Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №347/880/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/880/25

Провадження № 22-ц/4808/173/26

Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Белей О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2025 року, ухвалене суддею Кіцулою Ю.С. в м. Косів, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позовні вимоги мотивувала тим, що разом із дочкою ОСОБА_3 є співвласниками у рівних частках квартири АДРЕСА_1 . Будучи співвласницею житлового приміщення, уклала з ОСОБА_2 договір оренди квартири від 09.04.2024 р., відповідно до якого передала у тимчасове користування орендарю вказану квартиру, а також майно, що знаходилось в квартирі, а саме: меблі та побутову техніку. Квартира передавалась орендарю з метою проживання однієї особи, строком на 4 місяці - з 09.04.2024 по 09.08.2024 року.

Договором встановлено права та обов`язки орендодавця, яка могла у присутності орендаря здійснювати перевірку дотримання порядку. Також договором були передбачені права та обов`язки орендаря: своєчасно здійснювати орендні платежі 7-го числа кожного місяця; утримувати приміщення, що орендується в охайному та справному стані; дбайливо ставитись до майна, що знаходиться у квартирі; усувати наслідки аварій, що стались з вини орендаря; дотримуватись правил протипожежної безпеки; здійснювати поточний ремонт квартири за згодою сторін; дотримуватись правил проживання у будинку, в якому знаходиться квартира; Безперешкодно допускати орендодавця до квартири з метою перевірки. Орендар зобов`язаний бережно ставитись до дивану в кімнаті, який на момент укладання договору був чистий, без плям і просідань, вартістю 2000 тисячі доларів, тумбочок в кухні і ванній кімнаті, витирати одразу розлиту воду. Здати квартиру при виселенні чистою.

Однак, 21 травня 2024 року відповідач залишила увімкненим змішувач води гігієнічного душу у санвузлі, в результаті чого було залито її квартиру, а також стелю підвального приміщення загального користування, яке розташоване під її квартирою.

Позивачка стверджувала, що факт залиття квартири відповідачка приховала і про це їй стало відомо тільки 24.05.2024 року від голови ОСББ «Молодіжна 36» Франчук О.Я., яка зателефонувала їй і залишила повідомлення у додатку «Вайбер».

Після отримання цієї інформації вона зателефонувала ОСОБА_2 для уточнення обставин. Відповідачка визнала свою провину та пообіцяла усунути наслідки залиття.

Приїхавши на квартиру, вона виявила, що залиття завдало значної шкоди її майну, а саме: паркетне покриття у коридорі було повністю зіпсоване, скручене, деревоволокниста плита під паркетом повністю мокра і здута, у кухні деревно-стружкова плита під лінолеумом також була мокра, а низ меблів здутий; у ванній кімнаті знаходились мокрі та брудні ковдра і покривала, які відповідач використовувала для збору води. Під диваном на кухні також було виявлено значну кількість води, яку позивачу довелось витирати самостійно. Окрім того, було забруднене покриття дивану та паркет у кімнаті.

Позивачка зазначила, що вода залишалась не витертою до 24.05.2024 р. До моменту залиття, що відбулося з вини відповідачки, її квартира була ошатна та придатна для комфортного проживання, а після цього квартира втратила презентабельний вигляд.

Стверджувала, що вона зазнала значного емоційного стресу внаслідок зазначених дій відповідачки. Постійне переживання через завдану шкоду викликаю у неї порушення сну, тривожний стан, плаксивість, головні болі, пригнічення, підняття артеріального тиску.

Згодом ОСОБА_2 почала відхиляти її телефонні дзвінки. Окрім того, їй стало відомо, що намокла стеля ще одного приміщення, яке знаходилося під її квартирою.

В період з 29 по 31 травня 2024 року внаслідок постійного стресу, викликаного діями відповідачки, у неї (позивачки) загострились урологічні проблеми, що стало підставою для звернення до лікарів та тримання відповідного призначення для лікування.

Окрім того, відповідач не здійснила оплату орендної плати та комунальних послуг, як це було обумовлено умовами договору оренди, згідно з якими такі платежі мали бути внесені 7 числа кожного місяця, тобто порушила взяті на себе зобов`язання.

Протягом двох тижнів ОСОБА_2 не допускала її до квартири, що завдало їй додаткового стресу, ускладнило стан здоров`я та порушило її права як власника квартири.

Таке ставлення до майна, навмисне псування речей та відсутність поваги до домовленостей завдало позивачці значного стресу, підсилили її емоційні страждання та негативно вплинули на стан здоров`я.

Відповідач категорично відмовилася надати будь-яку компенсацію та ще й почала вимагати від позивачки повернення коштів.

При цьому для встановлення реальної вартості відновлювального ремонту квартири вона 02.07.2024 звернулася до експертної установи - Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із відповідною заявою.

25.06.2024 року було складено акт про наслідки залиття житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 . На день обстеження комісія встановила, що причиною залиття квартири стало недбале поводження із запірною арматурою, що знаходиться у санвузлі.

Зазначала, що серед іншого, було принижено її честь і гідність, так як відповідач дозволила собі образливі висловлювання, зокрема обзивала її «невіруючою», «підлою», що викликало ще більші душевні страждання.

На фоні постійного стресу, викликаного ситуацією із залиттям квартири, її імунна система виснажилась, що призвело до зниження імунітету і підвищило сприятливість до інфекційних захворювань, що стало наслідком захворювання коронавірусною хворобою Covid-19. У результаті цього позивач змушена була пройти дороговартісний курс лікування, тому вона відмовитись від оцінки завданих збитків.

Окрім того, вона була госпіталізована в багатопрофільну ургентну лікарню для дообстеження та лікування, робила комп`ютерну томографію, УЗД серця, дороговартісні клінічні дослідження у приватних лабораторіях, здійснювала обстеження у пульмонолога, отоларинголога, гастроентеролога, імунолога, ревматолога.

Деякі обстеження виявилися надто дороговартісними, тому вона була змушена від них відмовитися.

Через стрес, викликаний залиттям квартири, нехтуванням відповідачкою мирного врегулювання конфлікту та її образливими висловлюваннями на адресу позивачки, стан її здоров`я продовжував погіршуватися. Стверджувала, що до цього часу вона не мала серцевих захворювань і не зверталась до кардіолога. Також через відсутність коштів призначені лікарями деякі препарати вона змушена була замінити дешевшими аналогами.

Все згадане вище спричинило значне погіршення фізичного та психоемоційного стану, що проявляється у: хронічній, вираженій задишці, яка є постійною, не дозволяє здійснювати фізичну активність та значно обмежує її мобільність; сильній загальній слабкості, унеможливлює ведення активного способу життя та навіть виконання звичайних побутових справ; неможливості повноцінно пересуватися по дому та на вулиці без значного дискомфорту, постійній потребі у медичному спостереженні та лікуванні, що створює не лише фінансовий, а й моральний тягар; страху за своє життя та здоров`я, невпевненості у майбутньому, оскільки наявні патологічні зміни є незворотними, а їх подальше погіршення неминуче відобразиться на якості життя позивача та рівні фізичних можливостей.

Крім того, зазначила, що протиправна поведінка відповідачки завдала їй значних моральних страждань і погіршила ще більше її емоційний стан, оскільки вона відчула порушення межі внутрішньої свободи та неповагу до своїх духовних цінностей. Образливі висловлювання та плітки з сусідами, невирішення ситуації завдали їй значних душевних страждань.

З огляду на тяжкість пережитих душевних страждань, емоційного виснаження, порушення соціальною життя та загрози здоров`ю, позивачка вважає справедливим і розумним визначити розмір моральної шкоди, завданої їй відповідачкою, у сумі 200 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 200 (двісті) гривень.

