Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №621/3701/25 — Зміївський районний суд Харківської області

621/3701/25

2-др/621/3/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

16 лютого 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області :

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Кравченко О. О.,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - Біленко О. О.,

розглянувши за відсутності учасників справи за правилами загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_3 про стягнення судових витрат у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

03.02.2026 представник позивача Кравченко О. О. надіслала заяву про постановлення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на правову допомогу, якою просила стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

На обґрунтування заяви зазначила, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 02.02.2026 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Представництво ОСОБА_1 здійснювала адвокат Кравченко О. О. та позивачем було понесено витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7 000 грн 00 коп., про що було зазначено у в поданій до суду 11.11.2025 позовній заяві. Також у позовній заяві представником позивача було повідомлено суд, що докази, що підтверджують надання адвокатом правничої допомоги будуть надані додатково, не пізніше п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Разом з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі стороною позивача надано, платіжну інструкцію № 1.3883777.1 від 03.11.2025, договір про надання правової допомоги № 213 від 06.11.2025, акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 213 від 06.11.2026.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04.02.2026 призначено судовий розгляд заяви представника відповідача Кравченко О. О. на 16.02.2026, з повідомленням учасників справи.

Представник позивача Кравченко О. О. в заяві про ухвалення додаткового рішення просила вирішити вказане питання за відсутності позивача та її представника, на задоволенні заяви наполягала.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Біленко О. О. в судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки не повідомляли. Разом з тим, в заяві поданій до суду 16.01.2026 представник відповідача Біленко О. О. просив відмовити у задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки вважав такі не співмірними складності та категорії справи, з огляду на той факт, що справа є малозначною та шаблонною, такою яка не потребує значного часу на підготовку процесуальних документів та з урахуванням принципу розумності, достатності вважав, що розмір витрат на правничу допомогу у вказаній категорії справи не може перевищувати 500 грн 00 коп. Крім того, зазначив, що відповідач є військовослужбовцем та несе значні витрати у зв`язку з виконанням військових обов`язків та несенням військової служби, а тому стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі більше ніж 500 грн 00 коп. буде завищеним і необґрунтованим та не враховуватиме дійсного становища відповідача (а. с. 55-59).

Відповідно до другого речення частини 4 статті 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 02.02.2026 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але на кожну дитину не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.11.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Питання щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу судом не вирішувалося, оскільки представник позивача просила вирішити дане питання відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, після надання доказів щодо понесених витрат протягом п`яти днів від дня ухвалення рішення.

У позовній заяві представник позивача Кравченко О. О. зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у розмірі 7 000 грн 00 коп на правову допомогу.

На підтвердження своїх повноважень адвокат Кравченко О. О. до заяви про ухвалення додаткового рішення надала копії: договору про надання правової допомоги № 213 укладеного 06.11.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Кравченко Олександрою Олександрівною; платіжної інструкції № 1.388377741.1 від 06.11.2025 про сплату грошових коштів за договором № 213 від 06.11.2025; акту виконаних робіт від 02.02.2026 за договором про надання правової допомоги № 213 від 06.11.2025 (а. с. 80-85).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: "суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами".

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правової допомоги № 213 укладеного 06.11.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Кравченко Олександрою Олександрівною; платіжної інструкції № 1.388377741.1 від 06.11.2025 про сплату грошових коштів за договором № 213 від 06.11.2025; акту виконаних робіт від 02.02.2026 за договором про надання правової допомоги № 213 від 06.11.2025.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд взяв до уваги, що розглядувана справа, має незначну складність, не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, результат вирішення цієї справи не має вплинути на репутацію сторін, спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаку єдності.

Визначаючи пропорційність предмета спору з розміром витрат на правничу допомогу, заперечення представника відповідача щодо заявленої суми судових витрат, визначену представником відповідача суму правової допомоги – 7 000 грн 00 коп., суд вважає завищеною щодо іншої сторони спору.

На підставі викладеного, суд вбачає правові підстави, передбачені ч. 5 ст. 137 ЦПК України, для зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на 2 000 грн 00 коп. та для визначення вартості витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню в розмірі 5 000 грн 00 коп., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

За таких обставин, вимога про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката в сумі5 000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 246, 259, 263-265, 268, 270, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Вимоги представника позивача Кравченко Олександри Олександрівни про відшкодування судових витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. на відшкодування судових витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти вимог про відшкодування судових витрат - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повне додаткове рішення складене 16.02.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко