Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №473/6575/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6575/25

РІШЕННЯ

іменем України

"16" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19767,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 грудня 2018 року між АТ «ОТП БАНК» та відповідачкою був укладений договір про надання банківських послуг №2021694401_CARD, відповідно до якого банк відкрив на користь відповідачки поточний (картковий) рахунок з видачею електронного платіжного засобу в вигляді картки з встановленою на ньому кредитною лінією, а позичальниця, в разі користування кредитом, зобов`язалася вчасно, частинами повертати його, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 5 % на місяць (протягом пільгового періоду - 0,01 % річних) від суми залишку заборгованості за кредитом.

20 липня 2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №20/07/22, за яким АТ «ОТП БАНК» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №2021694401_CARD від 01 грудня 2018 року.

Проте позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором №2021694401_CARD від 01 грудня 2018 року жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 19767,86 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 9500,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 10267,86 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути в повному обсязі з відповідачки.

В судове засідання представниця позивача Жабченко Т.М. не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 , її представниця адвокат Мартинюк М.Р. у судове засідання не з`явилися, остання у відзиві на позов просила про розгляд справи за її відсутності, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» просила відмовити. При цьому представниця позивачки зазначала, що позивач не надав належного розрахунку заборгованості за кредитом, заявленої до стягнення. Водночас, звертала увагу суду на те, що заборгованість за кредитним договором погашена відповідачкою в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

При цьому суд встановив, що 01 грудня 2018 року між АТ «ОТП БАНК» та відповідачкою було укладено кредитний договір №2021694401, відповідно до якого позивач зобов`язався надати та надав відповідачці на споживчі потреби кредит у загальному розмірі 13829,60 грн, а позичальниця зобов`язалася вчасно, частинами (згідно узгодженого графіку) повернути кредит разом з нарахованими процентами (за ставкою в розмірі 0,01 %) до 01 грудня 2020 року.

Крім цього, 01 грудня 2018 року між АТ «ОТП БАНК» та відповідачкою був укладений договір про надання банківських послуг №2021694401_CARD, відповідно до якого банк відкрив на користь відповідачки поточний (картковий) рахунок з видачею електронного платіжного засобу в вигляді картки з встановленою на ньому кредитною лінією, а позичальниця, в разі користування кредитом, зобов`язалася вчасно, частинами повертати його, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 5 % на місяць (протягом пільгового періоду - 0,01 % річних) від суми залишку заборгованості за кредитом.

20 липня 2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №20/07/22, за яким АТ «ОТП БАНК» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №2021694401_CARD від 01 грудня 2018 року.

Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором №2021694401_CARD від 01 грудня 2018 року

Так, згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України (у редакції Закону, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).

Як зазначалося вище, на підставі заяви-анкети (договір про надання банківських послуг №2021694401_CARD) АТ «ОТП Банк» відкрив відповідачці поточний (картковий) рахунок та надав останній електронний платіжний засіб із встановленим розміром кредитного ліміту.

На підтвердження отримання картки було видано розписку, на якій ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила видачу та отримання банківської платіжної картки АТ «ОТП Банк» та ознайомлення з правилами користування карткою, діючими тарифами АТ «ОТП Банк».

Отже, підписавши заяву-анкету про надання банківських послуг №2021694401_CARD від 01 грудня 2018 року відповідачка зобов`язалася щомісячно до кінця строку дії кожного платіжного періоду сплачувати мінімальний платіж, що включає в себе часткове погашення тіла кредиту та процентів за користування цими коштами в розмірі 5 % в місяць.

У випадку несплати мінімального платежу заборгованість, яка не погашена Клієнтом в термін (строк), установлений кредитним договором переходить в прострочені боргові зобов`язання. В подальшому прострочені боргові зобов`язання додаються до мінімального платежу, який Боржник має сплатити в наступному Платіжному періоді.

Тобто заборгованість за простроченими процентами - це нараховані проценти за кредит, які не було сплачено боржником в попередніх платіжних періодах, а заборгованість за прострочене тіло кредиту - це несплачені обов`язкові платежі по тілу кредиту.

Фактично кожного платіжного періоду в випадку несвоєчасної сплати мінімального платежу відбувається перенесення поточної заборгованості в прострочену.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, в зв`язку з порушенням умов заяви-анкети №2021694401_CARD від 01 грудня 2018 року, заборгованість відповідачки становить 19767,86 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 9500,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 10267,86 грн.

Також, у матеріалах справи наявний звіт-рахунок (виписка про рух коштів по рахунку), в якому детально зазначено рух коштів на картці відповідачки, використання відповідачкою коштів з кредитного ліміту, нарахування процентів та погашення наявної заборгованості.

Отже такі документи відображають внесення відповідачкою платежів у рахунок погашення заборгованості, а також в них деталізовано виникнення боргових зобов`язань.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що звіт-рахунок та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами заборгованості за кредитним договором.

При цьому, користування кредитними коштами та погашення процентів відповідачкою підтверджують укладення кредитного договору на визначених у ньому умовах.

Відповідачка наданий позивачем розрахунок не спростувала, не надала доказів його неправильності або альтернативного розрахунку (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Водночас, за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 липня 2018 року в справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Під час розгляду справи сторона відповідачки не заявляла клопотання про проведення у цій справі судової економічної експертизи, не надала свого розрахунку, чи інших доказів, які б давали суду підстави для висновку про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості, або встановлення іншого розміру заборгованості.

Отже, аргументи відзиву про відсутність доказів, які б підтверджували розмір заборгованості, визначений позивачем, є неприйнятними, оскільки така заборгованість обумовлена невиконанням умов договору щодо повернення суми кредиту та передбачених процентів за користування кредитними коштами. Ці складові викладені в умовах укладеного договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30квітня 2025 року в справі №464/1980/23.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у розмірі 2422,40 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Гулієвою С.А., з додатком, що містить перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги (правовий аналіз спірних правовідносин, формування правової позиції, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви). Загальна вартість послуг адвоката становить 3000,00 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

При цьому, формування додатків до позовної заяви не може бути віднесено до видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також є необґрунтованим виокремлення адвокатом як самостійного виду адвокатської послуги правовий аналіз обставин спірних правовідносин, оскільки охоплюється діями адвоката із складання позовної заяви.

Отже, зважаючи на викладене, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місцезнаходження: місто Київ,вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, ідентифікаційний код 43453613, заборгованість за договором про надання банківських послуг №2021694401_CARD від 01 грудня 2018 року в розмірі 19767,86 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 9500,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 10267,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місцезнаходження: місто Київ,вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, ідентифікаційний код 43453613, судові витрати в розмірі 4422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Л.В.Лузан