Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №467/54/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/54/26

3/467/39/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Рябоконево Арбузинського району Миколаївської області,

громадянина України, не працюючого, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.4 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Суть звинувачення за версією поліції

Протоколом ВАД №720495 від 13 січня 2026 року поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у тому, що 13 січня 2026 року о 10 год. 50 хв. він, перебуваючи за місцем свого проживання, повторно протягом року здійснив продаж ОСОБА_2 однієї пачки цигарок без акцизної марки за ціною 50,00 грн. та 0,5 літри горілки без марки акцизного податку, чим порушив вимоги п. 9 ст. 65 та п.11 ст. 73 Закону України (без зазначення повної назви) та нерозбірливо зазначений пункт Податкового кодексу.

Дії ОСОБА_1 , за таких обставин, поліцією кваліфіковані за ч.4 ст. 156 КУпАП, як вчинення дій, передбачених частиною першою чи третьою цієї статті, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Безпосередньо ОСОБА_1 на слухання справи не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належно, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, причин неявки не повідомляв, заяв і клопотань, які б свідчили про його наміри брати участь у справі, до суду не направляв.

Тому, враховуючи положення ст.268 КУпАП, за яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді такого роду справи, не є обов`язковою, наявність даних про належне сповіщення особи про цей судовий розгляд, суд вважав за можливе завершити це провадження прийняттям рішення по суті справи за відсутності ОСОБА_3 .

Суд, у свою чергу, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, суд аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Відповідальність за ч.4 ст. 156 КУпАП настає у разі вчинення дій, передбачених частиною першою чи третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення

У свою чергу, ч.1, 3 ст. 156 КУпАП встановлюють відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку ( ч.1 ст. 156 КУпАП) та торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом ( ч.3 ст. 156 КУпАП).

Тим самим, для того, щоб кваліфікувати дії особи за ч.4 ст. 156 КУпАП, така особа повинна бути вже підданою адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 та/або ч. 3 ст. 156 цього ж Кодексу протягом року.

Отже, обов`язковою ознакою складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення є повторність, яка являє собою вчинення двох або більше разів тотожних або однорідних діянь, передбачених однією статтею (або частиною статті) КУпАП протягом одного року.

Це вид множинності, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи.

Стосовно ж адміністративного стягнення, то у відповідності до положень ст.ст. 23,24 КУпАП воно є мірою відповідальності і застосовується за вчинення адміністративного правопорушення.

А так як згідно ст. 221 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1,3 ст. 156 КУпАП, відноситься до компетенції районного суду (судді), то відповідно особа може бути піддана адміністративному стягненню виключно на підставі постанови суду (судді).

Однак, уповноважена особа, переслідуючи мету доказування повторного протягом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, обмежилась зазначенням у відповідній графі протоколу неповної інформації про притягнення останнього за ч. 3 ст. 156 КУпАП від 10 жовтня 2025 року.

Але яке саме стягнення було накладено на ОСОБА_1 , і чи взагалі воно було накладене за вчинення ним цього правопорушення матеріали справи у собі не містять жодних даних.

Тоді як, повторність вчинення протягом року аналогічного/их правопорушень повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою суду (судді) про накладення адміністративного стягнення, яка, у свою чергу, має бути завіреною належним чином та містити інформацію про набрання чинності, а також суду повинна бути надана інформація, що вказана постанова не оскаржувалась, чи навпаки.

Зокрема, наразі суду невідомо чи дійсно має місце постанова про накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч.3 ст. 156 КУпАП, позаяк, суд (суддя) також уповноважений прийняти рішення й про звільнення порушника від адміністративної відповідальності за певних обставин і умов або закрити провадження у справі з підстав, що визначені, скажімо, ст. 247 КУпАП.

Тож, очевидно, що для належного доказування ознаки повторності недостатньо зазначити у протоколі відповідні частини статті 156 КУпАП і дату, яка, до речі, не прив`язана до події у ключі того, що нараді невідомо, чи то дата складання протоколу, чи то дата накладення стягнення, у разі, якщо воно взагалі було накладене.

Тож, очевидно, що необхідно було надати рішення суду, за яким можливо встановити дійсний факт застосування стягнення, у тому числі, і його вид та розмір, у т.ч. та дійсну дату,що дозволяє, власне, й визначити наявність складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 156 КУпАП.

Але наразі суду невідомо, які саме об`єктивні обставини і причини перешкоджали уповноваженій особі долучити до протоколу належним чином засвідчену постанову суду (судді), якою на ОСОБА_1 було накладено стягнення і яка набрала на цей час законної сили.

З огляду й на те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.4 ст.156 КУпАП є вкрай сумнівною за обставин, що викладені вище.

А допущені уповноваженою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення і збору доказів є істотними й позбавляють можливості встановити наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч.4 ст. 156 КУпАП.

Отже, поліцією не доведено беззаперечно, що було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 156 КУпАП.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 поліція направила до суду протокол ВАД №720495 від 13 січня 2026 року, який містить у собі сумнівні дані щодо дійсного складу правопорушення за ч.4 ст. 156 КУпАП.

Відповідно, суд не може прийняти рішення про притягнення його до відповідальності на підставі такого протоколу і не може самостійно збирати докази з метою доказування його винуватості.

Решта долучених до протоколу доказів, ані самі по собі, ані у сукупності, не здатні усунути сумніви і протиріччя і у будь – який спосіб підтвердити кваліфікацію дій ОСОБА_1 .

Адже суд розглядає справу виключно на підставі і в межах протоколу про адміністративне правопорушення і не має повноважень на збір доказів стосовно обставин, що викладені у ньому.

Відповідно, оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Тому і сам протокол, і додані до нього інші докази не можуть підтверджувати факт наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 156 КУпАП, а саме: наявності обов`язкової ознаки його об`єктивної сторони – накладення стягнення протягом року за правопорушення, передбачене ч.ч.1,3 цієї норми.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності за таких обставин

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова ВС від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а).

З урахуванням того, що відповідно до частини першої статті 9, 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. А наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності (постанова ВС від 25 травня 2021 року у справі № 383/1120/16-а (2-а/383/4/17).

У даному випадку не доведено наявність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 156 КУпАП, обов`язковою ознакою якої є повторність (вчиненя особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення).

Це виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і тягне за собою закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв`язку з відсутністю (недоведеністю) у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

Судовий збір не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , бо він у цій справі не піддається адміністративному стягненню.

Захід забезпечення цього провадження у виді вилучення речей належить скасувати із їх поверненням володільцю згідно із вимогами ст.ст. 260, 265 КУпАП.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 280, 283, 284, 260, 265 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 156 КУпАП- закрити на підставі п.1 ст. 247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у його діях складу цього правопорушення.

Захід забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення у виді вилучення речей – скасувати.

Повернути ОСОБА_1 вилучене у нього майно ( цигарки та горілка) згідно квитанції №77 від 13 січня 2026 року.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Суддя Ірина Явіца