Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №348/2132/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/2132/25

Провадження № 22-ц/4808/186/26

Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р. С.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Кузнєцов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» на заочне рішення Надвірнянського районного суду від 27 листопада 2025 року, ухвалене в складі судді Солодовнікова Р.С.у м. Надвірній, повний текст якого складено 27 листопада 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне Товариство «Креді Агріколь Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 17.03.2021 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» був укладений Кредитний договір № 5/2551024, на підставі якого позичальнику відкрито поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 90 000,00 гривень строком на 72 місяці – з 17.03.2021 по 16.03.2027.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценту винагороду (проценти) щомісячно, в розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Кредитним договором, а також комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Кредитного договору.

Пунктом 1.4 Кредитного договору встановлено, що всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Кредитного договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умовах страхування життя позичальника (надалі Правила), які є невід`ємною частиною Кредитного договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua agricole.ua/storage/files/pravila-svoboda-22.pdf).

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти і комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості, сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісій в день повернення кредиту.

Вказував, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі. Однак, відповідач порушував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

18.12.2024 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» укладено Договір про відступлення права вимоги № 5-2024.

Згідно Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги 20.12.2024 відбулося відступлення прав вимоги за Кредитним договором № 5/2551024 від 17.03.2021, що був укладений між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору відступлення ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Відповідно до п. 1.1.5 Договору відступлення визначено термін «Право вимоги», що означає всі права первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті сум заборгованості за кредитними договорами, строк платежу за якими настав та/або права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Таким чином, позивач має законні підстави нараховувати та стягувати проценти та комісію відповідно до умов Кредитного договору.

Позивач 24.07.2025 направив відповідачу вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії. Однак, така залишилася без виконання.

Зазначає, що загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором № 5/2551024 від 17.03.2021 відповідно до розрахунків заборгованості становить 198 314,85 гривень, та складається із: заборгованості за тілом кредиту – 72 947,21 гривень; заборгованості за процентами за користування кредитом – 38 652,64 гривень; заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості 86 715,00 гривень.

Вказує, що відповідач погашав заборгованість за Кредитним договором відповідно до п. 2.2 Договору включно з комісією за обслуговування кредитної заборгованості, здійснюючи таким чином конклюдентні дії.

Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 5/2551024 від 17.03.2021 в сумі 198 314,85 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 72 947,21 гривень; заборгованості за процентами за користування кредитом – 38 652,64 гривень; заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості 86 715,00 гривень, а також витрати за сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 27 листопада 2025 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за Кредитним договором № 5/2551024 від 17.03.2021 в розмірі 86 219,85 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1053,17 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» подало апеляційну скаргу. Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що суд безпідставно відмовив позивачу у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості і зарахував сплачену комісію в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Зазначає, що укладаючи кредитний договір, позичальник (відповідач) підтвердив, що умови договору йому зрозумілі, з Правилами він ознайомлений, приймає їх та погоджується, з тарифами банку ознайомлений і згідний.

Матеріалами справи містять копію паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, із зазначенням дати, яким він погодив перелік послуг, в т.ч. за які передбачено оплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Сума комісії була включена в загальні витрати за кредитом.

Також перелік послуг, зазначений в п. 1.3.2 Кредитного договору, за які нараховується комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості, чітко визначений умовами Кредитного договору та співпадає з переліком послуг, зазначеним в паспорті споживчого кредиту.

Якщо б відповідач до підписання Кредитного договору вважав будь-які умови кредитування, зазначені в паспорті споживчого кредиту, несправедливими, він міг відмовитися від підписання Кредитного договору та отримання кредитних коштів банку.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов Кредитного договору та у подальшому виконував його умови, Банком було надано всю необхідну інформацію щодо переліку послуг, про умови надання послуг із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

Вказує, що сплата комісії передбачена за ті послуги, які не підпадають під положення статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» щодо безоплатності надання, а тому вони належать до загальних обґрунтованих витрат за споживчим кредитом відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 1.3.2 Кредитного договору сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Кредитного договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашання заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Тобто, комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості, встановлена п. 1.3.2 Кредитного договору, включає послуги, що виходять за межі безоплатного інформування, передбаченого частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а саме, за надання відповідної інформації через дистанційні системи обслуговування.

А підписанням Кредитного договору відповідач фактично замовив отримання від банку послуг, перелік яких був погоджений з відповідачем до підписання Кредитного договору.

Відтак відсутні підстави для визнання нікчемним зазначеного положення Кредитного договору.

Заборгованість відповідача за комісійною винагородою за обслуговування кредитної заборгованості є значною за рахунок того, що п. 1.6 Правил встановлена черговість виконання зобов`язань за Кредитним договором. Так, оскільки заборгованість за комісією фактично погашається в останню чергу, після виникнення простроченої заборгованості за Кредитним договором відбувається накопичення заборгованості за комісією при одночасному зменшенні заборгованості за кредитом та процентами.

Просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду від 27.11.2025 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник апелянта – Кононов І.К. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Відповідач та представник третьої особи – АТ «Креді Агріколь Банк» в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності неприбулих учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.03.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено Кредитний договір № 5/2551024, на підставі якого позичальнику відкрито поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 (а.с. 7).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 90 000,00 гривень строком на 72 місяці – з 17.03.2021 по 16.03.2027 (включно).

Згідно п. 1.3 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценту винагороду (проценти) щомісячно, в розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Кредитним договором, а також комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Кредитного договору.

Пунктом 1.4 Кредитного договору встановлено, що всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Кредитного договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умовах страхування життя позичальника (надалі Правила), які є невід`ємною частиною Кредитного договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua agricole.ua/storage/files/pravila-svoboda-22.pdf).

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти і комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості, сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісій в день повернення кредиту.

Перерахування кредитних коштів у розмірі 90 000,00 грн. на рахунок відповідача підтверджується копією платіжної інструкції № 35781635-1 від 17.03.2021 (а.с. 9 (зворот)).

З наданих позивачем письмових доказів, зокрема, виписки за кредитним договором за період з 17.03.2021 по 20.12.2024 (а.с. 15-30) вбачається, що відповідач частково вносив кошти на повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, не дотримуючись при цьому погодженого з банком графіку платежів по кредиту, у зв`язку з чим, станом на 20.12.2024 заборгованість за кредитним договором становила 176979,90 грн., яка складалась із: строкової заборгованості за тілом кредиту – 43369,44 грн., простроченої заборгованості за тілом кредиту – 29577,77 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом – 91,18 грн., заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом – 32031,51 грн., заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 2115 грн.; простроченої заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 69795 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, проведеним АТ «Креді Агріколь Банк» (а.с. 14).

18.12.2024 між АТ «Креді Агріколь Банк» як первісним кредитором та ТОВ ФК «Брайт-К» як новим кредитором укладено Договір про відступлення права вимоги № 5-2024 (а.с. 34-41).

Відповідно до Реєстру вимог № 1 від 20.12.2024, який є Додатком № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 5-2024 від 18.12.2024, позивач ТОВ ФК «Брайт-К» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 5/2551024 від 17.03.2021 в розмірі 176979,90 грн. (а.с. 42-47).

08.04.2025 ТОВ ФК «Брайт-К» направив відповідачу ОСОБА_1 повідомлення за вих. № 6146 про наявність простроченої заборгованості за кредитом та необхідність її погашення (а.с. 31, 33).

24.07.2025 ТОВ ФК «Брайт-К» направив відповідачу ОСОБА_1 письмову вимогу за вих. № 6990 про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, в якій позивач повідомив про укладення договору про відступлення права вимоги і просив усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість за договором в розмірі 198314,85 грн. (а.с. 32, 33(зворот)), яка відповідачем не виконана.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено укладення між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору. А також укладення договору про відступлення права вимоги за цим договором між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ ФК «Брайт-К».

Первісний кредитор свої зобов`язання за договорами виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти у розмірі та на умовах, встановлених договорами. Відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором повністю не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основними зобов`язанням. За наданими розрахунками ОСОБА_1 за період з 17.02.2021 до 17.07.2025 сплатив на погашення тіла кредиту 17052,79 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту у сумі 72 947,21 (90000-17052,79) грн. є доведеною та підтвердженою матеріалами справи, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Також відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за процентами. Суд погодився із наведеним розрахунком і вважав доведеною заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 17.03.2021 по 24.07.2025 року в сумі 38652,64 грн.

Разом з тим, перевіряючи вимоги про стягнення з відповідача суми за комісією, суд прийшов до висновку, що нарахована щомісячна комісія вважається несправедливою і порушує вимоги закону, оскільки такі послуги банку за законом повинні надаватися безоплатно, а відтак, вказаний пункт кредитного договору є нікчемним. У зв`язку з цим, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача щомісячної комісії в сумі 86 715 грн. А кошти, сплачені відповідачем у вигляді комісій, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами. Тому суд зменшив заборгованість відповідача за процентами на суму фактично здійснених ним платежів — 25 380 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія» Брайт-К» підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 5/2551024 від 17.03.2021 в загальному розмірі 86 219,85 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту 72 947,21 грн. та заборгованості по відсотках за період з 17.03.2021 по 24.07.2025 в сумі 13 272,64 грн. (38652,64 - 25 380,00).

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягнув з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в сумі 1053,17 грн.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною першою ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до змісту статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з аналізу наведених норм права та матеріалів справи, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Матеріалами справи доводиться факт укладення кредитного договору між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , неналежне виконання останнім як позичальником кредитних зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, а також правомірність переходу права вимоги від первісного кредитора до нового (позивача в цій справі), у зв`язку з чим суд обґрунтовано стягнув заборгованість по тілу кредиту та вважав правомірним нарахування відсотків у визначеному розмірі.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що суд безпідставно відмовив позивачу у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості і зарахував сплачену комісію в рахунок погашення заборгованості за процентами, колегія суддів враховує наступне.

За положеннями частини першої статті 203 ЦК України під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що: «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що: «Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності».

У справі, що переглядається, в п. 1.3.2 Кредитного договору № 5/2551024 від 17.03.2021 сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашання заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

Оскільки банком встановлено щомісячну плату за послуги, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались кредитором відповідачу частіше, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що положення пункту 1.3.2 Кредитного договору № 5/2551024 від 17.03.2021, яким передбачено сплату позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 Договору, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такі ж висновки викладено в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) зі схожими правовідносинами за участю цього ж позивача та третьої особи.

Відповідно, суд правомірно здійснив перерахунок заборгованості відповідача, зарахувавши сплачену комісію в рахунок погашення заборгованості за процентами.

За вказаних обставин, немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, оскільки таке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.

Розподіл судових витрат між сторонами визначено у відповідності зі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки рішення суду першої інстанції не змінюється та не скасовується, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Згідно вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» залишити без задоволення.

Заочне рішення Надвірнянського районного суду від 27 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.А. Девляшевський

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 16 лютого 2026 року.