Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №688/3100/25 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 15 лютого 2026 р.

Справа: №688/3100/25

Суддя: Козачук С. В.

Справа 688/3100/25

№ 2-а/688/1/26

Рішення

Іменем України

16 лютого 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Чупрової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка адміністративну справу за позовом адвоката Васильченка Володимира Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

03.07.2025 адвокат Васильченко В.О. в системі «Електронний суд» звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та поновлення строку на звернення із позовною заявою до суду.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 . 07.11.2024 у місті Києві працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою перевірки військово-облікового документу було зупинено ОСОБА_1 . Останній за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 пред`явив його шляхом ознайомлення з актуалізованою інформацією про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у мобільному застосунку «Резерв+», а також надав паспорт для встановлення його особи. Однак, останніми було повідомлено, що потрібно здійснити ще деяку звірку даних, у зв`язку із чим його доставлять до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що й було зроблено невідкладно. Цього ж дня, близько обіду ОСОБА_1 зателефонував з ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 та повідомив, що його доставили туди для звірки даних, але фактично жодної інформації не звіряли, а повідомили, що з його документами все в порядку і він зараз проходитиме медичну комісію, яка оцінить його придатність до військової служби, та як йому повідомили, відразу після цього його планують відправити до збірного пункту, а потім до військової частини для проходження військової служби. На прохання матері уважно дивитися, які документи він підписує, ОСОБА_1 повідомив, щоб остання не хвилювалася, бо жодних документів він не підписував і не буде підписувати взагалі. 08.11.2024 ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , а після проходження навчання був направлений до військової частини НОМЕР_1 , а для подальшого проходження військової служби направлений до військової частини НОМЕР_2 , де з 31.12.2024 перебував на військовій службі. З 04.01.2025 ОСОБА_1 за наказами командира військової частини брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а з 14.02.2024 за результатами службового розслідування останнього важають зниклим безвісти за особливих обставин.

У зв`язку з наведеним, 14.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_2 було вручено сповіщення сім`ї від 14.02.2025 року №34 про зникнення безвісти її сина ОСОБА_1 . Через декілька місяців по тому, у зв`язку з неможливістю фактичного отримання грошового забезпечення військовослужбовця (використання платіжної картки в банкоматі, через її блокування) та з метою отримання відповідних роз`яснень щодо цього та з інших правових питань Мовчан Н.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася за правовою допомогою. В ході надання останньої було встановлено, що в Єдиному реєстрі боржників міститься інформація про наявність у Деснянському ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) виконавчого провадження №77139703 за категорією стягнення у справах про адміністративні правопорушення (крім безпеки дорожнього руху), а відповідний документ виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки про отримання будь-яких документів з ІНФОРМАЦІЯ_3 07.11.2024 ОСОБА_1 не повідомляв, а також вказував, що жодних документів під час перебування у ньому не підписував, то з метою отримання відповідних документів та інформації було надіслано ряд адвокатських запитів.

На адвокатський запит про надання інформації та копій документів, необхідних для надання правової допомоги ОСОБА_1 Деснянським відділом державної

виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління

Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 20.05.2025 було відмовлено у наданні будь-якої інформації по виконавчому провадженню №77139703. ІНФОРМАЦІЯ_2 також не було надано жодних документів. Водночас листом повідомлено, що 07.11.2024 у присутності ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_6 відбувся розгляд справи №276 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, за результатами чого постановою №276 його притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 25500 гривень.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбувся без забезпечення права особи на захист, з позбавленням ОСОБА_1 будь-якої можливості скористатися юридичною допомогою адвоката, оскільки останній не тільки не мав достатнього часу для підготовки свого захисту, а й через невідкладно розпочату процедуру призову на військову службу під час мобілізації, останній не мав навіть мінімального часу аби обрати собі захисника. Приймаючи оскаржувану постанову уповноважений суб`єкт ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв не у спосіб визначений законом та без дотримання принципу справедливого розгляду. Відразу розпочата після доставлення 07.11.2024 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 процедура його мобілізації, позбавлення його можливості скористатися правовою допомогою, та подальше його перебування на військовій службі вже з 08.11.2024 в сукупності об`єктивно унеможливили оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Крім вказаного, при винесенні оскаржуваної постанови щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП не було встановлено та не доведено події і складу адміністративного правопорушення, відтак справу вирішено із грубими порушеннями чинного законодавства.

