Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №938/1232/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/1232/25

Провадження № 22-ц/4808/214/26

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Луганської В. М., Томин О. О.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Верховинського районного суду від 13 листопада 2025 року, у складі судді Бучинського А. Б., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1162-9767 від 27.02.2023 в розмірі 24000,00 грн, що складається з заборгованості за кредитом - 4800,00 грн та заборгованості за нарахованими процентами - 19200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 27.02.2023 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1162-9767 шляхом його підписання електронним підписом. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 4800,00 грн, строк кредитування – 300 днів, базовий період – 10 днів; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка –3,00% за кожен день користування Кредитом. Відповідач, всупереч умовам кредитного договору, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов договору банку не надавав, у зв`язку з чим станом на 04.08.2025 утворилася заборгованість на загальну суму 47 760,00 грн, з яких 4 800,00 грн заборгованість за кредитом, 42 960,00 грн прострочена заборгованість за процентами. Позивачем застосовано до позичальника програму лояльності та частково списано заборгованість за кредитом на суму 23 760,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 000 грн.

Рішенням Верховинського районного суду від 13 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1162-9767 від 27.02.2023 в сумі 9600 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТФІНАНС» судовий збір пропорційно задоволеної частини позовних вимог в сумі 968, 96 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Кожушко В. О. подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

27.02.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1162-9767. Відповідно до п. 4.8 кредитного договору строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 23.12.2023. Строк договору є рівним строку кредитування.

Зазначає, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.1. кредитного договору ) в строк договору (згідно п. 4.8. Договору), що погоджений між сторонами.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору.

ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Вважає, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу.

Зазначає, що п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вбачається, що товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та 10.1. Договору) протягом строку договору (згідно п. 4.8. Договору), що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальної суми заборгованості за кредитним договором № 1162-9767 від 27.02.2023 в розмірі 24 000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 4 800,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 19 200,00 грн та 2 422,40 грн судового збору, та покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

ОСОБА_1 правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, на користь позивача слід стягнути 9600,00 грн заборгованості за кредитним договором, що складається з 4 800,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 4 800,00 грн процентів за користування кредитом, які суд зменшив внаслідок дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, з огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У справі, яка переглядається, судом правильно встановлено, що 27.02.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1162-9767 продукту «CreditKasa», відповідно до умов якого позивач (як кредитодавець) надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 4800,00 грн; строк кредитування - 300 днів, дата повернення (виплати) Кредиту 23.12.2023; базовий період складає 10 днів; останній день базового періоду – 08.03.2023; стандартна % ставка –3,00% за кожен день користування Кредитом, за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промоставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою). Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором А3251.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту та листа АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі договору №1162-9767 від 27.02.2023, перераховано ОСОБА_1 за допомогою системи «LiqPay» на платіжну картку № НОМЕР_1 кредитні кошти на суму 4800,00 грн, номер транзакції 2230542436.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1162-9767 від 27.02.2023, станом на 04.08.2025 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість на загальну суму 47760,00грн, з яких 4800,00 заборгованість за тілом кредиту та 42960,00грн прострочена заборгованість за процентами. Заборгованість нарахована в межах строку кредитного договору, а саме з 27.02.2023 по 23.12.2023.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Так, суд першої інстанції встановив, що умови договору передбачають право на нарахування відсотків, а розрахунок позивача загалом відповідає його положенням. Водночас сума нарахованих відсотків у розмірі 42 960,00 грн, яка майже у дев`ять разів перевищує суму тіла кредиту, є надмірною. Навіть з урахуванням застосування програми лояльності та списання частини відсоткової заборгованості, залишок боргу у розмірі 19 200,00 грн, що у чотири рази перевищує суму основного зобов`язання, також є непропорційним.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно приписів ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 19 200,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 4 800 грн за договором кредитної лінії № 1162-9767 від 27.02.2023 наданого з метою задоволення особистих потреб позичальника, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати суми процентів, що в чотири рази перевищує суму кредиту.

З огляду на вказане та на засади справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення суми нарахованих відсотків до 4 800,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався та не відмовився від договору протягом чотирнадцяти днів, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговують на увагу. Відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення, а рішення Верховинського районного суду від 13 листопада 2025 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: В. М. Луганська

О. О. Томин