Рішення суд мотивував тим, що враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що пропорційною компенсацією моральних страждань позивачці є відшкодування їй відповідачкою спричиненої моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, що у повній мірі відповідатиме завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та свобод фізичної особи.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Зокрема, не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині безпідставного зменшення розміру компенсації моральної шкоди.

Вважає, що рішення підлягає зміні з таких підстав: 1) суд неправильно встановив фактичні обставини справи, безпідставно дійшовши висновку, що більшість її проблем зі здоров`ям пов`язані з «хронічними захворюваннями», хоча зазначені порушення виникли після залиття квартири та спричиненого ним тяжкого стресу; 2) суд неправильно оцінив докази медичного характеру, невірно пов`язавши її ускладнення зі станом «після COVID-19», не врахувавши, що саме залиття квартири та тривалий стрес стали причиною тяжкого перебігу захворювання та виникнення серцево-легеневих розладів, якими до цього часу вона не страждала; 3) суд безпідставно відкинув частину доказів, зокрема медичні документи та фіскальні чеки, зробивши помилкові припущення щодо їх належності та достовірності, всупереч вимогам ст. 77-81 ЦПК України; 4) суд неправильно визначив розмір моральної шкоди, не врахувавши реальних наслідків залиття квартири для її здоров`я, життя, повсякденного функціонування та тривалості моральних страждань, що суперечить критеріям, визначеним у постанові Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р.

Стверджує, що порушено її право на участь у судовому засіданні, оскільки вона завчасно подала до суду заяву про участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, однак ця заява не була розглянута до моменту підготовчого засідання і вона не була повідомлена про неможливість під`єднання без ухвали суду, тому вона вчасно під`єдналася до системи ВКЗ і понад 2,5 години перебувала в очікуванні, що підтверджується скріншотом екрану підключення, однак суд фактично позбавив її можливості взяти участь у засіданні. Заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду була розглянута судом 21 липня 2025 року, тобто більше ніж через півтора місяці після її подання і після проведення засідання, що є порушенням ст. 212 ЦПК України та принципу доступу до правосуддя. Зазначене процесуальне порушення обмежило її можливість надати усні пояснення та докази, що прямо вплинуло на визначення розміру моральної шкоди, істотно вплинуло на можливість викласти свої аргументи, надати пояснення та клопотання, що вважає грубим порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Вказує, що судом не досліджено під час розгляду справи докази у справі та критично оцінено надані нею докази.

Висновок суду про те, що він критично оцінює докази надані позивачем щодо стану здоров`я, оскільки більшість із них пов`язані з хронічними хворобами позивача вважає помилковим, не підтвердженим доказами та таким, що суперечить медичній документації, що є у справі.

Враховуючи науково підтверджені механізми впливу хронічного стресу на імунну систему, клінічні дані її захворювання та об`єктивні документи стаціонару, вважає, що вбачається чіткий причинно-наслідковий зв`язок між хронічним стресом, спричиненим діями відповідачки, та тяжким перебігом її третього захворювання на СOVID-19 у липні 2024 року. Отже, саме внаслідок хронічного стресу, спричиненого протиправною поведінкою відповідачки, її імунітет був істотно ослаблений, що зробило можливим тяжкий перебіг третього COVID-19, попри наявний імунний захист після попередніх двох інфекцій. Це повністю спростовує висновок суду першої інстанції про «відсутність зв`язку» та підтверджує, що її захворювання і його тяжкі наслідки не були випадковими або «звичайним перебігом хвороби», а стали результатом зовнішнього впливу - тривалого стресу, що призвело до ослабленням імунної системи.

Вказує, що суд у рішенні зазначив, що частина наданих нею доказів датована 2018 та 2023 роками і, на думку суду, події в цих документах відбулися "задовго до подій залиття квартири". На цій підставі суд критично оцінив їх значення. Вважає таку оцінку помилковою, оскільки ці документи не є доказами її захворювання до залиття, а навпаки, подані для підтвердження відсутності звернень до лікарів і відсутності будь-яких хронічних станів, що могли б вплинути на теперішній стан здоров`я, який виник саме після залиття квартири.

