Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №510/1805/25 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/661/26

Справа № 510/1805/25

16 лютого 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (дідусь позивача), після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За час життя, ОСОБА_4 зробив особисте розпорядження на випадок своєї смерті – заповіт від 25 січня 2000 року, за яким заповів усе належне йому майно своїй донці (матері позивача) ОСОБА_5 .

В свою чергу, ОСОБА_5 у строк визначений ст. 1270 ЦК України, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 05 липня 2013 року, до складу якого увійшли грошові внески та компенсаційні виплати.

Раніше, 21 серпня 2007 року ОСОБА_5 на підставі ст. 1261 ЦК України отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та успадкувала частку зазначеної вище квартири після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом із тим, завершити процедуру прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 та отримати свідоцтво про право на спадщину, до складу якої увійшло право власності на частку зазначеної вище квартири ОСОБА_5 не встигла, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, при зверненні позивача до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, у видачі свідоцтва йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що й стало підставою для звернення до суду.

Позивач у судове засідання не з`явився, від його представника – адвоката Златі Н.С. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, направили до суду заяви про визнання позову, в яких також просили розглянути справу за їх відсутності.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , яка є бабусею позивача (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 19 грудня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 334).

Після смерті ОСОБА_6 , її донька ОСОБА_5 , успадкувала 1/2 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 серпня 2007 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 2038.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є дідусем позивача (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 12 червня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 127).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За час життя, ОСОБА_4 зробив особисте розпорядження на випадок своєї смерті – заповіт від 25 січня 2000 року, за яким заповів усе належне йому майно своїй донці (матері позивача) ОСОБА_5 .

В свою чергу, ОСОБА_5 у строк визначений ст. 1270 ЦК України, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 05 липня 2013 року, до складу якого увійшли грошові внески та компенсаційні виплати.

Разом із тим, завершити процедуру прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 та отримати свідоцтво про право на спадщину на частку зазначеної вище квартири ОСОБА_5 не встигла, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частиною 1 ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Отже, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

За життя, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті особистого розпорядження не залишила, тому спадкування здійснюється за законом.

Позивач (син спадкодавця) та відповідачі по справі (діти спадкодавця), входять до кола першої черги спадкоємців за законом.

З інформаційної довідки № 82880002 від 14 жовтня 2025 року зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), судом встановлено про відсутність спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Разом із тим, позивач, на час відкриття спадщини, проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданими письмовими поясненнями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 18 серпня 2025 року.

Отже, позивач прийняв спадщину у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідачі ніяких дій з прийняття спадщини не вчинили, не заперечують проти прийняття спадщини позивачем, про що свідчать їх заяви про визнання позовних вимог.

Однак, при зверненні позивача до державної нотаріальної контори, у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, про що видано відповідну постанову.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом із тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, що визначено ч. 5 ст. 1268 ЦК України

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав суду копії документів, які підтверджують право власності та видавалися на ім`я померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а відсутність оригіналів правовстановлюючих документів не позбавляє спадкоємця оформити своє право на спадщину, що передбачено ч. 3 ст. 1296 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та не викликають у суду жодних сумнівів.Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству, а тому мають бути задоволені.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у своїй заяві позивач просив залишити судові витрати за ним, питання про стягнення судових витрат з відповідачів судом не розглядалось.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 58, 76, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова