Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №945/1864/25 — Миколаївський апеляційний суд

16.02.26

22-ц/812/535/26

Справа № 945/1864/25 Головуюча у 1-й інстанції Черенкова Н. П.

Провадження № 22ц/812/535/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 лютого 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю

Фінансова компанія (далі ТОВ ФК) "Кредит- Капітал",

на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 9 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Черенкової Н. П. у місті Миколаєві о 9 годині 00 хвилині зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 41 382 грн 37 коп. заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 4 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2453407 про надання кредитних коштів на суму 15 000 грн строком на 30 днів до 3 січня 2021 року, зі сплатою одноразової комісії у розмірі 10% від суми кредиту тобто 1 500 грн, процентної ставки 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування в межах строку кредиту, та із застосуванням стандартної (базової) ставки у 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом 60 днів, після закінчення строку кредитування у разі невиконання зобов`язань або у якості процентів передбачених ст. 625 ЦК України. Договір підписано позичальницею за допомогою електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.

За укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором позивачем 14 травня 2021 року набуто право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги № 68-мл, у зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх обов`язків.

На момент звернення до суду внаслідок невиконання зобов`язань позичальницею, як боржницею, до ТОВ ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги про стягнення з неї заборгованості, в тому числі, за тілом кредиту в розмірі 9 691 грн 35 коп. і процентами за користування кредитом в сумі 31 691 грн 02 коп., а всього на загальну суму 41 382 грн 37 коп.

Одночасно позивач звернувся з клопотанням про витребування доказів належності відповідачці платіжної картки та зарахування грошових коштів за наданим кредитом.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2025 справу передано на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва за правилами підсудності.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 вересня 2025 року за позовом відкрито провадження та справу прийнято до розгляду.

У листопаді 2025 року позивач звернувся з клопотанням, в якому підтримав позовні вимоги та просив про розгляд справи за відсутності його представника.

У відзиві на позовну заяву відповідачка, діючи через свого представника ОСОБА_2 , вважала її вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із невідповідності розрахунку боргу умовам договору, за якими кредит нею отримано строком на 30 днів, а банком списана комісія за пролонгацію та проценти нараховано до 25 квітня 2021 року, в той час як договором передбачено максимальну можливість збільшення строку кредитування на 25 днів та максимальний розмір комісії 2 700 грн. Крім того позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про намір позичальниці здійснити пролонгацію договору та сплатити комісію, замість сплати коштів на погашення кредиту. Вважала, що первісний кредитор всупереч положень Закону України «Про споживче кредитування», які діяли на час укладення кредитного договору, не здійснював погашення простроченої заборгованості тіла кредиту у першу чергу, а спрямовував їх на сплату комісії. До того ж первісним кредитором, який самостійно змінив умови договору, не направлено позичальниці повідомлення із пропозицією про зміну строку кредитування.

Вважала, що первісний кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом лише за період з 4 грудня 2020 року по 2 січня 2021 року включно, та за наведеного погодилась з позовними вимогами в частині 1 226 грн.

Виклала заперечення щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, посилалась на відповідну судову практику.

У відповіді на відзив позивач спростував доводи відповідачки, зазначивши, що умовами кредитного договору передбачено умови і строк нарахування процентів та пролонгацію користування кредитом, яка здійснювалась виключно з ініціативи відповідачки, яка була обізнана щодо умов договору.

Вказував, що з урахуванням здійснених позичальницею погашень кредиту у сумі 5 308 грн 65 коп. заборгованість за тілом кредиту становить 9 691 грн 35 коп., а не 1 226 грн , як зазначено відповідачкою, та наданий нею розрахунок не відповідає фактично здійсненим нею погашенням.

Наголошував щодо необхідності врахування усіх втрат які здійснені позивачем на отримання правничої допомоги. Надав детальний розрахунок заборгованості.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 9 грудня 2025 року позов ТОВ «Кредит-Капітал» задоволено частково, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 1 226 грн заборгованості за договором № 2453407 від 4 грудня 2020 року. Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції з урахуванням встановлених у справі обставин виходив з наявності підстав для стягнення заборгованості за наданим відповідачкою розрахунком в межах строку кредиту.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення його прав, ухваленим рішенням та те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати з ухваленням нового про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що місцевим судом неправильно розтлумачено положення кредитного договору щодо його пролонгації та права нараховувати комісію за таку пролонгацію, здійснену шляхом внесення відповідного платежу який безумовно засвідчує бажання позичальниці продовжити строк користування або повернення кредиту та положення якого позичальниці були відомі.

