Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №522/19169/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19169/25-Е

Провадження № 2/522/1169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

10 лютого 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у якій позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 ..

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 27 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання по справі призначено на 06 жовтня 2025 року.

У підготовче засідання, призначене на 06 жовтня 2025 року учасники справи – не з`явилися. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено підготовчий розгляд справи на 10.11.2025 року у зв`язку із відсутністю відомостей про належне сповіщення відповідача про дату, час та місце судового розгляду.

Підготовче засідання по справі, призначене на 11 листопада 2025 року не відбулося у зв`язку із оголошенням у місті Одесі сигналу «Повітряна тривога», що підтверджується довідкою. Наступне підготовче засідання призначено на 10 грудня 2025 року.

У підготовче засідання, призначене на 10 грудня 2025 року учасники справи – не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 10 лютого 2025 року.

Повістка на 10 лютого 2025 року двічі направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, один із яких повернутий до суду із відміткою: закінчення встановленого терміну зберігання», інший із відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою».

10 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача – адвоката Хроменкова Володимира Сергійовича надійшла заява про розгляд справи без участі, у якій заявник, зокрема, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

У підготовче засідання, призначене на 10 лютого 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити заочний розгляд справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

05 серпня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на Регіональній товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №1/98-00318, за яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила 478/1000 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний договір було зареєстровано ОМБТІ та РОН 10 серпня 1998 року за №589, стр.96 кн.286 пр., що підтверджується відповідною відміткою на договорі.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.08.2025 року №441057746, відомості про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 в реєстрі – відсутні.

У довідці про зареєстрованих у житловому приміщення/будинку осіб від 25.07.2025 року №Т1-176923-ф/о вказано, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований, зокрема, ОСОБА_2 .

У позовній заяві позивачка зазначає про те, що відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з серпня 2015 року.

На підтвердження вказаної обставини, позивачкою було подано копію акту про непроживання особи за місцем реєстрації від 01.08.2025 року, що складений особами, які проживають за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та який засвідчений головою ОСББ «ДІГТЯРНА-3», зі змісту якого вбачається, що починаючи з 16 серпня 2015 року ОСОБА_2 фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім житлового приміщенні, право користування яким належить ОСОБА_2 , останньому належить право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП від 27.08.2025 року №441057542.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно зі статтею 65ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089 св 19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).

Надані позивачем докази підтверджують факт того, ОСОБА_2 відсутній у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 у строк, що перевищує шість місяців.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що існують обставини, за яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутньою особою понад шість місяців – надано не було.

Тому, враховуючи той факт, що відповідач відсутній за місцем реєстрації у строк, що перевищує шість місяців, а реєстрація такої особи за зазначеною адресою перешкоджає позивачеві у повній мірі реалізувати свої права як власника нерухомого майна, беручи до уваги те, що відповідачеві на праві приватної власності належить інший об`єкт нерухомого майна, а тому, визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням не призведе до порушення права відповідача на мирне володіння житлом, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 лютого 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.