст, КВРО 4, ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз недостатність МК І ст. недостатність АК І ст., Недостатність ТК І ст., СН І зі збереженою систологічною функцією ЛШ (ФЛ ЛШ 57%); атеросклероз лівої ЗСА. Позивач також перебував на стаціонарному лікуванні в інсультному центрі ЦРЛ Ковельського МТМО з 25.10.2023 по 31.10.2023 з діагнозом : ГМІ за ішемічним типом в мості мозку від 25.10.2023 року. Прихований правобічний геміпарез. Лікування, що включає реабілітаційну процедуру неуточнену. Фонова ретинопатія і ретинальні судинні зміни. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь 1, КВР дуже високий.

Довідкою з карткового рахунку ОСОБА_1 у АТ «КБ «Приват Банк» підтверджується зарахування на картковий рахунок позивача коштів в розмірі 349799,00 грн. У реквізитах платежу не зазначено ні платника, ні призначення платежу.

Дослідивши матеріали справи, аргументи та доводи учасників справи, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з деліктного зобов`язання, а саме щодо відшкодування майнової та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Спірні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. (ч.1, 2 ст. 632 ЦК України).

Відповідно о ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 1087 ЦК України зазначено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України у тому числі фізичними особами визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 (далі – Положення №148).

У пп.2 п.7 зазначеного Положення №148 вказано, що фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно. Платежі на суму, яка перевищує 50000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.

Суд встановив, що між сторонами 24.10.2023 укладено договір купівлі-продажу квартири за яким позивач продав відповідачу належну йому квартиру. Відповідно до умов договору вартість квартири складає 365219,00 грн, що є більше ніж 50000,00 грн, отже розрахукнки за цим договором повинні були бути здійснені у спосіб визначений у пп.2 п.7 Положення №148.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату вартості квартири в повному розмірі і в порядку визначеному пп.2 п.7 Положення №148, позивач суду не надав.

Водночас, позивач визнав, що кошти які йому надійшли на рахунок 16.11.2023 у розмірі 349799,00 грн є коштами за квартиру по договору купівлі-продажу від 24.10.2023, які йому на картковий рахунок зарахував син відповідача.

Відтак, на підставі ч.1 ст.82 ЦПК України, суд визнає встановленою ту обставину, що відповідач здійснив часткову сплату позивачу коштів за квартиру, сплативши вартість квартири в розмірі 349799,00 грн, а тому станом на день розгляду справи розмір недоплати за договором купівлі-продажу від 24.10.2023 складає 15420,00 грн (365219,00 грн – 349799,00 грн).

Відповідно до ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд звертає увагу, що дефект волевиявлення сторони правочину може бути підставою для визнання його недійсним (ч.1 ст.215 ЦК України), однак законодавець не передбачив, що він є підставою для розірвання договору, така підстава також відсутня в укладеному договорі-купівлі продажу від 24.10.2023.

Відтак, суд не бере до уваги посилання позивача на ті обставини, що в час укладення договору купівлі-продажу від 24.10.2023 він перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із захворюванням, яке могло вплинути на здатність ним усвідомлювати значення своїх дій і могло свідчити про відсутність дійсної волі позивача на укладення цього договору.

Отже, підставою для розірвання договору є встановлення тієї обставини, що сторона договору вчинила істотне порушення умов договору. Підставами для розірвання договору також можуть бути передбачені законом та умовами договору.

Як вище встановив суд, умовами договору купівлі-продажу від 24.10.2023 не передбачено підстав для його розірвання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024, справа № 918/391/23У п.86-93 вирішуючи питання про встановлення істотного порушення умов договору, дійшла таких висновків, - «Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та відм13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.»

Як вище встановив суд, відповідачем не в повній мірі було виконано умови договору купівлі-продажу від 24.10.2023 в частині оплати за придбану квартиру.

Так суд встановив що в супереч п.2.1. кошти за квартиру були сплачені не до підписання цього договору а після його підписання – 16.11.2023 і не в повному обсязі, недоплата складає 15420,00 грн.

Отже, відповідач порушив умови договору купівлі-продажу від 24.10.2023 в частині оплати за ним.

Вирішуючи чи є істотним таке порушення, суд бере до уваги, що розмір недоплати становить лише 4,22% від загальної суми, яку мав сплатити відповідач позивачу за договором купівлі-продажу квартири від 24.10.2023.

На переконання суду недоотримання позивачем 4,22% від тієї суми на яку він розраховував продаючи квартиру, не може вважатися істотним порушенням умов договору купівлі-продажу.

Інших обставин, які є підставою для розірвання договору і які передбачені законом позивач не зазначає.

На підставі наведеного, покликання позивача на невчасну та неповну оплату відповідачем коштів за придбану квартиру, а також дефект волі позивача, у цьому конкретному випадку не можуть бути підставами для розірвання договору купівлі-продажу від 24.10.2023.

Додатково суд звертає увагу на положення ч.4 ст.653 ЦК України, відповідно до якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив вище, що в умовах договору купівлі-продажу від 24.10.2023 відсутні положення про те, що у разі розірвання цього договору, сторони зобов`язані повернути одна одній усе, що отримали від іншої сторони.

Відтак, навіть у разі розірвання судом договору купівлі-продажу від 24.10.2023, вимога позивача про повернення йому у власність квартири відчуженої за цим договором суперечитиме вимогам ч.4 ст.653 ЦК України і задоволенню не підлягатиме.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу від 24.10.2023 та повернення у власність квартири, що є предметом цього договору, є безпідставним і у його задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог то сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3667,19 грн необхідно залишити за позивачем.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, то зазначені нм витрати на правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про:

1)розірвання договору від 24.10.2023 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Олєйніковою О.В. і зареєстрований в реєстрі за №3322;

2)повернення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 .

Сплачений судовий збір у розмірі 3667,19 грн залишити за ОСОБА_1 .

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції, якщо таке рішення не було скасовано.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Оєйнікова Оксана Віталіївна ( АДРЕСА_5 )

Повне судове рішення складене 16.02.2026.

Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