07.11.2024 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 із дійсним військово-обліковим документом, пройшов у ІНФОРМАЦІЯ_6 цього ж дня медичний огляд для визначення придатності до військової служби, передумовою чого є обов`язкова наявність в особи дійсного військово-облікового документу із актуальною інформацією, яка відповідає даним, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки він є одним із документів, що посвідчують особу та статус військовозобов`язаного. Крім того, цього ж дня позивач пройшов перевірку на наявність підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що також передбачає необхідність мати при собі сааме дійсний військово-обліковий документ. З наведенного слідує, що окрім того, що у ОСОБА_1 на момент його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 був дійсний військово-обліковий документ, ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та

резервістів, мав можливість та вчинив передбачені законом заходи для самостійної актуалізації військово-облікових даних позивача, оскільки невідкладно мобілізував позивача, який вже з 08.11.2024 проходив військову службу.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за

ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суперечить закону, оскільки на момент

винесення оскаржуваної постанови існували обставини, що згідно Примітки до статті

210 КУпАП виключають застосування положень статей 210, 210-1 цього Кодексу.

А тому, просить суд поновити строк на звернення із позовом до суду та скасувати постанову №276 по справі про адміністративне правопорушення від 07.11.2024, винесену відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення стягнення у виді штрафу у сумі 25500 грн; закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Позиції учасників справи

Представник позивача Васильченко В.О. в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, у якому просив розгляд справи провести у його та позивача відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив не подав, хоча про час, день та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відпрвлення.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 дану справу для розгляду передано судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Цідик А.Ю.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07.07.2025 заяву судді Цідик А.Ю. про самовідвід задоволено, справу передано до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку, визначеному ст.31 КАС України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 справу передано для розгляду судді Козачук С.В.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.07.2025 відкрито провадження у справі, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію постанови №276 по справі про адміністративне правопорушення від 07.11.2024, винесеної відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн., призначено судовий о 15 год 00 хв 17.07.2025, який у зв`язку із ненадходженням витребуваних документів відкладався до 11 год 00 хв 24.09.2025 та 13 го 00 хв 28.10.2025.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2025 за клопотанням представника позивача Васильченка В.О. витребувано у Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірену копію виконавчого документа у виконавчому провадженні №77139703, а саме постанови по справі про адміністративне правопорушення №276 від 07.11.2024, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з чим розгляд справи відкладено до 11 год 00 хв 27.11.2025, який через неявку учасників справи та за клопотанням представника позивача відкладався до 09 год 30 хв 15.12.2025, 09 год 00 хв 19.01.2026 та 10 хв 30 хв 16.02.2026.

05.02.2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Васильченко В.О. в системі «Електронний суд» подав додаткові пояснення, у яких вказав, що під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП не забезпечено об`єктивне з`ясування обставин справи, не встановлено та не доведено події і складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи в його вчиненні, а саме: диспозиція статті 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів - до норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідач, описуючи об`єктивну сторону правопорушення визначає, що позивач у встановлений законом термін, а саме з 18.05.2024 до 16.07.2024, та у визначений законом спосіб не уточнив свої облікові дані, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію. При цьому зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що на переконання відповідача діяння позивача свідчать про порушення ним виключно вимог абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Частина 3 стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» в редакції станом на момент винесення оскаржуваної постанови, передбачала обов`язок громадян під час мобілізації з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовомурезерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України– за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві службицивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Абзац 7 цієї частини встановлює обов`язок інших військовозобов`язаних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Вказані норми набрали чинності з 18.05.2024 з набранням чинності Законом України № 3633-ІX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким, серед іншого, статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» викладено в новій редакції.

Отже, вимоги абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачають обов`язок військовозобов`язаного, яким є позивач, уточнити свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною РадоюУкраїни.

Як відомо, Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російсько їфедерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено загальну мобілізацію, яка неодноразово указами Президента України продовжувалась та триває по цей час.