Зазначає, що суд першої інстанції відхилив фіскальні чеки на придбання ліків, вказавши, що в них «не зрозуміло хто здійснював оплату, оскільки в них не відображено реквізитів банківської картки/ідентифікуючих даних позивача». Такий висновок є юридично необґрунтованим та суперечить принципам доказування, оскільки законодавство не вимагає наявності ідентифікаційних даних покупця у фіскальному чеку, чеки подані у сукупності з медичними призначеннями, суд не мав підстав оцінювати чеки окремо від медичних документів, факт оплати ліків не зобов`язаний здійснювати саме позивач. Тому вважає, що відхиливши фіскальні чеки на придбання ліків, суд порушив ст. 12, 81 та 89 ЦПК України.

Вказує, що твердження суду про те, що деякі рецепти не містять інформації про те, кому вони призначалися та висновок суду про те, що він “позбавлений можливості встановити обставини”, є безпідставними, оскільки обставини встановлюються не через прізвище на чеку, а через: журнали призначень, консультації, картку амбулаторного пацієнта, зв`язок між симптомами та лікуванням, час виникнення симптомів після залиття квартири, а ці дані є у матеріалах справи. Тобто суд фактично відмовився оцінювати докази всупереч обов`язку, встановленому ст. 89-94 ЦПК України.

Вважає, що неправильна та упереджена оцінка судом доказів стану її здоров`я, підтверджується витягами з медичної картки, наданими суду. Усі її звернення до лікарів, обстеження та лікування розпочалися лише після залиття квартири, сильного стресу та переживань, спричинених діями відповідачки. Суд не врахував, що до моменту залиття її квартири 21 травня 2024 року вона не мала жодних захворювань легень чи серця, не перебувала на обліку, не отримувала лікування і не зверталася за медичною допомогою, не мала проблем із імунною, серцево-легеневою і травною системою, всі зазначені ускладнення розвинулися після перенесеного Covid-19, на який вона захворіла на фоні гострого стресу, викликаного знищенням її майна, відсутністю реагування відповідачки та образливими висловлюваннями відповідачки. Після перенесеного COVID-19 розвинулися значні структурні та функціональні порушення серцево-судинної системи, які мають прогресуючий характер та не піддаються терапії.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, повністю проігнорував електронні докази (скриншоти спілкування у месенджерах «Viber» та «Телеграм»), які підтверджують прямі образи та глумління відповідачки щодо її особи та релігійних переконань. Ненадання судом оцінки цьому доказу свідчить про порушення вимог ст. 89 ЦПК України та призвело до неповного дослідження обставин, що впливають на розмір компенсації.

Судом першої інстанції не було враховано висновки, викладені Касаційним цивільним судом Верховного суду у постанові по справі №0808/7199/2012 від 06.07.2022 року, на які вона посилалась у позові. У вказаній аналогічній справі суд визначив розмір моральної шкоди у 200 000 грн, що узгоджується з підходом ЄСПЛ до оцінки інтенсивності та тривалості страждань. Отже, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн є явно заниженим, таким, що не відповідає стандартам ЄСПЛ та європейській практиці оцінки нематеріальних втрат.

Суд, визначаючи розмір моральної шкоди, обмежився лише фактом пошкодження майна, не застосувавши положення п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення особистих немайнових прав, зокрема права на повагу до честі та гідності.

Вважає, що присуджена сума у 20 000 грн є явно заниженою та не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки не покриває навіть її витрат на лікування до 18 лютого 2025 року, які становили понад 66 788 грн, адже фактичні витрати набагато більші, бо нею не враховані у цю суму ні транспортні витрати, ні загально зміцнюючі препарати, ані протимігренні. Також сума порахована лише до 18.02.2025 року, а вона до цього часу приймає ліки. Не врахована глибина її душевних страждань, спричинених одночасно пошкодженням житла, погіршенням здоров`я та прямим приниженням її гідності.

