Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №521/20178/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__________

Справа №521/20178/25

Пр. №2/521/1649/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Жулего М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування арешту нерухомого майна,

встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі-Хаджибейський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), посилаючись на те, що у вересні 2025 року вона звернулась до приватного нотаріуса з метою оформлення заповіту, де їй стало відомо про обтяження №51510945 (арешт) на квартиру АДРЕСА_1 (номер об`єкту в РПВН-10506590, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна -3199722451100), зареєстроване 27 червня 2007 року на підставі постанови державного виконавця Другої державної виконавчої служби у Малиновському району від 25 червня 2007 року.

Зазначила, що квартира АДРЕСА_1 належить їй на праві власності на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2004 року (справа № 2-9403/2004), тому вона є одноособовим власником даної квартири, в який зареєстрована та проживає на теперішній час.

Вказувала, що нею з державного нотаріального архіву було отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 червня 2007 року, якою на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2007 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.

Також, з відповіді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року їй стало відомо, що 25 травня 2007 року в рамках цивільної справи №2-2043/2009 про відшкодування шкоди в наслідок ДТП, в який відповідачем по справі був її колишній чоловік ОСОБА_2 , винесено ухвалу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.

17 вересня 2002 року шлюб між нею та ОСОБА_2 був розірваний, тому на момент накладання арешту на майно, її колишній чоловік не мав ні яких майнових відношень до квартири АДРЕСА_1 .

Зі слів знайомих, їй відомо, що ОСОБА_2 , помер.

Стверджувала, що оскільки вона не була стороною у справі №2-2043/2009 про відшкодування шкоди в наслідок ДТП, в рамках якої було накладено арешт на її майно, то вона не мала можливості захистити свої права власника, оскільки їй не було відомо про накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.

Згідно відповіді Хаджибейського ВДВС у м. Одесі матеріали виконавчого провадження в рамках якого було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , знищені.

Посилаючись на порушення своїх прав, як власника нерухомого майна, позивачка просила суд скасувати обтяження у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 (номер об`єкту в РПВН 10506590; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна – 3199722451100), яка належить їй на праві власності на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2004 року, що був зареєстрований 27 червня 2007 року 16:04:52, реєстраційний номер обтяження №51410945 реєстратором Черненко А.В., Коноплянсьтка сільська рада Березівського району Одеської області на підставі постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси від 25 червня 2007 року

Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче провадження (а.с. 34).

Ухвалою суду від 22 січня 2026року по справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (а.с. 50).

Позивачка та її представник, діюча на підставі договору про надання правничої допомоги від 24 вересня 2025 року, в судове засідання не з`явилися, надали заяву про підтримання позовних вимог та просили суд розглянути справу за їх відсутності (а.с.26-27,29,30,31,32,37).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.40,46).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, тому при ухваленні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2004 року (справа № 2-9403/2004) квартира АДРЕСА_1 (а.с.20-21).

18 квітня 2005 року право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН (а.с. 19).

18 серпня 2025 року право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано Державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав та відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2026 року №2332996 (а.с.18).

Отже, позивачка з 2004 року є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до 17 вересня 2002 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

17 вересня 2002 року шлюб між ними був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.13).

З змісту позову вбачається, що ОСОБА_2 , помер.

Встановлено, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа №2-2043/2009 про відшкодування шкоди в наслідок ДТП, відповідачем в який був ОСОБА_2 .

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2007 року в рамках цивільної справи №2-2043/2009 було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачці, яка не була стороною у справі (а.с.25).

Встановлено, що позивачкаОСОБА_1 не має можливості нотаріально посвідчити заповіт на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки на підставі постанови державного виконавця Другої державної виконавчої служби у Малиновському району від 25 червня 2007 року та на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2007 року накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2004 року (справа № 2-9403/2004),

Згідно відповіді Малиновського ВДВС у м. Одесі матеріали виконавчого провадження в рамках якого було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , знищені (а.с.).

Оскільки матеріали виконавчого провадження в рамках якого було накладено арешт на майно позивачки, знищені, то у останньої не має можливості реалізувати свої права власника.

Відповідно до ст. 1 першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, кожна сторона має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, тому вказаним арештом порушуються права позивача, як власника належного йому майна на розпорядження цим майном.

Отже, внаслідок накладення арешту (заборони) на нерухоме майно позивач на сьогоднішній день позбавлений можливості реалізувати свої права власника.

Таким чином, наявність арешту, накладеного на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2007 року та постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси від 25 червня 2007 року на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на праві власності на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2004 року (справа № 2-9403/2004), порушує права останньої, як власника квартири.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх відповідне задоволення.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 1211,20 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с. 4).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 317, 321, 391 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування арешту нерухомого майна – задовольнити.

Арешт на квартиру АДРЕСА_1 (номер об`єкту в РПВН 10506590; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна – 3199722451100), яка належить на праві власності на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2004 року ОСОБА_1 , що був зареєстрований 27 червня 2007 року 16:04:52, реєстраційний номер обтяження №51410945 реєстратором Черненко Альоною Володимирівною, Коноплянська сільська рада Березівського району Одеської області на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2007 року та постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі від 25 червня 2007 року – скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда