Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №646/216/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

16 лютого 2026 року

Справа № 646/216/26

№ провадження 1-кп/646/729/2026

ВИРОК

іменем України

16.02.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3

та обвинуваченої – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221100002043 від 08.09.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Подоли Куп`янського району Харківської області, громадянки України, освіта професійна-технічна, непрацюючої, заміжньої, маючої доньку ОСОБА_5 , 2019 року народження та сина ОСОБА_6 , 2022 року народження, не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Указом Президента України 24.02.2022 року за № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом на теперішній час.

З урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року за № 309, а також Переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 28.02.2025 року за № 376, території м. Куп`янська та с. Московка Куп`янського району Харківської області у період з початку 2024 року та безперервно по теперішній час офіційно віднесені до територій, на яких ведуться бойові дії.

Згідно з наказом начальника Харківської обласної військової адміністрації «Про проведення обов`язкової евакуації населення з окремих населених пунктів Куп`янського району Харківської області та Чугуївського району Харківської області в умовах воєнного стану» за № 58-В від 12.07.2024 року ухвалено рішення про проведення обов`язкової евакуації населення в безпечні райони Харківської області з територій населених пунктів Куп`янського району згідно з Переліком населених пунктів.

Відповідно до вказаного Переліку до населених пунктів обов`язкової евакуації населення належать с. Московка (п. 128) та м. Куп`янськ (п. 143).

Згідно з наказом начальника Харківської обласної військової адміністрації «Про проведення обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Куп`янського району Харківської області в умовах воєнного стану» за № 75-В від 04.10.2024 року ухвалено рішення про проведення обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками в безпечні райони Харківської області з територій населених пунктів Куп`янського району згідно з Переліком населених пунктів.

Відповідно до вказаного Переліку до населених пунктів обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками, належать с. Московка (п. 23) та м. Куп`янськ (п. 1).

Згідно з наказом начальника Харківської обласної військової адміністрації «Про проведення обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Куп`янського району Харківської області в умовах воєнного стану» за № 10-В від 31.03.2025 року ухвалено рішення про обов`язкову евакуацію в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з населених пунктів Куп`янського району згідно з Переліком населених пунктів.

Відповідно до вказаного Переліку до населених пунктів обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками належать м. Куп`янськ (п. 1) та с. Московка (п. 23).

Як зазначено у ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 155 Сімейного кодексу України).

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону (ч. ч. 1, 6 Закону України «Про охорону дитинства»).

24.09.2024 року ОСОБА_4 , разом із малолітніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , залишила територію свого проживання в с. Московка Куп`янського району Харківської області та виїхала до м. Харкова, у зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в районі та необхідністю забезпечення безпеки дітей.

В подальшому, незважаючи на дію вищевказаних наказів начальника Харківської обласної військової адміністрації щодо обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками з території Куп`янського району, попри постійну загрозу їх життю і здоров`ю внаслідок регулярних обстрілів з боку збройних формувань РФ, а також усвідомлюючи реальність такої небезпеки, діючи умисно, ОСОБА_4 , будучи повідомленою про недопустимість повернення до небезпечної території після евакуації, 20.10.2024 року повернулася разом із малолітніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , тобто до населеного пункту, який перебував під постійними обстрілами та становив небезпеку у зв`язку з активними бойовими діями.

10.05.2025 року ОСОБА_4 виїхала з території Куп`янського району до м. Харкова із сином ОСОБА_8 , залишивши за власним бажанням доньку ОСОБА_7 проживати у м. Куп`янську Харківської області разом із бабусею по батьківській лінії, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, порушила вимоги щодо обов`язкової евакуації дітей з Куп`янського району та м. Куп`янська Харківської області, оскільки повернулася разом з малолітніми дітьми до населеного пункту, на території якого ведуться активні бойові дії, та проживала там тривалий час, а також залишила малолітню дитину в населеному пункті, на території якого тривають активні бойові дії, чим створила реальну загрозу для її життя та здоров`я.

Так, 07.09.2025 року близько о 20 год. 00 хв. малолітня ОСОБА_7 , перебуваючи на подвір`ї біля місця проживання бабусі за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок ворожого обстрілу з боку збройних формувань РФ, отримала осколкове поранення.

Після отриманих поранень, дитину ОСОБА_7 евакуйовано та доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради, де їй було надано медичну допомогу.

За результатами судово-медичного обстеження у ОСОБА_7 діагностовано вибухову травму, що проявилася у вигляді відкритої проникаючої сліпої черепно-мозкової травми, забійно-рваних ран м`яких тканин лобної ділянки, наявності чужорідних уламків, забою головного мозку важкого ступеня, інтрацеребрального крововиливу, вогнищевих контузій лобних часток, а також переломів кісток склепіння та основи черепа, що спричинили розвиток набряку та набухання головного мозку.

Зазначені тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії уражальних факторів вибуху та відповідають обставинам події. За ступенем тяжкості ці ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя (п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 року).

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ст. 166 КК України, як злісне невиконання матір`ю встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, в скоєному щиро розкаялась. Фактичні обставини справи не оспорювала, підтвердивши факти і обставини його вчинення, так як це зазначено вище. Зокрема вказала, що вона має доньку ОСОБА_5 , 2019 року народження та сина ОСОБА_6 , 2022 року народження. Вона була обізнана, що рішеннями начальника Харківської обласної військової адміністрації була об`явлена обов`язкова евакуації дітей з їх батьками з населених пунктів Куп`янського району, зокрема із м. Куп`янська та с. Московка.

У вересні 2024 року вона разом із дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 була евакуйована із с. Московка Куп`янського району Харківської області та виїхала до м. Харкова задля забезпечення безпеки дітей. У жовтні 2024 року вона повернулась із дітьми до місця свого проживання до домоволодіння АДРЕСА_3 , хоча була обізнана, що вказаний населений пункт перебував під постійними обстрілами.

10.05.2025 року вона виїхала з території Куп`янського району до м. Харкова, взявши із собою сина ОСОБА_8 , при цьому залишивши доньку ОСОБА_7 проживати разом із бабусею у домоволодінні АДРЕСА_4 .

У вечірній час 07.09.2025 року донька ОСОБА_7 перебувала на подвір`ї біля місця проживання бабусі у м. Куп`янську. Відбувся ворожий обстріл з боку збройних формувань РФ, в наслідок чого її донька отримала осколкове поранення, їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Дитину було доставлено до лікарні у м. Харкові, де їй було надано медичну допомогу.

Пояснення ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, беручи до уваги, що обвинувачена та інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ст. 349 КПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому суд зауважує, що злісне невиконання матір`ю встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки,з об`єктивної сторони характеризується діянням і виявляється в злісному невиконанні обов`язків по догляду за дитиною, що призвело до тяжких наслідків. Невиконання обов`язків по догляду за дитиною має злісний характер, тобто є тривалим у часі, незважаючи на відповідні попередження з боку органів влади.

На прямий умисел в діях вказує саме злісний характер діяння.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку про те, що було вчинено кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченою, в діяннях обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, а тому винуватість ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження - тобто злісне невиконання матір`ю встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Вивченням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше несудима, має професійно-технічну освіту, не працює, заміжня, має двох малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає її щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченої, критичну оцінку нею своєї протиправної поведінки, думку прокурора, який вважав за доцільне призначення покарання у виді позбавлення волі із звільненням її від відбування з випробуванням, суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій за ст. 166 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 79 КК України спеціальним видом звільнення від відбування покарання є звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Закріплення цієї норми в кримінальному законодавстві зумовлено тим, що закон ставить інтереси дитини, її виховання, нормальні умови життя для вагітної жінки вище, ніж негайне виконання покарання.

Передбачене цією нормою закону України про кримінальну відповідальність звільнення від відбування покарання з випробуванням є проявом гуманізму до засудженої та її дитини. Відповідно до ч. 1 цієї статті таке звільнення від покарання допускається тільки: 1) щодо вагітних жінок або жінок, які мають дітей віком до семи років; 2) при призначенні їм покарання у виді обмеження волі, а також у виді позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Для застосування вказаної норми права законодавець визначив відповідні підстави, перші з яких містяться безпосередньо у ст. 79 КК України і стосуються певних ознак особи, а інші є оціночними та стосуються індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження, характеру дій винної особи, її способу життя тощо.

Встановлення оціночних підстав є елементом реалізації дискреційних повноважень суду.

Оцінюючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, суд виходить з принципу гуманізму з урахуванням національного законодавства та міжнародних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Міжнародні організації, у тому числі й Європейський Комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню та покаранню, неодноразово зазначали, що в`язниця, безумовно, не може бути належним середовищем для немовляти чи малої дитини, однак примусове розлучення матерів і малолітніх дітей є вкрай небажаним.

Як встановлено під час судового розгляду, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 166 КК України, при цьому остання має доньку ОСОБА_5 , 2019 року народження та сина ОСОБА_6 , 2022 року народження, має місце проживання. Крім того, суд звертає увагу на те, що під час судового розгляду ОСОБА_4 висловила щирий жаль із приводу вчиненого та намір не порушувати закон в майбутньому.

Таким чином для застосування ст. 79 КК України судом встановлено факт наявності на утриманні засудженої двох дітей віком до семи років, враховано тяжкість та обсяг вчиненого нею суспільно небезпечного діяння, дані про її особу, щире каяття та позитивну характеристику за місцем проживання.

Наведене в сукупності надає можливість запобігти розлученню матері та її двох малолітніх дітей, що на думку суду найбільш сприятиме досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Аналогічну позицію викладено в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 року (справа № 191/4297/18, провадження № 51-4574км20).

Таким чином, на підставі ст. 79 КК України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши їй іспитовий строк та поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Цивільний позов не заявлявся, речові докази, судові витрати – відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_4 вимоги ст. 79 КК України, звільнивши її від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, призначивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 у період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженою в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя -