Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №462/574/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/574/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2026 року м. Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце праці: ОВ «Львівський бронетанковий завод», проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухилилась від виконання нею батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, оскільки у помешканні, де проживають діти, антисанітарні умови проживання, розкидані речі, присутній посторонній запах, не встановлені спальні та навчальні місця для дітей, так як простір зайнятий зайвими речима, що може становити загрозу для життя дітей. Своїми діями

ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у невиконанні нею батьківських обов`язків щодо дітей заперечила, пояснила, що їхнє житло складається із двох кімнат сімейного типу у гуртожитку, де проживають вона, двоє дітей та її мама. Спальні місця у дітей наявні, молодша донька спить поки що з нею, старша донька має своє окреме спальне місце, крім того у дітей є стіл та все необхідне навчальне приладдя, однак з огляду на невеликий житловий простір, доньки все ж організували його з розрахунку, що старша донька використовує стіл для навчання, який є у кімнаті, а молодша розташовується за столом в кухні. Із чоловіком хоч і перебувають у шлюбі, однак останній з ними не проживає, лише інколи приходить, із вихованням дітей їй не допомагає належним чином, між ними часто виникають конфліктні ситуації. Просить врахувати суд, що має проблеми зі здоров`ям, при цьому працює, діти знаходяться на її вихованні, саме вона займається приготуванням їжі, навчальним процесом дітей, допомагає їм із підготовкою ними домашніх завдань, тому викладені у протоколі обставини не відповідають дійсності.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП, визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що формує норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за цією статтею обов`язковим є посилання на спеціальні норми законодавства, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Отже, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків що стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки диспозиція ст. 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями150,180 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991року, № 789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Отже, диспозиція вказаної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання обов`язків. За наведеного вбачається, що для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд повинен з`ясувати, які саме обов`язки не були нею виконані, в чому саме це проявилося та якими доказами це підтверджено.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 212305 від 14.01.2026 інкримінується ОСОБА_1 не виконання покладених на неї батьківських обов`язків стосовно дітей, що проявилось у відсутності в останніх спальних та навчальних місць, у квартирі присутній сторонній запах та не прибрано.

Поруч з цим, вивчивши матеріали справи, будь-яких доказів на підтвердження наведеного вище (пояснення свідків, фотофіксація з місця події) суду не представлено.

Однак в той же час слід звернути увагу на те, що на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП долучено копію заяви

ОСОБА_4 від 07.01.2026, її письмові пояснення та електронний рапорт реєстрації повідомлення зі служби 102 від 07.01.2026, зі змісту яких вбачається, що виклик поліцейських здійснювався ОСОБА_5 (бабусею дітей) за фактом домашнього насильства з боку зятя ОСОБА_6 .

Згідно рапорта інспектора ювенальної превенції ВП ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 14.01.2026, вбачається, що під час проведення перевірки даного звернення опитано

гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_2 , та встановлено, що гр. ОСОБА_6 в ході виховного процесу вчинив домашнє насильство, а саме нецензурно виражався, вдарив кулаком по столі, поводив себе агресивно стосовно дочки, що знайшло своє підтвердження під час з`ясування обставин та з приводу чого складено протокол за ст. 173-2 КУпАП на гр. ОСОБА_7 , водночас під час здійснення виходу на місце проживання ОСОБА_8 разом із дітьми, обстеження житлових умов для дітей, виявлено антисанітарні умови проживання, з приводу чого складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо гр. ОСОБА_1 .

За наведеного, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, на переконання суду, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатніми підставами для висновку про те, що особа як матір неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ухиляється чи не виконує покладені на неї обов`язки по вихованню дітей, а відтак наявність в її діях ознак адміністративного правопорушення за ч. 1ст. 184 КУпАП, з огляду на те, що окрім викладених у протоколі відомостей, матеріали справи не містять жодних інших доказів на їх підтвердження, а наявні у справі матеріали стосуються саме події домашнього насильства, вчиненого батьком

ОСОБА_6 щодо доньки ОСОБА_2 , що не мають жодного доказового значення щодо невиконання матір`ю обов`язків, визначених ст. 150 СК України щодо дітей.

До протоколу про адміністративне правопорушення, будь яких інших належних та допустимих доказів, визначених ст. 251 КУпАП, які б вказували беззаперечно саме на повне невиконання або ухилення від виконання особою, покладених на неї ст. 150 СК України, обов`язків, тобто на винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому їй адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 1ст. 184 КУпАП, не долучено, у судовому засіданні сукупності належних та допустимих доказів в розумінні ст.251 КУпАП за фактом не забезпечення ОСОБА_1 необхідних умов проживання та потреб дітей також не здобуто.

Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності ж до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з огляду на те, що під час судового розгляду справи не встановлено належних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 283 , 284 КУпАП, суддя, -

постановив:

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв?язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 462/574/26.

Суддя Б.М. Гедз