Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №191/5434/24 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 28.01.2026

Справа № 191/5434/24

Провадження № 2/334/155/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Коломаренко К.А., за участю секретаря Цілінко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Виконкому Марганецької міської ради, Служба у справах дітей Яремчанської міської ради Івано-Франківської області,

про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів з батька та стягнення аліментів з матері дитини

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів з батька та стягнення аліментів з матері дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.08.1996 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, від якого сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02.04.2024 року рішенням Синельніковського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між сторонами було розірвано. З вересня 2024 року за домовленістю з відповідачкою син постійно проживав з позивачем за адресою АДРЕСА_1 . З 21.03.2024 року згідно судового рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позивача стягнено аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь відповідачки у розмірі частки заробітку, але не менше 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21.03.2024. зазначає, що він повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини. Вказує, що він ніколи не перешкоджав і не має наміру перешкоджати спілкуванню матері з дитиною. Син відвідує Михайлівський ліцей Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Виходячи з того, що син з вересня 2024 року проживає з позивачем, позивач займався його вихованням та піклуванням, син прив`язаний до нього, відповідачка ніколи надовго не залишалась з сином, не виявляла проявів самостійного виховання сина, психологічно син не готовий проживати разом з матір`ю , у позивача з сином тісний зв`язок батька і дитини, ним створені найкращі умови для дитини, виходячи з інтересів сина, вважає за доцільне залишити його на своєму утриманні та вихованні. З урахуванням викладеного просить: - визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 ; припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь відповідача ОСОБА_2 , у розмірі частки заробітку, але не менше 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку; стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на його користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

16.01.2025 від представника відповідача на адресу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що 17.01.2024 року рішенням Синельниківського районного суду Дніпропетровської області розірвано шлюб між сторонами. З 21.02.2024 відповідач ОСОБА_2 переїхала о міста Марганець та була взята на облік Управлінням праці та соціального захисту населення Виконкому Марганецької міської ради. З 01 березня 2024 року син проживає разом з матір`ю. у зв`язку з ненаданням допомоги на утримання дитини, 21.03.2024 ОСОБА_2 звернулась до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина. 03.05.2024 заочним рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання сина. На підставі виконавчого листа, виданого 10.06.2024 у справі 180/618/24 Синельниківським відділом державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 . Станом на жовтень 2024 року розмір заборгованості по аліментам складав 14 673,61 грн. У зв`язку з заборгованістю по аліментам постановами державного виконавця 03.12.2024 було накладено арешт на майно а кошти боржника. Після переїзду до м. Марганця ОСОБА_1 не надавав своєї згоди на реєстрацію дитини з матір`ю, тому дитина проживає з матір`ю без реєстрації. ОСОБА_3 з 05.03.2024 навчається в Марганецькому ліцеї №1 ім. Т.Шевченка, на час подання відзиву є учнем 4 класу. 18 вересня 2024 року після сильного обстрілу міста Марганець, внаслідок чого також постраждала квартира, в якій проживала відповідач з сином, та у зв`язку з цими подіями син сильно перелякався, за домовленістю з позивачем ОСОБА_2 тимчасово перевезла сина до батька у с. Василівку Синельниківського району. 12 грудня 2024 року дитина повернулась до м. Марганець, де проживає разом з матір`ю, продовжує навчання в ліцеї. Зазначає, що а період з 21.02.2024 по 19.09.2024 ОСОБА_1 жодного разу не приїздив до дитини до м. Марганець та не турбувався про нього, аліменти сплатив частково лише в серпні 2024 року, по телефону спілкувався з сином дуже рідко.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 вказану цивільну справу передано з підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коломаренко К.А.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2025 відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі та призначено підготовче засідання, визначено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

На підставі Закону України № 4273-IX від 26.02.2025 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25.04.2025 року, відбулася зміна найменування Ленінського районного суду міста Запоріжжя на Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.

20.06.2025 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

18.08.2025 до суду від представника відповідача - адвоката Гончаренко О.О. (діє на підставі Ордеру серії АЕ №1348186 від 07.01.2025 р.) надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, органу опіки та піклування за фактичним місцем проживання відповідача, з якою з 01.03.2024 року по теперішній час проживає дитина, а саме - Служби у справах дітей Виконкому Марганецької міської ради.

Ухвалою суду від 20.08.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Службу у справах дітей Виконкому Марганецької міської ради; витребувано у Служби у справах дітей Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та у Служби у справах дітей Виконкому Марганецької міської ради письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

12.09.2025 від Служби у справах дітей Виконкому Марганецької міської ради про неможливість виконання ухвали суду, у зв`язку з неотриманнях документів по справі.

29.09.2025 від Служби у справах дітей Виконкому Марганецької міської ради про неможливість виконання ухвали суду, у зв`язку з виїздом дитини за межи територіальної юрисдикції Служби у справах дітей Виконкому Марганецької міської ради.

24.10.2025 до суду від представника відповідача - адвоката Гончаренко О.О. (діє на підставі Ордеру серії АЕ №1348186 від 07.01.2025 р.) надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, органу опіки та піклування за фактичним місцем проживання відповідача, з якою проживає проживає дитина, , а саме - Служби у справах дітей Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, посилаючись на те, що у зв`язку з постійними обстрілами м. Марганець з боку м. Енергодар та загрози життю, ОСОБА_2 разом з сином виїхала на проживання в м. Яремче Івано-Франківської області, де отримала статус ВПО.

Ухвалою суду від 27.10.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служби у справах дітей Яремчанської міської ради Івано-Франківської області; витребувано у Служби у справах дітей Яремчанської міської ради Івано-Франківської області письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

04.11.2025 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі, та повідомлено, що в подальшому представляти її інтереси буде адвокат Гончаренко Олексій Олександрович, проти позову заперечує, просить відмовити.

17.12.2025 від представника відповідача - адвоката Гончаренко О.О. надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, а саме розрахунок заборгованості відповідача по сплаті аліментів та квитанції на підтвердження витрат.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

29.12.2025 від служби у справах дітей виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області надійшли рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 18.12.2025 та висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання відповідач не з`явилась, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без її участі. Представник відповідача - адвокат Гончаренко О.О. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. В задоволенні позову просить відмовити.

Треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Виконкому Марганецької міської ради, Служба у справах дітей Яремчанської міської ради Івано-Франківської області явку своїх представників в підготовче засідання не забезпечили, хоча були повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку судових повісток до електронних кабінетів користувачів системи «Електронний суд». Служба у справах дітей Яремчанської міської ради Івано-Франківської області звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника служби.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З 17.08.1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Який розірваний рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 року (а.с. 13-14).

Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, сформованої 21.03.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.03.2023 має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 (а.с.17), де зареєстрований і позивач (а.с. 18).

Згідно довідки Михайлівського ліцею Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 02.10.2024 ОСОБА_3 , 2015 р.н. є здобувачем освіти 4 класу з 23.09.2024 (а.с. 15).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого державним виконавцем Фалько Т.В., заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 31.10.2024 складала 14 673,61 грн. (а.с. 46).

Згідно постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 03.12.2024 на майно боржника ОСОБА_1 накладено арешт на все майно боржника (а.с. 45).

Згідно довідки від 06.03.2024 ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 49).

При цьому, згідно акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 24.09.2024 внаслідок обстрілів артилерією російської федерації 18.09.2024 пошкоджено квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 46-47), відомості про що внесено до ЄРДР 18.09.2024 за №22024040000001140 (а.с.48).

Згідно акту від 07.01.2025, складеного головою ОСББ «Перспектива 1» в присутності мешканців будинку, ОСОБА_3 , 2015 р.н., проживає разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 з березня 2024 року (а.с. 48-зворот).

Згідно акту оцінки потреб сім`ї від 26.12.2024, складеного фахівцями ЦНСП, неповнолітній ОСОБА_3 проживає з рідною матір`ю, яка забезпечує його матеріально, несе за нього відповідальність. Біологічний батько - ОСОБА_1 не приймає участі у вихованні хлопця, у рідких випадках спілкується у телефонному режимі, має заборгованість зі сплати аліментів, але наполягає на проживанні дитини з ним (а.с. 50-52).

З довідки від 13.12.2024 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Марганецькому ліцеї №1 ім Т.Шевченка Марганецької міської ради Дніпропетровської області в 4»А» класі з 13.12.2024 (а.с. 53).

З характеристики здобувача освіти 4-А класу Марганецького ліцею №1 ім. Т.Шевченка ОСОБА_3 , 2015 р.н., вбачається, що дитина навчається в навчальному заладі з 3 класу, системно відвідує онлайн - уроки, виконує та надсилає домашні завдання. Мати цікавиться навчання сина, постійно перебуває на зв`язку з учителем (а.с.56).

Згідно інформації Михайлівського ліцею Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 20.01.2025 ОСОБА_3 , 2015 р.н., не є здобувачем освіти Михайлівського ліцею Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (а.с. 60).

Згідно довідки від 25.09.2025 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_5 (а.с. 139).

Згідно довідки, виданої Яремчанським ліцеєм №1 Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 буде навчатись в 5 класі Яремчанського ліцею №1 Яремчанської міської ради Івано-Франківської області за умови подання всіх необхідних документів (а.с.138).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 30.10.2025 складала 45 896,11 грн. (а.с. 166).

Згідно висновку районної адміністрації по Дніпровському району від 14.01.2025 орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказаний висновок органом опіки та піклування прийнятий з огляду на затягування батьком проходження сімейної консультації у сертифікованого психолога/медіатора, можливе формування батьком у дитини негативного ставлення до матері, втрату кантату матері і сина, що постійно підтримується чоловіком відносно колишньої дружини, існуючі між громадянами неприязні відносини, що може провокувати конфлікти в присутності дитини, та з урахуванням найкращих інтересів малолітнього (т. 1 а.с. 147-150).

Згідно висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_2 (а.с. 171-173).

Мотиви, з яких виходить , та застосовані норми права

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) зазначено, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 Верховний Суд вказав, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц, висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 створила належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, має стабільний дохід, позитивно характеризується і відсутні будь-які обставини, які б давали підстави для висновку щодо негативного впливу матері на дитину, або ж відсутність у ОСОБА_2 батьківського потенціалу, вчинення останньою будь-яких дій, які суперечили б інтересам дитини.

Оцінюючи можливість залишення дитини проживати із батьком, суд враховує, що з наданих суду доказів вбачається, що син проживав з позивачем тимчасово, з грудня 2024 року проживає з матір`ю, яка забезпечила його проживання в безпечному регіоні. При цьому, з висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини вбачається, що ОСОБА_1 на адресу комісії з питань захисту прав дитини скерував заяву про погодження на визначення місця проживання дитини з матір`ю.

На виконання вимог статті 19 СК України, надаючи оцінку висновкам органів опіки та піклування щодо розв`язання спору, суд доходить висновку, що вони належним чином обґрунтовані, прийняті на підставі належної оцінки органами опіки та піклування поведінки батьків, а також прийняті з врахуванням найкращих інтересів дитини, а тому відсутні підстави для їх неврахування судом.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я, стан розвитку сина, незалежно від того, з ким він буде проживати.

Визначення місця проживання ОСОБА_3 2015 р.н., разом з матір`ю не позбавляє батька дитини батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, проте для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із батьком не відповідатиме її інтересам.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про судові витрати судом вирішуються відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.81,141,264-265,268,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Виконкому Марганецької міської ради, Служба у справах дітей Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів з батька та стягнення аліментів з матері дитини - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, шляхом подання скарги до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 06.02.2026

Суддя: Коломаренко К. А.