Посилання суду першої інстанції на те, що розмір відшкодування моральної шкоди «не має призводити до безпідставного збагачення» є необґрунтованим та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки фактичний рівень витрат свідчить не про «збагачення», а про вимушені витрати для збереження життя.

Також апелянт вважає за необхідне долучити до апеляційної скарги фотознімки упаковок медичних препаратів, які вона приймає після подання позовної заяви та до цього часу. Ці упаковки були збережені нею саме для підтвердження фактичного обсягу лікування, яке вона змушена проходити постійно у зв`язку зі стійким погіршенням стану здоров`я. Надані фотографії демонструють реальну кількість і тривалість використання лікарських засобів, необхідних їй щоденно, та підтверджують як фізичні страждання, так і моральні наслідки погіршення стану здоров`я.

За наведених підстав просить змінити рішення суду, збільшивши розмір моральної шкоди внаслідок залиття квартири, присудженої до стягнення з відповідачки, з 20 000 грн до 200 000 (двісті тисяч) грн, судові витрати покласти на відповідачку.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу відповідачкою не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У засіданні суду апеляційної інстанції позивач та її представник адвокат Белей О.Б. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Надвірна Івано-Франківської області (а.с.27-29).

Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 та довідкою МСЕК серії 10ААА № 097484 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання (а.с.30-31).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 01.04.1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками у рівних частках квартири АДРЕСА_1 (а.с.34).

09.04.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір оренди квартири строком на 4 місяці – з 09 квітня по 09 серпня 2024 року, в якому погодили предмет договору, орендну плату та порядок розрахунків, витрати на комунальні послуги, права та обов`язки орендодавця та орендаря (а.с.42-43).

Позивачем додано паперові копії електронних доказів:

- скриншоти спілкування в месенджері «Вайбер» з абонентом «Оксана сусідка з трьохкімнатної квартири», відповідно до якої позивачку було повідомлено про залиття стелі підвалу під її квартирою та необхідності усунення завданих збитків (а.с.44-46);

- скриншоти спілкування в месенджері «Вайбер» з абонентом «Люба Квартирант», де містяться повідомлення про необхідність повністю висушити замочені меблі та підлогове покриття, вчасно сплачувати орендну плату, усунення наслідків залиття квартири і підвалу, відшкодування шкоди, її вартості з відповідними фотографіями, а також про те, що квартирант виїхала з квартирі (а.с. 47-54);

- скриншоти спілкування в месенджері «Телеграм» з абонентом «Люба квартирант», в якому остання повідомила, що виїхала з квартири, а ключі залишила в тумбочці в коридорі (а.с. 55).

У матеріалах справи містяться фотознімки квартири до залиття (а.с.37-41) та після залиття (а.с.56-61).

11.06.2024 року ОСОБА_1 зверталася з листом до УПП в Івано-Франківській області із заявою про надання копії відеозаписів, здійснених працівниками патрульної поліції за фактом їх виклику 10.06.2024 року (а.с.62).

11.06.2024 року позивач подала до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області заяву щодо прийняття заходів до ОСОБА_2 у зв`язку із залиттям орендованої квартири (а.с.64).

Згідно відповіді ГУНП в Івано-Франківській області від 09.07.2024 року розгляд звернення здійснено в порядку Закону України «Про звернення громадян» та рекомендовано вирішувати ситуацію у порядку цивільного судочинства (а.с.65-66, 75-76).

Відповідно до копії акту № 1 від 25.06.2024 року про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , комісія у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 встановила, що причиною залиття квартири стало недбале поводження із запірною арматурою, що знаходиться у санвузлі. Необхідно провести ремонт силами орендаря ОСОБА_2 . Опис обсягу заподіяної шкоди: кімната 3 м.кв пошкоджено паркет біля вікна, коридор 5.8 кв.м. пошкоджено паркет, тирсоплита під паркетом, кухня 8,6 м.кв. пошкоджена підлога покрита тирсоплитою та лінолеумом, а також низ меблевого гарнітуру (а.с.69).

02.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою для визначення вартості відновлювальних робіт, після чого позивачу було надано рахунок №3000 від 08.07.2024 на суму 5 452,42 грн (а.с. 70-74).

Позивачем до матеріалів справи додано копії медичної документації:

- медичної картки ОСОБА_1 із зазначенням дат прийому лікаря-уролога – 10.09.2018 року, 12.05.2023 року (а.с.78-79);

- призначення медичних препаратів (а.с.79, 81);

- направлення №4312-1786-2435-3736 від 31.05.2024 на КТ черевної порожнини та тазу (а.с.80);

- результатів спіральної комп`ютерної томографії від 17.07.2024 року (а.с.82);

- рахунку на оплату лабораторії «Сінево» від 29.07.2024 року на суму 915,00 грн. (а.с.83);

- результатів досліджень лабораторії «Сінево» від 29.07.2024 року (а.с.84-87);

- консультативної довідки КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради» від 30.07.2024 року (а.с.88);

- фіскального чеку від 31.07.2024 на суму 1280,00 грн та висновку лікаря-рентгенолога клініки «Медікал сервіс груп» за результатом комп`ютерної томографії (а.с. 89);

- замовлення від 13.08.2024 на суму 510,00 грн та результатів досліджень лабораторією «Сінево» від 22.08.2024 року (а.с.90);

- виписки КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради» з медичної картки стаціонарною хворого №1114/П від 14.08.2024 року та листка лікарських призначень (а.с. 91-93);

- замовлення дослідження D-димер та коагулограми від 22.08.2024 року та чеку №1206 про сплату коштів в сумі 385,00 грн. (а.с.94);

- консультаційного висновку лікаря КПН «ІФОККЦ ІФОР» Волянського А.І. від 22.08.2024 року (а.с. 95-96);

- результатів огляду лікарем пульмонологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано- Франківської обласної ради» від 20.09.2024 року (а.с.97);

- результатів огляду лікарем отоларингологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 02.10.2024 року із призначеним лікуванням (а.с. 98);

- результатів огляду лікарем гастроентерологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 02.10.2024 року та призначеного плану обстеження, призначення лікування, рекомендацій лікаря (а.с.99);

- протоколу КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» УЗД дослідження органів черевної порожнини від 18.10.2024 року (а.с.100);

- результатів №12443 мікробіологічного дослідження КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 28.10.2024 року (а.с.101);

- протоколу езофагогастродуодсноскопії КНП «Обласна клінічна лікарня Івано- Франківської обласної ради» від 16.10.2024 року (а.с.102);

- колоноскопії №1405 КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 16.10.2024 року (а.с.103);

- результатів огляду лікарем гастроентерологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 14.11.2024 року та призначеного лікування (а.с.104);

- результатів огляду лікаря-пульмонологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 11.10.2024 року, плану обстеження та призначеного лікування (а.с. 105);

- протоколу КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» УЗД плевральних синусів від 07.10.2024 року (а.с.106);

- результатів тесту легеневої функції від 02.10.2024 року (а.с. 107);

- результатів огляду лікарем імунологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 11.10.2024 року, плану обстеження та призначеного лікування (а.с.108);

- результатів огляду лікарем пульмонологом КНП «ОКЛ Івано-Франківської обласної ради» від 21.10.2024 року, плану обстеження та призначеного лікування (а.с. 109);

- результатів огляду лікарем кардіологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 18.10.2024 та рекомендацій (а.с.110);

