Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №504/5370/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/5370/25

Номер провадження 3/504/99/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області А.Ф. Сафарова, розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце роботи не зазначено, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2025 до Доброславського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 520014 від 22.11.2025, складеного інспектором 2 взводу 4 роти 2 бат. УПП в Одеській області Резніковим Л.В. вбачається, що ОСОБА_1 21.11.2025 о 22:20 год. в с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 44Б, керувала ТЗ з основами (з урахуванням технічної описки - ознаками) сп`яніння (тремтіння рук, запах алкоголю, поведінка не відповідає обстановці) від проходження освідування на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась, відмова зафіксована на ПВР. Своїми діями ОСОБА_1 допустила порушення заборони керування транспортними засобами з ознаками алкогольного сп`яніння, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Слаблюк В.М. провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, просив закрити. Так, у письмовому клопотанні адвокат Слаблюк В.М. зазначив, що в матеріалах адміністративної справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а справа підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного. Захисник зазначив, що працівниками поліції грубо порушено Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року. Працівниками поліції фактично не було виявлено жодних ознак алкогольного сп`яніння у водія; будь-які ознаки алкогольного сп`яніння не повідомлялися; у протоколі про адміністративне правопорушення такі не відповідають дійсності; перший та другий примірник акту огляду не складався та водієві не вручався. Сукупність наведених обставин свідчить про істотне порушення встановленої процедури проведення перевірки на стан алкогольного сп`яніння. Як уже зазначалося вище, у зв`язку з відсутністю будь-яких встановлених та виявлених ознак алкогольного сп`яніння, підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не виникли. Водночас поліцейські фактично були спровоковані на ініціювання проведення такої перевірки. Так, з моменту прибуття екіпажу патрульної поліції учасники дорожньо транспортної пригоди неодноразово підходили до поліцейських та наполягали на проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 повідомляє, що алкогольних напоїв не вживала, перебуває у пригніченому психоемоційному стані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на неї чиниться психологічний тиск з боку інших учасників події, які кричать, оскорбляють її, звинувачують та наполягають на проведенні огляду. Захисник просив врахувати, що ініціатива щодо проведення огляду фактично не виходила від поліцейського, а внаслідок стресу, панічного стану та емоційного напруження його підзахисна фізично не може пройти перевірку шляхом продування приладу (час на відео — 23:23). У ході спілкування з поліцейським ОСОБА_1 неодноразово зазначала, що не розуміє підстав, з яких поліцейський намагається ініціювати проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Фактично поліцейський своїми діями провокував ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за відсутності передбачених законом підстав та фактично змусив її відмовитися від проходження такого огляду. Відтак, формальна відмова від проходження огляду у даному випадку не може розглядатися як склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки вона була спровокована неправомірними діями з боку самих поліцейських і не супроводжувалась жодними достовірними доказами наявності стану алкогольного сп`яніння. Захисник просив звернути увагу суду на психоемоційний стан його підзахисної. Як убачається з відеозаписів із бодікамер поліцейських, ОСОБА_1 неодноразово повідомляла про те, що перебуває у пригніченому психоемоційному стані, зазначала про наявність істеричної реакції та сильного емоційного напруження. Такий стан був зумовлений, зокрема, дорожньо-транспортною пригодою, а також тривалим психологічним тиском, який здійснювався на неї як з боку інших учасників ДТП, так і з боку поліцейських. Із відеозаписів чітко вбачається агресивна та зневажлива поведінка учасників ДТП щодо ОСОБА_1 , підвищення голосу, звинувачення та емоційний тиск, що об`єктивно впливало на її психічний стан. У сукупності такі обставини призвели до зниження здатності особи адекватно сприймати ситуацію, правильно оцінювати свої дії та усвідомлювати можливі правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За таких обставин поведінка ОСОБА_1 , у тому числі її відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, була зумовлена не усвідомленим небажанням виконувати вимоги поліцейських, а її психоемоційним станом, спричиненим дорожньо-транспортною пригодою та посиленим психологічним тиском з боку інших осіб. Таким чином, зазначена відмова носила формальний та ситуаційно зумовлений характер, була наслідком гострої стресової реакції та зовнішнього психологічного впливу, а отже не може розцінюватися як свідома, добровільна та умисна відмова у розумінні норм законодавства. Всі факти у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. За таких обставин, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України

Дослідивши і проаналізувавши вказані матеріали, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.

За змістом ст. 245 КУпАП, суд зобов`язаний всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП доведена та підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 520014 від 22.11.2025;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.11.2025;

- відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, в ході дослідження якого знайшли підтвердження викладені у фабулі протоколу обставини, зокрема зафіксовано, що за результатом дорожньо-транспортної пригоди, у якій автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійснив зіткнення з іншими припаркованими вздовж узбіччя чотирма автомобілями на місце прибув екіпаж поліції. Водій транспортного засобу ОСОБА_1 в ході спілкування із поліцейськими неодноразово повідомляла, що через обстановку, що склалася перебуває у стресовому стані у зв`язку з тиском, що здійснюється власниками постраждалих автомобілів. Впродовж всього часу відеофіксації події було встановлено неодноразові пропозиції поліцейських водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, посилаючись на наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, зокрема відповідно до трекінгу часу ПВР474872 на 01:06:45 було зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 про наявність у неї запаху алкоголю. ОСОБА_1 категорично заперечувала вживання алкоголю, повідомила, що викликала адвоката та без його присутності нічого не буде проходити, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовлялась, не заперечувала своєї вини у скоєнні ДТП, посилалась, що причиною аварії стало колесо, яке вибухнуло та її почало заносити в правий бік. Водію ОСОБА_1 поліцейськими неодноразово та протягом тривалого часу роз`яснювалися наслідки відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведення якого для учасників ДТП є обов`язковим, роз`яснено права та обов`язки особи. За перебігом значного часу відмова водійки від проходження огляду була впевненою та не зумовленою емоційним станом як на початку фіксації.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно положень ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Відповідно до ст. 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

За результатом дослідження відеозапису події, долученого до матеріалів справи, знайшли своє підтвердження обставини, викладені у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Так, зокрема було встановлено, що на місці ДТП дійсно склалася нестабільна обстановка, пов`язана з конфліктом, який склався між ОСОБА_1 та прибувшими на місце власниками пошкоджених автомобілів. Суд погоджується, що дорожньо-транспортна пригода дійсно приводить до стресового стану. Однак, поведінка водія ОСОБА_1 була імпульсивною, моментами агресивною. Проти дій та пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була негативно налаштованою, категорично відмовлялась. Після повідомлення ознак алкогольного сп`яніння, роз`яснення порядку проходження огляду, наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 продовжувала відмовлятись від проходження огляду та відмова була зафіксована працівниками поліції.

Надані суду докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини справи.

За результатом повного, об`єктивного та всебічного розгляду матеріалів справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вина ОСОБА_1 у вчинені вказаного порушення є доведеною, кваліфікація дій за ч.1 ст. 130 КУпАП є вірною.

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, що мали місце під час вчинення адміністративних правопорушень та після такого не встановлено.

Суддя при накладенні стягнення враховує характер вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважає необхідним застосувати до останньої адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 25, 27, 33-35, 38, 40-1, 130,п.7 ст. 247, 283, 284 ч.1 п.1, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з приписами ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

З реквізитами для сплати штрафу та судового збору можна ознайомитись за посиланнями на офіційний веб портал «Судова влада України» https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/ .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. Ф. Сафарова