Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №638/16762/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/16762/24

Провадження № 1-кп/638/822/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024221070000972 від 19.07.2024 рокуза обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`янка Ізюмського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи з 09.04.2021 на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно довідки військово-лікарській комісії на ступінь придатності до військової служби від 15.07.2024 № 246/5 визнаний придатним за станом здоров?я для проходження військової служби, та таким, що не має правових підстав для відстрочки від призову на службу під час мобілізації, оголошеної указом Президента України від 25 лютого 2024 року.

Так, 17.07.2024 року о 08:30 год. працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 в приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , військовозобов?язаному ОСОБА_4 на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 «Про загальну мобілізацію» запропоновано отримати повістку з визначеним терміном прибуття на 16 год. 00 хв. 17 липня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відбуття на навчальні збори та проходження військової служби.

Разом з цим, ОСОБА_4 від отримання повістки відмовився, про що складено акт про відмову від отримання повістки, та 17 липня 2024 року о 16 год. 00 хв., усупереч ст. 65 Конституції України, законам України «Про військовий обов?язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 1 додатку 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов?язаних, умисно без поважних причин ОСОБА_4 не з?явився до вказаного центру та не повідомив причин своєї неявки.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив наступне. У травні 2024 року він отримав першу повістку для явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення облікових даних. Прийшовши у травні до ІНФОРМАЦІЯ_5 , йому видали направлення на проходження військово-лікарської комісії. 15.07.2024 року він пройшов ВЛК та його визнали обмежено придатним до військової служби. Висновок ВЛК він не оскаржував. Також, після прийняття вказаного рішення співробітник ТЦК та СП видав йому направлення, відповідно до якого йому необхідно було з`явитись 17.07.2024 року о 07 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_4 . За сімейними обставинами він не зміг поїхати до лікарні у м. Харків, оскільки в цей день він возив сестрі ліки. 17.07.2024 року він прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_4 з проханням призначити проходження ВЛК на іншу дату. Однак, працівники ТЦК намагалися вручити йому бойову повістку на 17.07.2024 року о 16 год 00 хв, він відмовився. Причиною відмови було те, що працівники РТЦК та СП не врахували всі його травми. Працівники ТЦК та СП викликали поліцію, забрали паспорт та сказали чекати у коридорі. Коли прийхала поліція, він зайшов в кабінет. Як підписували акт щодо відмови від отримання повістки він не бачив. Також, зазначив, що восени 2024 року він пройшов медичне обстеження, а восени 2025 року він пройшов курс лікування. Йому необхідно кожні пів року проходити курс лікування. У червні 2025 року до нього прийшли працівники ТЦК та СП та поліції для того, щоб він пройшов ВЛК повторно. У липні 2025 року він повторно пройшов ВЛК, здав всі медичні документи. Медичні працівники сказали, що зателефонують йому, але ще не зателефонували. Групу інвалідності він не оформив.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, на переконання суду його вина доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що працював в ІНФОРМАЦІЯ_2 у мобілізаційному відділенні і саме він виписав повістку на проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_4 , яку останній отримав особисто. ОСОБА_4 було надано п`ять днів для проходження ВЛК, яку він проходив в Ізюмській лікарні. ОСОБА_4 пройшов ВЛК і був визнаний придатним до військової служби. 17.07.2024 року у присутності свідка, а також у присутності ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . ОСОБА_4 намагалися вручити бойову повістку на 17.07.2024 року о 16 год 00 хв, від отримання якої він відмовився. Свідок особисто підписав Акт про відмову ОСОБА_4 від отримання повістки. Також, при складанні Акту були присутні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (який оформлював бойову повістку). ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також підписали Акт про відмову від отримання повістки. При відмові ОСОБА_4 сказав, що не хоче отримувати повістку. Документів про відстрочку, бронювання, наявність інвалідності не надав. На питання чи видавалось направлення ОСОБА_4 про необхідність з`явитися 17.07.2024 о 07.00 за адресою: м. Харків, вул. Літературна, 6, свідок відповів, що йому нічого невідомо про вказані обставини. Також, свідок пояснив, що в повістці була зазначена частина НОМЕР_1 , до якої направлявся ОСОБА_4 , з урахуванням висновків ВЛК щодо нього, тобто відповідала переліку підрозділів, до служби в яких був придатний за станом здоров`я обвинувачений.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що після проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_4 був визнаний придатний до військової служби та підлягав призову. 17.07.2024 року ОСОБА_4 намагалися вручити бойову повістку, від отримання якої останній відмовився. ОСОБА_4 сказав, що йому ще потрібна операція. ОСОБА_4 роз`яснили про наслідки відмови від отримання повістки, про кримінальну відповідальність. Свідок був присутній під час вручення повістки і особисто підписав акт про відмову від отримання повістки. Чи оскаржував обвинувачений висновок ВЛК свідку невідомо.

Вказані показання свідків є логічними, послідовними, не містять суперечностей, узгоджуються між собою, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд визнає їх належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Щодо заперечень сторони захисту стосовно неузгодженості показань вищевказаних свідків з показаннями свідка ОСОБА_9 , то суд їх відкидає, оскільки у даному кримінальному провадженні такий свідок не допитувався судом під час розгляду справи.

Також, вина ОСОБА_4 підтверджується наступними письмовими доказами, а саме:

- копією довідки військово-лікарської комісії за формою Додатку № 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 5 від 15.07.2024 року. Даним доказом підтверджується, що ОСОБА_4 на підставі статті 19-б, 61-б, 55-б, 75-в, 76-б графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Встановлено дагноз: F70.0 Легка розумова відсталість. M16.5. К41.9. Вправима пупкова кила. Ліпоми правого передпліччя. Коксартроз правого кульшового суглобу ІІ ст. Стороннє тіло правого кульового суглобу (металеві уламки). Т90.5. Т93.4. Наслідки мінно-вибухової травми (24.03.22 р.), контузії, струсу головного мозку, осколкового поранення голови зліва. Наслідки ВОСП (24.04.22 р.) правої сідничної області у вигляді травматичної нейропатії;

- копією картки обстеження та медичного огляду за формою Додатку № 13 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 15.07.2024 із результатами медичних обстежень ОСОБА_4 , відповіно до п. 12. Діагноз та постанова ВЛК: F70.0 Легка розумова відсталість. M16.5. К41.9. Вправима пупкова кила. Ліпоми правого передпліччя. Коксартроз правого кульшового суглобу ІІ ст. Стороннє тіло правого кульового суглобу (металеві уламки). Т90.5. Т93.4. Наслідки мінно-вибухової травми (24.03.22 р.), контузії, струсу головного мозку, осколкового поранення голови зліва. Наслідки ВОСП (24.04.22 р.) правої сідничної області у вигляді травматичної нейропатії. Даним доказом підтверджується, що обвинувачений у період з 06.04.2024 по 12.07.2024 брав участь у обстеженні та медичному огляді військово-лікарською комісією у "Центральній міській лікарні Піщанської Богоматері";

- відповідно до висновку лікаря-психіатра, ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби на підставі ст. 19-б графи І Розкладу хвороб. Придатний за графами ТДВ «А».

- згідно з висновком лікаря-хірурга, ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби на підставі ст. 61б, 55-б графи І Розкладу хвороб. Придатний за графами ТДВ «А».

- оригіналом Акту щодо відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17.07.2024 за підписом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 . Даним доказом підтверджується, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , причина - у зв`язку з сімейними обставинами. Текст повістки про явку на 17.07.2024 року о 14 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 було доведено (озвучено) 17.07.2024 року о 08 год 30 хв, оповіщення було здійснене ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ;

- оригіналом повістки та розписки про отримання повістки на призов за мобілізацією на 17.07.2024 року о 16 год 00 хв, на ім`я ОСОБА_4 , в графі розписки "Одержав о 08 год.30 хв. 17.07.2024 «Підпис» - підпис відсутній;

- оригіналом листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_11 від 17.07.2024 року № 3745, яким повідомлено начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про те, що в діях ОСОБА_4 можуть міститися ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України;

- оригіналом повідомлення про кримінальне правопорушення від 17.07.2024 року № 3745 щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України;

- протоколом огляду предметів від 05.08.2024 року, згідно з яким оглянуто оригінал розписки про отримання повістки. Так, в деяких графах для заповнення було виконано написи кульковою ручкою синього кольору, а саме: в графі Команда «№ НОМЕР_1 », в графі про отримання повістки за мобілізацією напис –«17.07.2024 р. о 16:00 год.», в графі на ім`я напис « ОСОБА_4 », в графі Одержав напис «08:30 год. «17.07.2024 р.», та в графі підпис пусто,

-відомостями, що містяться в постанові від 05.08.2024 про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження.

Вищевказані письмові докази у кримінальному провадженні відповідають критеріям належності, допустимості, отримані у передбачений кримінальним процесуальним кодексом України спосіб та підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просили суд ухвалити виправдовувальний вирок, оскільки вважають, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину. Вважають, що обставини скоєння правопорушення не знайшли свого підтвердження, вина не доведена. ОСОБА_4 дійсно проходив медичний огляд та був визнаний ВЛК в липні 2024 придатним до військової служби в певних підрозділах, проте, йому було видано направлення на дообстеження, яке він не зміг пройти 17.07.2024 за сімейними обставинами. Він намагався отримати направлення на нову дату, для чого прийшов особисто 17.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , проте, замість направлення йому здійснили спробу вручити бойову повістку, отримати яку він категорично відмовився. Влітку 2025 року обвинувачений повторно проходив медичний огляд ВЛК, проте, результати йому й досі не повідомили.

Вищевказані доводи сторони захисту суд відхиляє, оскільки жодного доказу щодо отримання направлення на проходження дообстеження, огляду в будь-якому медичному закладі на 17.07.2024 о 07.00 за адресою АДРЕСА_4 , як і доказу поважності причин неявки на таке обстеження (огляд) обвинувачений не надав. Також, не підтверджується дослідженими доказами і факт оскарження ОСОБА_4 рішення щодо визнання його придатним до військової служби. ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що відмовився отримати повістку на призов за мобілізацією на 17.07.2024 на 16.00 год., доказів оскарження дій співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо вручення йому бойової повістки обвинувачений не надав. Щодо проходження ОСОБА_4 повторно медичного огляду ВЛК влітку 2025 року, то суд зазначає, що такі доводи не впливають на формулювання обвинувачення та встановлення складу злочину, який був вчинений в липні 2024, відомостей щодо відсутності підстав для визнання його придатним до військової служби станом на час отримання повістки 17.07.2024 стороною захисту не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю «поза розумним сумнівом». Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 366 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

З урахуванням наведених вище мотивів суду щодо доводів сторін підстав для виправдання обвинуваченого у зв`язку з відсутністю складу злочину судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання відповідно до вимог закону про кримінальну відповідальність, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особам.

Призначаючи вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином; характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; їх суспільну небезпеку; а також враховує особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , уроженець с. Кам`янка Ізюмського району Харківської області, українець, громадянин України, має середню освіту, не працює, неодружений, раніше не судимий, на обілку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до характеристики голови правління ОСББ «Магнолія-16» ОСОБА_12 , за час проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на ОСОБА_4 від сусідів скарги не надходили, алкогольними напоями не зловживав. Вів нормальний спосіб життя. З особами, які ведуть аморальний спосіб життя не спілкувався.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 563 від 14.08.2024 року ОСОБА_4 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України судом не виявлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України судом не виявлено.

Суд враховує підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке хоча є і нетяжким злочином, але вчинення якого полягає у відмові від захисту Батьківщини, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та в умовах воєнного стану є неприпустимою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.

Суд враховує характер та значний ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_4 діяння, що обумовлено нагальними потребами держави в захисті її суверенітету і територіальної цілісності у зв`язку відкритою військовою агресією, неможливістю боротьби з подальшим вчиненням таких кримінальних правопорушень іншими особами у випадку м`якості призначеного покарання, що призведе до свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, отриманого письмового повідомлення про необхідність несення військової служби, що негативно вплине на стан укомплектованості військових частин, а отже і обороноздатності всієї країни.

Зважаючи на вищенаведене, а також беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини та характер його вчинення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, стан здоров`я обвинуваченого, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання в мінімальних межах санкції, передбаченої ст. 336 КК України, але з реальним його відбуттям.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у ст. 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами, що цілком відповідає меті покарання, суспільній небезпечності вчиненого злочину та ставленню обвинуваченого до скоєного.

Правових підстав для застосування положень ст. 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено, оскільки в умовах воєнного стану звільнення від відбування з випробуванням демотивує інших осіб, які підлягають мобілізації, створює в суспільстві негативне враження безладдя та безкарності, знижує рівень військової дисципліни і боєздатності підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що свідчить про значну суспільну небезпечність такого кримінального правопорушення.

Тобто, з урахуванням вищенаведеної мети покарання, суд вважає, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 15 листопада 2023 року (справа № 641/1067/23, провадження № 51-5308км23), від 19 березня 2024 року (справа № 676/4559/22, провадження № 51-5696км23), від 03 грудня 2024 року (справа № 591/6556/23, провадження № 51-2412км24), в яких зазначено про недопустимість призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України обвинуваченим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336 КК України.

Крім того, будь-яких законних підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, судом не встановлено, оскільки у кримінальному провадженні не встановлено наявність таких пом`якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлений.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 368, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речовий доказ, а саме: оригінал розписки про отримання повістки та повістку на призов за мобілізацією з 17.07.2024 о 16:00 на ім?я ОСОБА_4 – залишити збергати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1