- протоколу КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» УЗД серця від 17.10.2024 року (а.с. 111);

- лікарського призначення лікаря Тимофєєвої І.М. від 14.11.2024 року (а.с.112);

- результатів огляду лікарем кардіологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 14.11.2024 та рекомендацій (а.с.113);

- протоколів КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» УЗД серця від 14.11.2024 року та УЗД артерій №2109 від 14.11.2024 (а.с. 114-115);

- протоколу КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» УЗД судин №2208 від 29.11.2024 року (а.с.116);

- результатів огляду лікарем кардіологом КПП «Обласна клінічна лікарня Івано- Франківської обласної ради» від 06.12.2024 року (а.с. 117);

- результатів огляду лікарем кардіологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано- Франківської обласної ради» від 18.02.2025 року (а.с.118);

- протоколу КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» УЗД серця від 18.02.2025 року (а.с.119);

-результатів оглядів лікарем ревматологом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано- Франківської обласної ради» від 21.11.2024 року та від 19.02.2025 року та рекомендацій щодо лабораторних обстежень та лікування (а.с.120-121);

- результатів клініки «ДІАМЕБ» лабораторних досліджень №436071 (а.с.122);

- результатів проходження у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» мультиспіральної комп`ютерної томографії віл 28.01.2025 року (а.с.124);

- рахунку-замовлення №436116 від 27.01.2025 року на Д-димер та фіскальний чек про сплату 246 грн. (а.с.125);

- рахунку замовлення № 436071 від 27.01.2025 року та фіскальний чек про сплату 1708 грн. (а.с.126);

- копії фіскальних чеків на придбання лікарських препаратів за період з 07.06.2024 по 21.02.2025 року на загальну суму 22 963,33 грн. (а.с.127-139).

- таблиці лікарських призначень, яка підписана ОСОБА_1 (а.с.140-142).

На компакт-диску, доданому до матеріалів справи (а.с.143) містяться відеозаписи з боді камер працівників поліції, на яких зафіксовано момент прибуття патруля поліції на виклик ОСОБА_1 , відчинення її квартири, а також огляд квартири після її залиття.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку на підставі письмового договору оренди в період з 09.04. по 09.08.2024 року винаймала відповідач ОСОБА_2

21.05.2024 року залито квартиру позивача, оскільки відповідач залишила увімкненим змішувач води гігієнічного душу у санвузлі.

Факт залиття квартири за адресою АДРЕСА_2 з вини орендаря ОСОБА_2 підтверджується актом № 1 від 25.06.2024 року, фотознімками квартири, відеозаписами з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, листом та довідкою за результатами звернення до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області. При цьому відомості, викладені в цих документах, відповідачем не спростовані.

В судовому засіданні позивач зазначила, що з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди не зверталася, оскільки не мала коштів для проведення експертизи щодо підтвердження матеріальної шкоди, тому позов заявлено лише щодо відшкодування моральної шкоди.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В ході судового розгляду справи знайшов своє підтвердження факт пошкодження належного позивачці майна в квартирі, внаслідок її залиття саме з вини відповідачки ОСОБА_2 , чим позивачці завдано моральної шкоди.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 зазначала, що моральна шкода виражається у її душевних, моральних стражданнях протягом тривалого часу. Позивач разом зі своїм чоловіком відкладали грошові кошти для ремонту квартири та облаштовували її самотужки, вкладаючи свої зусилля і час. В квартирі знаходилось їхнє майно та речі, які втратили свій вигляд та функціональне призначення, а квартира з ошатної перетворилася на непридатну до життя. ОСОБА_1 пережила величезний стрес, а з моральними, психологічними переживаннями з приводу пошкодження її майна вона живе і по цей час. Всі негативні моральні, психологічні переживання і емоції призвели до загострення хронічних захворювань і виникнення нових проблем зі здоров`ям. Внаслідок цього позивач проходила багато медичних обстежень та діагностик у різних фахівців. Її психологічний стан значно порушений - постійно присутня тривожність, погіршення сну, переживання за стан свого здоров`я, невпевненість у майбутньому. Постійне згадування про непридатну та пошкоджену квартиру викликало у неї тривалий стан вираженої психоемоційної напруженості, погіршився зміст і стан соціального функціонування, відбулися негативні і незворотні зміни у її житті.