За наведеного вважав, що твердження про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами звернення позичальниці з вимогою про продовження строку кредитування не відповідає істині.

Зауважував, що твердження про можливість максимального збільшення строку кредитування на 25 днів та обмеження максимального розміру комісії на суму в 2 700 грн є некоректним тлумачення положень договору з огляду на їх зміст, яким не обмежено кредитора у кількості пролонгацій кредитного договору, а наданий відповідачкою розрахунок свідчить насамперед про визнання нею позовних вимог товариства шляхом внесення коштів на оплату кредитної заборгованості.

Зазначав, що нарахування комісії не суперечить змісту укладеного з позичальницею договору, як одноразової під час видачі кредиту так і нарахованої під час здійснення пролонгації кредиту, та з такими умовами позичальниця погодилась підписавши договір.

Посилався на відповідну судову практику.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 16 та 30 січня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначається, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Аналогічні положення містять статі 626, 628 ЦК України, де ще передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що 4 грудня 2020 року, після заповнення анкети-заяви на кредит №2453407 та здійснення ідентифікації, між ТОВ «Мілоан» та позичальницею ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2453407 на суму 15 000 грн строком на 30 днів, тобто до 3 січня 2021 року (а.с.22-26зв), з оплатою при видачі кредиту одноразової комісії у розмірі 10% на суму 1 500 грн відповідно до пункту 1.5.1. цього договору.

За користування кредитними коштами сторонами узгоджена сплата процентів: за належного виконання зобов`язань або у разі пролонгації договору відповідно до пунктів 1.5.2., 2.2.1. та 2.2.3., 2.3.1. за фіксованою ставкою 1,25% в день від суми фактичного залишку кредиту; а також у випадку прострочення виконання зобов`язання строком на 60 днів або подальше неправомірне використання кредитних коштів в порядку статті 625 ЦК України за положеннями пунктів 1.6., 2.2.3. цього договору за стандартною базовою ставкою за кожен день користування кредитом у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту.

Порядок пролонгації договору, якою передбачено додатковий період правомірного використання позичальником кредитних коштів з нарахування та виплатою процентів за фіксованою ставкою в розмірі 1,25% на день, визначено сторонами у пунктах 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 договору, та з обов`язковою сплатою комісії на початку строку пролонгації за вибором позичальника: якщо на строк 3х днів, то зі сплатою комісії в розмірі 3% від поточного залишку кредиту; якщо на 7 днів, то зі сплатою комісії 7%; і на 15 днів – відповідно комісією в розмірі 10%. Після сплати комісії та пролонгації договору на відповідний строк передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п.1.5.1-1.5.2, 1.6 договору відповідно.

Таким чином, аналізуючи умови договору кредиту, слід дійти висновку, що сторони уклали між собою електронний кредитний договір строком правомірного використання позичальницею кредитних коштів на 30 днів, в період дії якого та до його закінчення позичальниця повинна повернути кредитору тіло кредиту, проценти за ставкою 1.25% на день та одноразовою комісією в розмірі 10% за видачу кредиту. Тобто на момент закінчення 30ти-денного строку у позичальниці не повинно бути боргу за отриманим кредитом.

Одночасно позичальницею, за власною волею та в необмежену кількість разів, може бути продовжено строк дії кредиту шляхом його пролонгації на 3, 7 чи 15 днів зі сплатою відповідного розміру одноразової комісії на початку підтвердження свого волевиявлення за узгодженими умовами договору та сплатою відповідних сум за тілом кредиту та процентами.

Тому, у випадку пролонгації строку за використання кредитних коштів кредитором нараховуються проценти в фіксованому розмірі 1.25% на день протягом обраного позичальницею строку: протягом 3х днів, 7ми чи 15ти днів .

В подальшому, при недотриманні строку повернення узгоджених сум або несвоєчасної пролонгації у позичальниці виникає прострочення виконання зобов`язання, за яким кредитором нараховуються прострочені проценти за стандартною ставкою в розмірі 5% строком на 60 днів, по закінченню яких сторони узгодили нарахування процентів в тому ж розмірі відповідно до статті 625 ЦК України в якості відповідальності позичальниці за порушення грошового зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Отже, такі умови узгоджені відповідачкою, що підтверджено довідкою про ідентифікацію акцепту договору позичальницею, який нею підписано за допомогою одноразового ідентифікатора W18272 (а.с.26зв), та не оспорений в судовому порядку.

На виконання умов цього договору, 4 грудня 2020 року ТОВ «Мілоан» перераховано за платіжним дорученням 34662883 15 000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк» (а.с.27).

З детального розрахунку кредитної заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачкою, після отримання кредитних коштів, одноразова комісія в розмірі 1 500 грн не сплачена та не здійснена сплата жодного платежу за період використання кредитних коштів до 2 січня 2020 року, в тому числі не сплачені нараховані проценти за користування кредитом (а.с.92-93).

2 січня 2021 року позичальницею здійснена сплата суми в розмірі 2 887 грн, замість сплати усіх сум за кредитом, які складали загальну суму в розмірі 22 125 грн.

За такого та враховуючи закінчення строку кредиту, позичальницею в передостанній день строку кредиту здійснено платіж в розмірі 2887 грн, а не в обумовленому розмірі за строком кредиту, що за обраним нею алгоритмом програми свідчить про волевиявлення відповідачки сплатити лише частково суму кредиту та процентів в розмірах 750 грн та 1387грн, а також 5% одноразової комісії від залишку кредиту в розмірі 750 грн з наміром здійснити пролонгацію строку кредиту на 7 днів.

Тому сума здійсненого позичальницею платежу 2 січня 2021 року та невиконання нею протягом строку кредиту до 3 січня 2020 року обов`язків зі своєчасного повернення тіла кредиту, процентів та одноразової комісії, скоріше є підтвердженням волі позичальниці з пролонгації строку кредиту, а не про належне виконання нею обов`язків договору та небажання пролонгації строку кредиту. За такого доводи представника відповідачки про відсутність підстав для врахування пролонгації договору суперечать наданим та дослідженим письмовим доказам.

Отже, враховуючи строк кредиту, який повинен був закінчитися 3 січня 2021 року та його пролонгацію на 7 днів, позичальницею 10 січня 2021 року, тобто рівно через 7 днів здійснено наступний платіж на загальну суму 2 819 грн, з яких 5% від суми залишку складало 712 грн, проценти в розмірі 1 395 грн і тіло кредиту 712 грн. Таким чином відповідачкою продовжено строк дії договору до 17 січня 2021 року.

В подальшому нею здійснено внесення платежів в такі ж рівні та передбачені умовами договору проміжки строку пролонгації зі сплатою сум, які відповідають 5%, 3% та 10% одноразової комісії від поточного залишку кредиту на день внесення платежу, та які відповідають обраному строку пролонгації на 7, 3 та 15 днів. Тому на день закінчення попередньо пролонгованого позичальницею строку або за день до закінчення цього строку нею внесені наступні платежі за відповідним алгоритмом пролонгації, таким чином відповідачкою пролонговано строк кредиту до 24 лютого 2021 року.

За наведеного доводи представника відповідачки про одноразову можливість пролонгації договору відповідно на 3, 7 чи 15 днів, які в цілому не можуть перевищувати 25 днів, суперечать, як умовам узгодженого сторонами договору, так і діям самої позичальниці, яка їх вчиняла у відповідності до цих умов, а саме вносивши платежі у розмірах та строках, які відповідають частковій сплаті тіла та процентів з одночасним обранням розміру комісії та відповідного їй строку пролонгації договору, внаслідок чого обраний позичальницею строк пролонгації не може бути пов`язаний з самовільним розподілом кредитором внесеного нею платежу на відповідні суми погашення, так як узгоджуються з наступним строком пролонгації та внесення обсягу платежу, визначеного особисто позичальницею.

Тому ці доводи представника відповідачки не відповідають принципу «заборони суперечливої поведінки», коли попередні дії позичальниці суперечать її та її представника обраній правової позиції в суді першої інстанції, а отже не можуть бути враховані на її користь в якості обґрунтування заперечень проти пред`явлених до неї позовних вимог.

Таким чином, відповідно до умов договору з визначеним ним строком кредиту та строком його пролонгації, та з огляду на внесені позичальницею платежі на погашення, станом на 24 лютого 2021 року у неї утворилася заборгованість в загальному розмірі 12 308 грн 17 коп., яка складається з: 9 691 грн 35 коп. тіла кредиту та 2 616 грн 82 коп. процентів, нарахованих за фіксованою ставкою 1.25%.

В подальшому, починаючи з 25 лютого 2021 року відповідачка продовжила користуватися наданими за кредитним договором грошами, не здійснила дій щодо їх погашення, не вчинила дій з приводу нової пролонгації договору, внаслідок чого кредитором нараховані прострочені проценти строком на 60т днів, до 25 квітня 2021 року на загальну суму в розмірі 29 074 грн 20 коп. та виходячи із стандартної ставки в розмірі 5% відповідно до узгоджених сторонами умов договору, викладених в пунктах 1.6, 2.2.3.

Отже, загальна сума невиконаного зобов`язання нарахована ТОВ «Мілоан», виходячи зі строку кредиту, пролонгації строку кредиту та прострочення виконання зобов`язання строком на 60т днів, на загальну суму в розмірі 41 382 грн 37 коп.

Ця сума позичальницею не погашена та передана ТОВ «Мілоан» 14 травня 2021 року за договором про відступлення прав вимоги № 68-МЛ, за яким позивач набув права вимоги за кредитним договором укладеним ТОВ «Мілоан» з ОСОБА_1 (а.с.29зв-35).

Не отримавши погашення, новий кредитор звернувся до суду з позовом, який задоволено судом частково, лише в частині боргу за період строку кредиту, визначеного за положеннями пункту 1.4.

Обставини, встановлені судом першої інстанції стосовно порядку укладення кредитного договору, отримання за ним позичальницею кредитних коштів, строки та розміри внесених на погашення цього кредиту платежів, сторонами не оспорюються та не є предметом апеляційного перегляду за поданою кредитором апеляційною скаргою.

В той же час, позивачем заперечуються висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення суми боргу в період пролонгації строку кредиту та процентів за період прострочення виконання обов`язків.

З такими доводами позивача колегія суддів вважає за можливе погодитися, виходячи із узгоджених умов договору, укладеного між сторонами, якими передбачено, як можливість пролонгації строку кредиту за відповідною сплатою позичальницею платежів та особистому визначенні нею пролонгованого строку, так і можливість кредитора протягом 60ти днів нараховувати прострочені проценти, а в подальшому і проценти в порядку статті 625 ЦК України.

Втім, за встановленими судами обставинами справи, які не оспорюються її учасниками, позичальницею у строк кредиту до 3 січня 2021 року зобов`язання не виконані та здійснені дії, направлені на пролонгацію цього строку до 24 лютого 2021 року, після чого за фактичним користуванням кредитними коштами у неї наступили наслідки, пов`язані з простроченням обов`язків за умовами договору та стали підставою для нарахування кредитором прострочених процентів за стандартною процентною ставкою.

Отже, наслідком невиконання позичальницею умов договору та несплати нею процентів за користування кредитом стали пролонгація його строку та сплата комісії за надану послугу з пролонгації відповідно до узгоджених умов.

При тому місцевий суд під час ухвалення рішення не звернув увагу, на те що детальний розрахунок кредитної заборгованості наданий позивачем проведений зі ставок та періодів нарахувань у відповідності до умов договору, внаслідок чого підстави для додаткового зарахування в рахунок їх сплати коштів сплачених відповідачкою у вигляді комісії - відсутні, як відсутні і підстави для обмеження періоду їх нарахування первісним терміном надання кредитних коштів, визначеним 30 днями, у зв`язку із застосованою пролонгацією дії кредитного договору та з огляду на положення пункту 2.2.3 договору щодо можливості нарахування процентів за користування кредитними коштами до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Також не є обґрунтованими висновки суду першої інстанції, а посилання відповідачки слушними, стосовно обмеження періоду нарахування процентів у межах строку надання кредиту, з огляду на строк надання кредитних коштів та положення договору про те, що такі проценти за вибором кредитора можуть бути нараховані як прострочені, так і у якості передбачених статтею 625 ЦК України.

Тому підстави для застосування правової позиції ВПВС, викладеної у постанові від 5 квітня 2023 року по справі 910/4518/16 відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зменшення суми заборгованості обґрунтованими, внаслідок чого вимоги скарги підлягають задоволенню, а рішення суду зміні у відповідності до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України. Позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача 41 382 грн 37 коп., яка складається з 9 691 грн 35 коп. заборгованості за тілом кредиту та 31 691 грн 02 коп. – за поточними та простроченими процентами за користування кредитом.

У зв`язку зі зміною судового рішення, слід його змінити і в частині розподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України, які складаються із судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. При тому, враховуючи межі поданої апеляційної скарги відсутні підстави для зміни рішення суду в частині розподілу витрат, понесених на правову допомогу позивачем.

Також, виходячи із обсягу задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3 633 грн 60 коп. судового збору, який сплачено позивачем за апеляційний перегляд судового рішення.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 9 грудня 2025 року змінити, зазначивши про задоволення позову ТОВ ФК «Кредит-Капітал».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором №2453407 від 4 грудня 2020 року заборгованість в загальній сумі 41 382 грн 37 коп., яка складається з: 9 691 грн 35 коп. заборгованості за тілом кредиту та 31 691 грн 02 коп. – за поточними та простроченими процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 422 грн 40 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правову допомогу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 633 грн 60 коп. судових витрат за апеляційний перегляд.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова