Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №462/9912/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/9912/25 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 33/811/165/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 07 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 07.01.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на три роки з оплатним вилученням транспортного засобу марки ACURA модель MDX, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривні.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 01.12.2025 р. о 08 годині 59 хвилин на вул. І. Виговського, 47 у м. Львові керував транспортним засобом марки ACURA MDX, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість, виражене тремтіння пальців в рук, порушення мови) від проходження огляду у встановленому законом порядку в медичному закладі категорично відмовився, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, при цьому зазначає, що працівники поліції його не відстороняли від керування транспортним засобом, що на переконання апелянта свідчить про відсутність ознак наркотичного сп`яніння. Також вказує, що прийняте судове рішення є передчасним, оскільки ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на постанову суду, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Більше того, ОСОБА_1 зазначає. що судом необґрунтовано застосовано стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки транспортний засіб ACURA MDX, номерний знак НОМЕР_1 не належить йому на праві власності, власником транспортного засобу є ОСОБА_2 ..

Також апелянтом в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, при цьому зазначає, що не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи, у зв`язку з тим, що є інвалідом ІІ групи та постійно проходить лікування від отриманих під час бойових дій травм, не мав можливості вчасно дізнатися про результати розгляду справи, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження.

На апеляційний розгляд ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не прибув та про причини неявки не повідомив, що у відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи № 462/9912/25 та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Вважаю, доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №528450 від 01.12.2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.1), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини, зокрема обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, озвучення працівниками поліції причин зупинки транспортного засобу, виявлених ознак наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі в присутності працівників поліції, на що ОСОБА_1 відмовився (а.с.3), направленням ОСОБА_1 до медичного закладу від 01.12.2025 року, яким засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляд на стан сп`яніння в медичному закладі (а.с.2), постановою Залізничного районного суду м.Львова від 18.11.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає надуманими мотиви відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки останньому з боку працівників поліції була висловлена законна вимога, за невиконання якої законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року оплатне вилучення транспортного засобу може бути допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6 ст.121, ч.2 та 3 ст.130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ACURA MDX власником є ОСОБА_2 , д.н.з. НОМЕР_2 , тобто ОСОБА_1 станом на час розгляду справи місцевим судом та на час апеляційного розгляду не був власником вилученого транспортного засобу.

А тому виходячи з наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, а саме на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Залізничного районного суду м.Львова від 22 грудня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП в частині накладеного адміністративного стягнення змінити.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.