Окрім того, позивач вважає, що моральна шкода проявляється у приниженні її честі та гідності, адже ОСОБА_2 допустила образливе ставлення щодо неї у переписці, де давала оціночні судження її способу життя, спілкування з сусідами, а також віросповіданню.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд врахував обставини справи, характер та обсяг страждань, немайнових втрат, яких зазнала позивач у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачки щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (абзац перший частини третьої статті 23 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий вказаної частини).

Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Означений спосіб захисту застосовний і тоді, якщо можливість отримання відповідного відшкодування за конкретне порушення права прямо не передбачене законом, іншим актом цивільного законодавства, договором або іншим правочином. Для задоволення відповідної вимоги суд застосовує приписи пункту 9 частини другої статті 16 та статті 23 ЦК України. Виходячи зі змісту положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, у необхідності застосування додаткових заходів для організації свого життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 рокуу справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».

Суд дійшов вірного висновку, що відповідач повинна відшкодувати позивачу моральну шкоду за негативні явища, які виникли у неї в зв`язку з пошкодженням майна після залиття квартири, понесенням збитків, внаслідок чого позивачка змушена докладати додаткових зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану майна та організації свого життя у зв`язку з цим, а також для врегулювання претензій від сусідів та обслуговуючої компанії будинку, що спричинило психологічне напруження, хвилювання тощо.

Суд першої інстанції правильно оцінив докази, надані позивачем щодо стану здоров`я, і правильно вважав, що позивач не довела причинного зв`язку між погіршенням стану її здоров`я та діями відповідача, пов`язаними із пошкодженням майна позивачки.

Для визначення обставин щодо погіршення здоров`я і пов`язаності їх із певними негативними явищами необхідні спеціальні знання у галузі психології та медицини, за результатами застосування яких можливо було б визначити ступінь впливу негативного психоемоційного фактору на стан здоров`я і пов`язаність виникнення захворювань з цим фактором та наступним відновленням здоров`я.

Таким доказом міг бути висновок експертизи, якого позивачкою не подано.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що судомне врахована глибина її душевних страждань, спричинених поведінкою відповідачки, що проявилася у приниженні її честі та гідності, колегія суддів відхиляє, оскільки позов не стосується захисту честі та гідності. Безперечно поведінка відповідачки та її небажання відшкодовувати завдану позивачці шкоду, уникнення відповідальності у будь-який спосіб, зокрема і у спосіб психологічного тиску на позивачку з використанням вербальних маніпуляцій, спрямованих на знецінення особистості і відволікання уваги від фактів щодо заподіяної шкоди, викликало додаткові негативні емоції у позивачки та поглибило її душевні страждання.

Також доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції не було враховано висновки, викладені Касаційним цивільним судом Верховного суду у постанові по справі №0808/7199/2012 від 06.07.2022 року, на які позивач посилалась у позові, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини вказаної справи, що розглядалася Верховним Судом, та цієї справи відрізняються застосованими засобами доказування.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про порушення її права на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи і у наступних судових засіданнях позивачка приймала участь, тобто мала можливість реалізувати свої права.

Установивши факт заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, пропорційною компенсацією моральних страждань позивачу є відшкодування їй відповідачем спричиненої моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, на підставі чого позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у межах зазначеної суми, - і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та свобод фізичної особи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, повно та всебічно встановивши фактичні обставини у справі, врахувавши правові висновки Верховного Суду, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини у справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення та додаткове рішення, які відповідають вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 13 лютого 2026 року.