У період з 18.05.2024 по день складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, Президент України видавав лише укази про продовження строку загальної мобілізації, які не є указом про оголошення мобілізації (таким на сьогоднішній день є виключно Указ Президента України №65/2022 від24.02.2022, інших указів Президента України про оголошення мобілізації за період з 18.05.2024 не існує). Крім того, станом на 24.02.2022 стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачала обов`язку інших військовозобов`язаних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнювати свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Отже, в період з 18.05.2024 по дату складення оскаржуваної постанови позивач не міг порушити законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме вимоги абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Крім того, не вбачається жодних доказів про те, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання облікових даних позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, як і не надано доказів щодо обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо таких даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП. А тому, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Із постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за №276 від 07.11.2024 слідує, що громадянин ОСОБА_1 , задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) якого зазначено АДРЕСА_2 , у встановлений законом термін, а саме з 18.05.2024 до 16.07.2024, та у визначений законом спосіб не уточнив свої облікові дані, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абзац 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 25500 грн.

Представник позивача – адвокат Васильченко В.О., вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, діючи в інтересах ОСОБА_1 , 03.07.2025 в системі «Електронний суд» звернувся до суду з даним позовом.

Застосовані норми права, оцінка доказів та висновки суду

Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

З позовної заяви та доданих документів вбачається, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості в строк передбачений чинним законодавством оскаржити постанову від 07.11.2024, оскільки був мобілізований та з 08.11.2024 проходив навчання а в подальшому військову службу.

Приймаючи до уваги обставини, викладені представником позивача на обґрунтування пропущеного строку звернення до суду та категорію спору, в якому заявлене клопотання про його поновлення, на підставі вищевказаних законодавчих норм, суд дійшов висновку визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненні під час особливого періоду.

Згідно примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби,мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Суд вважає, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не забезпечено об`єктивне з`ясування обставин справи, не встановлено та не доведено події і складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини ОСОБА_1 в його вчиненні. У оскаржуваній постанові не зазначено (не розкрито) які саме облікові дані не уточнив ОСОБА_1 . Крім того, не враховано наявності обставин, що виключають застосування положень зазначеної норми.

З матеріалів справи слідує, що 07.11.2024 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де пройшов цього ж дня медичний огляд для визначення придатності до військової служби, передумовою чого є обов`язкова наявність в особи дійсного військово-облікового документу із актуальною інформацією, яка відповідає даним, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки він є одним із документів, що посвідчує статус військовозобов`язаного.

Крім того, цього ж дня позивач пройшов перевірку на наявність підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що також передбачає необхідність мати при собі саме дійсний військово-обліковий документ.

Таким чином, з наведеного слідує, що окрім того, що у ОСОБА_1 на момент його

доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 був дійсний військово-обліковий документ, ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та

резервістів (ст.ст. 5, 8, 9, 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр

призовників, військовозобов`язаних та резервістів») також мав можливість вчинити передбачені законом заходи для самостійної актуалізації військово-облікових даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи і отримав всі необхідні для нього відомості, оскільки невідкладно мобілізував позивача, який вже з 08.11.2024 ніс військову службу.

За приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 5, ст.ст. 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

В той же час, відповідачем не надано доказів вчинення ним дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону № 1951-VIII, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, а також відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В той же час у резолютивній частині оскаржуваної постанови відсутнє зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, за вчинення якого накладається адміністративне стягнення, що є порушенням вимог ст. 283 КУпАП та не надає суду можливості достеменно визначити норму за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно статей 23, 24 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і за вчинення адміністративних правопорушень, як адміністративне стягнення може застосовуватись штраф. Відповідно до статті 27 КУпАП, штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

За санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачено накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, розмір штрафу передбачений санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП (як і санкціями будь-яких інших норм КУпАП, що передбачають накладення штрафу) визначається не в гривнях, а встановлений у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

При винесенні оскаржуваної постанови було застосовано санкцію, що не передбачена нормою КУпАП, за якою позивача було притягнуто до відповідальності, а саме постановлено накласти на позивача штраф «у сумі 25500 гривень», що суперечить положенням статей 24, 27, ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідач, не подавши до суду відзиву та належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також постанова про притягнення до адміністративної відповідальності складена без дотримання вимог ст. 283 КУпАП, з якої неможливо достеменно встановити норму за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

На підставі ч. 3 ст. 210-1, ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 268-269, 271, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Поновити строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин.

Позов адвоката Васильченка Володимира Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 276 від 07 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua