Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №522/23385/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 522/23385/25

Провадження № 2/487/712/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого – судді А.А. Лагоди,

за участю секретаря – К.Е. Мамчур,

за участі представника відповідача – С.Г. Бондаренко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2025 директор ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренко В.Г. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з вказаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.10.2021 АТ «Укрсиббанк» та відповідач уклали договір про надання споживчого кредиту № 98279186000, сума кредиту 299900,00 грн., строк кредиту до 26.03.2027, процентна ставка 0,00001% річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за користування кредитом понад встановлений строк кредитування 7,00001% річних), а також комісію. Банк виконав умови договору. 09.12.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №284, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до позивача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за договором від 28.10.2021, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконала і станом на 09.12.2024 загальна сума заборгованості становить 491535,80грн. в т.ч. борг за тілом кредиту в розмірі 284604,80 грн., борг по комісії в сумі 206931,00грн., яку позивач просить стягнути з відповідача по справі на свою користь та судові витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2025 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказане провадження 25.11.2025 передано у провадження судді Лагоди А.А.

Ухвалою суду від 26.11.2025 по справі було відкрито загальне позовне провадження з викликом сторін.

18.12.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бондаренко С.Г. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що відповідачкою дійсно був укладений договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98279186000 від 26.10.2021 з АТ «Укрсиббанк» із зобов`язанням повернення кредитних коштів 26.03.2027. Тобто вказаний договір є діючим і переданий для стягнення коштів до позивача ще 9.12.2024 відповідно до договору факторингу №284 - безпідставно. Отримана позовна заява не містить повного розрахунку позовних вимог, а саме: вказаний загальний розмір заборгованості - 491535 грн. та її складові, а саме: тіло кредиту 284 604 грн., тут сума зрозуміла відповідачці так , як кредит отриманий у сумі 299500 грн. з яких було 14 896 грн. повернуто відповідно до додатків, однак заборгованість по комісії у сумі 206 604 гр. сума не зрозуміла без визначення у позові, звідки вказана сума взялась. Підписуючи електронним підписом договір, відповідачка не знайомилась з його додатком з приводу визначення комісії та її розмірів за користування кредитом. У розділі 3. Договору «Умови кредитування» йдеться виключно про розмір кредиту, страховий платіж - 400 грн., ануїтетний платіж 11 897 грн. та процентні ставки по кредиту 0,00001 процент річних та 7,0 процентів за користування кредитом понад встановлений строк і це все виділено «жирним» шрифтом. Лише у кінці сторінки, у п.3.11 без виділення тексту, вказано пару слів про комісію, відповідно до Додатку. Однак користуючись електронним підписом відповідачка підписувала сам договір, не ознайомлюючись з додатком та не отримуючи додатку. Із вказаним додатком вона ознайомилась виключно при отриманні позову із додатками її представником. При фактично діючому договорі в частині повернення кредиту, банк передав позивачу право по поверненню кредиту за кредитним договором, який є діючим, із строком повернення грошових коштів більш ніж через рік без врахування того, що п.7.3 Договору передбачає форс-мажорні обставин (обставини непереборної сили) які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених цим договором, що засвідчуються Торгово-промисловою палатою України, або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. При діючому договорі та намірі повернути кредит відповідачка не скористалась свої правом на звернення до Торгово-промислової палати України з приводу форсмажорних обставин, адже проживання та ведення бізнесу в Одесі під час воєнного стану є проблематичним. Слід звернути увагу на те, що 28.10.2021 підписавши вказаний Договір, відповідно до АНКЕТИ-ЗАЯВКИ на надання споживчого кредиту, датованої 28.10.2021 коли про оголошення військового стану знати було неможливо, відповідачка була приватним підприємцем, і відповідно до наданої виписки за кредитним договором АТ «Укрсиббанку» 25.11.2021 відповідачкою повернуто 14 896 грн. Тобто при нормальних умовах кредит повертався і відповідачка не ухилялась від обов`язку у виконанні договору. Відповідно до анкети-заявки відповідачка є ФОП « ОСОБА_1 » з 07.2019, здійснювала підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючи у АДРЕСА_2 та мала стабільний дохід. У зв`язку із посиленням бомбардуванням м.Одеси, місця проживання та бізнесу відповідачки, 20.06.2023 вона була змушена виїхати за межі України, рятуючи своє життя та не маючи можливості продовжувати займатись підприємницькою діяльністю в умовах війни та воєнного стану, що підтверджується копією закордонного паспорту. Відповідно до наданого до позову Акту приймання-передачі Права Вимоги до Договору факторингу № 284 від 9.12.2024 вказано, що цей акт складено на виконання договору факторингу №284 від 9.12.2024, хоча інших ознак цього акт не містить. Платіжна квитанція, датована 9.12.2024 про сплату ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 3 371613 грн.08 коп. також жодним чином не підтверджує, що вказані кошти внесені за договором факторингу № 284 від 9.12.2024 так, як вона не відповідає ні сумі договору факторингу, ні акту прийому – передачі. Витягу з реєстру боржників де б значилась відповідачка ОСОБА_1 та сума боргу, яку їй належить сплатити - не надано взагалі. Не надана суду і копія Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу, згідно якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників після чого з урахуванням Договору Факторингу від Клієнта до Фактора переходять Права вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей. При цьому, матеріали позову не містять відомостей про сплату суми Ціни продажу, а саме сплати Фактором Клієнту 100% ціни продажу протягом трьох робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта. Суду не підтверджено виконанням Фактором грошового зобов`язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження Клієнта (ціна продажу) (сплати Фактором Клієнту 100% ціни продажу, за відступлення Клієнтом Факторові Права грошової Вимоги, та не підтверджено виконанням Фактором грошового зобов`язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження Клієнта за договором факторингу №284 від 9.12.2024. Позивачем не доведено, що за зазначеними Договорами Факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, як це передбачено договорами, а тому суду

не доведено, що клієнт відступив факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Позивачем не доведено суду наявності правонаступництва, з огляду на неповноту наявної копії договору та недоведеність позивачем перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, що позбавляє правової можливості зробити висновок щодо переходу прав вимог до позивача.

31.12.2025 до суду від представника позивача надійшов відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що відповідачка обізнана з усіма умовами кредитування бо підписала не тільки кредитний договір але і паспорт споживчого кредиту, анкету-заяву на отримання кредиту в яких містяться всі умови кредитування. Надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та наявності боргу відповідача, а також розрахунком боргу, який зроблений на підставі даних документів. Факт виконання умов договору факторингу від 09.12.2024 підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 09.12.2024 та платіжною інструкцією, а тому позивач набув права вимоги до відповідача за спірним договором.

Ухвалою суду від 21.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у позові підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутністю представника позивача на підставі наявних доказів, що додані до позову, не заперечує проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача. Крім того окремо надана письмова заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідач прийняв участь в судовому засіданні за допомогою ВКЗ, підтримав відзив та просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, заслухавши представника відповідача, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.10.2021, з урахуванням паспорту споживчого кредиту і на підставі анкети-заяви, між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98279186000 (далі – договір) з умовами надання кредиту в сумі 299900,00 грн. (для особистих потреб) до 26.10.2026 під 0,00001% річних (за користування кредитом понад встановлений строк під 7,00001% річних), щомісячною оплатою до 25 числа. Додатково надається 400,00 грн. на оплату страхового платежу. Позичальник сплачує банку комісію відповідно до умов договору та додатку №1 до нього.

За умовою п.1.1 договору підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені на сайті банку і оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» №105 від 09.06.2017 (із усіма змінами і доповненнями).

За умовою п.4.1 договору банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах тарифного плану картка з лімітом «Шопінг 55% Grace» (ліміт кредитування 200000грн., строк ліміту 24 місяці, 55% річних, комісія за надання послуг з управління кредитом при простроченні платежу 500грн.). Вказаний пункт стосується надання відповідачу додаткового кредиту.

Відповідно до додатку №1 до договору розмір щомісячної комісії за управління кредитом 2,3% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу), комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу 500,00 грн.

Згідно графіку платежів до договору сума щомісячного платежу з 28.10.2021 по 26.10.2026 складає 11897,00 грн. в т.ч. сума кредиту 4999,30 грн., комісія за управління кредитом 6897,70 грн., сума кредиту 299900,00 грн., загальна вартість кредиту 713762,00 грн.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою за кредитним договором за період з 28.10.2021 по 09.12.2024.

Так, 29.10.2021 на картковий рахунок відповідача надійшов кредит в сумі 299500,00грн. та 400,00 грн. кредиту на оплату страхового платежу.

09.12.2024 між АТ "УКРСИББАНК" та ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" укладено договір факторингу №284, у відповідності до умов якого АТ "УКРСИББАНК " передав (відступив) ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" прийняв належні АТ "УКРСИББАНК " права вимоги до боржників, вказаними у Додатку № 2 до договору факторингу.

Згідно п. 4.1 договору факторингу, визначено право вимоги, що перейшло від клієнта фактору з моменту підписання акту приймання – передачі прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру договорів до договору факторингу №284 від 09.12.2024, ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №98279186000 від 28.10.2021 в сумі 491535,80 грн. в т.ч. 284604,80 грн. тіло кредиту, 206931,00 грн. комісія.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048 – 1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушила зобов`язання щодо повернення кредиту, на підставі статей 525 – 527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 284604,80 грн.

Щодо нарахованої комісії за надання кредиту в сумі 206931,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3.11 договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

За умовами додатку 1 до договору комісія, пов`язана з надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту, при простроченні кредиту чергового платежу складає 500,00 грн. Також передбачена щомісячна комісія за управлінням кредитом 2,3% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено в ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Суд наголошує, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Однак у кредитному договорі не зазначено перелік супровідних банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного договору.

За таких обставин умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за управління кредиту в розмірі 206931,00грн. є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем, що свідчить про безпідставність заявлених в цій частині вимог які не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 491535,80грн., а задоволено 284604,80грн., тобто на 57,90 % (284604,80 х 100 % /491535,80).

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 4268,99 грн. судового збору (7373,04 х 57,90 %/100%).

Згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Так, у матеріалах справи міститься: копія акту приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 на суму 9200,00 грн., договір №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У контексті з правовими позиціями ВС та сталої практики ЄСПЛ, варто зазначити, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

З урахуванням конкретних обставин справи, яка не є складною, ціну позову, позов задоволено частково, взявши до уваги, що подання позову відбулась позивачем, а не його представником, суд дійшов до висновку, що пропорційність задоволених вимог про застосування, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5326,80 грн. витрат на правову допомогу (9200,00 х 57,90 %/100%).

Керуючись ст.526, ч.3 ст.549, 551, ч. 1 ст.553, ч.1 ч.2 ст.554, ч.1 ст.559, 610, 616 ЦК України, ст.ст. 10 - 13, 81, 141, 176, 247 ч.2, 258, 259, 264, 265, ч.4 ст.268, 280-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98279186000 від 28.10.2021 у розмірі 284604 (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот чотири) грн. 80 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 4268 (чотири тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 99 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5326 (п`ять тисяч триста двадцять шість) грн. 80 коп.

В іншій частині позову вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", місцезнаходження: вул. Солом`янська, буд. 2, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ: 40340222.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя А.А. Лагода